Екскурсія "Ніл Хасевич"

                                                           Екскурсія

Тема. Я боровся різцем і долотом.

Мета. Познайомити з життям Н.А. Хасевича, художника-графіка, воїна УПА, виховувати любов до своєї країни, гордість за видатного земляка.                             

1 слайд (автопортрет Хасевича)

 2 слайд (родина Хасевичів)

Малопомітне село Дюксин заховалося на Волинському Поліссі . Саме тут 25 листопада 1905 року в родині диякона місцевої церкви Антона Івановича та Федотії Олексіївни Хасевичів народився син Ніл, якому судилося увійти в історію України ХХ століття.

3 слайд (с.96)

Доля цієї родини склалася трагічно:батька Ніла знищили 1943 року німці.

4,5,6 слайд (фото брата Федора)

Брата Федора репресувала радянська влада у післявоєнний час, така ж доля спіткала брата Анатолія.

7 слайд (фото брата Анатолія)

 Коли Нілові ще не виповнилося 17-ти років,під час дорожньо-транспортної пригоди на Оржівському залізничному переїзді загинула його мати. Сам хлопець назавжди залишився калікою – лікарі ампутували ліву ногу. Відтоді Ніл змайстрував собі протез і ходив з палицею. Це серйозно вплинуло на його тонку душевну натуру. Але чудова поліська природа та місцеве оточення поступово лікували душевні рани.

8 слайд (Н.Х- студент Варш.ак.м.)

Французька компанія, яка володіла залізницею, виплатила сім`ї Хасевичів компенсацію,що дало змогу батькові купити землю.

Початкову освіту  Ніл отримав вдома під керівництвом батька. Потім навчався в Рівненській гімназії, де став займатися малюванням. В 1919 році вступив до приватної художньої майстерні Василя Даниловича Леня, мешканця  м. Рівного, на навчання. У цій майстерні Хасевич вчився та працював протягом 4-ох років, одночасно займався самоосвітою.

1925 року Ніл виїхав у м. Варшаву, де екстерном склав іспити на атестат зрілості. Син Волинської землі, молодий, років 20. Невеликого зросту, бідно вдягнений хлопчина, з палицею в руці, бо замість лівої ноги  - дерев’яна,  закінчена грубим патиком, примітивна, власної роботи протеза. Записується спочатку на відділ малярства, а по кількох роках переходить на графічний відділ. Пильно вчиться і неймовірно матеріально бідує. З дому від батька нічого не отримує, бо там – не менша біда.

Хасевич витримує  найтяжчих п’ять років, закінчує одночасно середню освіту. Після отримання атестата про середню освіту стає повноправним студентом Варшавської академії образотворчих мистецтв.  Посвячується цілковито графіці, вивчає графічні техніки, книжкові буквенні знаки й складає за кілька років державний іспит вчителя рисунків.

9,10  слайд (Хасевич серед членів гуртка «Спокій»)

Незважаючи на побутові незручності та матеріальні нестатки, Ніл Хасевич не падає духом. Він встановлює зв'язок з  учасниками українського національного руху і входить до складу гуртка «Спокій», де обіймає посаду секретаря. Цей гурток займався поширенням української національної ідеї через організацію художніх виставок картин та графічних робіт.

В лютому 1933 року Ніл обрав собі спеціальність «графіка і жакардове ткацтво». Але фінансова скрута не дала йому можливості завершити навчання у стінах Академії.13 березня він забирає документи.

Ніл разом з активом гуртка продовжує влаштовувати виставки. Загалам їх було 11, Хасевич не пропустив жодної. Окрім виставок він брав участь у загальноукраїнських і закордонних презентаціях.

З 1936-1939 р. Ніл організував низку виставок у м. Рівне.

8 слайд (В’яз)

Старожили Дюксина згадували, що Ніл Хасевич, приїжджаючи на канікули в село, любив ткати, вишивати. Він завжди  з’являвся у вишитій власноруч сорочці, коли весь час малював, сидячи під в’язом над криницею.

9 слайд (Прання)

 Саме там він виконав олійними фарбами полотно «Прання», де зобразив дюксинських жінок, які прали білизну у криниці. За цю роботу Ніл отримав відзнаку «Ватикан», яка щороку присуджувалася кращим студентським роботам у академії.

10,11  слайд (с. 230,231,232,234(1), 235,237(1) )

Вже в ранній період своєї творчості Ніл захопився екслібрисом. На початку 30-х рр. Хасевич захоплюється буквою, як певним макрознаком. І тільки з притаманним йому смаком створює літери до «Української абетки» . На жаль, до сьогодні відомо тільки сім авторських літер «Е», «Ж», «О», «У», «Х», «Ч», «Ш».

