Фольклорна практика. Звіт. І курс ФУФ.

 

 

Звіт

з фольклорної практики

студентки І групи

факультету української філології

Інституту мов світу

Таради Вероніки,

яка проходила практику

в смт. Петрівка

Іванівського району

Одеської області

 

 

  Керівник:

Викладач Ліпінська О. Ф.

-2012-

Петрівка - селище міського типу (з 1957 р.), центр селищної Ради. У селищі розташована залізнична станція Буялик на лінії Одеса - Колосівка. До районного центру - 20 км. Дворів - 922, населення - 4304 людини. Селищній Раді підпорядковано село Ульянівка.

У Петрівці знаходиться колгосп ім. Ілліча, який має 2650 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2050 га орної землі. Колгосп спеціалізується на виробництві зерна, тваринницької продукції, овочів. У селищі діють районне об'єднання «Сільгосптехніки», комбінат хлібопродуктів, районна організація «Міжколгоспбуд», фабрика «Ватин», лісопильна.

     За трудові досягнення 22 жителя нагороджені орденами і медалями СРСР. Кавалером двох орденів Леніна є голова виконкому селищної Ради. Е. Фоменко, в 1958 році нагороджений орденом Леніна чабан С. Р. Пєтков.

У двох середніх школах 57 вчителів навчають 1000 учнів. Є два клуби на 750 місць. Бібліотека селища має 13,5 тис. книг. У дільничній лікарні на 50 ліжок працює 6 лікарів і 30 чоловік середнього медичного персоналу. Є 3 дитячі садки-ясел, їдальня, 13 магазинів, аптека, відділення зв'язку, ощадкаса. За 1966-1975 рр. побудовано 185 індивідуальних і кілька багатоквартирних будинків для залізничників, робітників і службовців.

У селищі - 9 партійних і 5 комсомольських організацій, в яких перебуває на обліку 209 комуністів і 241 член ВЛКСМ. Партійна і комсомольська комірки створені в 1921 році. Петрівка заснована в 1927 році вихідцями із села Великий Буялик (тепер Благоєво).

У Великій Вітчизняній війні брали участь 432 жителя, 119 з них удостоєні урядових нагород. 313 загинули в боях з фашистами. На честь земляків, загинули смертю хоробрих, в селищі встановлений обеліск.

Споруджено пам'ятник В. І. Леніну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• 1.Календарно-обрядові пісні:

• величальні (колядки, щедрівки);
• веснянки;
• русальні;
• купальські;
• жнивні (обжинкові).

•   2. Родинно-обрядові пісні:

• весільні;
• голосіння.

• 3. Ліричні пісні:

• соціально-побутові (козацькі, чумацькі, рекрутські та солдатські, бурлацько-наймитські, заробітчанські);
• родинно-побутові пісні (про кохання, про жіночу долю, гумористичні та сатиричні, колискові).

•   4. Казки:

• про тварин;
• чарівні;
• соціально-побутові.

• 5. Малі фольклорні жанри:

• загадки;
• прислів’я та приказки;
• лічилки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Добрий вечір тобі, пане господарю: ра- дуй-ся!                         А що перший празник зішле тобі втіху: радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!                                Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

  Застеляйте столи, та все килимами: радуйся!                       А що другий празник зішле тобі щастя: радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!                                Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

  Та кладіть калачі з ярої пшениці: радуйся!                          А що третій празник зішле всім нам долю: радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!                                Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

  Бо прийдуть до тебе три празники в гості: радуйся!             Зішле всім нам долю, Україні волю: радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!                                Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

  А що перший вже празник - Святеє Рождество: радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

  А другий вже празник - Святого Василя: радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

  А третій вже празник - Святі Водохрещі: радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

 

 

 

 

 

 

Василева мати                                                         А чи вдома Пан Хазяїн

Пішла щедрувати                                                  Приспів: Щедрий Вечір тай Добрий Вечір

 Щедрий вечір!                                                          Добрим Людям тай на весь Вечір !

Добрий вечір!                                                           А я знаю що Він дома

                                                                                     А Він сидить в Кінці (скраю) Столу  

Пішла щедрувати,                                                А на Ньому Шуба Люба

На ризи збирати.                                                 А на Шубі Поясочок    

Щедрий вечір!                                                        А на Поясочку Калиточка     

 Добрий вечір!                                                       А в Калиточці Сім Шележечків (червінців)

                                                                                                  Цьому тому по Шележечку

Зібрала на ризи                                                          А нам дайте по Пиріжечку

Та все золотії.                                                      Промовляють:                    

Щедрий вечір!                                                                Не ламайте та й ціленькі давайте ! 

Добрий вечір!

