Феномен «Історії одного кохання» (відомої також під назвою «Історія кохання») полягає в її парадоксальності: Спочатку текст не викликав інтересу у серйозних видавництв, тому Сігел за порадою літературного агента спочатку перетворив його на кіносценарій (який одразу купили), а згодом видав як роман у журналі для домогосподарок. Проте саме «кінематографічність» форми — короткі, емоційні діалоги та швидка динаміка сцен — принесла йому шалений успіх. Після виходу однойменного фільму книга розійшлася мільйонними тиражами, стала світовим бестселером і була перекладена понад 30 мовами. Вона відродила інтерес молоді до романтичної прози у жорстку епоху 1960-х. Філософія твору виражена в головній крилатій фразі героїні: "Кохання — це коли не треба ні про що шкодувати", що стала девізом для поколінь закоханих. Попри сумний фінал, повість не залишає відчуття безнадії. Феномен Сігела полягає в умінні показати, що навіть трагічне і коротке кохання робить людину щасливою і сильнішою.