Урок духовності "З вірою в серці"

З ВІРОЮ В СЕРЦІ

(урок духовності)

„Усьому час – пора, і на все слушна хвилина під небом: час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати. Час убивати і  час лікувати, час руйнувати і час будувати. Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати. Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир”.

(Уривок зі Святого Письма)

Боже, Господи Ісусе,

на колінцях я молюся.

Всі гріхи мої прости

і від лиха захисти.

Захисти моє серденько,

щоб я вчилася гарненько,

і у школі, і у дома

не робила зла нікому.

І мамусі помагала,

і татуся шанувала,

щоб росли ми всі здорові,

завжди в мирі і любові.

 Третій рік у вихованні – найважливіший і найвідповідальніший. Наші діти готуються до однієї з найважливіших подій у своєму житті – Першої Сповіді і Першого урочистого Святого Причастя. Спільний родинний проект, над яким ми працюємо має назву «БОЖУ ІСКРУ – В ДИТЯЧІ СЕРЦЯ».

 Сьогодні у нас перша зустріч, урок духовності – «З вірою в серці» - де батьки поділяться досвідом релігійного виховання, ми дізнаємося, з чого ж починається та «Божа іскра» в кожній сімї. Сьогодні також у спільній молитві возвеличимо Бога, віддамо йому шану і складемо подяку за дар життя.

 

Людина, як зірка, народжується серед туманності, у нескінченності спалахує й падає в нескінченність. Як зірка, вона народжується, щоб світлішим став Всесвіт.

 

                                             У неньки народилося дитя!

Дитя моє! Бог дав тобі життя!

(Вірш читає мама)

Народження дитини…Чудо Боже…

Господь мені тебе, мій сину, дав.

Цю тайну осягнути неспроможний

Ніхто у світі…Так Господь уклав…

          Народження дитини…Слава Божа...

Найдосконаліше від всіх його створінь...

Тож прославляймо Бога, хто як може,

За цей святий перебіг поколінь.

Народження дитини…Подих Бога…

Дарунок всемогутнього Творця,

Прихід із Вічності…і до небес дорога…

Присутність Духа, Сина і Отця. 

              А. Тиховліс

За легендою, коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини Ангела-хоронителя. Уві сні ангел цілує дитину тричі: в чоло – аби вона зростала розумною, в обличчя – щоб була вродливою, і у груди – аби мала здоров’я. Щоб любов і доброта вселилися в її тіло, серце і душу. І, напевне тому, першою молитвою, яку вивчають діти, є молитва до Ангела-хоронителя.

                    Ангеле Божий, хоронителю мій.

Ти завжди при мені стій.

Рано, вдень, вночі

Будь мені до помочі.

Ангел з молитви до мене,

Він охоронник мій добрий,

Кожну хвилину прилине

Звідти, де світиться обрій.

Ангел, мій ангел, мій ангел,

Мила подоба дитяти.

Він біля мене з молитви

З тої, що вчила ще мати.

Просьбі цій невідступно,

Буде служити на радість,

З Божої ласки заступник,

Вірний мені у пораді.

 Ангели, як і ми, є Божими створіннями. Добрі ангели є нашими друзями. Щохвилини Ангел-охоронець з волі Божої опікується нами, оберігає від злого, посилає нам добрі думки.

 Нехай образок Ангела-хоронителя буде пам’яткою про сьогоднішню зустріч. Нехай Ангел – ваш охоронець буде з вами кожної хвилини, надихає вас тільки на добрі справи.

 На сьогоднішню зустріч діти для своїх родин  власноруч виготовили іграшку-сюрприз «Ангелик». Нехай від сьогодні ці Ангелики стануть своєрідним родинним оберегом.

 

Мати – всьому початок. Це від неї починається життя. Це берегиня роду. А материнство – це справді одне з найбільших див Бога. Іноді здається, що життя несправедливе. Одні жінки роками лікуються від безпліддя з надією народити дитину, інші – покидають своїх новонароджених дітей.

 Мати свята. Вона може все. Все зробити, здолати, стерпіти, пробачити. Дитина – найбільша нагорода для матері, це найбільший скарб, який вона оберігає протягом свого життя.

