Есе про книгу "ЇЇ величність - книга!"

                                           Есе про книгу

                                   ЇЇ величність - книга!

 Джерела мудрості, птах без крил, кораблі думки, вічний двигун, скарбниця знань …  Скільки епітетів, метафор звучить про її величність книгу, бо ці надбання людства є вічними, плинними, всепоглинаючими та невмирущими.

Вона, книга, витерпить все… Час, коли діти не матимуть бажання читати, коли людська совість пройде стороною не підійнявши її з брудної підлоги, коли жорстока рука на вічних цінностях намалює непристойності, коли її пошматують на шматки чи зроблять тріщини у самому серці, коли керівництва спопеляють заборонене рідне слово, знищують недозволене… Але все це від духовної бідності, людської байдужості, сірої буденності, незрозумілої ворожнечі, морального каліцтва.

Вона, книга, витерпить все… І ніщо не може цього змінити! У час комп’ютерної технології, безумного інформаційного простору, книга постійно виборює право на своє існування, бо існує велика кількість привабливих та спокусливих замінників. Погляньте лише у кишені молоді – ось хворобливо виглядає гаджет. Ви, думаєте, він потрібен для того, щоб полегшити учням життя, чи, навпаки, захаращити їхні розумні голови купою зайвої інформації? Які почуття  отримали від перегляду різних груп у мережах? Ненависть, розчарування, несправедливість, роздратування,  інформаційний бій, хворобу у суспільстві, відмову від друзів та падіння у душі…

Вона, маяк в океані часу, витерпить все… Бо завдяки своїй мудрості здолає всі перешкоди, знесе на своєму шляху каміння перепон, покаже шлях до щасливого майбутнього. І ти, маючи силу, впевнене зворушливе слово, міцно стоячи на ногах, можеш переконливо вести боротьбу і повсякчас доводити, що книга – знахідка, яке має людство, вічний двигун світового процесу, невмирущий  духовний досвіт людства, дивовижна таємниця наших пращурів, найбільше з див у неосяжному світі.

 Вона, річка, що наповнює всесвіт, витерпить все… Бо тільки своєю впертістю та наполегливістю зуміє розкрити очі незрячим, допоможе пробудити закам’янілі серця, змусить розтопити лід від холоднечі, розсіє крихти невпевненості, подарує миті ніжності, підігріє інтимні стосунки, спонукає розібратися у плутанині думок, надасть нашому серцю естетичну насолоду, підкорить крихітні сердечка, подарує миті щастя, розкаже таємниці людського буття…

 Як приємно тримати книгу у руках, перегортати сторіночку до сторіночки, вдихати аромат листочка, відчувати на дотик шерхіт  паперу, проводити пальчиком по зворушливих моментах улюблених творів…. Ось так пригорнеш до свого серця, і ніби легшає тобі… Візьмеш склянку чаю з солодощами, і, підкріпившись,  ти вже читаєш, і не можеш відвести погляду від захопливої історії… Здається, ніби промайнула лише мить, а ти перегортаєш останню улюблену сторіночку у надії опинитись у вирі емоцій іншої ще цікавішої знахідки. І так буде завжди! 

Отже, спасибі книзі, хвала їй довічна, а вік безкінечний!

                              Грицини Вікторії, учениці 7-А класу, ЗОШ №5,

                              м.Таврійська,  Херсонської області. 

                               Вчитель: Григорчук О.О.