Джордж Ноел Байрон. Життя і творчість

Джордж Ноел Гордон Байрон(1788 – 1824) «Я можу пробити собі дорогу в світі, і я це зроблю або загину. Багато людей починали своє життя з нічого, а закінчували величчю та славою. Невже я... нічого не зроблю? Ні, я проб'ю собі шлях до Вершин Слави, але тільки не безчестям»

Про Байрона сперечались, складали легенди, вважали надлюдиною, титанічною й демонічною. Твори Дж. Байрона відомі в Україні з ХІХ ст. Вперше ім'я видатного англійського поета стало відоме українському читачеві завдяки М. Косто-марову, який переклав декілька творів із циклу «Єврейські мелодії» і надрукував їх в альманасі «Сніп» за 1841 рік. Пізніше твори Дж. Байрона перекладали О. Навроцький, М. Старицький, В. Самійленко, П. Грабовський, Л. Українка, І. Франко, П. Куліш.

Джордж Ноел Гордон Байрон народився 22 січня 1788 року в Лондоні у сім`ї збіднілого аристократа. Дитинство Байрона пройшло у Шотландії, у невеличкому містечку Ебердіні. У 10 років, після смерті діда, він успадкував титул лорда та родовий маєток. Першу освіту Байрон отримав в приватній школі. Потім став навчатися в класичній гімназії, школі доктора Глені (там проявилося велике прагнення до читання), школі Херроу.

У 1805 році Джордж Байрон став студентом Кембриджського університету. У 1807 році лірика Байрона була вперше опублікована книга «Години дозвілля». У відповідь на жорстоку критику, що вийшла тільки через рік, в 1809 було видано твір Байрона «Англійські барди і шотландські критики». Після подорожей по Португалії, Іспанії, Албанії та інших країнах була опублікована поема Байрона “Паломництво Чайльд Гарольда“, яка дуже швидко отримала успіх і зробила Байрона знаменитим.

В своєму щоденнику 14 листопада 1813 року:«Мені набридла парламентська комедія. Я виступив там три рази, але не думаю, що з мене вийде оратор" Чи розуміємо ми, чим зобов'язані голоті?.. Вона кине виклик вам самим, якщо нуждою та зневагою ви доведете її до відчаю!» Обурення парламентарів і бойкот проти Байрона змусили письменника покинути Англію 25 квітня 1816 р. На початку 1809 року Байрону виповнився 21 рік, і він отримав право на місце в палаті лордів англійського парламенту. 21 квітня 1812 року Байрон вперше виступив у Палаті лордів . Він говорив про стан ірландського народу, про переслідування католиків.

14 липня 1823 р Байрон, почувши про повстання в Греції, відбув туди. Розпорядившись про продаж всього свого майна в Англії, він всі гроші пожертвував повстанцям. Саме завдяки його таланту змогли об’єднатися раніше ворогуючі угруповання грецьких революціонерів. Останні місяці свого життя Байрон перебував у Греції, де брав активну участь у визвольних рухах. Поет в рядах грецької армії боровся за визволення Греції з-під османського ярма. Там же (в грецькому місті Месолонгіон) він захворів на пропасницю. Він пішов з життя 19 квітня 1824 р., у віці 36 років. Серце та легені поета як вмістилище його духу, були поховані в Греції, а тіло – в Англії, біля Ньюстеда.

Августа Ада Байрон Кінг, графиня Лавлейс, була єдиною законною дитиною лорда Байрона. Вона широко відома в наш час просто як Ада Лавлейс, відомий математик. Вона написала першу програму для машини Беббіджа та провістила багатоцільове використання обчислювальних машин. Вона вважається сьогодні першим програмістом в історії

Байронізмвища міра розчарування та песимізму, відчаю та безнадії, під кутом зору яких значна частина письменників-романтиків сприймала дійсність. Основні риси байронізму. Заперечення раціоналізму та розуму, проголошення культу почуттів. Романтичний герой – індивідуаліст, страждалець, що трагічно переживає розлад зі світом і перебуває в непримиренному конфлікті з собою. Провідні мотиви: трагічна самотність, світова скорбота, прометеївський дух непокори та тираноборства. Втеча від дійсності: У світ дитинства. В історичне минуле. У світ власних мрій і переживань. В екзотичні країни. У фантастичний світ. На лоно природи

