Міністерство освіти і науки України

 

 

 

Екологічне  виховання

учнів початкових класів НУШ

 

Виконала Федюк Тетяна Михайлівна, вчитель початкових класів, вищої категорії,

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади Екологічного виховання учнів початкових класів

1.1. Проблема екологічного виховання учнів в науковій літературі

1.2. Особливості екологічного виховання учнів початкових класів

Розділ 2. Методика Екологічного виховання учнів на уроках в початкових класах та позаурочний час

2.1. Авторська методика екологічного виховання учнів початкових класів на уроках та в позаурочний час

2.2. Методичні рекомендації з проблем екологічного виховання учнів початкових класів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

Вступ

 

Актуальність теми. Людина була і залишається невід'ємною часткою природи, тому її життєдіяльність цілком залежить від благополуччя природного середовища. Гармонійні стосунки людини і природи є запорукою життєздатності і здоров’я людської цивілізації. XXІ століття, проте, характеризується різким порушенням рівноваги природного середовища, що зумовлюється некерованою науково-технічною діяльністю, хижацьким природокористуванням, забрудненням середовища, неконтрольованим землекористуванням, розширенням рамок урбанізації, порушенням норм експлуатації природних ресурсів, переважанням матеріальних потреб над духовними, відсутністю контролю з боку відповідних державних органів за дотриманням норм природокористування тощо. Причинами такого стану довкілля є відсутність сформованого екологічного світогляду людини, недосконалість природоохоронних компетенцій усіх верств населення, недостатність екологічного виховання на всіх рівнях освіти і, як результат, складна екологічна криза.

Результатом педагогічної освіти і виховання, як зазначається в Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ ст.), Концепції національного виховання, повинен бути високий рівень екологічної свідомості, що відповідає життєвій позиції та навичкам безпечної діяльності в навколишньому середовищі. Проте на сучасному етапі розвитку екологічної освіти й виховання в Україні спостерігається низький рівень екологічної свідомості і екологічної культури молоді, суспільства.

В проекті «Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні» відзначено, що настав час виховувати підростаюче покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а в іншому, притаманному українському народові, гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її природних багатств, у психологічній готовності постійно оберігати природні цінності. У вирішенні цих завдань першочергову роль повинна відігравати екологічна освіта. Основною її метою в галузі навколишнього середовища є формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою.

Проблема екологічного виховання молодших школярів науково оформилася в достатньо чітку концепцію, яка має впроваджуватися в практику роботи сучасної школи. Так, її педагогічний інструментарій став предметом дослідження вітчизняних науковців, серед яких В. Вербицький, С. Дерябо, О. Киричук, Г. Прошанський, А. Сидельковський, І. Суравегіна В. Танська В. Ясвін та ін. Актуальність обраної теми зумовлена потребою формування екологічно вихованої та компетентної особистості на основі її зв’язку зі світом природи світом.

Метою роботи є допомога педагогам в організації екологічного виховання учнів початкових класів НУШ на уроках та в позаурочний час.

Відповідно до мети сформовані наступні завдання:

•        розглянути проблему екологічного виховання учнів в науковій літературі;
•        визначити особливості екологічного виховання учнів початкових класів;
•        запропонувати авторську методику екологічного виховання учнів початкових класів на уроках та в позаурочний час;
•        надати методичні рекомендації з проблем екологічного виховання учнів початкових класів.

Об’єкт роботи : екологічне  виховання молодших школярів у процесі навчання  та в позаурочний час.

Предметом є методика з екологічного виховання учнів молодших класів НУШ.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 26 найменувань та 5 додатків.

Розділ 1. Теоретичні засади Екологічного виховання учнів початкових класів

1.1. Проблема екологічного виховання учнів в науковій літературі

 

Екологічні проблеми в наш час мають глобальний характер і є не менш загрозливими для людей ніж економічні й політичні кризи. Людство почало усвідомлювати небезпеку наслідків техногенної діяльності для життя на Землі. Люди все частіше звертаються до народних традицій, які спрямовані на гармонізацію взаємин людини з природою, її високу духовність, допомагають формувати екологічну свідомість та культуру розумного природокористування. [25, с. 18].

         Сучасно звучать такі думки В. О Сухомлинського, висловлені ще в 60-х роках XX століття: «Хотілося б, щоб у програмах з природознавства і, звичайно, у навчально-виховній роботі вчителя чіткіше виступали дві взаємопов’язані думки: ми живемо в такий час, коли природні ресурси перестали бути практично невичерпними… Тому під час екскурсій, взагалі, під час кожної зустрічі дітей з природою ми намагаємося показати їм світ таким, щоб вони задумались над тією істиною, що природа це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його; природа – частинка нас самих, а байдужість до природи – це байдужість до власної долі» ( Вибр. тв. – Т.5.-С.555). Відповідно до проекту нового базового Закону України «Про освіту» визначено 10 ключових компетентностей для Нової української школи, однією з яких є екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та

          Проблема виховання людини, здатної гармонійно взаємодіяти з природним середовищем, що її оточує, розглядається в умовах сьогодення як одна з найбільш пріоритетних [17, с. 23]. Формування екологічної культури особистості означає виховання такого ставлення людини до природи, що перетворює знання морально-етичних норм і правил на внутрішній регулятор її поведінки.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. У більш широкому контексті екологічне виховання – безперервний педагогічний процес, що не має завершених часових меж, а поступово переходить з однієї стадії в іншу і спрямовується на усвідомлення учнями морально-етичних норм та правил суспільства стосовно природи, формування ціннісної сфери особистості, моральних переконань про необхідність шанобливого ставлення до усього живого та власної відповідальності за майбутнє довкілля.

Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення, причому передумовою цього є екологічні знання, наслідком – екологічний світогляд [9, с. 36]. На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишній світ, відповідальне ставлення до природи, уміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

З іншого боку, екологічне виховання – складова етичного виховання, а тому слід під ним розуміти єдність екологічної свідомості дітей та їх поведінки, гармонійної з природою. Екологічна поведінка складається з окремих дій, а також ставлення дитини до вчинків, що впливають на її мету і мотиви.

Сутність екологічного виховання складає екологічна свідомість і екологічна поведінка. Остання ж формується роками і, як засвідчує практика, переважно в позаурочній діяльності. У цьому сенсі головну роль відіграє психологічний аспект, що включає:

а) розвиток екологічної свідомості;

б) формування відповідних потреб, мотивів, настанов особистості;

в) вироблення етичних, естетичних почуттів, навичок і звичок;

г) формування мети екологічної діяльності та ін. [14, с. 472].

Важливість екологічного виховання у сучасному світі переоцінити неможливо. Проблемою екологічного виховання педагоги почали займатися ще у ХIХ столітті. Так, зокрема, видатний педагог К. Ушинський у книгах «Рідне слово», «Дитячий світ» наголошував на виховному впливі природи на душі дітей, її особливому значенні у розвитку мислення, пам’яті та уяви.

Педагогічна наука має певний досвід щодо дослідження окремих аспектів екологічного виховання. Значний інтерес мають праці вчених, зокрема з таких проблем: формування екологічної культури учнів загальноосвітніх шкіл (С. Дербо, В. Крисаченко, М. Колесник, Е. Писарчук, Т. Русак, Н. Сєдова), особливості екологічного виховання молодших школярів (В. Маращицька, Ж. Масенко, О. Онопрієнко, Г. Пустовіт).

Проблемою підвищення екологічної культури молоді займаються такі вчені, як І.Л. Абалкіна, І.О. Моткін, С.С. Куркуленко, Л.Д. Курняк, Н.В. Науменко, В.А. Процюк. Вони вважають, що необхідність виховання екологічної культури в молоді пов'язана саме з реакцією на глобальну екологічну кризу. Негативні зміни в природному середовищі під тиском сукупної дії виробничих чинників істотно прискорились в останні десятиріччя. Тобто, збереження життя на землі залежить тепер безпосередньо від рівня і темпів виховання екологічної культури в молоді, суспільства в цілому [23, c. 115].

Фундамент почуття невід'ємного зв'язку з природою необхідно прищеплювати ще з самого дитинства – дитячого садка.

 Вже тоді дитина не повинна займати пасивну позицію, а приймати активну участь. Метою таких  заходів є формування розуміння того, що рослини і тварини є живими істотами, які вимагають певних умов життя, поняття про природу як спільну домівку для рослин, тварин та людину, яку треба оберігати і охороняти.

Накопичувати і вдосконалювати свої знання необхідно далі в початковій школі, де треба довести молодшим школярам, що в природі все взаємопов'язано; допомогти зрозуміти, для чого людина повинна знати природні зв'язки; навчити дітей будувати власну поведінку в природі на основі знань про взаємозв'язки в ній та відповідної оцінки можливих наслідків своїх вчинків.

У молодшому шкільному віці відбувається істотна зміна характеру ставлення до природи. У процесі соціалізації дитина долає егоцентризм, починає чітко відокремлювати своє «Я» від навколишнього світу, суб'єктивне від об'єктивного і т.д. [24].

У процесі розвитку екологічної культури молодшого школяра можливо умовно виділити чотири етапи, що збігаються з переходом дитини з класу в клас. В якості основних критеріїв зростання слід назвати отриманий дитиною досвід взаємодії з навколишнім світом, який забезпечує необхідну базу у розвитку екологічної культури особистості і наступні прояви морально-екологічної позиції особистості: засвоєння норм і правил екологічно-обґрунтованої взаємодії з навколишнім світом, трансформація значної їх частини в звички дитини; наявність потреби в придбанні екологічних знань, орієнтація на практичне їх застосування; потреба у спілкуванні з представниками тваринного і рослинного світу, співпереживання їм, прояв доброти, чуйності, милосердя до людей, природи; дбайливе ставлення до всього навколишнього; прояви естетичних почуттів, вміння й потреби бачити і розуміти прекрасне, потреби самовираження у творчій діяльності; прояв ініціативи у вирішенні екологічних проблем найближчого оточення.

Названі показники сформованості морально-екологічної позиції особистості характерні для будь-якого віку, але на кожному віковому етапі рівень їх сформованості різний, різний і зміст кожного з показників, і форми їх прояву [11, с. 7].

Молодший шкільний вік – етап формування основ морально-екологічної позиції особистості, прояви якої мають свою специфіку і на чотирьох умовно виділених «щаблях зростання» даного вікового періоду [12, с. 212].

Базовим у розвитку екологічної культури першокласника виступає рівень, набутий ним у дошкільному віці. Новий ступінь розвитку дитини пов'язується з набуттям ним екологічно орієнтованого особистого досвіду за рахунок: спостережень різних станів навколишнього середовища, що супроводжуються роз'ясненнями вчителя; початкових оцінок діяльності людей (на рівні добре – погано); виконання запропонованих учителем правил поведінки; поводження з представниками тваринного і рослинного світу і емоційних переживань; естетичної насолоди красою природи і творчого втілення своїх вражень в усних розповідях, малюнках; відчуття потреби у знаннях екологічного змісту; дбайливого ставлення до використовуваних предметів, продуктів харчування і т.д.; спостереження за діяльністю дорослих з поліпшення навколишнього середовища та власного посильної участі в ній.

