ФБ-сторінка "Княгиня Ольга"

Завдання: Опрацюйте додатковий матеріал і заповніть сторінку Фейсбук

Ольга

Коли загинув князь Ігор, його синові Святославу було три роки, тому влада перейшла до вдови Ігоря — княгині Ольги. Залишившись із малолітнім сином Святославом, Ольга взялася за вгамування деревлян. Літописець розповідає про помсту княгині деревлянським послам.

Своє правління Ольга розпочала з придушення деревлянського повстання та помсти вбивцям свого чоловіка. У ті далекі часи кровна помста була неписаним законом. Той, хто не помстився вбивцям своїх близьких, навіки вважався зганьбленим. Описані в літописі помсти княгині Ольги вбивцям свого чоловіка фактично спричинили знищення деревлянського княжіння, підпорядкування Деревлянської землі безпосередньо великій княгині, а налякані її рішучістю й жорстокістю володарі місцевих княжінь не сміли виявити непокори.

Княгиня Ольга (близько 890—969 рр.) — дружина князя Ігоря, київська княгиня. Де й коли народилася майбутня київська княгиня, невідомо. Літопис повідомляє лише про те, що «привели Ігореві дружину із Пскова на ім’я Ольга». Вважають, що вона була не лише дружиною князя, а і його мудрою помічницею в справах, за відсутності Ігоря брала на себе всі турботи з управління державою. Посівши київський престол, багато зробила для зміцнення Русі. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х рр. X ст.). Княгиня Ольга відмовилася від воєн і зміцнювала державу мирним шляхом. Вона сама об’їздила всі свої володіння, закладала нові міста, призначала в них урядників. Ольга вперше в історії Русі навела лад у збиранні данини. Сама вона прийняла християнство й доклала багато зусиль до поширення нової релігії. За її часів у Київській державі з’явилося чимало християнських проповідників. Княгиня прагнула зміцнити й міжнародне становище своєї держави. 957 р. вона з дипломатичною місією відвідала столицю Візантії — Константинополь та уклала новий договір із Візантією. Ольга й надалі, навіть коли її син був уже повнолітній, продовжувала опікуватися справами своєї держави.

Попередники Ольги на київському престолі були надто заклопотані численними війнами то із сусідами, то з іншими державами і не мали часу приділяти велику увагу внутрішньому влаштуванню своєї держави. Ця відповідальна робота випала на долю княгині Ольги. Усі джерела відзначають мудрість княгині Ольги, яка дуже добре розуміла, що лише помстою не розв’язати проблем, що накопичилися в державі, а отже, настав час реформ. Вона об’їздила майже всі свої володіння — по Десні, Мсті, була в Новгороді, Пскові. Але це була не просто подорож — водночас Ольга закладала нові села, міста, ставила в них урядників.

Характерні риси правління Ольги (945—964 рр.):

— Виконання обов’язків регента при малолітньому Святославі.

— Помста деревлянам за смерть Ігоря (винищення місцевої знаті, спалення столиці деревлян — міста Іскоростеня).

— Установлення знаків князівської власності з метою поповнення князівської скарбниці хутром, медом, воском тощо.

— Заснування нових міст, сіл; розбудова Києва.

— Заходи, спрямовані на поширення християнства на Русі, які підготували підґрунтя для утвердження християнства як державної релігії в майбутньому (охрещення Ольги в Константинополі, спорудження на могилі Аскольда церкви Св. Миколая, прибуття в 961 р. до Києва християнської місії єпископа Адальберта тощо).

— Проведення податкової реформи.

Реформи Ольги відіграли важливу роль у підпорядкуванні племінних княжінь, започаткувавши нові принципи збирання податків і створивши сприятливі умови для зростання та зміцнення Русі. Будувалися міста, оточені кам’яними і дубовими стінами. До часів правління Ольги належить установлення перших державних кордонів Київської Русі. Богатирські застави, оспівані в билинах, охороняли мирне життя киян від кочівників Великого Степу, від нападів із Заходу. Чужоземні купці прямували на Русь із товарами. Скандинави охоче вступали найманцями до руського війська. Русь ставала великою державою.

Як мудра правителька, Ольга бачила на прикладі Візантійської імперії, що державі потрібна релігія, яка об’єднає розрізнені частини в єдине ціле й утримає це ціле від розпаду. Таким чином, Ольга прийняла рішення стати християнкою. Таїнство хрещення здійснив патріарх константинопольський Феофілакт, а хрещеним був сам імператор Константин Багрянородний. До Києва Ольга повернулася з іконами й богослужебними книгами. Вона спорудила храм в ім’я святителя Миколи над могилою Аскольда — першого київського князя-християнина та багатьох киян навернула до Христа. Із проповіддю віри вирушила княгиня на північ. У київських і псковських землях, у віддалених селах, на перехрестях доріг вона споруджувала хрести, знищуючи язичницькі ідоли. У містах будувалися храми.

Основні заходи зовнішньої політики княгині Ольги:

— Застосування в зовнішній політиці дипломатії — мирної форми міжнародних відносин.

— Візит у 946 р. до Константинополя та укладення союзницької угоди з візантійським імператором Константином Багрянородним.

— Установлення дружніх відносин із германським імператором Оттоном І.

— Відсутність військових зіткнень із Хозарією та печенігами, конфліктні ситуації з якими розв’язувалися мирним шляхом тощо.