Екскурсія "Українська хата - радість це і свято"

Екскурсія «Українська хата – радість це і свято»

Садок вишневий коло хати

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть

Співають, ідучи дівчата.

Діти:

Здрастуйте, люди добрі!

Ті, хто прийшов до нас!

Вчитель:

Наші діти раді,

Бачити всіх вас!

Хата

Охоронцями хати здавна вважалися ластівки і чорногузи. Барвисті малюнки, орнаменти відвертали увагу злих сил від людей. Всі хати вкривалися соломою. Вікна – очі хати, покликані впускати світло і тепло. Давня українська хата була невеличкою, але затишною та гостинною.

Учень

Українська хата на добро багата

На красу чудову і на добре слово.

На дух працелюбний, сильний, волелюбний.

Українська хата – радість це і свято.

Ми раді вітати вас у нашій Світлиці. Колись світлицею називали найкращу кімнату у хаті. Жінки – українки з давніх давен любили чепурити свої хати. Світлицю прикрашали квітами, предметами вжитку, розмальовували. А ще прикрашали витинанками. Так називали, бо їх витинали, вирізали з паперу. Витинанки використовували замість серветок у буфетах, ними прикрашали полички. Зверніть увагу на підлогу: в нашій Світлиці підлога сучасна, а в давніх хатах вона була глиняною, іноді на ній розстеляли домоткані килимові доріжки (як у нас). Такими ж доріжками, або їх ще називали веретами застеляли лави.

Піч

Основою хати була піч.  Вона охороняла родинне вогнище. За станом печі судили про охайність господині.

Учень.

Піч   найголовніша в хаті, бо горить   у ній багаття.

Там вмлівають борщ і каша, гріє, варить піч і смажить.

Піч білили  дуже часто, щоб жило у домі щастя.

А щоб жити і радіти, малювали гарні квіти.

Все в порядку біля печі, чисті горщики, до речі,

У куточку рогачі, рядна нові на печі.

Господиня роботяща, і господар не ледащо.

Добрі люди у цій хаті, весело живуть, багато!

Домовик

Хатній добрий Домовик,

 Непосіда, Жартівник.

 Домовик наш волохатий-

 Значить, є добробут в хаті.

Рогач, кочерга, лопата

Спеціальні допоміжні засоби для приготування їжі розповідають про інші заняття наших предків – ковальство, столярство. Тут представлено хлібну лопату та рогача, щоб витягати горшки з печі. Так, діти, звичайно, в хаті всі потрібні речі, в давній українській  хаті нічого зайвого немає. Одним з предметів українського вжитку є рогач. Рогач – домашній пічний інструмент, який являє собою довгу дерев’яну палицю з залізною рогаткою на кінці. За допомогою рогача ставили та виймали з печі горщики, чугунки, в яких варилась їжа. Під кожний розмір горщика підбирався свій рогач.

Учень

Біля печі – кочерга, рогачі, лопата.

Кочергою– жар гребти, вогонь діставати.

Рогачем берем горшка, ставим борщ чи кашу

А зварилось – дістаєм частування наше.

А як треба хліб спекти – візьмемо лопату,

Тісто садимо у піч, нею й діставати.

Лялька-мотанка

 Найдавніший зразок оберега – лялька-мотанка. Це не просто дитяча іграшка, це витвір мистецтва. Така лялька має умовний силует: створювали голову і тулуб ляльки, обличчя з намотаним нитками хрестом, щоб у них не вселявся злий дух. Наші предки клали її у колиску до новонародженої дитини, ляля забавляла дитя, допомагала йому пізнавати світ. Ляля супроводжувала дитину з самого народження. Гралися нею всі діти до 7-8 років (і хлопчики і дівчатка) допоки вони ходили у довгих сорочках. Коли були малі ляльки шили матері, бабусі, а з 4-5 років ляльку могла робити кожна дитина. Ці ляльки називаються – мотанки.

- З чого виготовляються мотанки? (з соломи, трави, ниток, кори, тканини, яку особливим способом зав’язували, тому її ще називали вузликовою).