Показники сформованості екологічної культури дитини на першій сходинці початкової школи наведено на рис. 1.1 [15, c. 48].

Якісно нова ступінь, на яку піднімається у розвитку своєї екологічної культури другокласник, зв'язується з наступними отриманими знаннями в особистому досвіді: від простого спостереження – до спостереження – аналізу (чому добре і чому погано); співвіднесення своїх дій і поведінки в тій чи іншій ситуації з діями інших людей і вплив їх на природу; власні відкриття – пошук і задоволення потреби в знаннях про конкретні об'єкти навколишнього середовища; дбайливе ставлення до предметів побуту з власної волі; участь в творчій діяльності дорослих.

Рис. 1.1. Показники сформованості екологічної культури дитини на першій сходинці початкової школи

Показники сформованості екологічної культури у молодших школярів на другому етапі доповнюються:

- інтересом дитини до об'єктів навколишнього світу, що супроводжується спробами дитини їх аналізувати ;

- участь в тій чи іншій діяльності разом з дорослими з проявом самостійності і творчості;

- спілкуванням з представниками тваринного і рослинного світу, викликаним більшою мірою турботою про них, ніж отриманням задоволення;

- виконанням ряду правил поведінки у навколишньому середовищі, які стали звичною справою [7, c. 42].

На третьому-четвертому етапах, завершальних період молодшого шкільного віку, особистий досвід дитини поповнюється новим змістом: аналізом спостережень за станом навколишнього середовища і посильним внеском у поліпшення її стану; усвідомленим дотриманням норм і правил поведінки у навколишньому середовищі; дієвої турботою про представників тваринного і рослинного світу; використанням отриманих знань, умінь і навичок в екологічно орієнтованої діяльності; втілення своїх вражень про навколишній світ у різних видах творчості [7, с. 43].

Про показники сформованості екологічної культури дитини на останньому щаблі початкової школи можна судити по наступних проявах:

- дотримання правил поведінки в навколишньому середовищі увійшло в звичку; дитина контролює свої дії, співвідносячи їх з навколишнім оточенням і можливими наслідками для тих чи інших об'єктів навколишнього середовища;

- виражена потреба в турботі про тих чи інших представників тваринного і рослинного світу;

- дитина здатна самостійно вибирати об'єкти своєї екологічної діяльності;

- доброта, чуйність і увагу до оточуючих (людей, природи) супроводжується готовністю дитини надати допомогу тим хто її потребує.

Таким чином, екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення, причому передумовою цього є екологічні знання, наслідком – екологічний світогляд. Фундамент почуття невід'ємного зв'язку з природою необхідно прищеплювати ще з раннього дитинства

1.2. Особливості екологічного виховання учнів початкових класів НУШ

         Відповідно до проекту нового базового Закону України «Про освіту» визначено 10 ключових компетентностей для Нової української школи, однією з яких є екологічна грамотність і здорове життя.

    Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень загальної культури. Початкова школа сприяє успішному вирішенню завдань екологічної освіти.

      У нових програмах і підручниках для початкової школи у засвоєнні змісту всіх предметів закладено можливості для створення навчальних ситуацій, які прямо чи опосередковано сприяють формуванню в дітей уявлень і понять про цілісність світу, природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства.

 Вчені-психологи зазначають, що природна потреба осмислити кожне природне явище триває у дітей недовго – до 10–11 років. І цим потрібно своєчасно скористатися, бо пізніше з’являються нові інтереси, часом дуже далекі від вивчення природи.

Школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища. Початкова школа – початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. Саме в початковій школі починається систематичне і цілеспрямоване вивчення природи та формування екологічної культури молодшого школяра.

Дитина приходить до першого класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому завдання вчителя – сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини.

Сухомлинський В.О. стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла [25, c. 31].

Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості. Екологічна культура молодшого школяра охоплює [14]:

– знання про взаємозв’язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

– розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

– уміння і навички позитивного впливу на природу;

– розуміння естетичної цінності природи ;

– негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природному середовищу.

Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. На думку педагогів, головною умовою успішного формування в учнів екологічної культури є вміння поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю школярів у природному середовищі [12, c. 210].

У психологічній та педагогічній літературі обґрунтовані загальні положення щодо процесів сприймання і засвоєння учнями знань, виховання дітей певного віку. Психологи відзначають, на різних етапах свого життя школярі по різному усвідомлюють і сприймають навколишнє. Кожен школяр потребує індивідуального підходу на основі вивчення і врахування психологічних особливостей формування його особистості [10].

Тому для досягнення позитивних результатів в екологічній освіті і вихованні учнів важливо брати до уваги як і вікові, так і індивідуальні особливості, риси характеру, ставлення до навчання, потреби і здібності кожного школяра. Лише за цієї умови вчитель зможе забезпечити свідоме і повноцінне сприйняття дитиною навчального матеріалу, вибрати у неї правильне відношення до навколишнього середовища, сформувати екологічну культуру.

Початкова школа відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання [5].

Педагогічні вимоги до екологічного виховання у початкових класах такі – рис. 1.2.

Рис. 1.2. Педагогічні вимоги до екологічного виховання у початкових класах

При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливало б на почуття і свідомість.

