«Фізіолого-гігієнічні аспекти статевого

виховання сучасних студентів»

Хомік  Галина Євгенівна  викладач біології та хімії Володимир-Волинського агротехнічного коледжу

 

 

ЗМІСТ

 

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

1.1 Поняття статевого виховання

1.2 Зміст і принципи статевого виховання

1.3 Особливості статевого виховання у сім’ї та закладі освіти

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ОБІЗНАНОСТІ СТУДЕНТІВ ІЗ ПРОБЛЕМАМИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ЩОДО ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ

2.1. Рівень обізнаності студентів щодо проблем статевого виховання

2.2. Завдання закладу освіти щодо статевого виховання студентів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

АНОТАЦІЯ

Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні таких дисциплін у ЗВО як, «Шкільна гігієна», «Вікова фізіологія», «Методика формування репродуктивного здоров’я студентської молоді», а також у навчально-виховному процесі при викладанні предметів «Основи здоров’я», «Безпека життєдіяльності».

Матеріали дослідження можуть бути корисними для студентів під час вивчення вікової фізіології, шкільної гігієни, валеології, а також викладачів, психологів і батьків в умовах організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах освіти і в домашніх умовах із метою збереження здоров’я студентів.

Дослідження виконано в рамках наукової тематики кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології «Формування здорового способу життя в студентської молоді: медико-педагогічні аспекти».

ВСТУП

Із давніх часів проблеми статевого виховання належали до числа найбільш заплутаних. Статеве виховання – це частина загального виховання людини, але відрізняється більшою невизначеністю через закритість теми. Якщо інші напрями виховання більш-менш чітко виражені і можуть передаватися власним прикладом, а також коригуватися порадами і настановами, то чимало того, що стосується статевого виховання, залишається забороненою темою, навіть термінологія.

Зараз ситуація зі статевим вихованням стала іншою, що пов’язано зі зниженням віку статевого дозрівання (13-15 років), а значить, із зростанням дошлюбних сексуальних відносин, і з багатьма соціальними чинниками. Сьогоднішні 16-17 літні за статевою поведінкою відповідають 19-20 річним 60-х років. У наші дні сексуальна зрілість настає на 2-3 роки раніше, а от емоційне дозрівання – сповільнюється. Щоб допомогти юнакам і дівчатам сформувати правильні сімейно-шлюбні відносини і сексуальні орієнтації, необхідне єднання лікарів, учителів, психіатрів і, звичайно, психологів.

Для сучасної постановки питання про розробку систем статевого виховання існує цілий ряд причин. Як і раніше є нормою загальнодержавне невігластво багатьох педагогів і батьків у питаннях сексуальної освіти дітей, яке призводить до стрімкого зростання числа позашлюбного народження, абортів, кримінальних злочинів на сексуальному ґрунті, до відсутності ранньої орієнтації на виконання соціальної ролі в житті (батька, матері).

Науковці В. Каган, І. Кон, В. Кравець, які займалися проблемою статевого виховання, встановили, що однією із причин недостатнього рівня статевого виховання в школі є побоювання вчителів ознайомлювати дитину з таємницями інтимних стосунків між чоловіком і жінкою, технікою контрацепції, страх, що такі питання розбудять сексуальний інтерес і навіть надмірну активність. Виявлено також невміння говорити з учнями на ці теми, заміну статево-морального виховання моралізуванням [41, с. 60-66].

Виходячи з цього, актуальність теми полягає в тому, що грамотно й етично побудоване статеве виховання дозволяє підвищити рівень грамотності дітей і підлітків в області статевої гігієни та сексуального розвитку. Зважаючи на це нами була обрана тема дипломної роботи: «Фізіолого-гігієнічні аспекти статевого виховання сучасних студентів».

Мета роботи – вивчення фізіолого-гігієнічних аспектів статевого виховання студентів; принципів змісту статевого виховання в сім’ї та закладі освіти; рівня обізнаності студентів щодо проблем статевого виховання.

Об’єкт дослідження – статеве виховання студентів.

Предмет дослідження – фізіолого-гігієнічні аспекти статевого виховання сучасних студентів.

Завдання:

•                   охарактеризувати фізіолого-гігієнічні особливості статевого дозрівання хлопців і дівчат шкільного віку;
•                   розкрити поняття статевого виховання;
•                   з’ясувати зміст і принципи статевого виховання;
•                   розглянути особливості статевого виховання у сім’ї та школі;
•                   визначити рівень обізнаності старшокласників щодо проблем статевого виховання;
•                   описати завдання школи щодо поліпшення статевого виховання студентів.

Для розв’язання поставлених завдань використовувався теоретичний метод дослідження: аналіз психологічної, педагогічної, медичної літератури та узагальнення отриманої інформації, а також емпіричний: спостереження, анкетування, тестування.

РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

1.1 Поняття статевого виховання

Стать, з педагогічної точки зору – це біосоціальна властивість людини. Біологічна – тому що обумовлено генами структурами, а соціальне – так як його прояв у поведінці та діях людини є результатами формування статі відповідно до виховання і впливу навколишнього середовища, значною частиною якої є суспільство або відносно мала його частина. Розглядаючи стать як біосоціальну властивість людини, можна припустити, що статеве виховання дитини здійснюється в процесі його статеворольової соціалізації, яка є невід’ємною частиною загального процесу соціалізації, яка, як відзначає Арутюнова Л.А. включає в себе три компоненти: розвиток уявлень про себе, як про представника певної статі, виникнення статеворольових уподобань та ціннісних орієнтацій, а також форм поводження, що відповідає статі [55, с. 176-179].

Однак поняття статевого виховання у різних дослідників має різне трактування. А.Г. Хрипкова і Д.В. Колесов визначають статеве виховання як «процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок особистості, що визначають необхідне суспільству відношення людини з представниками іншої статі» [18, с. 88-94].

Л.П. Бочкарьова трактує статеве виховання як «формування поваги, дружби між хлопчиками і дівчатками, прищеплення їм відповідних норм і уявлень, виховання доброзичливих і позитивних взаємовідносин, диференційований підхід з урахуванням специфіки статі у всіх видах діяльності, в організації життя». На думку З.Г. Костяшкін, «статеве виховання є особлива частина морального виховання. Його специфічний предмет – виховання відносин людини однієї статі до іншого і пов’язаних із цим складних і найтонших навичок поведінки та самоконтролю» [25, с. 20].