- Ляльки були ігрові і ще які? (оберегові).

Ігрові використовували для розваги дітям. Оберегові – оберігають людину від небезпеки, хвороби, сварки, темних сил. Такі ляльки мами виготовляли для своїх дітей: клали в колиски, підвішували над ними, давали гратися ними. Вважалося, що все погане забирає на себе лялька, а дитинка росте здорова.

Аби оберіг нікого не нагадував, і не завдавав шкоди, робили його безликими. Замість обличчя на голові мотанки зображували хрест – символ сонця і плодородної землі. При виготовленні оберега не використовувались ні ножиці, ні голка.

Ляльки ніколи не залишали на вулиці, не розкидали по хаті, а зберігали в корзинах, коробах, скринях. Ляльки брали на вечорниці, в гості, а також давали дівчатам в придане.

Кожна дівчина намагалася якнайкраще зробити ляльку, пошити їй одяг – сорочечку, спідничку, фартушок, хустинку, оздобити їх квітами, кольоровими стрічками, шитвом.

Лялька спить

Яка гарненька!

Сукню зшию їй хутенько

Я легесеньку, шовкову

А до того ж кольорову!

Колиска

Колиска є родинним символом. Її виготовляли лише з чистих порід дерев (клена, калини, ясена, ліщини, горіха). Підвішували колиску до сволока. Вона мала знаходитися біля ліжка. Якщо дитина прокидалася, мати тут же приколихувала немовля, а при потребі й пеленала.

Колиско, колисочко,

Та й нова, новенька.

Найся в тобі виколише

Дитина маленька.

За легендою, коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини ангела - охоронця. Уві сні ангел цілує дитину тричі: в чоло  аби вона зростала розумною; в личко — щоб була красивою; в груди — аби здоров'я, любов та доброта вселилися в її тіло, серце та душу.

Прядка

Прядіння з вовни, льону, бавовни – одне з найстаріших ремесел. Як же отримували з коротких волокон безперервну тонку нитку ? Її скручували за допомогою веретена. В XVI столітті була винайдена самопрялка з ножним приводом. Таку самопрялку нам подарувала сім’я Квартників.

Учень

Мала кожна господиня,

Прядку, гребінь, мотовило.

Бо колись давно тканину

Рідко брали з магазину.

З конопель, із льону, з вовни

Ниток в домі було повно!

Вишивка

Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. Без рушника не обходилася жодна подія у людському житті.

Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «Тримай хату, як у віночку, а рушник - на кілочку». І ще: «Хата без рушників, як родина без дітей». А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті – це обереги від усього злого, що може зайти в дім.             

Обереги дому – рушники квітчасті,

В кожному узорі є святе причастя.

В кожному узорі – символи і віра,

До життя, до роду, до небес довіра.

В кожнім візерунку – оберіг і доля,

І вінок з надії та пісень про волю.

Червоний покуть

Найсвятішим місцем в хаті є покуть. Тут знайшлося місце для божниці з іконами, а сам покуть завішували божником.

Божниця

Учень

У кожній оселі була ще божниця.

Її найкраще оздобить годиться.

Ікони у квітах, та під рушниками

Свічки і лампадка горять празниками.

Свячена водиця там на полиці,

Ще трави цілющі, це пригодиться.

А ще молитовник, дідух на Різдво

Щоб світло божественне в домі було.

Скриня

Скрині належала особлива роль збереження родовідної пам’яті. Згідно з традиційними припасами скриню тримали неподалік столу. Основне призначення скрині – тримати в ній переважно жіночі речі. Напередодні свят кожна господиня ретельно прибирала хатню скриню, мила її, наповнювала запашними травами.

Учень

Скриня в хаті – господиня.

В ній добра на всю родину.

Є обновки доні й сину,

Рушники лежать святкові,

Сорочки і плахи нові.

І сувої полотна

Ще й розписана вона.

Український національний одяг.