Саме такий вплив справляють ігри, вікторини, екскурсії, народні прикмети, екологічні досліди, тому їх розглядають як важливу умову ефективного формування екологічної культури в учнів молодших класів.

Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що пізнавальні задачі приховані. Граючись, дитина не думає вчитись, навчання тут відбувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картинками, загадками про рослини і тварини, ігри – вікторини «Що в лісі росте?», « А хто-хто  в лісі живе?», «Орієнтири в лісі», «Квітковий годинник», « Природні барометри», аукціони знань на нескладну тему « Які рослини можна знайти в тарілці супу?»; «Які дикорослі рослини і для чого може використати Робінзон у лісі?» і т.д.

Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно-рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об’єкти гри, наближення її до реальної ситуації [23, c. 115].

Ігри в Робінзонів, лісових жителів, мандрівників дають можливість кожній дитині прийти до власного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань.

Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному середовищі.

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище – словесні дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис. Екологічні ігри наведені в додатку А.

Таким чином, створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури. Вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах уроку, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу учнів.

 

Розділ 2. Методика Екологічного виховання учнів на уроках в початкових класах та позаурочний час

2.1. Авторська методика екологічного виховання учнів початкових класів на уроках та в позаурочний час

 

Наукові й моральні ідеї бережливого ставлення до природи закладаються і формуються у процесі навчання на уроках, а їх подальший розвиток, розширення і поглиблення удосконалюється в позаурочній роботі. Найголовніше нині – виховувати почуття причетності до проблем свого міста, села, країни, світу, дбайливе, свідоме ставлення до природи, розуміння того, що людина є її частиною, залежить від неї. Охорона природи через освіту – одне з головних завдань, яке ставлю перед собою. Для цього потрібно досконало володіти теоретичним матеріалом, технологіями та практично втілювати їх у навчально-виховний процес.

Під час уроків та виховних заходів використовую:

•        яскраві засоби емоційного рідного слова;
•        переконливу мову цифр;
•        поєдную художнє слово і образ;
•        формую у дітей уявлення про природу та її компоненти;
•        поглиблюю знання про здоров’я, його збереження і зміцнення;
•        удосконалюю екологію душі, виховую стійкий імунітет до шкідливих звичок;
•        прищеплюю елементарні трудові вміння та навички, розумного природокористувача;
•        виховую любов до рідної природи та дбайливе ставлення до неї.

У процесі залучення дітей до природи, вчу їх бачити і розуміти красу навколишнього світу, формую потребу не лише споглядати, а й бережливо ставитись до природи і збагачувати її. Таким чином, екологічна свідомість формується не раптово, а тільки шляхом тривалого й поступового пізнання природи, процес якого закладається ще в дитинстві.

Свою роботу ґрунтую на таких складових:

•                     організація активної пізнавальної, дослідницької діяльності учнів;
•                     інтеграція природничих знань на уроках ЯДС, читання, математики, мови, технології та дизайну, образотворчого мистецтва та під час виховних заходів.

У процесі залучення дітей до природи виділяю три етапи:

•       На першому вчу їх бачити і розуміти красу навколишнього світу.
•       Мета другого – сформувати в молодших школярів потребу не лише споглядати, а й бережливо ставитися до природи, охороняти і збагачувати її.
•       Центром третього етапу є не природа сама собою, а людина – вихованець, яка через спілкування з нею виховує в собі кращі моральні якості.

Дуже вдало у роботі з екологічного виховання використовувати метод проектів. Цей метод заохочує і підсилює прагнення до навчання з боку учнів, тому що він: особистісно-зорієнтований, використовує багато дидактичних підходів, має високий мотиваційний потенціал, дає можливість вчитися на власному досвіді.

Розуміючи це, у своїй роботі використовую проектну діяльність, яка сприяє розвитку пізнавальних навичок учнів, формуванню вміння самостійно набувати знання, орієнтуватися в інформаційному просторі. Разом із школярами та їх батьками працювали над екопроектами «Лікарські рослини біля мого дому», «Мої домашні улюбленці», «Народний календар», «Ці загадкові кімнатні рослини».

Важко уявити процес пізнання природи, виховання любові й бережливого ставлення до неї без яскравого емоційного слова. Великі можливості для поставлених завдань закладені у художніх творах, які учні вивчають на уроках літературного читання. Значний екологічний зміст несуть в собі і прислів’я та приказки, загадки і скоромовки, казки і оповідання над якими працюємо разом з дітьми на уроках.

Активізації екологічного виховання та навчання на уроках літературного читання допомагають різні види бесід, розповіді, вікторини, елементи інсценізації, словесне малювання, передбачення змісту, продовження розповіді, робота з виставкою книг, опрацювання матеріалів журналів, газет, застосування різних методів інтерактивного навчання. Та слід пам’ятати, що не кожний твір несе екологічний зміст.

Керування діяльністю молодших школярів, при формуванні у них екологічної вихованості, під час проведення уроків української мови здійснюю за допомогою різних педагогічних засобів. Насамперед, використовую різні навчальні завдання, інструкції, питання, естетичні бесіди. Учням пропоную виконати вправи, зміст яких має природничий характер. Так, при вивченні теми «синоніми» пропоную:

Знайди і підкресли синоніми в тексті:

Сплять метелики в травичці,

Ще куняє рибка в річці,

Ще дрімає навіть бджілка

Біля теплого причілка.

(Б. Чалий)

Знайти в тексті недоречно вжиті слова і замінити їх синонімами. Записати удосконалений текст.

