Формування читацької обізнаності та компетентності на уроках української мови та читання в початковій школі

Вступ

“Читання - це віконце ,через яке діти бачать, пізнають світ і самих себе. Книги- кораблі думки, які плавають. Людина, для якої книжка вже в дитинстві стала такої необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчуває себе обділеною, збіднілою і спустошеною“

В. О. Сухомлинський

Сучасне інформаційне суспільство рухається шляхом розвитку творчого мислення людини. Творча людина може успішно адаптуватися в суспільстві. Вона здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку. Але суспільна потреба у вихованні людини, яка творчо мислить, не знаходить повного відображення у шкільній практиці. Тому виховання творчої людини є одним із головних завдань системи освіти.

Духовне відродження українського народу неможливе без впливу літератури на формування національної свідомості. Однак, щоб література здійснювала свою виховну роль, треба виробити у людини вміння читати художні твори, належним чином сприймати дійсність, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героїв.

Навчити учнів добре читати – одне з найважливіших завдань школи. Ще В. Сухомлинський писав, що «читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе».

Чим раніше дитина оволодіє навичками читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже відомо, що неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитись розв’язувати задачі, оскільки за умови поганого читання їх тексту губляться логічні математичні залежності між величинами. Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі при виконанні домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкуватися з книгою, бо читання приносить йому не задоволення, а муку.

Тому пріоритетною метою навчання читання у початковій школі є формування читацької компетентності школяра. У Державному стандарті початкової загальної освіти читацька діяльність розглядається як “комунікативна мовна пізнавальна діяльність, спрямована на сприйняття, осмислення і відтворення прочитаного”.

Це вимагає від вчителя особливої уваги до своїх учнів: вивчення їх індивідуальних особливостей, навчальних можливостей, індивідуальних інтересів, передбачення і подолання труднощів у навчанні. Тому потрібно педагогам забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання особливостей процесу читання, володіння ефективними методами й прийомами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Процес розвитку читацької компетентності  та обізнаності

молодших школярів

«Читання як джерело духовного збагачення

      не зводиться до вміння читати:

з цього вміння воно тільки починається...»

В. О. Сухомлинський

Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня - суб'єкта культури і власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтва творити себе і своє життя. Велику роль у цьому процесі відіграє книга. Тому пропаганда читання, виховання читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, книжкою, розвиток пізнавальних інтересів, формування в учня читацької компетентності — пріоритетні напрями спільної діяльності педагогів, бібліотекарів, батьків.

 

1.           Що таке «читацька компетентність»?

Що ж таке «читацька компетентність»? «Читацька компетентність»

молодшого школяра - це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук книжок, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

Актуальною стає проблема розвитку читацької самостійності молодших школярів, оскільки саме рівень сформованості навичок самостійної роботи з книгою є передумовою інтелектуального та духовного зростання учня.

Зрозуміло, що неможливо сформувати читацьку компетентність без

правильно організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступного кола читання, без виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не комусь іншому.

Завдання учителя початкових класів не тільки навчити свідомо, правильно, виразно читати, розуміти, аналізувати твори, але і формувати у дітей соціальні, морально-етичні цінності через художні образи літературних творів; розвивати мовлення учнів; формувати уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого); розвивати творчу літературну діяльність школярів; формувати у них навички самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань. Успішно вирішити їх можна за умови добре спланованих уроків. Для більшої ефективності уроку читання використовую: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, фрагменти фільмів, мультфільмів, документальних фільмів, музику, твори образотворчого мистецтва і краєзнавчий матеріал), також заохочую дітей до використання короткочасних проектів та ін.

Отже, формуванню читацької компетентності також сприяють збагачення словникового запасу і розвиток мовлення учнів, становлення оптимального читання (навички швидкого, свідомого, правильного читання), виразне читання, розвиток творчих здібностей, мислення, бібліотечна робота, індивідуальна робота, інновації, досвід. Не секрет, що навіть першокласники, які щойно навчились читати, відразу ж втрачають бажання це робити. Ось тому важливо не тільки підтримувати у дітей зацікавлення, а й розвивати його від уроку до уроку.

 

2.           Видатні вчені, методисти про розвиток читацької обізнаності молодших школярів

Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що ґрунтовні та принципово нові підходи до навчання грамоти і формування читацької діяльності молодшого школяра досліджували багато вчених.

Так, літературознавчою основою дослідження стали праці О. Потебні, І. Франка, О. Білецького, М. Бахтіна, Ю. Лотмана та інших.

Суттєво вплинули на розвиток читацької культури школярів дослідження відомих педагогів та психологів: К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, П. Каптєрєва, А. Виготського, Д. Ельконіна та інших.

Так, І. Левшина пропонує розглядати читацький розвиток як проходження трьох ступенів осягнення когнітивної, емоційно-ціннісної і особистісної структури художнього твору.

Першим (початковим) ступенем читацького розвитку є “переважна зацікавленість у “дії-фабулі”  і спрямованість на сприйняття лише інформаційно-пізнавальних структур, що складають подієву, фабульну, предметну сторону творів”.