 Жінка прийшла на світ не для забави. Вона задумана Творцем як мати життя…Приходячи на світ, дитина найперше відкриває душу своїй матусі. Для неї це найкраща і найрідніша людина в світі, яка здатна захистити і розрадити в тяжку хвилину.

(Розповідає мама)

 Найяскравішим прикладом жертовної відданості і любові до дитини стала Пресвята Богородиця. Згадаймо, в яких умовах їй довелося народити Сина, а потім з немовлятком на руках поневірятися і ховатися від переслідувачів. А на Голгофі у всій повноті розкривається Її материнська місія.

 Бачимо Богородицю на іконі. На її руках – Дитя Ісус. Дитячі оченята обіймають Марію, а личко тулиться до обличчя мами. В оченятах Ісуса світиться вічна Божа мудрість, яка сягає далекого незміримого майбуття. З уст злітає прекрасна сонячна усмішка. Мамині очі повні навимовного щастя. Вона тулить до свого серця Царя, Господа і Бога, який є Її сином.

 

 Діти поважають, люблять своїх матерів. І завжди в молитві до Бога просять для неї здоров’я, сил, терпіння. Ось послухайте:

 

                                                „Молитва за маму”

Є в мене найкраща у світі матуся,

За неї, до Тебе, Пречиста молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До Тебе, небесна Ісусова Ненька.

Благаю у Тебе дрібними словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й у люди,

Щоб ними раділа й пишалась усюди.

Мати любить свою дитину, завжди розуміє її, подасть руку допомоги, розділить її радість і смуток. Ніщо в світі не може розлучити матері і дитини: ні час,  ні простір, ні навіть смерть. Мамина молитва береже усіх від зла, вона має велику силу. 

(Мама читає молитву)

Я за дітей до Господа молюся

Не відверни від них свого лиця.

Дай щире покаяння їм Ісусе,

Любов і віру влий в їхні серця.

 

              Дай ласку витривалості в турботах,

              Благословляй , Владико, їх щодня,

              Щоб на своїх навчаннях і роботах

              Йшли за Тобою, а не навмання.

Я сьогодні молилась до Бога...

Про спасіння і щастя дітей,

Про віднайдення ними дороги

До Спасителя світу й людей.

                Щоб сини мої Богу служили,

                Щоб йому посвятили життя.

                Щоб ніколи в житті не зблудили

                Лише світлом ішли в майбуття.

                                                                              А. Тиховліс

Росте дитина, і згодом в кожній сім’ї виникає питання: Коли і як треба дитину вчити молитися? В якому віці треба привчати її до молитви?

(Висловл. батьків)

 В різних сім’ях по-різному відносяться до релігійного виховання. Одні діти приходять до школи, знаючи молитви, а інші – ні.

 Деякі батьки вважають, що краще почекати, щоб дитина виросла, досягла повноліття і сама вибрала віросповідання.

• Як ви ставитеся до такого твердження?

(Підсумовує сказане вчитель-катехит)

Спостерігаю за Арсеном, і бачу, що дитина знає молитви, вміє молитися на вервиці. Це завдяки бабусі. Поділіться досвідом.

- В якому віці найкраще вчити молитися?

Ніхто і ніколи не зможе замінити батьків, бо вони є першими катехитами в релігійному вихованні. Родина – це найперша і найпереконливіша школа релігійного виховання. Ще свого часу А. Шептицький писав: „Пам’ятайте про те, що ваша хата є першою і найважливішою школою, в якій ваші діти мають навчитися любити Бога і людей...”

 Найсильнішим духовним оберегом є молитва, яку промовляють з вірою і щирим серцем. Першим видом молитви є віршована молитва. Різні молитви знають наші діти.

Рано – вранці я вдягнуся

          І до Бога помолюся:

          „ Дай нам, Боже, щастя і добра.

          Щоб не було на світі зла,

          Щоб любові було море.

          Не встрічало щоб нас горе,

          Щоб і світом цим радіти,

          І любити світлі дні,

          Щоб Тобі всміхались діти,

          І не тільки лиш вони.”