Журавлі прилітають до нас рано. Ще сніг не зійшов, а вони вже щебечуть у висоті. Відшукавши рідні місця, збираються невеликими табунами і починають танці. Піднявши таким чином «настрій», птахи беруться за ремонт старих хатинок або споруджують нові. (Щебечуть – курличуть, табунами – зграями, хатинок – гнізд).

 

Під час роботи на уроці з реченнями  даю  учням приклади речень екологічного спрямування. Наприклад:

Хоч би яке дерево ви посадили, вам буде вдячна матінка земля.

Не ламай калину біля тину , бо вона в житті твоїм  єдина.

Пропоную завдання і до цих речень:

Які слова заперечують дії? Чому? Як написані вони? (не з дієсловами окремо). Випишіть головні слова. Які це речення за метою висловлювання?

Складіть і запишіть власні правила поводження у природі. (Не рви квітів, бо знищиш красу. Не полохай птахів. Не руйнуй гнізд. Не вбивай навіть маленької комашки).

Наповнити екологічним  змістом  матеріал з  української мови можна введенням до збірника диктантів текстів з певною природничою інформацією (додаток Б).

На уроках розвитку зв’язного мовлення використовую завдання творчого характеру. Учні вчаться складати перші невеличкі твори, казочки, легенди, пишуть перекази, описи. Особливо діти полюбляють складати тексти про тварин і рослин. А тому вчитель повинен пропонувати учням теми, які близькі їм і є цікавими.

Наприклад:

«З ким говорить навесні вербичка на березі річки?»;

«Подорож кульбабки»;

«Розповідь краплинки»;

«Про що мені повідав зайчик».

«Що вам може розповісти ваша річка?»

 

Можна учням запропонувати самим обрати тему і написати якусь казку чи легенду про рослину чи тварину. Такі завдання дуже подобаються дітям.

Щоб активізувати діяльність учнів на уроках рідної мови можна до структури уроку включити невеликі конкурси, вікторини на краще знання загадок, прислів’ї, приказок про рослини, тварини, взагалі про охорону природи.

Урізноманітнять уроки мови завдання у вигляді гри, яка може сприяти і вихованню екологічної культури у дітей молодшого шкільного віку (додаток В).

Отже, такі уроки емоційно збагачують навчально-виховний процес, допомагають учителю різнобічно і системно сформувати необхідні уявлення, вони є цікавими, запобігають втомлюваності дітей, посилюють інтерес до навчання.

На уроках математики природоохоронну роботу намагаюсь проводити безперервно на всіх рівнях організації  навчально-виховного процесу. А  добираючи  екологічний  матеріал, враховую:

–  матеріал має бути достовірним і науковим;

– його слід привести у відповідність з навчальними програмами;

– він має відповідати рівню загального розвитку, інтересам та віку дітей;

– у ньому вчитель має підвести дитину до розуміння її безпосередньої участі у збереженні рідного краю.

Під час уроків математики у початкових класах використовую задачі з конкретним інформаційним екологічним змістом. Саме вони несуть різноманітне навчально – виховне навантаження, зокрема: доповнення знань з тем, що вивчаються на уроках ЯДС, поглиблюють, закріплюють вивчений матеріал; виконують пропедевтичну функцію стосовно тем, що будуть вивчатися. Задачі екологічного спрямування з математики, які я використовую на своїх уроках наведено в додатку Д.

Ключове завдання позаурочної діяльності в контексті екологічного виховання особистості школяра – створення емоційно-значущого і життєво необхідного для школяра програмного змісту; побудова виховання як процесу формування екологічно орієнтованих потреб, спонукань і звичок поведінки, спрямованих на дотримання здорового способу життя, дбайливого використання і захисту навколишнього середовища.

Формувати екологічну свідомість молодших школярів можна при організації гурткової роботи, основний напрямок якої є соціально-перетворююча добровольча діяльність. Екологічний гурток покликаний вирішувати наступні завдання: розширення енциклопедичних уявлень молодших школярів; поглиблення теоретичних знань учнів у галузі екології; забезпечення більш широкої та різноманітної практичної діяльності учнів з вивчення та охорони навколишнього середовища.

В цілому гурток дозволяє повніше реалізувати виховний і розвиваючий потенціал природознавчих знань, забезпечить більш надійні основи екологічної відповідальності молодших школярів. При реалізації проекту екологічного гуртка для молодших школярів може бути задіяна наступна програма (додаток Ж).

При складанні програми я враховувала особливості навчальної та позаурочної діяльності, а саме:

– спрямованість на формування універсальних навчальних дій;

– підбір таких форм, які гарантують досягнення результату;

– діагностика результативності та ефективності навчальної та позаурочної діяльності.

Мета даної програми: формування у свідомості молодшого школяра сучасної екологічно орієнтованої картини світу і екологічно грамотної поведінки в природі і соціальному середовищі.

Одним з різновидів позаурочної діяльності в системі формування екологічної культури школяра може бути туризм – специфічний вид спільної діяльності учасників навчального та педагогічного процесів. Це забезпечить особистісний розвиток школяра та буде ефективним засобом формування екологічної культури.

Окрім цього, вважаю необхідним проведення позаурочної виховної роботи екологічного спрямування, основне завданням якої полягає в тому, щоб кожен учень міг знайти застосування своїм силам, розвинути свої творчі здібності.