Узагальнивши різні трактування, статеве виховання можна розглядати як комплекс виховних та освітніх впливів на дитину, спрямованих на оволодіння їм нормами поведінки, властивими представникам його статі. Завдання статевого виховання  сприяти гармонійному розвитку підростаючого покоління, повноцінному формуванню статевої поведінки та дітородної функції, сприяти зміцненню фізіологічних і моральних основ шлюбу і сім’ї.

Проблему статевого виховання було б неправильно зводити тільки до сфери сексуальних відносин. Завдання статевого виховання охоплюють все коло проблем статі, статевих відмінностей і статевої поведінки. Сексуальна просвіта представляє собою невід’ємний, але не єдиний компонент статевого виховання. [8, с. 76].

Для постановки та вирішення проблем статевого виховання принципове значення має визначення понять «стать» і «cекс». Останнє іншомовне поняття в українській мові набуло більш вузьке зміст, ніж у тих мовах, з яких воно запозичене. Те, що відбувається від латинського кореня слово «секс» в європейських мовах буквально означає «стать», і поняттям «сексуальний» таким чином визначається весь спектр статевих відмінностей і статевої поведінки. В українській мові цього значення відповідають поняття «стать», «cтатевої». Так, під статевими відмінностями розуміються специфічні особливості живого організму, пов’язані з його приналежністю до того чи іншої статі; під статевими стереотипами маються на увазі характерні для кожної статі особливості поведінки. Вкорінене в українській мові поняття «секс» прийнято для позначення специфічних відносин між статями, що виражаються у власне статевих відносинах. Поширено в суспільстві ставлення до сексуальних контактів як до чогось низинному призвело до того, що у свідомості окремих людей поняття «секс» стало асоціюватися з пороком і розпустою, що безумовно невиправдано [1, с. 58-60].

Отже, статеве виховання – це надання учням знань про анатомію статевих органів людини, Статеве розмноження (Запліднення, зачаття, розвиток зародка і плоду, аж до пологів), статеві зносини, репродуктивне здоров’я, емоційні відносини зі статевим партнером, репродуктивні права і відповідальності, протизаплідні засоби та інші аспекти сексуальної поведінки людини.

1.2 Зміст і принципи статевого виховання

Змістом статевого виховання є життя, що оточує дитину, взаємини між людьми різної статі, норми цих взаємин, особисте життя людей у сім’ї, сфери їх діяльності. Зміст статевого виховання це система знань і специфічних умінь педагога, що дозволяють йому вирішувати поставлені завдання. [41, с. 60-66].

До цих знань можна віднести:

а) знання сутності, специфіки педагогічної системи статевого виховання. Сутність педагогічної системи статевого виховання полягає у встановленні взаємозв’язку всіх її компонентів, у поєднанні використання методів і форм, що проявляється у своєрідному співвідношенні функціонування фронтальних, підгрупових та індивідуальних форм організації дітей. Специфіка педагогічної системи статевого виховання проявляється в домінуючій функції її певних компонентів. Такими, на наш погляд, є мета та форми організації;

б) знання специфіки вікового розвитку дітей і статеворольової соціалізації хлопців і дівчат;

в) знання тих аспектів і сфер людської діяльності, які можуть бути доступні дитині. Ними є праця людей, функції батьків в сім’ї, роль і місце батьків у процесі походження людини, переваги в інтересах, дозвілля;

г) знання принципів статевого виховання:

- принцип єдиного підходу до статевого виховання з боку батьків, педагогів і медичних працівників, що виявляється у спільності поглядів на необхідність статевого виховання, його цілі, засоби, методи і зміст методів у залежності від віку виховуваних [30, с. 102];

- принцип диференційованого та поетапного характеру статевого виховання, що припускає облік статі дітей, їх віку, ступеня психологічної та моральної підготовленості як дітей, так і батьків, їхнього інтелектуального рівня;

- принцип правдивості, що полягає у достовірності інформації, яку отримують діти (цей і наступний принцип тісно взаємопов’язані і більшою мірою стосуються сексуальної освіти дітей);

- принцип індивідуального підходу, що виявляється в «адресному характер інформації», яка повинна бути адаптована для конкретної дитини з урахуванням принципу диференційованого та поетапного характеру статевого виховання;

- принцип поєднання моральної атмосфери і гігієнічних умов (неможливо виховати в дитині якості мужності чи жіночності, якщо умови, в яких живе дитина і навколишнє його оточення не відповідає їм).

Зміст педагогічної системи статевого виховання є важливим компонентом, без детального вивчення якого неможливо успішно вирішити завдання статеворольової соціалізації дітей. [54, с. 66-71].

Всю педагогічну роботу і методи зі статевого виховання можна підрозділити на 4 напрямки: робота з діагностики когнітивного компонента статеворольової соціалізації; робота з формування статеворольової поведінки; робота, спрямована на ознайомлення дітей із процесом дітонародження; робота з формування уявлень про зв'язки людей у сім’ї та їх соціальних і сімейних ролях [26, с. 157].

Наприклад, робота з діагностики когнітивного компонента статеворольової соціалізації спрямована на виявлення знань та умінь дітей визначати свою статеву приналежність, її ознаки, емоційні переваги, переваги в іграх і іграшках, сприйнятті літературних героїв. [48, с. 94].

Наступний напрямок роботи може бути пов’язаний з формуванням уявлень про зв’язки людей у сім’ї, їх соціальних і сімейних ролях. Воно передбачає знайомство дітей із деякими аспектами родоводу, перспективами фізіологічного і соціального розвитку дитини, функціями батьків у сім’ї.

Робота з формування статеворольової поведінки націлена на ознайомлення дітей із якостями мужності та жіночності, проявами й уподобаннями чоловіків і жінок у різних видах діяльності, їх ролями в сім’ї, на формування навичок і вмінь поведінки, а також вироблення ставлення дітей до понять краси, любові, доброзичливих відносин і формування цих стосунків між дівчатками і хлопчиками в групі. Цей напрямок пов’язаний зі створенням умов для прояву і переживання дітьми певних почуттів, характерних більшою мірою тієї чи іншої статі, Наприклад гордості, сміливості, відваги у хлопців; турботи, співчуття, ласки у дівчаток. [50, с. 311].