 

Боже, Отче наш Небесний

І Спасителю святий,

Ми до Тебе руки зносим

І здоров’я в тебе просим.

Просим щиро і сердечно:

Дай нам сили і бажання

Вчитись добре, вчитись гарно,

Любим, щоб було навчання.

Щоб писали ми чистенько

І читали всі гарненько,

Щоб раділи мама, тато,

З ними – й Україна – мати.

 

 

Десь за горизонтом

спать лягає сонце:

скоро місяць гляне

у моє віконце.

Зношу рученята

і підводжу очі:

-Говори зі мною,

Милосердний Отче!

Прошу охорони

І молюсь до тебе –

Ангелом Господнім

опустися з неба.

Крилами своїми

огорни з любов’ю

всю мою родину,

дай нам всім здоров’я.

Радості і щастя

і дорослим й дітям,

відверни нещастя

і війну на світі.

Ти благословляй нас

і зігрій теплом,

щоб спокійно спалось

під твоїм крилом.

                                 В. Герасимюк

 Гарну і старовинну молитву навчила бабуся Єва свою правнучку Христинку. Послухайте:

(Читає молитву)

• Яка історія цієї молитви?
• Коли її потрібно промовляти?

(Розповідає бабуся Єва)

 Прийшовши до школи, кожен день ми починаємо з молитви. У першому класі ми просили Господа допомогти у навчанні. Послухайте:

Благослови нас, добрий Боже,

Благослови Пречиста Мати.

Хай ваша ласка допоможе

Щасливо рік шкільний почати.

І щоб ми вчилися гарненько,

І щоб мамі помагали,

І щоб були всі здорові,

Жили в мирі і любові.

А цією молитвою починали навчання у другому класі.

Хай молитва до неба полине

За всіх нас, як спокута летить.

Та найперше за рідну країну

Буду щиро я Бога просить.

 Боже, змилуйся, прошу, над нами,

 Нагадай нам, що всі ми брати,

 Хай синів не втрачатиме мама,

 Дім від ворога нам захисти.

Боже, дай нам і спокою й миру

Колоситься хай хліб золотий.

За Вкраїну молюся я щиро

Бережи, Боже, край наш святий.

 Тепер ми молимось так:

Боже, докупи долоньки складаєм,

І просим Тебе, і дуже благаєм,

І кажемо: «Боже, закінчи цю битву»,

До тебе несем свою щиру молитву.

  Нехай в Україні мир запанує,

  Родина вкраїнська більше хай не сумує.

  І щоб жили ми всі у любові

  В Донецьку, у Ялті, в Луганську, у Львові.

 

На наступний рік ми будемо вчити таку молитву:

Дай нам, Боже, жити вільним життям,

Дай кращу долю нашому народу.

Дай нам єдність, мир і спокій.

Господи! Збережи Україну

І прийми нашу молитву

За Україну! За мир! За спокій!

 Найбільшу духовну силу має Господня молитва «Отче наш». Мала можливість відчути, як на уроці християнської етики вчителька пояснювала кожне речення. Важливо, щоб дитина розуміла те, що говорить, а не бездумно декламувала.

Пісня «Як шукати маю Бога»

 

-Як розповісти про Господа?

- Як допомогти малюкові пізнати Бога?

-Чи потрібно дорослим спонукати дитину ходити до церкви?

(На ці питання відповідь нам дасть священик о. Василь Небесний)

Дитині варто перебувати в храмі під час молитви. Не буде нічого поганого, якщо малюк почне вередувати, і ви вийдете з ним на подвір’я. З часом малюк почне звикати й потроху розуміти те, що відбувається в церкві, а спільна молитва, Літургія стануть йому близькими.

Водити малюка до церкви можна і у старшому віці. Головне пам’ятати, що в жодному разі на можна змушувати його до цього. Не тягніть дитину до храму через силу. Якщо до храму ходити з раннього дитинства, це буде для людини не  обов’язком, а потребою. Тут можна провести аналогію з навчанням: рідко коли діти люблять вчитися, але не чекають батьки, коли з’явиться бажання, а спонукають дитину до цього.