11,12 слайди ( 254 ,248,249)

Серед понад двох десятків  екслібрисів,котрі виконав Н.Хасевич, найвідомішими стали ті, що увійшли в альбом «Книжкові знаки Ніла Хасевича». Ще два екслібриси увійшли в альбом «Дереворити».

В 1939р. Хасевич проживав у селі Дюксин, працював у сільській школі, одночасно підробляв бухгалтером у сільпо. Протягом 1941р. проживав в м. Рівне,де працював референтом відділу мистецтв Рівненської окружної управи. Як людина активна, творча й небайдужа, він продовжував свою мистецьку і громадську діяльність, ілюстрував газету «Волинь», редактором якої тоді був Улас Самчук.

13слайд (ескіз печатки с.269)

В кінці 1941р. художник залишає Рівне – працює на посаді районного мирового судді у містечку Деражне. Активізує разом з братом діяльність місцевих осередків «Просвіти» та підтримує зв’язки з ОУН.

14 слайд (Хасевич з хором)

Ніл керував драматичним гуртком при «Просвіті». Добре співав хор місцевої школи  під орудою Хасевича. Сам художник мав сильний і гарний голос, співав у церковному хорі,яким керував його брат Анатолій. Послухати його голос приходили люди з навколишніх сіл. Так гарно читати «Апостола», як це умів Ніл, нікому в селі не вдавалося. Улюбленими піснями його були: «Рожеві квіти», «Ой, зійшла зоря вечоровая, над Почаєвом стала». Хасевич захоплювався написанням власних віршів і пісень. Старожили Дюксина з теплом згадували уроки трудового навчання та співів, що їх проводив Ніл.

15 слайд (Титульний)

Залишає посаду мирового судді Ніл Хасевич у березні 1943р., коли перші загони УПА захопили містечко Деражне і вигнали звідти німців. З того часу пліч опліч з Климом Савуром – командиром армії УПА «Північ». Відразу переходить в підпілля, де він  стаєнадрайонним пропагандистом. Одночасно очолював роботу підпільної друкарні ОУН, займався оформленням місцевих підпільних видань. Невдовзі став працювати в окружному, а згодом і в крайовому проводі ОУН.

16 слайд (361, 299)

У підпіллі він займався виготовленням кліше, печаток та штампів, а також сам редагував антирадянські листівки, розробив серію своєрідних замінників грошових знаків – бофонів. Видавали їх населенню члени ОУН як гроші майбутньої незалежної

17 слайд (131,133,368)

України за продукти харчування, одяг, медикаменти. Їх ще називали «повстанськими грошима».

Роботи Хасевича розмножували масовими накладами в підпільних друкарнях.

18 слайд( уривок з листа)

За рік до загибелі, Ніл Хасевич у своєму листі за кордон писав: «Державна безпека вже знає, хто криється під псевдо «Бей» - «Зот». А от мої земляки-селяне не знають. Я хочу, щоб знали вони і знав увесь світ. В своєму житті, я здається, втратив уже все, але як довго буде залишатись бодай одна краплина моєї крові, я буду битись з ворогами свого народу. Я не можу битись з ними зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся з ними  в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває,що українці б’ються… Така моя думка, думка рядового підпільника. Слава Україні!»

Лише одиниці знали про те, ким він є насправді, чим займається і де перебуває на даний час.

19 слайд (фото Стекляра140)

На початку 1951р. для пошуку митця, аби припинити антирадянську діяльність, було створено міжобласну оперативну групу , яку очолив капітан держбезпеки Борис Стекляр.

20 слайд (хутір Стацюка172, схема криївки 161)

Криївка знаходилася на хуторі Лавріна Стацюка біля с.Сухівці, що за 12 км. від Клеваня. Хутір оточили емгебісти, допит розпочали з господарів. Після допиту Єфросинія Стацюк вказала, що бункер з трьома особами знаходиться в їхньому хліві. Хлів оточили емгебісти. Помітити відразу схрон було неможливо. Лаврін Стацюк на рівному земляному покрові  викопав невелику ямку, приблизно на сантиметрів 35 глибиною, а тільки потім було виявлений туго зв’язаний сніп соломи, яким був закритий вхід у бункер. Переговори не вдалися. Витягнувши сніп, а за ним піднявши люк кинули всередину кілька гранат, глухо гримнув під ногами вибух… Через деякий час почали витягувати звідти тіла і речі… першим витягнули чоловіка, який був без однієї ноги, а потім ще двох.

21 слайд (фото трьох вбитих)

22 слайд (фото вбитого Хасевича, справка про ліквідацію)

Особи загиблих було встановлено:«Гнат», «Матвій», а чоловік без ноги – Хасевич Ніл Антонович – «Бей», «Левко», «Зот», «Рибак», «333», «КВ – 37», «З-14», «85-10», уродженець с. Дюксин, українець, з родини священика, з вищою освітою, керівник технічної ланки при крайовому проводі ОУН.

23 слайд (титульний)

Вірш