Сценарій «У весняному лісі»

Дівчинка: Одного весняного дня я зайшла у ліс. (Звучить легенька весняна музика). На зеленій поляні ростуть конвалії і підсніжники, а поміж горбочками і деревами дзюркотить дзеркальний струмок. Білокорі берези видивляються у струмок на свою красу. Дерева ще не прокинулись від довгого сну і сумують за своїм зеленим листячком. Лише сонні ялинки пишаються своїм зеленим вбранням. Адже щойно з далекого краю прилетіли ластівки і принесли на своїх крилах весну.

(Заходить весна під цвірінькання птахів)

Весна: ходить між дерев, які вкриті сонними ковдрами,  звучить музика, коли музика стихла –

Ялинка: Хто це по лісі блукає? Хто й чого тут шукає?

Я хочу у вас запитати: Прийшли ви ялинку рубати?

Нам досить ялинчиних сліз! Хай свідками буде нам ліс –

Ялинка вам радість дарує, Красою вам око милує!
Чи можна її ображати? Чи можна ялинку рубати?

Весна: Ні!

Ялинка: Чому ж тоді день за деньочком

Все більше у лісі пеньочків?
Пиляють, ламають, рубають -
На сльози ялин не зважають!

Весна: Прийшла я сюди природу будити

та з красунею-ялинкою в весняному вальсі кружити.

(звучить музика, ялинка скидає сонну ковдру, коли музика стихла –

Береза: Чорна  береза  в  лісі  заблукала,
Серед  білих  приятельок  справжнім  дивом  стала,
Ох,  і  заздрили  ж  подрузі  у  лісі  дерева:
Ніби  й  гірша,  та  все  ж  інша, а  це  не  даремно...
Цю  чудну  березу  люди  теж  не  обминали  -
Нівечили  її  одяг,  кору  обтинали,
Посміхались  іронічно,  йшли  та  озирались,
-  Що  за  витвір  у  природи?  -  усе  дивувались.
Зажурилася  береза,  ще  чорніша  стала,
Від  зажури  гнулась  гнулась
І  зовсім  пропала...

Весна: Хай  живе  чорна  береза  -  не  чіпайте  їй  кори;
Аби  життя  вирувало  всі  потрібні  кольори!

(звучить музика, береза  скидає сонну ковдру)

Дівчинка: Вибілило кору  яснеє сонце,
Широчив листя  буйний вітер,
Височив гілля дрібний дощик.

коли музика стихла –

Клен: Поламали клену листячко зелене –

чи то вітер плаче, чи душа тремтить?

Поламали клену листячко зелене,

і не знають люди, що йому болить.

Він розводить руки – тужить від розлуки,

та закрили хмари сонячну блакить.

Одягався в шати – очі милувати,

дарувати щастя, неповторну мить.

Що у світі стане, як краса зів’яне,

як краса зів’яне,попелом згорить?

Весна: Не ламайте клену листячко зелене,

хай йому ніколи більше не болить.

Не ламайте клену листячко зелене,

знайте ж люди, знайте, що йому болить!

(звучить музика, клен скидає сонну ковдру, коли музика стихла –

Липа: Вона була якраз у повнім цвіті,
Уся в медку, в бджолиному пушку...
І що ж то, люди, робиться на світі,
Щоб зрізати під корінь — отаку?
Як дзвін поверглий — крона проти неба,
Лиш золото прив'яло, потекло...
Невже у тім була така потреба,
Що й почекати ніколи було?
Настала б осінь, цвіт злетів би в вирій,
Затамувала б дихання, й тоді,
Напевно, легше пилці та сокирі
Було б вдаряти по її біді.

Весна: – Ти пригорнись до мене, вітре,
Після дощу сльозинку витри, –
Хай пахне липа, хай липа квітне,
і чекає в гості липня.
 

(звучить музика, липа  скидає сонну ковдру, коли музика стихла –

Калина: Росла калинонька, цвіла калинонька,

під гомін трав, під шум дібров.

Гнучкими вітами, росою вмитими –

сама краса, сама любов.

Та налетів вітерець - веселий молодець,

і про любов співать почав, а кучерявий дуб,

що був калині люб, її чомусь не помічав.

«Ой вітре-голубе, - красуня мовила, - ти не торкай мого гілля,

не дми на листячко, не рви намистечко, я не твоя, я не твоя.»

Весна: Калинове диво, білий світ весни,

Світ заповнило подихом весни,

Калинове диво, сонця джерело,

Мов дівча вродливе, ранком розцвіло.

(звучить музика, калина  скидає сонну ковдру)

Весна: Все задумано мудро в природі,
Жити в усьому у мирі і в згоді.
 

Ялинка: Річка нехай куди хоче тече,
Пташеняті підставте плече.

Клен: Як зрубаєте дерево вмить
Поспішайте два посадить.

Калина: Як асфальт, то не через калину,
а джерельце - хай не знає зупину.

Береза: Полюбімо природу палко,
Не топчімо ногами фіалку.

Липа: Все на землі, все треба берегти:
І птаха, й звіра, і оту тваринку.

Дівчинка: Не чванься тим , що цар природи ти,
Бо, врешті-решт, ти - лише її частинка!

Пісня «Зелений світ»