 Можна допомогти малюкові пізнати Бога, користуючись релігійними книжками. Адже тепер є досить дитячої релігійної літератури, спрямованої для навчання дитини. Можна подарувати дитині Дитячу Біблію, передплатити журнал «Зернятко», «Стежинку».

(Підсумок анкетування)

 Для того, щоб краще пізнати сімю дитини, дізнатися, чим вона живе, які традиції і святині береже, було проведено анкетування «Ми і наші діти», «Бути християнином, це…».

Різні були питання:

• Яке значення має Свята Літургія?
• Яке місце у вашому житті займає Матір Божа?
• Чи може допомогти молитва?
• Чи читаєте ви з дитиною Дитячу Біблію?
• Чого ви найбільше остерігаєтесь у вихованні дитини?

Відповіді були різні: одні вражали відвертістю, щирими зізнаннями у своїх слабостях, інші – усталені вирази і фрази, з яких можна зрозуміти, що релігійним вихованням у сімї не займаються.

 Памятайте про те, «що ваша хата є першою і найважливішою школою, в якій ваші діти мають навчитися любити Бога і людей».

 На питання: якою б ви хотіли бачити дитину в майбутньому, усі відповідали що вихованою, чуйною до чужого горя, яка б завжди могла прийти на допомогу. Отож, нам є над чим працювати, виховувати на власних прикладах, привчати змалку до християнського способу життя. Макаренко писав: «Ви гадаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли розмовляєте з нею, чи наказуєте її? Ви виховуєте щомиті вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома».

Поміркуйте добре, діти,

Хто створив дерева, квіти?

Хто подбав про ріки, море,

Сонце, небо, місяць, зорі?

Хто вдихнув життя комашці,

Рибці, зайчикові, пташці?

Хто створив цей світ і нас,

І він з нами повсякчас?

 Заплющіть очі та уявіть красу навколишнього світу. Сонячне світло, спів пташок, запах квітів – усе прекрасне. І навіть тоді, коли за вікном злива або хуртовина, навколишній світ дивовижний та прекрасний. Таким його створив Бог.

                                    Презентація «Боже, яка краса!»

Всі ми з’явились на світ, щоб творити добро, щоб використати всі свої можливості й знання для служіння Богові.

Спішімо творити добро – часу дуже мало. Здавна на Землі цінувалося праведне життя – життя чесне, щире і правдиве. Завжди користувалися повагою люди, готові прийти на допомогу, добрі, привітні, ввічливі, чесні, терпимі, щедрі. 

Усі ми зобов’язані любити ближнього, бо живемо на одній землі, на одній планеті і маємо право на вічне Блаженство.

«Любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога».

Чудова Божа є любов,

 А як в ній милості багато!

Ісус пролив святую кров,

 Не пожалів життя віддати.

Я самотньою ніколи не буваю,

Бо Ісус завжди зі мною, я це знаю

І дорозі поруч йде невпинно,

Кожну мить і кожної хвилини.

Слава Христу за його доброту,

За його доброту до нас.

Слава Христу за те, що живу,

За те, що живу в цей час.

 

Пісня «Люби усіх»

Багато хто, дивлячись на нинішнє життя, говорить собі: довкола лише жорстокість, в людях не залишилось й краплі милосердя, напевне, це вже надходить кінець світу. Але погляньмо в історію – в усі епохи існували брутальність і жорстокість, підлість і зло. Але у кожній епосі знаходилось чимало щедрих, добрих, милосердних людей. є вони і сьогодні , є і завжди будуть, бо на них тримається світ, бо якщо б вони раптом зникли, то направду, тоді б уже настав „кінець світу. ”

   . Сьогодні світ приходить до усвідомлення необхідності жити за законами тисячолітньої давності, за законами мудрого вчення – Біблії, а саме взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. Кожні мати й батько мріють бачити свою дитину розумною, доброю, вихованою.

 Молімось: діти – за батьків, а батьки – за дітей. Давайте спільною молитвою батьків за своїх дітей закінчимо сьогоднішній урок.

(Спільна молитва)