Готуючи і проводячи виховні заходи, намагаюся показати дітям, що вірю у їхні сили, разом з ними радію досягнутим успіхам, даю можливість кожній дитині самовиразитися. Я прагну, щоб виховні заходи сприяли розвитку творчої ініціативи дитини, застосовую при цьому різноманітні форми роботи та вчу поводитися дітей за принципом трьох «В»: взаємоповага, взаєморозуміння, взаємодопомога.

При проведенні кожного виховного заходу використовую матеріал екологічного спрямування та виховну силу поглядів, почуттів, переконань, які споконвічно були і залишаються найвищими духовними цінностями народної етнопедагогіки українського народу.

Професія педагога вимагає бути   в постійному творчому пошуку та навчанні, працювати  над вдосконаленням свого загальнокультурного, науково-педагогічного, науково-психологічного рівня, вдосконалювати методику викладання, підвищувати рівень своєї фахової підготовки, професійної компетенції, загальної ерудиції. І все це заради  вихованців – майбутнього української нації, заради збереження природи рідного краю.

 Можливості екологічного виховання невичерпні і його можна здійснювати на будь-якому уроці, завдяки включенню народознавчого матеріалу, різних завдань природничого змісту.

 

2.2. Методичні рекомендації з проблем екологічного виховання учнів початкових класів НУШ

 

Формування екологічних знань слід поєднувати з вихованням в учнів любові до рідного краю, його традицій, історії. Необхідно будувати навчально-виховний процес так, щоб розвивати допитливість учнів, надавати їм можливість вести власні пошуки й робити відкриття, проявляти при цьому самостійність.

Існують різні форми екологічної освіти й виховання. Для школярів молодшого шкільного віку це можуть бути: уроки милування природою, інтегровані уроки, екскурсії, ігри,досліди, вікторини, спостереження, вивчення досвіду своїх прадідів щодо бережного ставлення до навколишнього світу. Саме тут виникає необхідність використовувати надбання народної педагогіки, яка зберігає досвід народу – як жити в гармонії з природою. Для того щоб зберегти довкілля для себе й наступних поколінь, варто звернутися до своїх правічних джерел, відновити народні традиції ставлення до природи як джерела буття.

Здійснюючи екологічне виховання молодших школярів, учитель повинен поставити перед собою такі завдання [17, c. 56]:

− формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи та взаємозв’язки й взаємозалежності;

− розвивати вміння класифікувати природу на основі спостережень й аналізу способів життя в природі;

− стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи шляхом опису її об’єктів та явищ у народній творчості (прислів’я, приказки, прикмети, вірші, легенди, повір’я, казки, легенди, звичаї, обряди);

− актуалізувати знання і практичний досвід предків у різних видах діяльності в природі (грі, праці, навчанні);

− знайомити дітей з перлинами народної мудрості, які вчать дбайливо ставитись до природи.

Для вчителів стане хорошим помічником у розв’язку цих завдань книга В.О. Сухомлинського «Чиста криниця» [26]. Ця книга призначена для родинного виховання. Вона навчає , як любити й зберігати своє місце життя. Великий педагог постійно відстоював принципи народності у вихованні, він писав: «Про народну педагогіку ніхто серйозно до цього не думав і, очевидно, це завдало великої шкоди педагогіці. Я впевнений, що народна педагогіка – це засіб духовного життя народу. У народній педагогіці розкриваються особливості національного характеру, обличчя народу» [26]. Методи й прийоми народної педагогіки мають зайняти чільне місце в екологічній освіті, екологічному вихованні.

Проблема використання народних звичаїв і традицій у процесі екологічного виховання школярів набуває на сучасному етапі величезного значення, оскільки спостерігається збільшення залежності дітей від інтернету, захоплення різними гаджетами, що вимагають мінімуму інтелектуальних зусиль і привчає школярів до пасивного сприйняття інформації, призводить до загального падіння екокультури та етнокультури [25, c. 82].

Основними методами екологічного виховання засобами народних традицій є наступні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література),наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об’єктів), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за тваринами у живому куточку тощо).

Користуючись цим методом, доводимо до свідомості учні зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразове відтворення здобутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (репродуктивний метод) [12, c. 214]. Приміром, вчитель називає народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше.

У рамках методу проблемного викладу, вчитель може ставити перед учнем проблему, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях вирішення в його суперечностях, розкривати хід думки.

Приміром, за допомогою цього методу вчитель може пояснити учням з теми «Нежива і жива природа» суть таких народних прикмет: «Ластівки літають низько перед дощем», «Риби вискакують з води і ловлять комах – на дощ».

Учитель ставить перед учнями проблему: чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вискакують із води?

Проблемний виклад учителю доцільно будувати на науковому матеріалі: перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими , і вони спускаються нижче до землі.

Комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах.

Таким чином, вчитель переконує учнів у цілісності природи.

У рамках частково-пошуковою методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні об’єкти [9, c. 223].

Наприклад, за допомогою цього методу під час підсумку спостережень за живою і неживою природою (весняний сезон)  вчитель може розібрати з учнями прислів’я: «Квітень – з водою, травень – з травою».

Насамперед, учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвого досвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель має узагальнити і зробити висновок про взаємозв’язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від атмосферних опадів.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету – навчити учнів самостійно пізнавати природу.

Починаючи роботу з учнями в першому класі, слід чітко визначити обсяг знань та вмінь, який їм необхідно засвоїти. Ураховуючи надзвичайну емоційну чутливість дітей, перевага віддається емоційно-естетичному сприйманню світу природи, розвитку естетичних, інтелектуальних почуттів.