 

А у тії ризи                                                                               

Христос убирався.

Щедрий вечір!                                                                        

Добрий вечір!

 

Христос убирався,

В Йордані хрещався.

Щедрий вечір!

Добрий вечір!                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой минула вже зима...

 

Ой минула вже зима,

Снігу, льоду вже нема.

Ой нема, ой нема,

Снігу, льоду вже нема. (2)                                                     

 

Прилетіли журавлі,

І великі, і малі.

Журавлі, журавлі,

І великі, і малі. (2)

 

Ми цю пісеньку співаєм

І весноньку викликаєм.

Ой весна, ой красна,

Ти прийшла до нас, весна. (2)

 

 

 

Соловейку сивенький, в тебе голос тоненький…     

 

 

Соловейку сивенький, в тебе голос тоненький,

Не щебечи в діброві, але в мене в коморі.

 

В мене ненька старенька ще й до того чуженька,

Заставить ня робити, вгору камінь котити.

 

Ой, вікочу на місто, куплю дівкам ремісло,

А парубкам фустинки, аби брали писанки.

 

Ледом, парубки, ледом, в мене бочечка з медом,

Бочечка-дубівочка, мід у ній, горівочка,

Чіп у ній коротенький, мід у ній солоденький.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   На гряній неділі…

          (Трійця)

 

На гряній неділі русалки сиділи,

Ой, рано, рано, русалки сиділи.

 

Сиділа русалка та й питала літа,              

Ой, рано, рано, та й питала літа.

 

Чи бувало літо, чи ще й не бувало,

Ой, рано, рано, чи ще й не бувало?

 

А я, молодая, літа не вгадала,

Ой, рано, рано, літа не вгадала.

 

Мене, молодую, горечко приспіло,

Ой, рано, рано, горечко приспіло.

 

Горечко приспіло, гулять не пустило,

Ой, рано, рано, гулять не пустило!                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вулицею йдем, Купайло несем…

(на Івана Купала)

 

Вулицею йдем,

Купайло несем.   (2)

 

Наше Купайло

У лісі було.       (2)

 

Ми його знайшли,

В село принесли.   (2)

 

А ви, дівочки,

Плетіть віночки.   (2)

 

Ви, молодиці, -

Покупай лиці.      (2)

 

А ви, бабусі,

Збирайтеся всі.    (2)

 

Хлопці, дивіться

Та й не казіться! (2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                            Женці

         Весело, батейку, весело…                                                 

   (Край дороги широкої)

 

                                                                    1. Край дороги широкої,  (2)

Весело, батейку, весело.                                      Керниченьки глибокої.  (2)

Ми тобі віночка несемо.                                     

А ще буде веселій,                                      2. Ішли женці жито жати  (2)

Як положемо на столі.                                     Та й забули серпи взяти.  (2)

Як положемо на столі,

колосочками до землі.                              3. Серпи взяли, хліб забули,  (2)

Пожнемо гори й долинки.                               Ой, які ж то женці були!  (2)

Зробимо, батейку, обжинки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А де же твій, Марусенько, старший брат?                      Чарівна Нічка Землю вкрила                          

(розплітання коси та закладання вінка)                                                            (Пара — любощі: Поцілунки)

 

А де же твій, Марусенько,                                                                    Чарівна Нічка Землю вкрила

Старший брат,                                                                                             Зірки на Небі мерехтять

Що він твою косоньку                                                                           Всюди тихенько лиш легесенько

Розплітав?                                                                                                    Листки на Деревах тремтять

Де він тії попліточки                                                                      А Соловейко на Ліщині чарівні трелі підійма

Подівав?                                                                                                         Своїй Дружині своїй єдиній

Ой, чи він їх та на Дунай                                                                      Кохання Пісню Він співа

Попускав?

     Ой, чи він їх у кишеню                                                                  Приспів: Ах Соловію чом я так співать не вмію

Заховав? І не зумію її Серденько приєднать

Чи він їх молодшим сестрам Я вечорами хотів би своїми Піснями

Подавав?                                                                                                  Ген під Вишнями їй про Кохання розказать

Ані він їх на Дунай

Не пускав,  В той час Кохана жду на Тебе

Ані він їх в кишеню Я жду щоб висказать Тобі

Не сховав,  Моє Кохання мої Бажання

Тільки їх молодшим сестрам Мої думки мої жалі

Подавав! Тебе пригорну я до себе

 Німий Цілунок нас з'єдна

                                                                                                               Про світ забудем і слухать будем

  Туга за батьком…                                                     Туга за матір’ю…

 

Таточко мій, соловеєчко.                                                         Моя й матінко, моя й ластівко,

 Та куди ж ти від мене тікаєш?                                             прими мене, і пригорни мене до себе.