Байронічний герой — тип літературного героя, створений Дж. Байроном: самотня розчарована людина (часто із загадковим минулим), яка з презирством ставиться до суспільства, що відштовхнуло її, і метиться йому, але при цьому страждає. У байронічного героя страдницька душа, сильний характер і бунтівлива вдача: такий собі вільнолюбний бунтар із вразливою душею. Типовий байронічний герой — титаноборець, бунтар, одержимий «світовою скорботою», мрійник, ідеаліст, що пережив тяжке розчарування, крах своїх ідеалів, самотній мандрівник, вигнанець. Зазвичай це винятковий характер, що діє за виняткових обставин. Для нього характерні глибокі та палкі почуття, туга, меланхолія, душевні поривання, палкі пристрасті, він відкидає закони, яким підкоряються інші. Тому такий герой завжди вивищується над оточенням.

«Хотів би жити знов у горах...»

Це внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність. Рік написання – 1807 Збірка – «Години дозвілля» (Hours of idleness). Тема – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства. Автор послідовно розвінчує жадані для багатьох людей життєві блага: високе становище в суспільстві, багатство, кохання, спілкування в колі друзів. Він вважає, що ці блага дають лише ілюзію щастя, але забирають те, що має справжню цінність, — свободу, волю.

I Would I Were a Careless Child

Художні засоби. Епітети: дітям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове. Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди. Порівняння: душа, мов птах прип’ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти. Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди. Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята?Сонце — це символ світла, а світло — це істина («світло істини»). Ідеалом для Байрона є орел — символ свободи, волі. Він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Це вільний птах, який в неволі приживається погано. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами й наділеного «незлобним серцем».

«Мій дух як ніч...» цикл «Єврейські мелодіїСюжетною основою вірша є історія старозавітних царя Саула й співця Давида. За біблійною традицією, Саул — уособлення правителя, який отримав владу Божою волею, але став неугодним Господу, тому що відвернувся від Нього. Спочатку Саул навіть відмовляється від царських почестей, сам працює на власному полі, а потім перебирає на себе дедалі більше владних повноважень і навіть припиняє визнавати божественну волю. Бог, відступившись від Саула, виявляє прихильність до юного пастуха Давида, гарного світловолосого юнака. Саул наближає хлопця до себе. Його душу мордує злий дух, якого можуть відігнати лише чарівні звуки Давидової арфи. За біблійною легендою, саме Давида вважають автором Книги псалмів («Псалми Давидові») — гімнів, звернених до Господа, тож його слово й пісню чує Бог. Юний поет потоваришував із сином Саула й одружився з його донькою. Перемоги на полі бою зробили співця надзвичайно популярним у народі. І тоді Саул задумав убити юнака, навіть не підозрюючи, що загине сам, а Давид після його смерті стане царем.

Тема: Зіткнення суперечливих начал у душі людини, самотність.Ідея: Мистецтво, що просвітлює душу. Настрій поезії: Вірш дуже емоційно напружений, сумний. Ключові образи твору: Співець, арфа, образ плачу (скорботи). Звуки арфи, її «віщий спів» може розвіяти смуток, вселити надію. Арфа є втіленням мистецтва, що має сприяти духовному відродженню. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай. Ернст Юсефсон

Що зображено на картині?Яким змальовано Саула?Що можна сказати про душевний стан співця?Як ви вважаєте, що об’‎єднує твори Рембрандта й Байрона?Плюснін Микола

Художні засоби Епітети: «останній час», «віщий спів», «перший звук»;Метафори: «глас арфи воркує і тішить слух», «надія в серці спить», «розпадеться серце», «поки мозок не згорів»;Порівняння: «мій дух як ніч»;Вигуки: «О, грай скоріш!»;Мій дух як ніч. О, грай скоріш!Я ще вчуваю арфи глас,Нехай воркує жалібнішІ тішить слух в останній час. Як ще надія в серці спить,Її розбудить віщий спів. Як є сльоза, вона збіжить,Поки мій мозок не згорів. Але суворо й смутно грай,Додай жалю в свій перший звук. Молю тебе, заплакать дай,Бо розпадеться серце з мук. Воно в собі терпить давно,Давно вже в ньому вщерть образ,Як не поможе спів, воно. Од мук тяжких порветься враз!

«Паломництво Чайльд Гарольда» Рік написання – 1809-1818. Вперше була опублікована у 1814р. Сюжет у творі відсутній. У поемі передаються враження від мандрівки ((В основі поеми власні спогади і враження Байрона, який в 1809-11рр. мандрував країнами Європи). Жанр – ліро-епічна поема. Напрям – романтизм. Тема поеми -розповідь про те, що побачив і про що дізнався автор у реальному світі.Ідея – розрив з лицемірним і розпусним світським суспільством і подолання зла шляхом самоусунення від його носіїв.

КОМПОЗИЦІЯІ пісня – Гарольд подорожує Португалією та Іспанією (1812).ІІ пісня – Гарольд відвідує Грецію та Албанію (1812).ІІІ пісня присвячена подорожі Гарольда до Бельгії (1817), супроводжується роздумами про революцію у Франції;IV пісня присвячена Італії (1818). Особливість композиції в тому, що кінець кожної пісні означає завершення розкритої в ній теми або системи спостережень, до яких автор більше не повертається. Єдності твору надає образ автора; образ Чайльд Гарольда.

Байрон ставить питання про причини суспільних вад, національного занепаду, замислюється над протиріччями і загадковістю історичного процесу, але виражає глибоке незадоволення собою і розмірковує над значенням своєї творчості. Образ Чайльд Гарольда ввійшов у світову літературу як образ зовсім нового героя, якого доти не знала література. У ньому втілені найхарактерніші риси освіченої частини молодого покоління доби романтизму. Сам Байрон заявляв, що він хотів показати свого героя «таким, як він є» тепер і в даній дійсності, хоч «було б приємніше і, напевно, легше зобразити більш привабливу особу».

ОБРАЗ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯЧайльд Гарольд відчуває велике розчарування в навколишньому, безпросвітний сум, утому й пересиченість. Конфлікт його з усім існуючим непримиренний, але він не втручається в хід подій, усвідомлює себе жертвою долі. У песимізмі та розчаруванні Гарольда знайшли відображення настрої буржуазно-демократичної інтелігенції Західної Європи після поразки французької революції 1789—1794 pp. Це розчарування було зумовлене не тільки політичною реакцією. Значною мірою воно було наслідком втрати віри у можливість перемоги царства розуму, про яке писали і яке провіщали просвітники.

Чайльд Гарольд не міг знайти собі місця у тій духовній і політичній атмосфері, що склалася у 20-роках XIX ст. Йому не мила рідна земля, але й ті країни, які він відвідав, так само надто далекі від ідеального ладу. Португалія та Іспанія постали перед його очима поневоленими наполеонівськими військами. Греція - пригноблена Османською імперією. З протесту цих народів проти неволі постала політична лінія поеми. Політична тема перших двох пісень розкрила думки й почуття, позицію самого Байрона в історичній та суспільно-політичній ситуації кінця наполеонівського володарювання. Це позиція заперечення. Байрон кипів гнівом, був обурений занепадом, недвозначно закликав народи до боротьби.

З розвитком поеми ідея свободи стає провідною. З’являється надія на світле майбутнє. У мову героя поет також вкладає власні думки про боротьбу, які надають поемі нової інтонації — надії і бадьорості. Навіть велична краса природи протистоїть потворності й убозтву сучасного суспільного життя. Поему «Паломництво Чайльд Гарольда» написано у вигляді щоденника, який пишуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків автобіографічного характеру стає лише ім’ям, його витісняє автор, дистанції між ними майже немаєУ фіналі поеми постала символічна картина безкрайого, вічно змінюваного і завжди незмінного моря - безпосереднього свідка нескінченного кругообігу історичного життя людства.

Прагнення пізнати людей, незадоволеність дійсністю, намагання випробувати свої духовні можливості та сили — ось цілі паломництва Чайльд Гарольда, які близькі самому Байрону . Головна риса Чайльд Гарольда як художнього образу — його незавершеність, герой покликаний відобразити момент пробудження самосвідомості людини нового часу, яка починає відчувати на собі й у світі, що її оточує, наслідки історичних змін і усвідомлювати трагічні суперечності, які були характерною рисою сучасності. Герой Байрона відчуває «світову скорботу», тому що жага до життя, могутні сили, приховані в людині, не мають плідного виходу. Цей герой палко і щиро сприймає реальність, але сама реальність гнітить його. І він постає проти всього світу, відстоюючи своє право на внутрішню індивідуальну свободу, насамперед свободу почуттів.

Чайльд Гарольд — це щира, глибока, хоч і дуже суперечлива людина, що розчарувалася у своєму аристократичному середовищі, біжить від нього, жагуче шукає нових ідеалів. Цей образ незабаром став утіленням "байронічного" героя в літературі багатьох країн Європи в епоху романтизму.