"Душі людської доброта", сценарій виховного заходу

ВП НУБіП України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Душі людської доброта

 

Сценарій виховного заходу

 

 

 

 

 

 

Автор: Руднєва Світлана Миколаївна,

викладач вищої категорії, викладач-методист

 

 

Бобровиця, 2018

 

План

 

    Вступ

1. Вступне слово куратора
2. Зміст загальноприйнятих людських цінностей.
3. Осінь життя. Піклування про неї.
4. Важливі цінності життя.
5. Важливі основи призначення людини на Землі.
6. Гуманізм – реальна сила сьогодення.
7. Заключне слово куратора.

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

Милосердя, доброта. Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок безлюдному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного чи скривдженого. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити у горі і біді – це в характері нашого народу.

Доброта, милосердя – багатоликі. Потреба в них повсякчас, навіть тоді коли нема біди, навіть там де гори спокійні й твердь земна не хитається під ногами.

МЕТА. Розкрити значення доброти в житті людей. Навчити розрізняти добро і зло, стимулювати та націлювати діяльність студентів на добро. Розкрити значення таких цінностей: чуйність, милосердя, гуманізм, людяність.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ 1 ОБЛАДНАННЯ. Аудиторія № 24. На столі стоїть букет квітів. На дошці назва виховної години «Душі людської доброта» .

На плакатах вислови: «Щоб повірити в добро, потрібно робити його...»

(Л.Толстой)

"Життя тоді в щасливих берегах, коли несе хвиля доброти"

(Л.Мілевич)

(відео «День доброти»)

1. Вступне слово куратора групи.

Давайте поговорим про життя!

Отак зберемося і поговорим,

Поділимося радістю і горем.

Давайте поговорим про життя!

 

Тема нашої виховної години досить актуальна. Актуальна тому, що кожне покоління завжди залишає свій слід або вносить посильний внесок в моральну скарбницю суспільства, розширюючи поняття обов'язку, честі, совісті. Поняття добра і зла, людяності, гуманізму.

Людяність - стрижнева гуманістична цінність, що поєднує всі сторони гуманності в повсякденних відносинах людей. Наведені раніше норми гуманних взаємин виступають у тісній взаємодії і взаємозумовленості. Доброзичливість, співчування і довіра, терпимість скромність, мужність і милосердя до людей стають нормами і звичками поведінки тоді, коли вони усвідомлюються як обов'язок людини, а прагнення приносити радість і робити добро переживається як символ життя, спрямовані на служіння людям, вони виступають як гуманістичні цінності. Вони характеризують гуманістичну сутність юнака та дівчини, що виражається підсиленням ролі моральної свідомості в поведінці.

 

Звучить музика Ф. Щуберта "Діва/Аве/Марія"? На екрані слайд "Мадонна с младенцем" /из кн. "Картины итальянских мастеров из музеев.../

Голос диктора:

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітній раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє моє,

На тебе, мати, возлагаю,

Святая сила всіх святих Пренепорочная, благая.

Т.Г.Шевченко "Марія"

 

І ведучий. Милосердя, доброта. Ще з давньоруських часів благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок безлюдному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

 

ІІ ведучий. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді - це в характері нашого народу.

 

І ведучий. Саме таким був безкорисливий порив мільйонів людей, котрі прийшли на допомогу багатостраждальному народові Вірменії після страшного землетрусу; Україні, Білорусії - після аварії на Чорнобильській АЕС, трагедії в Таджикистані.

 

Читець:

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

О. Довгий

 

1.  ведучий. Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні й твердь земна не хитається під ногами.

 

2. Ведучий.  Сумління – річ тендітна і марка. Вже дехто з нього й пилу не стирає.

У повсякденному житті ми нерідко в звичайному відкриваємо незвичайне, за скромним, інколи не вартим уваги, на перший погляд, характером бачимо страшні глибини морального здичавіння, лицемірної подвійності, єлейної мови про любов до ближнього і згубної байдужості до нього.

Будьмо щедрими, не проживімо пустоцвітом. Не допустімо кризи совісті, втрати душі. Оступившись, вчинивши негідно, ніколи не пізно розкаятись, почати все спочатку.

  

Читець:

Благословенна щедрість! Все від неї,

  Від щедрості думок, сердець і рук.

  Краса сповита матір`ю-землею

  Від щедрості страждань її і мук.

  І ми народжені од щедрості любові,

  Нас годувала щедрість матерів.

  Ми теж її вихлюпувати готові

  Із душ своїх, мов рибу з ятерів,

  І все прожити, певне, так годиться,

  Щоб старість не промовила бува:

• Ти був, козаче, щедрим на дурниці

І на красиві та пусті слова.

 

1.   ведучий. Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус? Чи Чорнобильська катастрофа?

Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги?