 Та нащо ти мене оставляєш?                                               Та яка ж я й нещасна на світі,

 Та де ж мені тебе шукати,                                                   Прийми ж мене, матінко, пригорни.

 В кого мені тебе питати?                                                      Та як же мені горько жить,

 Да якби я знала, де тії лавочки,                                            Та як мені на світі білому горювати,

 Де продаються ріднії таточки,                                            Та як мені тії смерті дожидати,

 Та я б свою жисточку рішила,                                             Моя й матінко, моя й голубочко.

 Собі рідного таточку купила.                                               І розступися, сира земле.

                                                                                                  Піду жива в тебе,

            Туга за сином                                                       Й пригорни ж мене до себе, нещасницю на світі.

 Та мій синочок, мій ріднісінький,                                      Та як же я, матінко, за тобою убиваюся,

 Та мій синочок дорогий,                                                    Та як же, матінко, я за тобою і горюю і  страдаю.

 Та моя й дитиночко, моє й голуб’яточко.

 Та чого ж ти, моє й дитятко,

 Так же рано мене покинуло?

 Та чого ж ти, моє дитяточко,

 Так і зажурилося?

 Та моє й дитятко, моє й ріднісіньке.                                   

                                                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Козацька…

Гей, по синьому морю…

 

Гей, по синьому морю

Хвиля грає,

Там турецький корабельник  |

Розбиває.                                    | (2)                                

 

Там турецький корабельник

Розбиває,

Сорок тисяч козаченьків   |

Визволяє.                             | (2)

 

Сорок тисяч і чотири

З України,

Вертаються з неволеньки   |

До родини.                             | (2)

 

Посідали вони собі

Край могили,

Люльки собі закурили      |

Та й поплили.                  | (2)

Чумацька…

Налетіли сірі гуси…

 

Налетіли сірі гуси                            Та й сяду я, моя мати,

На став жирувати,                          На жовтую лаву,

Наїхали чумаченьки                        Та й вишию чумакові

В село зимувати.                             Сорочку на славу.

 

Полетіли сірі гуси                            Шовком шила, шовком шила,

Та й не жирували,                           Злотом підрубила,

Поїхали чумаченьки                        Та для того чумаченька,

Та й не зимували.                           Що вірно любила.

 

Чом ти мене, моя мати,                Вишивала, гаптувала

Рано не збудила,                               Срібними нитками,

Як чумаків ціла валка                      Щоб пізнали миленького

З села виїздила.                                 Межи чумаками.

 

Купи мені, моя мати,

За копійку голку,

За чотири золотії

Червоного шовку.

 

 

ВІЙНА, ВІЙНА — СВІТ ПАЛАЄ…

 

Війна, війна — світ палає!                                            Сестра брата послухала,                       А стріляна — к серцю дійде».

 А на війні люд вмирає.                                                   Взяла піску — посіяла...                        Брат до брата промовляє,

 У неділю вранці-рано —                                               Нема з піску того сходу —                    Сльоза сльозу побиває:

 Всім рекрутам заказано...                                            Нема брата із походу;                           «Ой братику мій єдиний,

 Одна вдова мала сина                                                     Нема з піску того цвіту —                   Хто нас буде доглядати,

 Та й на війну спорядила.                                              Нема брата — і ні слуху...                    Наші платки промивати,

 Син на війну вибирався                                                  А в неділю дуже рано                              Наші рани завивати?»

 Та й з рідними прощався.                                            В однім селі говорено:                             Одізвався в полі ворон:

 Було в його три сестриці,                                             «Два солдати поранено».                        «Я вам буду товаришем,

 Та й усі три порадниці:                                               Ой у полі, при долині,                              Я вас буду доглядати —

 Старша сестра коня веде,                                             Там лежало два воєнних,                      Живцем очі добувати».

 Середульша — зброю несе,                                   Два солдати молоденькі —

 А найменша виряджає                                                  Вони братики рідненькі.

 І сльозами уливає:                                                         Брат до брата промовляє,

 «Ой ти, братику наш рідний,                                       Сльоза сльозу побиває:

 Прибудь до нас хоч раз в гості:                                    «Ох, братику мій єдиний,

 Через ліси — буйним вітром,                                      Одна мати нас родила,

 Через поля — дрібним дощем!»                                   Обох разом годувала,

 «Візьми, сестро, піску жменю,                                     Та не одну долю дала:

 Посій його на каменю.                                                   Тобі дала — рубаную,

 Як той пісок житом зійде, —                                      Мені дала — стріляную:

 Тоді твій брат з війни прийде».                                  З рубаної кров ізійде,