У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних у сім’ї, дошкільному закладі, школі, і проводитися з урахуванням статі, віку, рівня підготовленості дітей, а також із дотриманням наступності у процесі виховання. Обов’язкова умова його ефективності  єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів. При всій складності та делікатності сексологічних проблем батьки, педагоги і медпрацівники повинні своєчасно і правильно відповідати на питання, що хвилюють підростаюче покоління. Умовно процес статевого виховання можна розділити на кілька етапів. Дітям дошкільного віку необхідно прищеплювати елементарні гігієнічні навички і правила поведінки. Важливе значення має загартовування організму дитини, так як правильний статевий розвиток тісно пов’язаний із загально фізичним. При догляді за дітьми дошкільного віку слід, зокрема, усувати збуджуючі дії на ерогенні зони, уникати незручного, тісного одягу, попереджати або своєчасно усувати гельмінтні захворювання. Дуже важливо забезпечити здорову атмосферу в сім’ї, сповнену взаємною повагою і любов’ю. У дошкільному віці у дітей поступово формується свідомість приналежності до певної статі і як наслідок природного процесу пізнання навколишнього світу з’являються зачатки інтересу до питань статі. Це виражається в численних питаннях, які діти неминуче задають батькам, часом шокуючи їх в збентеження. На запитання дітей, які цікавляться «таємницею» їх появи на світ, слід відповідати просто і доступно, не деталізуючи, не вдаючись до вигадування і казкам про лелек, капусті і т. п. Діти молодшого віку задовольняються такими відповідями матері, «як я тебе народила в пологовому будинку» або «ти виріс у мене в животику». У той же час відмова відповідати на ці запитання зазвичай лише підігріває інтерес дитини до теми, змушує шукати відповідь у більш «обізнаних» старших товаришів. Що стосується вигадок і казок, то рано чи пізно настає викриття цих прийомів і як наслідок виникає недовіра дітей до батьків. Встановленню здорових відносин між хлопчиками і дівчатками сприяють організовувані спільні відвідування музеїв, театрів, походи та інші заходи. [57, с. 190-194].

Таким чином, у процесі статевого виховання дітей шкільного віку повинні враховуватися фізіологічні та психологічні особливості. Для нормального статевого розвитку та встановлення правильних відносин між хлопчиком і дівчинкою в цьому періоді важливо розвивати такі моральні якості, як соромливість, стриманість, готовність завжди надати допомогу.

У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в сім’ї, дошкільному закладі, школі, і проводитися з урахуванням статі, віку, ступеня підготовленості дітей, а також з дотриманням наступності у процесі виховання. Обов’язкова умова його ефективності єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів, вихователів. [74, с. 272].

1.3 Особливості статевого виховання у сім’ї та закладі освіти

Батьки першими починають статеве виховання своїх дітей, навіть якщо самі про це не знають або не хочуть цього. Батьки часто не усвідомлюють, що відбувається процес виховання, оскільки більша частина інформації передається не в словесній формі, а на прикладі поведінки самих батьків і через їх установки.

Раніше, коли обдурювали дітей лелекою чи капустою, дитина, дізнаючись від однолітків «правду» про взаємини статей, відчувала неправду із боку батьків і підозра, що її батьки займаються «брудними» справами і приховують це від неї. Тоді прірва між нею і батьками поглиблювалася ще більше. Але це не найгірше, і з часом «вляжеться», а ось замкнутість і гидливість, виховані, можуть серйозно перешкодити в її майбутнього подружньому житті [32, с. 47].

Батькам не треба забувати, що статеве виховання не повинно різко виділятися із загального виховання і носити навчально-нав’язливий характер. Не можна виділяти цю тему і особливою інтонацією або незвичайними емоціями. Ця тема не повинна надто відрізнятися від інших.

Стрижневе питання статевого виховання полягає в тому, як сприймають природжену сексуальність дитини і якою мірою дають їй розгорнутися. Ставлення батьків до цієї проблеми набагато важливіше для формування статевої поведінки дитини, ніж уся інформація чи дезінформація, яку вони можуть надати з цього питання. [7, с.49-52 ].

Є чотири основних типи ставлення батьків до питань статі, які проявляються в сімейному житті, назвавши їх відповідно репресивним, уникаючим, нав’язливим і експресивним (автори виходили з того, що погляди обох батьків на цю проблему співпадають, хоча це трапляється не завжди) [44,с. 30-32].

Репресивний тип ставлення охоплює випадки, коли батьки суворо кажуть дітям, що секс це зло і непристойність. Зазвичай у такій сім’ї заборонено вимовляти непристойні слова, двозначні жарти, ходити в будинку в нижній білизні. Статеве виховання зводиться до кількох фраз: «це непристойно», «це небезпечно» і «почекай поки вийдеш заміж».

При уникаючому типі батьки виявляють більш розумне і терпиме ставлення до сексуальності. Вони розглядають це явище швидше як корисне, ніж шкідливе, однак губляться, коли мова заходить про конкретні статеві питання. Такі батьки уникають прямого обговорення цієї теми зі своїми дітьми або перетворюють таке обговорення на нудну лекцію. Самі того не підозрюючи, вони вихолощують ідею тепла, людяності й любові, яка невід’ємна від поняття сексуальності, проте діти дуже швидко розпізнають цей пробіл.

При нав’язливому типі ставлення до сексуальності батьки дивляться на секс як на корисне і здорове явище, але перегинають палицю і ставлять секс у центр сімейного життя. Вони надто ліберальні в усьому, що стосується сексуальної активності (наприклад, можуть відкрито говорити про свої інтимні стосунки або своєї колекції відеокасет з еротичними фільмами). Надмірна увага до статевих питань може дратувати дітей чи викликати в них почуття пригніченості [70, с. 120].

Батьки, чиє ставлення до статевих питань можна охарактеризувати як експресивна, розглядають секс як щось природне, за необхідності відкрито обговорюють цю тему, але встановлюють розумні рамки для сексуальної активності дітей (точно так само, як усіх інших форм поведінки). Вони намагаються вселити дітям, що сексуальність це позитивне і здорове явище, не варте, проте, того, щоб зосереджувати на ньому всі свої помисли [39, с. 208-212].

На жаль, лише деякі батьки здатні правильно організувати статеве виховання дітей. Навіть у тих випадках, коли заклад освіти приділяє достатньо уваги статевому вихованню, від батьків потрібно активне проведення аналогічної роботи в домашніх умовах. Тільки спільні зусилля навчального закладу і сім’ї дозволяють дитині вирости в сексуально освіченого й відповідає за свої вчинки підлітка, а потім і дорослої людини. Запорука успіху в статевому вихованні такі відносини в сім’ї, коли дитина може вільно ставити цікаві запитання батькам і не боїться вислухати замість відповіді повчальну лекцію.

Хоча багато батьків вважають, що статеве виховання це доведення до дитини певної інформації у вигляді лекцій; насправді це безперервний процес, який багато в чому визначається прикладом батьків, їх реакцією на прояви сексуальності зростаючої дитини і, звичайно, характером одержуваної інформації. Статеве виховання в сім’ї – важливий інструмент, за допомогою якого батьки можуть спрямувати розвиток дітей у певне русло, заклавши тим самим основи свідомої статевої поведінки підлітків [75, с. 124].

Сьогодні багато психологів вважають, що дітям корисно навчатися і за позасімейними програмами статевого виховання, які не замінюють, а лише доповнюють домашні уроки. Це обумовлено наступними причинами:

1. Деякі батьки або діти, стикаючись у сімейному чи суспільному житті з темою чи подією, що мають відношення до сексуальності, настільки ніяковіють, що вони просто не можуть обговорювати цей предмет (мама каже, щоб я поговорила на цю тему з татом, а тато каже, що він зайнятий).

2. Деякі батьки чекають, поки діти почнуть задавати їм питання про сексуальність, але діти про це не питають, чи батьки не помічають питань, заданих у непрямій формі.

3. Деякі батьки просто не мають необхідної інформації  за винятком найпростіших відомостей про те, звідки беруться діти, щоб відповісти на питання своїх дітей.

4. Найчастіше людям, які отримали спеціальну педагогічну підготовку, простіше повідомити дітям інформацію ясно, дохідливо та об’єктивно, ніж батькам, які надзвичайно емоційно ставляться до своїх дітей, що цілком природно і правильно.

5. Коли діти вступають у пубертатний період і перед ними постають нові завдання, характерні для підліткового віку, вони особливо сильно прагнуть домогтися незалежності в таких областях, як статеві стосунки та сексуальність. Вони не можуть зрозуміти, чому батьків так турбує їх статеве життя. Вони дуже хочуть фізичної та психологічної приватності в усьому, що стосується сексу, і справді її потребують, але тим не менше їм необхідно мати можливість говорити про секс один із одним і з поважними авторитетними людьми.

6. У більшості сімей у дітей мало можливостей поговорити про питання статі та сексуальності зі своїми ровесниками, а саме це спілкування необхідно людям будь-якого віку. Такі бесіди допомагають підготувати хлопців і дівчат до взаєморозуміння зі своїми майбутніми другими половинками, навчити їх приймати розумні рішення і нести за них відповідальність [80, с. 143].

7. У класі можна створити «безпечну», частково структуровану ситуацію, в якій молодим людям легше висловитися, ніж у більш інтимній сімейній обстановці. Крім того, у них з’являється можливість вчитися мовчки, слухаючи, як інші обмінюються думками.

Проте багато батьків проти запровадження практики всебічного статевого виховання в закладах освіти.

Супротивники введення цього навчального курсу наводять такі аргументи:

1. Представлення дітям інформації про секс буде розпалювати їх статеву цікавість і стимулювати ранній початок статевого життя.

2. Статеве виховання настільки тонка і делікатна матерія, що має здійснюватися тільки в домашніх умовах або в церковному середовищі.

3. Рівень викладання та якість навчальних матеріалів для статевого виховання щонайменше неоднакові в різних закладах освіти  у більшості випадків дуже низькі. [47, с. 447].

Проте багато батьків побоюються, що в програмах статевого виховання та навчання основам сімейного життя будуть висловлюватися або пропагуватися ідеї, яких вони не схвалили б. Треба сказати, що в сучасних умовах це побоювання, як і скепсис щодо рівня викладання та якості навчальних матеріалів для статевого виховання далеко не безпричинні. Більшість батьків, безсумнівно, шокують уроки, на яких п’ятикласника вчать одягати на макет презерватив або розповідають восьмикласнику про зоофілії. Великі скандали і судові позови викликали подібні програми і семінари, після яких «сексуально підковані» діти почали навчати батьків щодо сексуальних позицій. По суті, тут статеве виховання було замінено виключно сексуальною освітою [32, с. 37].

Таким чином, головним принципом статевого виховання повинна виступати тактовність і відповідність традиційним цінностям. Можливо, якщо батьки вважають бажаним, лекції хлопцям і дівчатам читати окремо, що позбавило б викладача від необхідності дозувати інформацію.

Питання про статеве виховання може бути правильно вирішене тільки тоді, коли батьки і педагоги добре собі усвідомлюють мету статевого виховання своїх дітей, а також шляхи її досягнення.

Отже, говорячи про виховання майбутнього статевого потягу дитини, про виховання її як майбутнього сім’янина, треба також говорити і про її майбутнє кохання.

Із продовженням роду пов’язані вищі духовні цінності людини і людства в цілому. Одне з них – кохання. А.С. Макаренко писав: «Якщо, виростаючи, дитина не навчилася любити батьків, братів, сестер, свою школу, Батьківщину, якщо в її характері виховані початки грубого егоїзму, то дуже важко розраховувати, що вона здатна глибоко кохати обрану ним жінку» [70, с. 120].

Питання про статеве виховання вважається одним із самих важких у педагогіці, хоч насправді не таке вже важке. Воно стає важким тільки тоді, коли його розглядають окремо і, коли йому додають занадто велике значення, виділяючи його з загальної маси інших питань.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ОБІЗНАНОСТІ СТУДЕНТІВ ІЗ ПРОБЛЕМАМИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ЩОДО ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ

2.1. Рівень обізнаності студентів щодо проблем статевого виховання

Дослідження здійснювалося на базі Володимир-Волинського агротехнічного коледжу Волинської області (лютий 2019 р.). Дослідженням охоплено 66 студентів (28 юнаків і 38 дівчат віком 15-16 років).

Робота складалася з трьох етапів. На першому етапі проведено анонімне анкетування студентів, із метою вивчення їх відношення до проблем статевого виховання. На другому етапі проводилися інформаційні заняття зі статевого виховання в навчальних групах. На третьому етапі дослідження проведено підсумкове тестування щодо рівня обізнаності юнаків і дівчат із питань статевого виховання.

Проведено підсумкове тестування щодо рівня обізнаності юнаків і дівчат із питань статевого виховання.

Перший етап – анонімне анкетування студентів. Мета анонімного анкетування студентів – отримання інформації відносно характеру їх статевого життя.

Анкета

1.               Чи схвалюєте ви дошлюбні статеві відносини?
2.               Чи були у вас статеві зв’язки?
3.               У скільки років був перший статевий  контакт ?
4.               Сексуальний партнер у ваших статевих стосунках завжди один, чи різні?
5.               Мотивом до інтимним стосунків для вас було:

•                    задоволення власних бажань;
•                    цікавість;
•                    кохання;
•                    моральне примушення;
•                    інше.

6.               Чи використовуєте ви постійно контрацептиви, засоби безпеки?
7.               Які методи захисту при статевому контакті ви використовуєте?
8.               Чи вважаєте ви за норму переривання небажаної вагітності?
9.               З ким відбулися Ваші перші бесіди на інтимні теми?

•                    із вчителями;
•                    із лікарями;
•                    із незнайомими людьми;
•                    із батьками;
•                    із друзями.

Результати анкетування:

1.               Більшість респондентів схвалюють дошлюбні статеві відносини – 84% (42 уч.), з них 60% (25 уч.) – хлопці та 40% (17 уч.) – дівчата.

 

Діаграма 1

 

2.               40% (20 уч.) респондентів мають статеві зв’язки, з них 40% (8 уч.) – юнаки, 60% (12 уч.) – дівчата.

Діаграма 2

3.               У 18% (9 уч.) 67% (6 уч.) – дівчата, 33%(3 уч.) – юнаки, перший статевий  контакт відбувся у віці, молодшому 14 років.

 

Діаграма 3

 

4.               У 60% (12 уч.) юнаків, які мають інтимні стосунки, було декілька сексуальних партнерів, з них 75% (9 уч.) юнаки та 25% дівчата (3 уч.).

 

Діаграма 4

 

5.               У 25% (5 уч.) студентів, які мають статеві стосунки, не мають постійного партнера, з них 80% (4 уч.) юнаки и 20% (1 уч.) – дівчата.

Діаграма 5

6.               Відповідно, 27% хлопців (4 уч.) та 73% дівчат (11 уч.) мають постійного сексуального партнера.

Діаграма 6

 

7.               Мотивом до інтимним стосунків для 70% (14 уч.) респондентів юнаків стало:

- задоволення власних бажань, для 20% (4 уч.)

-  цікавість, для 5%(1 уч.)

- мотивом до вступу в сексуальні стосунки стало моральне примушення

          -  для 5% (1 уч.) – інше (кохання).

Діаграма 7

8.               Постійно використовують контрацептиви лише 45% (9 уч.) респондентів.

Діаграма 8

9.               25% (2 уч.) дівчат, які мають інтимні стосунки, зовсім не вживають засобів безпеки, аргументуючи це тим, що мають постійного сексуального партнера.
10.           38% (3 уч.) дівчат користуються переважно календарним методом.

Діаграма 9

11. 46% (23 уч.) респондентів вважають за норму переривання небажаної вагітності.

Діаграма 10

12.           На питання: «З ким відбулися Ваші перші бесіди на інтимні теми?», були отримані наступні результати:

•                 з викладачами – 0% ,
•                 з лікарями – 0%,
•                 з незнайомими людьми – 2% (1 уч.),
•                 з батьками – 36% (24 уч.),
•                 з друзями – 62% (51 уч.)

Діаграма 11

 

Отримані результати свідчать про те, що юнаки досить рано розпочинають статеве життя, багато з них вже в юному віці мають декілька сексуальних партнерів, багато не використовують засобів безпеки або користуються презервативом час від часу. Результатом цього є ризик небажаної вагітності та венеричних захворювань, причому початкове сексуальне виховання більшість студентів отримує на вулиці, а не в закладі освіти чи в родині.

Анонімне тестування мало на меті перевірити рівень знань юнаків про захворювання, які передаються статевим шляхом, шкідливість абортів для репродуктивного здоров’я жінки, призначення та використовування контрацептивів тощо.

 

Із 66 респондентів:

•                 100% правильних відповідей дали 6% (4 уч.),
•                 90% правильних відповідей – 8% (5 уч.),
•                 80% правильних відповідей – 12% (6 уч.),
•                 70% правильних відповідей – 18% (12 уч.),
•                 60% правильних відповідей – 29% (20 уч.),
•                 50% правильних відповідей – 11% (7 уч.),
•                 40% правильних відповідей – 3% (2 уч.),
•                 30% правильних відповідей – 8% (5 уч.),
•                 20% правильних відповідей – 4% (3 уч.),
•                 10% правильних відповідей – 3% (2 уч.),
•                 0% правильних відповідей – 0% (0 уч.).

Другий етап дослідження – проведення інформаційних занять із питань статевого виховання. Анонімне тестування та анкетування юнаків і дівчат показали необхідність проведення занять зі статевого виховання серед студентів, у результаті чого на другому етапі викладачем біології було проведено три позакласні інформаційні заняття на теми:

•                 «ВІЛ-інфекція та засоби профілактики»;
•                 «Захворювання, які передаються статевим шляхом»
•                 «Вагітність, переривання вагітності та наслідки».

Третій етап дослідження – проведення підсумкового тестування, за аналогічною до першого етапу дослідження анкетою, яке показало зростання рівня обізнаності юнаків і дівчат із питань статевого виховання.

При повторному отримані такі результати тестування:

•                 12% (8 чол.) показали високий рівень володіння інформацією (100% правильних відповідей);
•                 17% (12 уч.) відповіли на 90% питань;
•                 22% (15 уч.) відповіли на 80% питань;
•                 14% ( 9 уч.) відповіли на 70% питань;
•                 11% (7 уч.) відповіли на 60% питань;
•                 8% (5 уч.) відповіли на 50% питань;
•                 9% (6 уч.) відповіли на 40% питань;
•                 2% (1 уч.) відповіли на 30% питань;
•                 3% (2 уч.) відповіли на 20% питань;
•                 2% (1 уч.) відповіли на 10% питань;
•                 0% (0 уч.) відповіли на 0% питань.

 

Співвідношення даних попереднього та повторного

анонімних тестувань студентів

Результати попереднього тестування, середнє значення у %	Результати повторного тестування, середнє значення у %
40	49,5

 

Таким чином, ми можемо прослідкувати позитивну динаміку знань студентів зі статевого виховання, виходячи з результатів попереднього та повторного тестувань – 40% та 49,5% відповідно. Тобто рівень обізнаності студентів молодших курсів з питань ВІЛ/СНІДу; хвороб, які передаються статевим шляхом; шкідливості абортів для репродуктивного здоров’я жінки; призначення та використовування контрацептивів підвищився в 1,24 рази.

Результати підсумкового тестування, показали зростання рівня обізнаності юнаків із проблем статевого виховання. Адже грамотно і етично побудоване статеве виховання досліджуваних дозволило підвищити їх рівень обізнаності щодо статевої гігієни та сексуального розвитку.

2.2. Завдання закладу освіти щодо статевого виховання студентів

Статеве виховання можна розглядати як комплекс виховних і просвітницьких впливів на дитину, направлених на опанування ними норм поведінки, які притаманні представникам його статі. Завдання статевого виховання сприяти гармонійному розвитку підростаючого покоління, повноцінному формуванню статевої поведінки та репродуктивної функції, сприяти зміцненню фізіологічних та моральних засад шлюбу та сім’ї.

Проблеми статевого виховання було б неправильно зводити тільки до сфери сексуальних відносин. Завдання статевого виховання обіймають все коло проблем статі, гендерних відмінностей і статевої поведінки. Сексуальне просвітництво є невід’ємним, проте не єдиним компонентом статевого виховання.

У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в родині та освітньому закладі, проводитися з урахуванням статі, віку, ступеню підготовленості дітей, а також із дотриманням спадкоємності в процесі виховання. Обов’язковою умовою його ефективності – єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів і психологів.

Батьки першими починають сексуальне виховання своїх дітей, навіть якщо вони самі про це не знають або не хочуть знати. Батьки часто не усвідомлюють, що основи статевого виховання передаються не в вербальній формі, а на прикладі поведінки самих же батьків та через їх установки. Статеве виховання в сім’ї – це важливий інструмент, за допомогою якого батьки можуть спрямувати розвиток дітей в певне русло, заклавши тим самим фундамент свідомої статевої поведінки в подальшому дорослому житті дітей.

Завдання сучасного закладу освіти – закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав’язливості, не надаючи сфері сексуального виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі студентів.

Основні принципи сексуального виховання в закладі освіти:

а) статеве виховання має здійснюватися у взаємозв’язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим;

б) необхідно, щоб зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям студентів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання;

в) студенти, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.

Основні завдання статевого виховання в закладі освіти:

а) прищеплювання студентам обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;

б) формування в студентів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;

в) захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров’я студентів;

г) забезпечення студентів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.

Проте проблема статевого виховання в школі посилюється відсутністю чіткої сформульованої програми, яка би визначила принципи й зміст статевого виховання в школі, в зв’язку з чим багато з батьків побоюється, що в програмах статевого виховання та навчання основам сімейного життя будуть висловлюватися або пропагувати ідеї, котрі вони не схвалювали б. Варто зазначити, що в сучасних умовах це осторога, рівно як і скепсис відносно рівня викладання і якості  навчальних матеріалів для статевого виховання  далеко не безпричинні: чималу тривогу и заклопотаність педагогів та батьків викликає масовий випуск та некомпетентне використовування відповідної літератури.

 

ВИСНОВКИ

1.               Охарактеризовано фізіолого-гігієнічні особливості статевого дозрівання хлопців і дівчат шкільного віку. Зокрема, як у хлопців так і у дівчат статеве дозрівання – це процес досягнення організмом такого анатомічного та фізіологічного розвитку, що робить його здатним до розмноження. Основною біологічною ознакою статевого дозрівання є вироблення дозрілих статевих клітин – сперматозоїдів у хлопців, яйцеклітин у дівчат. Статевий розвиток – це процес формування статевих ознак людини, що визначають його статеву належність.
2.               Розкрито поняття статевого виховання. Статеве виховання – це система медико-психологічних, громадянських і педагогічних заходів, спрямованих на виховання в дітей, підлітків і молоді правильного ставлення до питань статі. Основне завдання статевого виховання – це сприяти гармонійному розвитку підростаючого покоління та моральних міжстатевих стосунків, зміцненню шлюбу та родини.
3.               З’ясовано зміст і принципи статевого виховання. У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в сім’ї та закладі освіти, і проводитися з урахуванням статі, віку, ступеня підготовленості дітей, а також із дотриманням наступності у процесі виховання. При цьому необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи.
4.               Розглянуто особливості статевого виховання у сім’ї та закладі освіти, адже саме він має найкращий потенціал для реалізації завдань статевого просвітництва підростаючого покоління. На сучасному етапі розвитку суспільства одним із серйозних і першочергових завдань закладу фахової передвищої освіти є формування в студентів правильних духовних установок, прищеплення толерантного ставлення до однолітків, зокрема і протилежної статі, виховання культури чистих і справжніх взаємин між статями. Статеве виховання в сім’ї – процес складний, але необхідний, що дає можливість дитині отримати правильне уявлення про взаємини статей, що формує в нього правила поведінки в статевого життя, що готує до шлюбу та сімейного життя. Батьки повинні знати основні етапи психосексуального розвитку та принципи статевого виховання дитини, щоб допомогти правильному і гармонійному розвитку підлітка, повноцінному формуванню дітородної функції та виховання почуття відповідальності за благополуччя сім’ї та майбутніх дітей.
5.               Визначено рівень обізнаності студентів молодших курсів щодо проблем статевого виховання. Отримані результати, свідчать про те, що юнаки досить рано вступають в інтимні стосунки, багато з яких вже в школі мають кілька сексуальних партнерів, багато не використовують засобів безпеки або користуються презервативом час від часу, результатом чого є ризик небажаної вагітності та венеричних захворювань, причому початкове сексуальне виховання більшість студентів отримує на вулиці, а не в школі та в родині.
6.               Описано завдання школи щодо поліпшення статевого виховання студентів. Закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав’язливості, не надаючи сфері сексуального виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі студентів.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.               Абрагам К.А. Нотатки про статеве виховання дітей у сім’ї / К.А. Абрагам // Почат. шк. – 1993. – № 10. – С.  58–60.
2.               Анатомія людини / Под ред. С.С. Михайлова. – М .: Медицина, 1984. – 20 с.
3.               Балаболкіна М.І. Ендокринологія / М.І. Балаболкіна. – М .: Медицина, 1989.  – 526 с.
4.               Бастун Н. Сексуальне виховання підлітків та молоді зі зниженим інтелектом / Н. Бастун, С. Лукомська. – К. : Держсоцслужба, 2007. – 80 с.
5.               Макаренко П. Статеве виховання/ П. Макаренко // Нар. просвітництво. – 1920. – № 16/17. – С. 44–53.
6.               Бондар А.Д. Розвиток суспільного виховання в Українській РСР (1919–1967) / А.Д. Бондар. – К. : Вид-во Київського ун-ту, 1968. – 228 с.
7.               Бондар Г.П. Основи статевого виховання: (студентівський всеобуч) / Г.П. Бондар // Виховна робота в школі. – 2007. – № 1. – С. 49-52.
8.               Борман Р. Родителям о половом воспитании: о подготовке подростков к браку и формированию семьи / Р. Борман, Г. Шилле. – М. : Педагогика, 1979. – 76 с.
9.               Бреслав Х. Статеві відмінності і сучасна шкільна освіта/ Х. Бреслав // Питання психології. – 1990. – № 3. – С. 64–69.
10.           Бурцева Ю.О. Статеве виховання молодших студентів засобами українського фольклору: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.07 – теорія і методика виховання / Ю.О. Бурцева; Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2006. – 20 с.
11.           Василевский  Л. М. Гігієна школяра / Л.М. Василевский. – М. : Новая Україна, 1926. – 64 с.
12.           Василенко О. Від теорії до практики статевого виховання студентів / О. Василенко // Рідна школа. – 2005. – № 4. – С. 32-36.
13.           Василенко О. Підготовка майбутнього вчителя до статевого виховання студентів (з історії питання ) / О. Василенко // Вісник Львівського університету. Сер. педагогічна. – 2003. – Вип. 17. – С. 68-74.
14.           Ваховський Л. Методологія дослідження історико-педагогічного процесу: постановка проблеми / Л. Ваховський // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 7–11.
15.           Ващенко Г. Виховання статевої чистоти і стриманості. Вибрані пед. твори / Г. Ващенко. – Дрогобич: Відродження, 1997. – С. 102–112.
16.           Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси / О. Вишневський. – Львів, 1996. – 238 с.
17.           Вісник Львівського університету. Сер. педагогічна. Вип. 17 / редкол.: Г. Васянович, Д. Герцюк, Т. Равчина та ін. – Львів : ЛНУ, 2003. – 258 с.
18.           Все про стать та статеві відносини  // Позакласний час. – 2006. – № 23-24. – С. 88-94.
19.           Галецька І.І. Індивідуальні цінності та сексуальна поведінка студентської молоді / І.І. Галецька // Проблеми освіти. – 2006. – Вип. 48. – С. 167-172.
20.           Гаплічнік Т.І. Репродуктивне сексуальну поведінку, мотиви, установки підлітків і молоді / Т.І. Гаплічник // Соціологія, – 1999, – № 3. – С. 77.
21.           Георгієва С.А., Белкіна Н.В., Прокофьева Л.І. Фізіологія. - М .: Медицина, 1986. – 345 с.
22.           Герасименко Т.В. Елементи педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського як виховні інновації у формуванні особистості студента – майбутнього сім'янина / Т.В. Герасименко // Педагогіка і психологія / Вісник АПН України /. – 2009. – № 4. – С. 57-66.
23.           Герман І. Погіршення репродуктивного здоров'я - ціна сексуального невігластва молоді / І. Герман // Вісник адукації. – 2004. – № 9. – С. 77-80.
24.           Главацька О. Психолого-педагогічні аспекти підготовки батьків до статевого виховання дітей / О. Главацька // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. – Тернопіль, 2005. – № 3. – С. 70-75.
25.           Главацька О.Л. Проблема підготовки майбутніх учителів до статевого виховання студентів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.Л. Главацька. – Тернопіль, 2000. – 20 с.
26.           Говорун Т.В. Батькам про статеве виховання дітей / Т.В. Говорун, О.М.Шарган. – К. : Рад. шк., 1990. – 157 с.
27.           Говорун Т.В. Батькам про статеве виховання дітей / Т.В. Говорун, О.М. Шарган. – К. : Рад. шк., 1990. – 160 с.
28.           Джафарова В. Статеві стосунки підлітків: причини та наслідки  / В. Джафарова // Біологія. Шкільний світ. – 2009. – № 5. – C. 26-27.
29.           Дмитрієва О.В. Від соціології медицини до соціології здоров’я / О.В. Дмитрієва // Соціологічні дослідження. – 2003. – № 11. – С. 51-56.
30.           Дорошенко В. «Просвіта»: її заснування і праця : короткий валеологічний довідник / В. Дорошенко. – Філадельфія : [б. в.], 1959. – 102 с.
31.           Єфімов А.А. Як з’ясовувати дітям статеве питання / А.А. Єфімов. – Х. : Наук. думка, 1930. – 32 с.
32.           Жаворонко О.І.  На порозі повноліття / О.І. Жаворонко. – К.: Знання, 1972. – 47 с.
33.           Жаворонко О.І. Виховання почуттів: про статеве виховання студентів / О.І. Жаворонко. – К. : Рад. шк., 1969. – 132 с.
34.           Ковальчук І. Методика організації виховної діяльності в процесі статево-рольової соціалізації / І. Ковальчук // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2007. – № 4. – С. 63-68.
35.           Корчова Г. Соціально-педагогічні передумови виникнення статевих девіацій старшокласників / Г. Корчова // Рідна школа. – 2004. – № 7-8. – С. 12-13.
36.           Корчова Г.Л. Програма самоаналізу статевого самовираження як складова формування сексуальної культури студентівської молдоді / Г.Л. Корчова // Нові технології навчання : Наук.-метод. зб. – К., 2007. – Вип. 49. – С. 64-71.
37.           Корчова Г.Л. Соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Г.Л. Корчова. – К. : Хай-Тек Прес, 2007. – 160 с.
38.           Кравець В.П. Психолого-педагогічні аспекти сексуальної підготовки студентівської молоді до подружнього життя / В.П. Кравець // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992–2002: зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України. – Х., 2002. – Ч.1. – 640 с.
39.           Кравченко К.В. Питання свободи вибору та відповідальності особистості в контексті статевого виховання / К.В. Кравченко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. Сер. Педагогічні науки. – Полтава, 2005. – Вип. 6 (45). – С. 208-212.
40.           Кравченко Т.В. Статеве виховання студентів у вітчизняній педагогічній теорії та практиці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.01 – агальна педагогіка та історія педагогіки / Т.В. Кравченко; КДПУ ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2009. – 20 с.
41.           Кулаков В.І. Репродуктивне здоров'я в РФ / В.І. Кулаков, О.Г. Фролова // Народонаселення. – 2004. – № 3. – С. 60-66.
42.           Куликова Л.Ф. Статеве виховання дітей та підлітків / Л.Ф. Куликова, Л.І. Слинько. – К.: Здоров'я, 1980. – 56 с.
43.           Кучеров І.С. Фізіологія людини . - К .: Вища шк., 1991. М .: Світ, 1989. – 24 с.
44.           Леонова Т.А. Профілактика порушень репродуктивного здоров’я дітей та підлітків / Т.А. Леонова // Здарови лад жицця. – 2004. – № 9. – С. 30-32.
45.           Логінов А.В. Фізіологія з основами анатомі / А.В. Логінов. – М .: Медицина, 1983. – 78 с.
46.           Луценко В. Морально-статеве виховання / В. Луценко // Дошкільне виховання. – 2008. – № 8. – С. 14-16.
47.           Любар О.О. Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. / О.О. Любар, М.Г. Стельмахович, А.Т. Федоренко. – Київ : Знання, 2006. – 447 с.
48.           Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей / А.С. Макаренко. – М., 1951. – 94 с.
49.           Маргулян І.  Питання статевого виховання дітей: батьківський лекторій / І. Маргулян // Психолог. Шкільний світ. – 2008. – № 11. – С. 10-16.
50.           Матюх Н.Д. Що дорожче здоров’я / Наталія Дмитрівна Матюх. – Київ : Ін-т соц. іміджмейкінгу, 2006. – 311 с.
51.           Мацевко Н. Статеве виховання як найважливіший чинник формування репродуктивного здоров'я / Н. Мацевко // Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації : матеріали ІІІ Всеукр. наук. конф., 15 лист. 2007 р. – Тернопіль, 2007. – С. 98-99.
52.           Мельничук І.А. Педагогічний аспект проблеми репродуктивного здоров’я молоді / І.А. Мельничук // Соціально-педагогічна робота, – 2004, – № 2, – C. 89-93.
53.           Мінцер О.П. Оброблення валеологічних і гігієнічних даних у медицині : навч. пос. для студ. / О.П. Мінцер, Ю.В. Вороненко, В.В. Власов. – Київ : Вища школа, 2003. – 350 с.
54.           Олійник Л.М. До проблеми родинного та суспільного статевого виховання дітей / Л.М. Олійник // Практична психологія та соціальна робота. – 2009. – № 12. – С. 66-71.
55.           Парфанович І. Взаємообумовленність характеру міжстатевих стосунків та девіантної поведінки дівчат / І. Парфанович // Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації: матеріали ІV Всеукр. наук. конф., 17 груд. 2008 р. – Тернопіль, 2008. – С. 176-179.
56.           Покровський В.В. Соціально значимі інфекції в ХХI столітті / В.В. Покровський // Народонаселення. – 2004. – № 3. – С. 93-96.
57.           Попова Н.Ю. Духовно-моральні основи статевого виховання в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського / Н.Ю. Попова // Витоки педагогічної майстерності : збірник наукових праць / ПДПУ ім. В. Г. Короленка. – Полтава, 2009. – Вип. 6. – С. 190-194.
58.           Ревич Б.А. Екологічнаепідеміологія: Підручник для вищ. навч. закладів / Б.А. Ревич, С.Л. Аваліані, Г.І. Тихонова; Під ред. Б.А. Ревич. – М.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 384 с.
59.           Роженко О.В. Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом / О.В. Роженко // Здарови лад жицця. – 2000. – № 1. – С. 12-13.
60.           Сапин Н.Р. Анатомія людини / Н.Р. Сапин, Г.Л. Білич. – Київ: Вища шк., 1989. – 270 с.
61.           Свірідов А.І. Анатомія людини/ А.І Свірідов. – Київ: Вища шк., 1983. – 90 с.
62.           Сергєєв А.С. Хвороби, що передаються статевим шляхом: коротка енциклопедія / А.С. Сергєєв. – Мінськ: Юніпресс, 2003. – 128 с.
63.           Сидоренко В.Л. Особливості репродуктивного здоров’я в сучасних умовах / В.Л. Сидоренко // Здоровий лад життя. – 2002. – № 10. – С. 22-24.
64.           Смоленко Є.Д. Репродуктивне здоров’я : Навчально-методичні матеріали для кураторів студентських груп / Є.Д  Смоленко, І.М. Прищепа. – Вітебськ: Видавництво УО «ВДУ ім. П.М. Машерова», 2005. – 60 с.
65.           Судаков К.В. Статеве виховання / К.В. Судаков. – М., 1990. – 64 с.
66.           Тимошик М. Видавничий бізнес: погляд лікаря, видавця, вченого / М. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2005. – 328 с.
67.           Тіунова О.В. Просвітницький тренінг «Я – майбутня мама»: для дівчат ст. шк. віку / О.В. Тіунова. – Тернопіль : ТНПУ, 2008. – 90 с.
68.           Товкун Л.П. Статеве виховання як фактор впливу на репродуктивне здоров’я / Л.П. Товкун // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – Суми: СумДПУ, 2012. – С. 128-136.
69.           Уриваєв Ю.В. Фізіологічні основи гомеостазу /Ю.В. Уриваєв. –  М .: Изд-во Моск. мед. акад., 1995. – 186 с.
70.           Філімонов В.І. Фізіологія людини / В.І. Філімонов. – К .: Здоров'я, 1994. – 120 с.
71.           Формування здорового способу життя молоді : навч.-метод. посіб. для працівників соц. служб для сім’ї, дітей та молоді / Т.В. Бондар [та ін.]. – К. : Укр. ін-т соц. дослідж., 2005. – 115 с.
72.           Хрипкова А. Г. Дівчинка. Підліток. Дівчина : посіб. для вчителів / А.Г. Хрипкова, Д.В. Колесов ; пер. з рос. А.Д. Конак. – К. : Рад. шк., 1982. – 184 с.
73.           Хрипкова А.Г. Хлопчик – підліток – юнак : посіб. для вчителів / А.Г. Хрипкова, Д.В. Колесов ; пер. з рос. О.М. Сиротюк. – 2- е вид. – К. : Рад. шк., 1985. – 272 с.
74.           Хрипкова А.Г. Хлопчик – підліток – юнак : посіб. для вчителів / А.Г. Хрипкова, Д.В. Колесов. – К. : Рад. шк., 1983. – 272 с.
75.           Шеперд Г. Шкільна гігієна / Г. Шеперд . – М .: Світ, 1987. – 124 с.
76.           Шиделко А. Профілактична робота з проблеми статевої деморалізації неповнолітніх дівчат та її стан в Україні / А. Шиделко // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2008. – № 4. – С. 246-257.
77.           Юнда И.Ф. Поговорим откровенно: вопросы полового воспитания / И.Ф. Юнда, Ю.К. Скрипник, Е.Д. Марьясис. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Знание, 1985. – 96 с.
78.           Яворська Л. Зарубіжний досвід реалізації системи статевого виховання як одного з напрямків підготовки молоді до сімейного життя / Л. Яворська // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. – Тернопіль, 2005. – № 1. – С. 140-143.
79.           Яговдік Н.З. Венеричні хвороби: Справ. / М.З. Яговдік, А.Т. Сосновський, М.В. Качук, І.М. Бєлугіна; За заг. ред. Н.З. Яговдіка. – Мн.: Беларуская навука, 1997. – 336 с.
80.           Яговдік Н.З. Шкірні та венеричні захворювання / Н.З. Яговдік, М.В. Качук, В.Г. Панкратов. – Мн.: Обчислюємо. шк., 2000. – 270 с.