Другий ступінь розвитку передбачає “здатність до ідентифікації з персоналом, встановлення мотивів його вчинків та осягнення сюжету твору”.

Третій ступінь читацького розвитку полягає у “здатності до досягнення авторського світу та узгодженого  чи “конфліктуючого”  ототожнення себе з автором твору”.

Проблему розвитку навичок читання розглядали такі науковці і методисти, як: І.Т. Федоренко, І.Г. Пальченко, В.М. Зайцев, О.Я. Савченко,  Н.Ф. Скрипченко, В.Б. Едігей і інші.

На думку І.Г. Пальченка, щоб навчити дитину виразно читати, треба спочатку розвивати її здібності до цієї навички.

Професор І.Т. Федоренко дійшов висновку, що швидкість читання істотно впливає на якість запам’ятовування матеріалу: увага школяра спрямована не на сам процес, а на сприйняття прочитаного. Враження  від окремих слів інтегруються, тому легше  сприймаються логічні, смислові зв’язки між ними.

На думку В.М. Зайцева важлива не тривалість читання, а чистота тренувальних вправ. Він наголошував, що у роботі з розвитку навички читання треба мати на увазі не  швидкочитання, а читання в оптимальному темпі (від 120-150 слів за хвилину). Саме в такому темпі, вважає В.М. Зайцев, досягається найкраще розуміння учнями прочитаного тексту.

О.Я. Савченко наголошує на необхідності комплексного підходу до вдосконалення і розвитку усіх якостей читання, бо “усвідомленість залежить від правильності і виразності читання, правильність – від темпу, рівня усвідомленості, а виразність відображає всі якості навички читання”.

Н.Ф. Скрипченко вважає, що учень початкових класів повинен навчитися читати свідомо, правильно, виразно відомий текст цілими словами до 100 слів за хвилину голосно і мовчки на 50-60 слів швидше, ніж уголос. Це його мінімальний рівень, без якого не можливо оволодіти основами наук у середніх класах.

На думку наукознавців Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, О.В. Джежелей, О.М. Коваленко, А.А. Ємець у роботі з розвитку навички читання необхідно передусім враховувати рівень підготовки дітей, з якими вони приходять до школи.

В.Б. Едігей вважає, що читання потрібно розмежовувати на прочитування й усвідомлення прочитаного. Він наголошує на тому, що треба більше приділяти уваги прочитуванню, бо “саме  тут закладаються  ті здібності, які дозволяють не просто прочитати, а й запам’ятати прочитане, аналізувати. Проблема в тому, щоб зробити прочитане цікавим, привабливим не набридливим і полюбити магію перетворення суми символів в образ”.

Багато інших науковців, методистів і краєзнавців пропонували ефективні шляхи  вирішення  читацьких  навичок.

Однак узагальнений аналіз результатів навчання школярів, теоретичні та емпіричні спостереження, соціологічні дослідження, численні матеріали фахової преси свідчать про загальне падіння читацької культури в суспільстві, зниження інтересу до книги.

Серед причин, що спричинили розвиток негативної тенденції можна виділити такі:

•                  зниження економічного та морально-культурного рівня життя нашого суспільства;
•                  засилля мас-медійної культури;
•                  захоплення сучасної молоді комп’ютерними технологіями та Інтернетом;
•                  перевантаження навчальних програм, а звідси брак у школярів вільного часу для читання.

Отже, на сьогодні актуальним залишається питання розвитку читацької компетентності молодшого школяра. Це передбачає:

• формування в учнів повноцінного читання, як базового у системі початкового навчання;
• ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;
• формування у дітей соціальних, морально-етичних цінностей через художні образи літературних творів;
• формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати літературні і навчальні тексти різних видів; з використанням елементарних літературознавчих понять;
• розвиток мовлення учнів; формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного;
• розвиток творчої діяльності школярів;
• формування в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань;
• виховання потреби в систематичному читанні, як засобові пізнання світу, загальнокультурного розвитку.

 

3.           Шляхи формування читацької компетентності

молодших школярів

У наш час місце книги в житті підростаючого покоління змінюється, оскільки на їх використання впливають як інформаційні технології, так і телебачення. Найчастіше як джерело інформації замість книг учні використовують персональний комп’ютер. Але всім давно відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркувань, любов до рідної мови, уміння логічно й образно розмірковувати виховуються лише читанням. Уміти читати, бути читачем ─ це високе мистецтво, йому треба наполегливо вчитися. Дитяча художня книга ─ це особливий світ, який юний читач осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо.

Від початкової школи значною мірою залежить, чи полюблять діти читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури. Саме у молодших школярів треба сформувати читацькі інтереси та закласти міцний фундамент етичної культури особистості. Навичка читання ─ це основа, яка в майбутньому дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В.О. Сухомлинський, "зуміти торкнутися її струн."

 Зміст і методика предмета "Читання" мають величезний потенціал для морально ─ етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об’єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.

