Відгук на прочитану книгу «Героям слава!»

                  Відгук на прочитану книгу «Героям слава!»

Я дуже люблю читати, особливо сучасні книги. Ці джерела мудрості роблять наше життя різноманітним. Читаючи, ти можеш подумки полинути у фантастичні світи,  дізнатися історію свого народу, або вплинути на історію всього людства.

Нещодавно я прочитала книгу, випущену на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення у 2016 році, яка полонила мене своєю назвою «Героям слава!» У ній розповідається про гібридну війну на сході України, яка продовжується довгі чотири роки. Справа у тому, що полонила книга мене тим, яке ж насправді життя солдатів на війні?

Без рідних, без відповідного одягу, без їжі, зброї, боєприпасів, телефонного зв’язку, відсутність даху над головою. Так, саме в таких умовах змушені наші воїни захищати свою Батьківщину. І ти не будь осторонь!

Наші воїни повертаються з війни. І розповідають-розповідають-розповідають… Або скупо кидають по слову. Або просто мовчать. Але ми хочемо почути їхні розповіді, нам потрібно знати про них все: про бойових побратимів;  їхні вчинки, які самі воїни вважають простою роботою; про помічників, без яких не обійтися; і про нас з вами. Бо ми всі - своїми діями і мріями - наближаємо перемогу!

Звичайно, розповіді у цій книзі не завжди в усіх деталях збігаються з реальними історіями. Та це – пряма мова воїнів, які боронять Україну й зараз!

Захоплююче! Інтригуюче! Зворушливо! Лячно! Страшно!  Ой, як страшно…

   Ви тільки подумайте, скільки доль скалічено, вистраждано, виплекано…  Скільки залишилося сімей без рідних… Скільки крові потекло рікою,  просочилося у землю до самісінького центра землі… А що чекає на нас?

У книзі «Героям слава!» розповідаються, на перший погляд, звичайні історії…  Про те, як козенятко Коля врятувало життя своєму господарю Павлові Пілюльчину та іншим солдатам (з оповідання «Бойовий друг»). Саме завдяки своїй спостережливості, відтепер, козенятко стоїть на сторожі. Про те, чому солдати використовують ім’я тварин. Розповідається про партизанів, солдатів, лікарів, волонтерів, які стали героями України, або віддали своє життя заради світлого нашого майбутнього…

Мудрий і безстрашний лікар Ігор Зінчин – взірець наслідування, герой, який рятував і оберігав людські життя. Понад триста життів вмираючих солдатів зумів урятувати ціною власного. Вісімнадцятирічний солдат Сєвєр,  завдяки своїй мужності, врятував міні-бригаду воїнів  від  росіян та їхнього танку, бо зрозумів, що їх треба брати «на слабо», бо людина в екстремальних умовах здатна на такі вчинки, про які навіть не здогадується! Герої живуть серед нас…

У «Замальовка з передової» - воїн Анатолій Скінтей, на ймення «позивний Іскра», описує свої почуття, які отримав на війні – «смачний шашлик із присмаком адреналіну»; танк на ім’я Маруся, Надійка чи Квіточка; про дорогоцінний скарб, який отримували з різних куточків України сміливі Сини – дитячі малюнки; про найкраще почуття – страх, яке працює як інстинкт самозбереження; про подвиг, який, сподіваюся, здійснював кожного дня і ти. Переборіть свій страх і ви, сміливо дивіться йому в очі!

Розповідається про світлу пам'ять Героя Ігоря Зінича – сивочолого Хорунжого, який під рій куль, не одягаючи ні каски, ні бронежилета рятував життя пораненим, бо, Відчайдухові-медикові, заважає. Мабуть, саме тому і отримав прізвисько Псих. І тепер, разом з легіоном ангелів, з посірілими від попелу крилами, мужній Син, дивиться снайперам мороком туману, дує вітрами серед темних обстріляних  кімнат, зустрічає запах дитинства.

Ви досі думаєте, що герої живуть десь далеко чи бувають лише у фільмах? Або їх створюють письменники, описуючи неймовірні, карколомні пригоди? Ні! Герої живуть серед нас. Просто часто зовні вони нічим не відрізняються, а про свої подвиги просто не дуже люблять розповідати, хоча вони є кожному місту, містечку, селищі, бо доля спіткала кожну родину.

Тіні… Вони йдуть за нами завжди і всюди. Ховаються в сутінках і розчиняються в темряві. Тіні – тихі і всезнаючі. Ніхто й ніколи не переможе їх! Саме такими є і наші партизани, які воюють із ворогом, - тихими, непомітними, всюдисущими. Тіні рухаються і наближають нашу перемогу!

Отже, усі ми своїми спільними зусиллями спроможні змінити національний біль на радість національної надії. Кожного дня втілюють в життя українські солдати свою мудрість, силу духа, вони є втіленням жертовної служби на користь свого народу, своєї землі; дарують кожному з нас безпеку. Але без підтримки волонтерів, дорослих і наших дитячих сердець їм буде тяжко. Тож плекаймо та підтримуймо своє, національне, українське! Допоможемо один одному. І нехай панує мир!

Особисто я раджу прочитати книгу всім, для того, щоб пройнятися болем і відповідальністю за свої вчинки, робити правильний вибір у житті, не бути осторонь від проблем нашої Батьківщини! Бо лише той, хто знає про помилки минулого, не зробить помилок у майбутньому!