Чільне місце серед навчального матеріалу в першому класі займають малі жанри усної народної творчості. Тому на кожному уроці навчання грамоти варто використовувати загадки про тварин, рослини та явища природи; розучувати потішки, дитячі пісні, скоромовки, які вчать любити свій рідний край, знайомлять з історією України

Інтегрований урок «День зимуючих птахів» допоможе ознайомити учнів із птахами, які зимують у нас, розповісти про необхідність допомогти їм зимової пори. Діти відгадують народні загадки про птахів, навчаться розв'язувати приклади й задачі.

 Готуючись до уроків математики, варто використовувати навіть невеличкі елементи ознайомлення з природою, із фольклором: загадки, казки скоромовки. Наприклад: Гра «Шифрувальник» допомагає записати назву казки й відгадки до загадок. Діти розв'язуватимуть приклади та за допомогою розв'язків запишуть відгадки до них. Доцільно використовувати для ознайомлення із природою інтерактивні вправи, застосовуючи їх на різних етапах уроків.

Учителям варто якнайчастіше звертатися до народної педагогіки, вивчати з дітьми ігри та забави, про екологічний сенс яких говорять самі назви: «Квочка», «А ми просо сіяли», «Мак», «У сухого дуба». Усі вони так чи інакше пов’язані з природою.

Дуже важливо для дітей у початкових класах бачити те, про що розповідає вчитель. Тож потрібно використовувати наочний і демонстраційний матеріал, який заохочує дітей до навчання й викликає позитивні емоції. Без інтересу, подиву, радості, неможливе успішне навчання в початкових класах. Щоб зацікавити дітей, варто добирати до кожної теми додатковий матеріал. Це можуть бути тематичні презентації, фільми.

      Доцільними є навчальні екскурсії, які поряд із навчальною й розвивальною метою передбачають і суспільно-корисну працю дітей. Наприклад: виготовлення фотогербаріїв, очищення джерельця тощо. 

 Екологічний матеріал за своїм змістом має бути різноплановий: природничий, історичний, літературний, географічний, народознавчий. Основними джерелами його надходження є науково-природнича та науково-популярна, довідкова, художня література, місцева періодична преса, Інтернет та ін.

Отже, організоване таким чином екологічне виховання допомагає інтелектуальному, духовному розвитку особистості дитини, її творчій самореалізації та набуттю нею екологічної культури.

 

 

Висновки

 

1. Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення, причому передумовою цього є екологічні знання, наслідком – екологічний світогляд.  Важливість екологічного виховання у сучасному світі переоцінити неможливо. Проблемою екологічного виховання педагоги почали займатися ще у ХIХ столітті. Так, зокрема, видатний педагог К. Ушинський у книгах «Рідне слово», «Дитячий світ» наголошував на виховному впливі природи на душі дітей, її особливому значенні у розвитку мислення, пам’яті та уяви.

Педагогічна наука має певний досвід щодо дослідження окремих аспектів екологічного виховання. Значний інтерес мають праці вчених, зокрема з таких проблем: формування екологічної культури учнів загальноосвітніх шкіл (С. Дербо, В. Крисаченко, М. Колесник, Е. Писарчук, Т. Русак, Н. Сєдова), особливості екологічного виховання молодших школярів (В. Маращицька, Ж. Масенко, О. Онопрієнко, Г. Пустовіт).

2. Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень загальної культури. Нова українська школа  сприяє успішному вирішенню завдань екологічної освіти. Вчені-психологи зазначають, що природна потреба осмислити кожне природне явище триває у дітей недовго – до 10–11 років. І цим потрібно своєчасно скористатися, бо пізніше з’являються нові інтереси, часом дуже далекі від вивчення природи.

Головною умовою успішного формування в учнів екологічної культури є вміння поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю школярів у природному середовищі. Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури. Вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах уроку, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу учнів.

3. Під час уроків та виховних заходів в екологічному вихованні молодших школярів використовувати: яскраві засоби емоційного рідного слова; переконливу мову цифр; поєднувати художнє слово і образ; формувати у дітей уявлення про природу та її компоненти; поглиблювати знання про здоров’я, його збереження і зміцнення; удосконалювати екологію душі; прищеплювати елементарні трудові вміння та навички розумного природокористувача; виховувати любов до рідної природи та дбайливе ставлення до неї.

У процесі залучення дітей до природи, вчити  їх бачити і розуміти красу навколишнього світу, формувати потребу не лише споглядати, а й бережливо ставитись до природи і збагачувати її. Таким чином, екологічна свідомість формується не раптово, а тільки шляхом тривалого й поступового пізнання природи, процес якого закладається ще в дитинстві.

4. Здійснюючи екологічне виховання молодших школярів, учитель повинен поставити перед собою такі завдання: формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи та взаємозв’язки й взаємозалежності;  розвивати вміння класифікувати природу на основі спостережень й аналізу способів життя в природі;  стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи шляхом опису її об’єктів та явищ у народній творчості (прислів’я, приказки, прикмети, вірші, легенди, повір’я, казки, легенди, звичаї, обряди);  актуалізувати знання і практичний досвід предків у різних видах діяльності в природі (грі, праці, навчанні);  знайомити дітей з перлинами народної мудрості, які вчать дбайливо ставитись до природи.

Чільне місце серед навчального матеріалу в початкових класах займають малі жанри усної народної творчості. Тому на кожному уроці навчання грамоти варто використовувати загадки про тварин, рослин та явища природи; розучувати потішки, дитячі пісні, скоромовки, які вчать любити свій рідний край, знайомлять з історією Батьківщини.