Основним елементом як чоловічого так і жіночого одягу протягом століть була довга, набагато нижче стегон, сорочка. Сорочка звичайно була білою і прикрашалася вишитим орнаментом.

Це вишиті жіночі та чоловічі сорочки, хустки, спідниці, корсетки, капелюхи. Найцінніша з них весільна сорочка нашого регіону, якій приблизно 200 -250 років.

Стіл                                                                                                                                                                                                                                                              

В хатньому інтер’єрі стіл відігравав не меншу роль ніж покуть. Оселя вважалась не повноцінною доти, допоки на почесному місці не з’являвся  «господар  хати». Стіл мав принести в оселю статки й злагоду. За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом життя. Будь-яке свято не обходилося без паляниці. Народжувалася дитина — йшли неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю. У якій би скруті не жили господарі, на столі обов’язково мав лежати буханець хліба і дрібок солі як ознака родинної злагоди й гостинності. Вважалося святотатством, коли стіл був голим, не застеленим спеціально витканим обрусом.

Відгадайте загадку:

Як уродилася то була біла

Тепер подивіться, рябенька я ціла

Мені змалювала Маринка бочки

У жовті, червоні і білі квіточки.

Лежу на столі, біля круглої паски

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски

До хрону, до масла, до бабки сміюся

Ану відгадайте, лишень, як я звуся? (крашанка, писанка)

До Великодня, люди розмальовували яйця. Якщо фарбували в один колір, то це були крашанки. Прикрашали крапочками, тоді яйця називались крапанками. А ті що розмальовувалися різними знаками, називалися писанками.

Начиння для прасування одягу

Кожну висушену річ завивали на качалку й прокочували по ній рублем – плоским дерев’яним брусом з коротким держаком на кінці й трохи вигнутою ребристою робочею поверхнею.  Це вже більш сучасні металеві праски, які нагрівали за допомогою розжареного вугілля

з хлібом, справляли весілля чи будували хату — Мисник – це дерев’яна полиця для зберігання посуду. Іноді він має форму шафи, що підвішувалася на стінку. Були також кутові мисники, які розміщувалися у кутку кімнати. Там виставляли в ряд череп’яні миски, деякий ритуальний посуд, кухлі, дерев’яні ложки та скляні вироби.

У нашій Світлиці є багато посуду, зробленого з глини. Це миски, макітри, глечики, горщики. Весь посуд прикрашений квітами, листочками, крапочками, кривульками, завиточками. Їжа яку готували в глиняному посуді була дуже смачною, бо посуд гарно зберігає тепло і навпаки прохолоду. Молоко, налите в глечик, довго не скисає, зберігає свої цілющі властивості.

Учень

Мисник – це сервант колишній,

Це полички для мисок!

Його вішали на стіну,

Часто навіть у куток.

Тут макітра і барильце,

Куманець тут є таки.

Ряд полумисків і глечик,

Кухлики і мисочки.

Посуд гарний, український

Це землиці щедрий дар,

Бо усе зробив із глини

Майстер посуду – гончар.

Вчитель

Ми були раді вітати Вас у Світлиці. Ви доторкнулися до невичерпної скарбниці культури нашого народу. Ми впевнені, що відродимо в нашому народі національні святині і традиції, які шанують і бережуть у нашій школі. Нехай же добрі зерна дадуть у майбутньому рясні сходи.

Запитання до екскурсії «Українська хата -  радість це і свято»

 

1. Кого вважали охоронцями хати?
2. Яку кімнату в хаті називали світлицею?
3.  Як називали домашній пічний інструмент, який являє собою довгу дерев’яну палицю з залізною рогаткою на кінці?
4. З чого виготовляються мотанки?
5. Ляльки були ігрові і ще які?
6.  В якому столітті була винайдена самопрялка з ножним приводом?
7. З чого виготовляли посуд?
8. Як називалися яйця, які фарбували в один колір?
9. Як називалися яйця, які розмальовувалися різними знаками?
10. До якого свята українці розписують писанки?