 

ІІ ведучий. На Україні проживає майже два мільйони одиноких людей. Близько 200 тис. з них проживають в будинках-інтернатах, їх об'єднує немічність і самотність.

 

І ведучий. У злигоднях живуть 5тис. і наших земляків. Близько 1 тис. з них мешкають в напіврозвалених халупах. 7 тис. - ті, хто отримує мізерну пенсію. Є і таких чимало, які існують на межі бідності. Сумні цифри, незвичні. Та це правда життя.

 

ІІ ведучий. Важко уявити люди страждають не від того, що нащодень не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного "Добрий день",

 

(Звучить музика).

Читець:

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед Чиюсь загоїть рану

(Чи перший біль, чи то останній) - Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке.

Короткі в нас слова черстві Кажімо більше ніжних слів...

І.Вовк

 

І ведучий. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

"Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто- небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні.."- так писав письменник-гуманіст А. П. Чехов.

 

Читець:

Не нарікай на глухість душ людських І не гостри в злобі на них зубів...

А ти, що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти.

І зваж, і переваж, а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини.

А сам в своє більмо душі заглянь.

Чи там, хоч раз добром світила рать І променем зорилося святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань Не відгукнеться власна глухомань А ти шукаєш в людях доброти..

О.Когачун

 

II ведучий. Мудрі французи кажуть: "От якби то молодість знала, якби ж то старість могла..." Гей-гей, старість - не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливістю розумієш, - усе краще вже було, все в минулому. А з тобою лише спомини та недуги, самота та немічність.

Добре, коли за своєї життєвої зими звив тепле гніздечко родинне, коли довкола променяться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх. А як цього немає...

(Звучить музика 0. Рахманінова "Всеношное бдение ")

 

Читець:

Людина чуйна

Й пса не вижене із двору,

Коли проживає

Десяток-другий літ,

Охороняючи садок його й комору,

Притулок дасть,

Поїсти дасть, як слід.

А зла -

І рідну матір виряжає,

Коли нема вже користі від неї

Зате на людях

Розточа елею:

Він рідний син,

Вона ж чомусь - Чужа..

 

(Мелодія Баха "Чакона")

 

II ведучий. Гіркі материнські сльози, гіркі як полин, і пекучі такі. Чи буває в світі щось гірше? Їй би внуків бавити своїх. їй би горнути їх до серця. А вона, обнявшись з самотністю, тихо журиться біля вікна. Мамо, мамо! — почулося бабі Наталі. І вона, незважаючи на свої 83 роки кинулась до вікна. Чи не сини це на дворі гукають її? Ні! Знову почулося. Далеко залетіли сини, думає старенька. А я ж так давно їх бачила.

 

І ведучий. Одинокість сивим полотном цвіте попід вікнами бабці Ярини. Не живу, а доживаю - з гіркотою мовить вона.

- Ще хоча б раз подивитись на сина, то й помирати вже можна, бо важко піти з цього світу, не попрощаючись з ним. А він все не йде. Де ж ви сини? Де ж ви соколята? - виглядають матері у вікно. Вже й очі видивились. А їх все нема.

 

Читець.

Шануйте матерів.

Мені болить, коли матуся,

Що має дочок і синів,

Живе одна, мов та бабуся,

На схилі посивілих днів.

Працює вдень, не спить ночами.

І часто зрошує сльозами Тверду подушку на зорі

Скотину порає в дворі А вдень копає на городі Уста шепочуть: "Світе мій!"

Як важко жить мені одній!

Одна-однісінька та й годі!..

Цим віршем нагадать хотів:

Шануйте, друзі, матерів!

К.Прохоренко

 

II ведучий. Виховує мати синів, доньок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, розлетівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу. Лише скупі листи приходять час від часу. Подібні одна на одну телеграми. А коли нарешті знайдуть хвилину, щоб відвідати, нерідко це буває надто пізно, зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця і додолу підстреленою горлицею впаде материнська любов...

 

Читець:

Допоки нас чекають наші мами,

І доки виглядають нас батьки,

Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все, на все знайдеться час.

Але не сльози, не вінок печалі - Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щирім слові "Мамо"

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам ’ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

О.Богачук

Читець:

Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

Чи дороги туман обснує Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє.

Забувайте обов’язок в тому,

Не марнуйте дрібницями дні Приїжджайте до рідного дому,

Розвесняйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м’ята,

Де пройшли ваші дні золоті,

Лиш не можуть там вічними стати Руки мамині - крила святі.

Щоб не мучила совість потому - Не приносьте батькам ви печаль,

Бо для них ви - сонячний промінь То ж не гасніть у рідних очах.

Л.Пасько

 

1.                  ведучий. А старість не обминути. Здається кожен має про що пам'ятати. Через те хочеться крикнути: "Люди схаменіться! Ви також будете старі, немічні, і ваші діти та онуки матимуть моральне право відвернутися від вас".