Дуже важливо для дітей у початкових класах бачити те, про що розповідає вчитель. Тож потрібно використовувати наочний і демонстраційний матеріал, який заохочує дітей до навчання й викликає позитивні емоції.

Доцільними є навчальні екскурсії, які поряд із навчальною й розвивальною метою передбачають і суспільно-корисну працю дітей. Отже, організоване таким чином екологічне виховання допомагає інтелектуальному, духовному розвитку особистості дитини, її творчій самореалізації та набуттю нею екологічної культури.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 № 1060-XII (із змінами і доп. №76-VIII від 28.12.2014) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12
2. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999 № 651-XIV (із змінами і доп. №76-VIIIвід 28.12.2014) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/651-14
3. Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти: Постанова КМУ, Стандарт, План [...] від 23.11.2011 № 1392 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/1392-2011-п
4. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Указ, Стратегія Президента України від 25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
5. Анцибол М.М. Особливості організації педагогічного процесу у початкових класах: Навч. Посібник для студентів пед. Ін-тів за спец. № 2121 „Педагогіка” / М.М. Анцибол, Н.Ф.  Голованова. – 1997.
6. Артюхова А.С. Використання інноваційних технологій в екологічному вихованні молодших школярів / А.С. Артюхова // Теорія і практика освіти в сучасному світі. – 2014. – №12. – С. 103-106
7. Бахарєва А.С. Форми екологічного виховання дітей /  А.С. Бахарєва. – Ш.: 1996. – 69 с.
8. Безлюдна Н. Психолого-педагогічні основи екологічного виховання учнів початкової школи / Н. Безлюдна // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. –  2013. – Вип. 46. – С. 221-225
9. Васильченко І. Екологічне виховання у початковій школі / І. Васильченко // Початкова освіта. – 2005. – №11. – C. 36-48.
10. Вітохіна К.В. Формування екологічної культури особистості як один із стратегічних напрямків розвитку сучасної системи освіти [Електронний ресурс]. / К.В. Вітохіна. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com /10_NPE_2011/Ecologia/ 5_83097. doc.htm.
11. Грицишина Т. Виховання екологічної культури під час походів молодших школярів / Т. Грицишина, С. Фокін // Почат. освіта. – 2001. – Квіт. (№ 16). – С.7.
12. Грошовенко О.П. Творчий підхід до виховання у молодших школярів дбайливого ставлення до природи / О.П. Грошовенко // Збірник наукових праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К., 2001. – Вип. 6. – С. 209-215.
13. Грошовенко О.П. Формування дбайливого ставлення молодших школярів до природи у процесі позаурочної еколого-виховної роботи / О.П. Грошовенко // Сучасні вимоги до виховної діяльності вчителя початкових класів: Збірник матеріалів III регіональної науково-практичної конференції. – Бар: БГПК ім. М.Грушевського, 2006. – С. 223-226.
14. Дідков О.М. Формування екологічної свідомості та культури засобами освіти та виховання особистості / О.М. Дідков // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки : Наук. вісник : зб. наук. праць. – 2012. – Вип. 63 (№ 8). – С. 470-476 
15. Формування екологічної компетентності школярів: Науково-методичний посібник / Н.А. Пустовіт, Л.Д. Руденко, О.Л. Пруцакова, О.О. Колонькова. – К: Педагогічна думка, 2008. – С. 46-54
16. Іщенко Л. Дидактичні ігри ,як засіб екологічного виховання / Л. Іщенко К.:1998
17. Концептуальні виміри екологічної свідомості: монографія / [М.М. Кисельов, В. Л. Деркач, А. В. Толстоухов та ін.]. – К.: Парапан, 2003. – 312 с.
18. Корінь Г.О. Екологічні задачі як засіб реалізації міжпредметних зв’язків / Г.О. Корінь// Математика в сучасній школі. – 2012. – № 11 – 12. – С. 15-20
19. Крамаренко А.М. Формування еколого орієнтованого майбутнього фахівця початкової освіти: проблемні питання та результати наукових пошуків / А.М. Крамаренко // Збірник наукових праць «Педагогіка та психологія». – Харків, 2015. – Вип. 49. – С. 211-219
20. Луц О.Н. Проэкт «Радуга» («Единство разума и сердца»). Экологическое воспитание учащихся начальных классов / О.Н.Луц // Початкове навчання та виховання. – 2010. – № 24 (244). – С. 43-51
21. Матвеєва Н. Екологічне виховання молодших школярів гірських шкіл / Н. Матвеєва // Гірська школа українських Карпат. – 2013. – № 10. – С. 37-39
22. Мельчикова І.М. Особливості екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку / І.М. Мельчикова // Таврійський вісник освіти. – 2013. – №3 (43). – С. 133-140
23. Мітрясова О.П. Активні методи екологічного виховання молодших школярів за умов позашкільної освіти / О.П. Мітрясова,  А.В. Озерянська // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія"]. – 2015. – Т. 256, Вип. 244. – С. 114-117
24. Плохій З.П. Психолого-педагогічні засади екологічного виховання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку [Електронний ресурс]. / З.П. Плохій. – Режим доступу: http://www.ecolegue.net/34903999-235.html
25. Пономаренко Л.В. Екологічне виховання молодших школярів у процесі навчання / Л.В.Пономаренко. – Х.: «Основа», 2009. – 143 с.
26. Сухомлинський В.О. Чиста криниця: казки, оповід. етюди / В.О. Сухомлинський. – К. : Веселка, 1993. – 287 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки