Флешмоб до всесвітнього дня вишиванки

Восьмикутна зірка - Ця фігура доволі часто трапляється у вигляді окремої зірки, груп зірок, у вигляді маленьких зірок. Для наших предків восьмикутна зірка була втіленням життєдайної сили, чогось такого, що породжує життя. Цікаво, що образ великої восьмикутної зірки часто обрамлявся малими зірочками або іншими фігурками. Складається таке враження, що в такий спосіб підкреслювалася його велич, висловлювалася йому пошана. 

Якщо зібрати всі трактування воєдино, то можна виокремити одну спільну рису — символ зародження  життя. У багатьох культурах світу цей символ означає Бога, Сонце, в українській культурі її називають Зіркою Матері.

Восьмикутна зірка в геометричних візерунках завжди є центральною домінантою — як матерінська жіноча сутність є основою зародження всього живого в світі. Будучи ще й знаком духовного переродження символізує шлях душі в процесі зимного життя людини. Разом з тим ці зірки означають проникнення Духа  в  Матерію, уособлюють Гармонію між своїм духовним і світом матеріальним символізуючи втілення Божого замислу на Землі.

Оскільки восьмикутна зірка утворюється накладанням прямого хреста (чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (жіноче начало, Місяць), то можна сміливо сказати, що восьмикутна зірка символізує початок всього життя на Землі і саму Природу.

Якщо звернути увагу на чоловічі вишиванки, то у тих, що призначені бути рушійною силою та оберегом для чоловіків, що будують своє майбутнє, в основі геометричного візерунку присутня саме восьмикутна зірка. Та і взагалі переважають жіночі символи.

На першому зображенні ми бачимо класичну восьмикутну зірку, притаманну українській вишивці. Фактично зашите поле у вигляді квітки, що розміщене між прямим та косим хрестами, а візерунок по центру з не зашитою серединкою є так званим "засіяним полем" — символом запліднення та родючості як у фізичному так і духовному сенсі. 

Дерево. Значення цього символу в первісній і народній культурі добре відоме з усної традиції. Це світове дерево, яке, за легендою, росте в центрі землі і має три яруси: коріння і змії, що там живуть, становлять нижній світ, вершина, яка сягає неба (іноді підпирає його), разом з птахами утворює верхній світ. І, відповідно, люди живуть у среедньому світі.

Безкінечне дерево. Один з найпоширеніших образів дерева на поідльському рушнику. Він поданий умисне схематично. Складається враження,що це фрагмент дерева, в якому відсутній початок і кінець. Чіткий верхній зріз дерева можна пояснити тим, що візерункок подільського рушника не виходив за   межі умовної лінії. 

4.1. Дерево. Значення символу дерева в первісній і народній культурі добре відоме з усної традиції. Це світове дерево, яке, за легендою, росте в центрі землі і має три яруси: коріння і змії, що там живуть, становлять нижній світ, вершина, яка сягає неба (іноді підпирає його), разом з птахами утворює верхній світ. І, відповідно, люди живуть у середньому світі.
Світове дерево — один з найпоширеніших образів, які трапляються на рушниках Придністров'я. Майже на кожному третьому рушнику вишиті дерево, група дерев, вазон чи гілля. Слід відзначити, що цей образ досить схематичний і умовний, часто важко впізнаваний. Натомість він характеризується великим розмаїттям. 
4.1.1. «Дуб» [53] за місцевою назвою, або як ми його умовно назвали, «дерево на яйці». Це досить часто відтворюваний в літературі візерунок подільського рушника. Особливістю образу є гігантські листки, які чимось нагадують людські долоні з пальцями, наявність двох «коренів» (це чи не єдиний випадок, коли дерево на подільському рушнику має «корені») і «яйця» - чогось на зразок циліндра - під стовбуром. Трапляється і спрощений варіант - без «коренів» і «яйця» [48]. Візерунок досить популярний в селах Клембівка, Стіна, трапляється у Вільшанці, Студеній.
Два корені дерева мають яскраво виражений змієподібний характер. За логікою побудови світового дерева вони належать до нижнього світу. Стовбур дерева грає всіма кольорами веселки. Це рідкісний випадок серед подільських рушників, коли дерево вишите такою яскравою гамою з включенням жовтого кольору. Загалом, це один з найцікавіших варіантів дерева в подільській вишивці.
4.1.2. «Безкінечне дерево» - один з найпоширеніших образів дерева на подільському рушнику [49], [50], [52]. Він поданий умисне схематично. Складається враження, що це фрагмент дерева, в якому відсутній і початок, і кінець (у більш пізніх зразках на верхівці стовбура почали вишивати щось на кшталт квітки, але на старовинних варіантах [50] такого закінчення немає). Чіткий верхній зріз дерева можна пояснити тим, що візерунок подільського рушника не виходив за межі верхньої умовної лінії. А чим пояснити такий самий чіткий зріз внизу, наслідком якого є гілки, що не з'єднані зі стовбуром? Чи не є цей фрагмент дерева прообразом (символом) безкінечного в скінченному, уособленням вічного роду в його сьогоднішніх представниках?
4.1.3. «Дерево-розетка» [51], [54], [55], [57], [58], [59], [61]. Так ми назвали наступний образ, оскільки на деяких орнаментах він справді більше нагадує розетку, ніж дерево. Здогадку про те, що перед нами справді дерево, підказують орнаменти з рушників [53], [55]. Насправді ж такий образ не є орнаментальним спрощенням, як може здатися на перший погляд, а одним із архаїчних образів дерева. Саме в такий спосіб, з кроною гілок зверху і кроною коренів знизу, тобто у вигляді літери «ж», зображали іноді в давнину дерева. Як зазначає А. Голан, такий вигляд має дерево в китайських ієрогліфах (Див.: А. Голан. Миф и символ, М., 1994, с. 156).
4.1.4. Дерево-вазон [62], [63], [64], [65], [66], [67], [68], [69]. Дуже вишукані, художньо довершені образи. Це радше образи пізнішого походження. У них відчувається рука майстра-художника. Образ зразка [68]поширений практично по всій території Придністров'я. Він зафіксований в селах Клембівка, Вільшанка, Дмитрашківка, Студена Вінницької області, а також у селах Одеської обл. Близький до нього образ [66] походить з с. Студена. Такі самі образи дерева
трапляються і на килимах та залавниках з цього регіону.
4.1.5. «Дерева з сонцями» [70], [71] трапляються переважно на нафрамицях і нафрамах. Цей орнамент часто вишивався з використанням металізованих ниток. На візерунку зображено три досить умовні дерева, навколо кожного з яких у верхів'ї розташовані по два прямокутники. З того, що вони обрамлені сваргоподібними гачками (крюками), можна здогадатися, що це сонце. При цій інтерпретації слід взяти до уваги й те, що овал, коло лиштвою можна передати лише з допомогою ромба, прямокутника. На деяких візерунках уже відбулося спрощення образу. Прямокутники, обрамлені сваргоподібними гачками, опустили зверху вниз і з'єднали зі стовбуром, внаслідок чого вони набули вигляду листків. Що означають два сонця навколо світового дерева, з контексту самого рушника «вичитати» не можна. Але з міфології відомо, що це можуть бути або зимове і літнє сонце, або ж сонце і місяць - двоє очей, якими дивиться на світ Велика богиня. У будь-якому разі архаїчність цього образу не викликає сумніву.
4.1.6. Групи дерев також часто трапляються на подільському рушнику [72], [73], [74], [75], [76], [77], [78],[79]. На особливу увагу заслуговують зразки [75], [76], вишиті Тетяною Причепій на основі музейних матеріалів. Вони походять з м. Балти [75], з с. Біла Ямпільського району [76], а також з Уманського району Черкаської області [77]. Досить елегантним (справжня народна готика!) і цікавим з етнографічного погляду є рушник [75](оригінал у МУНДМ, В — 513). На ньому гілки дерев закручені «заламані», орнаментальною стрічкою виступають умовні антропоморфні фігурки (червоного і синього кольорів — можливо, хлопці та дівчата), що взялися
за руки, зображаючи танок. Знайомство з вишивкою Півночі Росії наводить на думку про близькість і подібність деяких штапівкових образів з рушників Поділля з вишивкою вепсів, карелів та населення Тверської області

Найбільш поширеними мотивами геометричних орнаментів є ромби, трикутники, квадрати, кола, хвилясті лінії, зигзаги,меандри, шеврони та різноманітні їх поєднання, з яких утворюються комбіновані мотиви.

Ромб символізує Матерію у динаміці. З духовної точки зору ромб – це «душа в окрасі» (за С.Верговським). Здавна цей знак вважають символом родючості, запліднення; символ жіночого начала в природі – Матері-Природи. В орнаменті цей символ зображується у вигляді ромба з гачками на верхній та нижній вершинах. Цей знак це називають «ромб-жаба».

Ромб із крапками найчастіше трактують, як знак засіяного поля. А ще його вважають одним із символів запліднення. Його досить часто можна було зустріти на одязі жінок (включаючи весільне вбрання), що перебували у шлюбі перший рік. Запліднення та народження дитини вважалось основним у шлюбі. Тому свої побажання та прохання про це фіксували на сорочці.

Ромб із крапками, на кінцях якого присутні хрести, — це знак розповсюдження блага на чотири сторони.

Ромб, сторони якого по кутках продовжені, а середина – відмічена (його ще називають «ромб-реп’ях» або «мала решітка»), — означає зруб, адже саме так укладались балки при будівлі хати. А ще символізує огороджену територію з вогнищем або вівтарем. Це місце перебування наших пращурів.

Перехрещений ромб – давній знак, що позначає землю – поле, ділянку, які можуть давати врожай.

Ромб із продовженими лініями зверху, що нагадують крила, — це символ Душі, і він дуже схожий на птаха. Оскільки Душа – це згусток позитивної енергії з крилами, то й кількість пір’їн має відповідати сакральним числам (3,4,5,7,12). Вогонь душі у вишивці позначали червоними чи різнокольоровими крапками.

Ромб плодючості. Одна з найдавніших фігур у народній вишивці. Він є на поликах солочок, часто трапляється в орнаментах подільського рушника.  Ромбом (часто з крапками всередині нього) - позначали землю, засіяне поле. Виступав символом плодючості й доброботу.У подільській вишивці трапляються фігури ромба, поділені на на чотири меньші ромби, в які вписані рослини або крапки. Ця фігура аналогічна візерунку ромба, який знаходиться на лоні трипільської жіночої статуетки. Вважається, що це символ, в якому виражено плодючість ниви ( поля) і жінки (лона). Оскільки вся обрадовість весілля зводилася до бажання продовження роду, яке у землероба було повязане з плодючістю землі, то наявніть цієї символіки цілком зрозуміла. 

 Ружа – квітка богині любові Лади та її доньки – богині весни Лелі.

«Цариця-квітка» є символом доброзичливості та статку,

а червона ружа – символ дівочої краси і чистоти.

Троянда – улюблена квітка українців, її дбайливо вирощували під вікнами домівок і вишивали на сорочках та рушниках, адже ця квітка нагадує Сонце.Навіть у слові ружа (старовинна назва троянди) можна знайти назву Сонця – Ра. А прадавня українська назва крові – руда, тому ружа також символізує вогняну кров.

Візерунки троянд створювалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням. Там, де ружі утворюють систему геометричного візерунку – це не просто квіти, а квіти-зорі, що уособлюють уявлення людини про Всесвіт як про гармонійну систему.

- РУЖА
Пишнi ружi рясно розквiтли на сорочках i рушниках багатьох областей України. Ружа рожева, або мальва — одна з найулюбленiших квiток українцiв, її дбайливо плекали пiд вiкнами хати. Високi стебла, густо вкритi яскравими нiжними квiтами та великими лапатими листками, утворюють живу дивовижну веселкову стiну з безлiччю вiдтiнкiв: вiд бiлого, рожевого до червоного i багряного. Сама квiтка ружi нагадує сонце.
Узори з ружами укладаються за законами рослинного орнаменту, що означає безперервний сонячний рух з вiчним оновленням. Існують i стилiзованi орнаменти, де квiти укладенi в систему геометричного узору i перетворюються таким чином у квiти-зорi. Пiзнiше пiд впливом iноземних культур ружi перетворюються в троянди, але вiд цього орнаменти не втрачають своєї краси i гармонiї, а навпаки, стають улюбленими мотивами вишивки. З ХІХ ст. троянди вишиваються рiзнокольоровою заполоччю на сорочках, рушниках та iнших ужиткових речах. Особливо така вишивка поширилась у пiвденних областях України, де цi чудовi квiти вирощувалися для окраси оселi i давали наснагу для перенесення їх на полотно.

Хрест[ред. • ред. код]

Це давній сокральний символ, відомий з дохристиянських часів. Знак Сонця і вогню, за сакральним значенням — символ вічного життя та оберіг від темних сил. Дві перехрещені лінії символізують небесне та земне. Цей знак також є початком відліку для чотирьох напрямків всесвіту: Півночі, Півдня, Сходу і Заходу. Число 4 — це також хрест, написаний рукою без відриву. Хрест також є символом вогню, життя і Сонця

Символ хреста. Цей символ посідає одне з домінуючих місць в орнаментах подільського рушника, поширений по всьому ареалу. Символ хреста є багатозначним. Одним із його значень є поділ ним світу на чотири сторони. 

Найпоширенішим у світі знаком є хрест. В стародавні часи ним позначали Дерево Вічного Життя, стародавній знак (символ) життя, істини і спасіння. Сам знак хреста несе стільки значень, скільки культур, народів та релігій в світі, але є підстави твердити, що знак хреста був найпоширенішим знаком вогню і сонця з найдавніших часів.

Окрім компонування знаків у вишивці існує і їх окреме вживання.

Ото ж наразі маємо три основних види хрестів: 

•                   прямий хрест;
•                   косий хрест;
•                   подвійний хрест.

Прямий рівнораменний хрест — це є Дух (вертикальна лінія) та Матерія (горизонтальна лінія), взаємодія котрих уособлює гармонію, демонструє роботу чотирьох стихій в цілковитій гармонії, що є основою побудови життя. Прямий хрест є символом Сонця, чоловічого начала.

Косий хрест — його ще називають діагональним. Самі він уособлює жіноче начало і є символом Місяця. До речі, за  переказами саме на косому хресті прийняв свою мученицьку смерть апостол святий Андрій. В латинці косий хрест — це число 10, що є символом досконалості, а геральдика називає йогосалтір. Його інша відома назва Андріївський поширилась в зв'язку з розміщенням його Петром Першим на державному гербі, на своїй ручній печатці, на військово-морському прапорі новоствореної ним Російської імперії, більше ніде в такому значенні не вживалася.

Подвійний хрест — утворюється накладанням попередніх двох хрестів, прямого і косого і є символом поєднання двох начал. Подвійний хрест у вишивці можна побачити у вигляді восьмикутної зірки.

Ці три види хрестів відомі як не лише як знаки, а і як самостійні шви: прямий хрестик, косий хрестик та подвійний або болгарський, можливо булгарський від булгар Поволжя.