 

Читець.

Любімо матерів, любімо дуже,

Бо й справді не вертаються літа...

До хати стежка враз не заросте.

Та з кожним літом вущає й верта,

Стрічають нас усякі матері -

Не забувайте про слова привітні,

Не забуваймо,

Бо як нам без них -

Бо їм без нас нема на світі світу,

... шляхи з глибин палкі й холодні.

І як би тавм до них хто не взивав - Голос матері ...

Він і сьогодні

Охороняє сина, оклика

Нехай то буде вік чи мить - байдуже

Час не кида вічне в забуття...

І в біді всі перешкоди здужа,

Матерями дане нам життя.

Мироненко

Голос диктора:

Та пішли, пішли сирітки по світі блукати По світі блукати, матері шукати ...

Сирітськими слізоньками земля напоїлась - Мамо, моя Рідненька, куди ж ти поділась?

(Виходить)

 

ІІ ведучий. Дитинство починається з теплих материнських рук, рідної домівки. Ця аксіома актуальна для всіх часів і народів. Та на превеликий жаль оця найсвятіша і найніжніша пора, перші кроки у світ дорослих починається з чужих людей і інтернатських закладів. Діти-сироти, діти-напівсироти. Кому з них краще? Не знаю. Мабуть і тим, і тим погано. Не знають батьківської ласки. Ніхто їх не приголубить, і це тоді, коли батьки живі здорові!

 

Читець:

О, світе, чуєш – плаче немовля

В глухім зітханні крихітних грудей.

Крізь сльози раптом „ма - ма” промовля,

Бентежить тихі погляди людей.

Шукає доброту в чужих руках

А мати йде стежками забуття

Який це жах – у серці в неї спокій

Назавжди забуває про дитя

Її душа холодна і черства

  П.Гірник

(Музика звучить)

Читець:

Цей будинок сумний з веселими

Голубими вікнами в сад

Ніби серцем бабусі велено

Дріботіть до малих стократ

Хлопченя пригорта: „Синочку,

Глянь, що я принесла тобі”.

А він зирка з-під брів: „Не хочу

Краще маму мені купіть”.

Купить кетю (для чого ж пенсія?)

Й сивим спогадом закує,

Як в родильній, що під Одесою

Залишила дитя своє

 

(Пісня: Батько і мати – два сонця гарячих)

 

ІІ ведучий. Трирічного Сашка мати залишила на вокзалі. Його ровесника Ігоря кинула на дитячому майданчику, поклавши до кишені пальто записку з проханням влаштувати дитину в дитячий будинок на виховання... Нехай доля буде милосердною, нехай росте під Хрестом. Та по всьому. Єдине, що дала, крім життя, сподівання на чиюсь добру волю. Чи божу, чи людську... Чи справді усміхнеться їм доля, чи ласкавою буде вона для всіх тих, що прийшли у цей світ небажаними, чужими для найрідніших людей?

 

І ведучий. У сирітських дітей багато що є. Затишні спальні, на ліжках новенькі ковдри. В їдальні смачний борщ, велика бібліотека і спортивний зал, світлі класи. Діти як діти. Безтурботно бавляться на дозвіллі, а вночі спросоння ніжно цілують маму. Вони часто розмовляють ночами.

 

(Діалог хлопчика і дівчинки 5-6 років)

•      Тебе ще не ніхто не забрав?
•      Ні.
•      А чого?
•      Бо кашляю.
•      А я сплю тихо.
•      Тоді тебе виберуть:
•      В мене нема дому, і мами нема, і тата нема І нікого нема Одна я.

 

І ведучий. Сім'я для дитини не тільки перше гніздо, а й школа життя, і тому немає для неї більшого горя ніж сирітство.

 

Читець:

Чи я українець? Чи я окраянець?

З якого я краю, І чий я окраєць?

Якої хлібини Я крихта солона?

Якій нелюдинці Я виходець з лона?

Яка мене мати На світ народила

Без роду, без імені В люди пустила

Лежав і мовчав Я під небом високим

І в небі відлунням Пішли її кроки..

Світи оніміли У мить без надії,

Матусю!Шевченкові плачуть Марії

Всі покритки, наймички Горді синами.

Ой чули б ви, мамо,Як кликав я "Мамо!"

І нині я кличу:"Знайдіться, матусю!"

За те, що вродила, тобі поклонюся!

 

(Звучить музика "Великое славословие").

І ведучий. З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повселюдно використовувались і як набат для сповіщення про якесь лихо, біль, на сполох під час пожежі, ворожого нашестя.

 

ІІ ведучий. Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до Милосердя, Доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми,

 

І ведучий. Друзі! Добродії! Поряд з нами живуть, а може доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми - я, ваші сусіди або колеги. Зараз, сьогодні, завтра - може бути пізно.

(Слайд знімається. Музика підсилюється).

Читець:

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

Є закони природи незмінні

Для людей, для птахів, для тварин.

Ви простіть нас байдужих, ми винні,

Будем ми ще старими, як ви.

 

І ведуча: Тільки шлях Добра і Любові, усвідомлення того, що найважливішою цінністю є людські життя, зможуть вивести людство зі страшної прірви, підняти його на ноги, дати могутній поштовх розвитку людської цивілізації. Інакше нас чекає катастрофа - духовне каліцтво людства, яка приведе до його самознищення.

 

Читець:

Людині необхідна доброта ,

Як птаху небо, колоску - вода.

Як зір очам, як цвіт рясним садам,

Як серцю неостудна теплота.

 

Потрібна їй і щедрість, і любов

Завжди, як чистий кисень для грудей,

Як тихий вітер, що здіймає день

На ніжних крилах зелені дібров.

 

Потрібна сила волі в грізний час,

А як впаде на скроні сивина,

Їй необхідні ласка весняна,

Що радістю дзвінкою - на печаль.

 

В душі потрібно ніжність берегти

І прагнути польоту, наче птах.

Життя тоді в щасливих берегах,

Коли несе нас хвиля доброти.

                               (Л.Мілевич)

 

Читці: Будьмо милосердні!

 

І ведучий. "Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя.

 

ІІ ведучий. Милосердя - бо ставиться вище за суд".

(Музика стихає.

На закінчення звучить пісня "Дай нам, бог" на сл. Є. Евтушенко).

 

Заключне слово куратора. Ось і закінчилась наша виховна година. У відомого письменника запитали: "Як жити?" Він відповів: "Просто і вільно, робити добро, поки можеш".

Ця думка може здаватися простою, навіть банальною, але разом з тим, несе дійсну суть людських відносин.

"Твори добро! Живи для інших ". Це стає формою практичного самовизначення людини, це реальна суспільна вимога.

Для практичного втілення цього гасла в життя саме нами пропоную зараз вирішити, за яку добру справу для людей ми змогли б взятися негайно.

Всі разом тут же вирішують, яку роботу, націлену на добро, життя для інших беруть на себе всі учасники виховного заходу. І роботу не одноразову, а постійну, до закінчення навчального закладу, а може і на все життя.

 Хотілося б, щоб у ваші думки поповнилась добротою, чуйністю, гуманним ставленням до людей похилого віку.  Не будьте скупими на добрі вчинки, поради.  Творіть і цінуйте добро, поки маєте час...

Людяність гуманізм, самопожертва – це критерії величної досконалої душі, і для того щоб бути людиною з досконалою душею, потрібно багато працювати над собою, уміти відрізняти людяність, гуманізм від жорстокості і свавілля, контролювати свої вчинки і намагатись відноситись до оточуючих так, як би ви хотіли, щоб відносились до вас.

 

 

 

Висновки

 Цей виховний захід спрямовує молоде покоління на ствердження в їхній свідомості почуття власної гідності, розширюючи поняття обов’язку, честі, совісті. Поняття добра і зла, людяності, гуманізму. Виховує у молодих душах студентів шанобливе ставлення до людей похилого віку. Закладає засади найтепліших почуттів до батьків, до всіх рідних та близьких, формує почуття відповідальності перед майбутнім поколінням.

Виховний захід дозволяє розкрити і проявити любов та повагу одне до одного без хибної сором’язливості, виховувати у студентів добро, людяність, взаємоповагу, гуманізм. Ось так краплина за краплиною і з’явились перед нами чудові розповіді, а в серці кожного студента посіялось зерня мудрого, доброго, вічного. Від того як ми допоможемо їм зрощувати і окультурювати розточки та сходи цього зерна і буде залежати не лише наше майбутнє, майбутнє наших дітей та онуків.

Людяність гуманізм, самопожертва – це критерії величної досконалої душі, і для того щоб бути людиною з досконалою душею, потрібно багато працювати над собою, уміти відрізняти людяність, гуманізм від жорстокості і свавілля, контролювати свої вчинки і намагатись відноситись до оточуючих так, як би ви хотіли, щоб відносились до вас.

ЛІТЕРАТУРА

 

1.      Бібік Н, С. «На допомогу куратору студентської групи». НМЦ, 2001.
2.      Возняк І. Г. «Збірник виховних заходів». Випуск 24. НМЦ, 2001.
3.      Соломаха Л. П. «Збірник виховних заходів».Випуск 18. НМЦ, 1999.
4.      Соломаха Л.П. «Збірник сценаріїв виховних заходів». НМЦ, 2001.
5.      Соломаха Л.П. «Збірник виховних заходів».Випуск 26. НМЦ, 2002
6.      Філопчук О.М., Соломаха Л.П., Піроженко В.Л. «Збірник виховних заходів» – К.: АТ «Віспол». 1999.