На успішність учнів впливає значна кількість різноманітних факторів. Але одним із найважливіших є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. У дитини, яка не вміє добре читати, виникають певні труднощі під час виконання домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, тому що читання приносить йому не задоволення, а муку. Читання являє собою процес, який базується на використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, що надходить під час її обробки в мозок. І тому, якщо ставиться завдання підвищити ефективність читання, його продуктивність, якомога повніше потрібно враховувати можливості кожної дитини, допомогти їй в організації цілеспрямованої діяльності щодо формування і розвитку навички читання.

Отже, читацька компетентність визначається не лише обсягом літературних знань, початкових читацьких умінь і навичок з їх відтворенням, а й здатністю школяра засвоювати знання та застосовувати ї у власній літературній діяльності. Передумовами оволодіння читацькою компетентністю є достатньо сформована навичка читання молодшого школяра, індивідуальні здібності та інтерес до читання літературних творів.

Щоб сформувати у молодших школярів читацьку компетенцію необхідно вирішити такі завдання: - зацікавити учнів читанням; - розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні; - навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси; - створити належні психолого ─ педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного; - формувати навички аналізу художнього твору; - організовувати дослідницьку роботу школярів; - розвивати усне та писемне мовлення учнів; - працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів.

Сучасні діти живуть у складному суперечливому світі. З одного боку, це світ нових досліджень науки і техніки, світ великих можливостей для індивідуального розвитку особистості. З іншого боку, це світ, у якому люди менше спілкуються, самостійніші, позбавлені визначальної системи моральних цінностей, що і зумовлює тенденції до спрощення мови, використання сленгу, невиправдана заміна українських слів іноземними, зниження інтересу до рідної мови і культури. Проблема мовленнєвого розвитку учнів завжди привертала увагу учених, методистів і вчителів. І це не випадково. Адже розвиток мовлення – це одночасно розвиток особистості, її духовних здібностей – інтелекту, мислення, моральних здібностей. Цілеспрямоване формування читацької компетентності залежить передусім від рівня мовленнєвого розвитку учнів як необхідної передумови засвоєння основ наук. Завдання кожного вчителя – зробити мовлення учнів змістовним, правильним, чітким, виразним і багатим.

Таким чином, метою мовленнєвого розвитку учнів у процесі навчання є оволодіння мовленням як видом спілкування, засобом пізнання, висловлення почуттів, оволодіння художнім словом. Основними шляхами у системі роботи над формуванням мовленнєвої складової читацької компетентності є:

-формування навички правильного, свідомого, виразного читання;

- удосконалення уміння слухати і розуміти усне мовлення;

- формування й розвиток зв’язного мовлення у різних видах читацької діяльності;

-оволодіння нормами українського літературного мовлення.

Формування мовленнєвих умінь і навичок та розвиток зв’язного мовлення на уроках літературного читання забезпечують такі види мовленнєвої діяльності: слухання, говоріння, читання.

Слухання (аудіювання) – сприйняття органами чуття мовленнєвих акустичних сигналів та їх розуміння (смислова обробка інформації). Уміти слухати – означає розчленовувати попік усного мовлення; виділяти окремі його елементи; одночасно розуміти і запам’ятовувати інформацію; робити висновки на основі сприйнятих фактів; мати власну думку з приводу почутого. Перша умова навчання ефективного слухання – виховання уваги. Тому вчителеві необхідно використовувати такі прийоми або їх поєднання, які допомогли і учням психологічно підготуватись до уважного, видуманого сприймання змісту. Другий етап – це первинне сприймання тексту. Надзвичайно важливо для правильного й глибокого сприймання змісту тексту є виразність презентації нового художнього твору. Третій етап – перевірка первинного сприймання. На цьому етапі вчитель за допомогою запитань виявляє, як діти сприйняли твір, які в них з’явилися враження.

Говоріння – означає (усне висловлювання) думки. Усне мовлення має свої переваги, а саме, воно може поєднуватися з невербальними засобами спілкування (жести, міміка, інтонація тощо). Як різновид мовленнєвої діяльності говоріння забезпечує діалогічне і монологічне мовлення. Діалогічне мовлення – це процес взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі вступає як слухач і як мовець. Діалогічне спілкування – це не один вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання як види мовленнєвої діяльності нерозривно пов’язані. На уроках літературного читання в початкових класах найпоширенішими є такі види діалогів: діалог-розпитування (уточнення), інтерв’ю («питання-відповідь»), діалог-бесіда, діалог-дискусія, діалог-обговорення, діалог – обмін думками/повідомленнями. На основі діалогу формується монолог – висловлювання однієї особи з метою повідомлення інформації, впливу або спонукання до дії. Монологічне мовлення – це тривале висловлювання однієї особи, звернене до аудиторії, яке не переривається репліками. У початкових класах на уроках літературного читання використовуються такі види монологічних висловлювань:

1. Репродуктивні висловлювання: переказ художнього твору.

2. Продуктивні висловлювання: розгорнута усна відповідь учня на поставлене запитання; повідомлення; розповідь про письменника, героя твору; коментування подій, учинків персонажів твору; відгук на прочитану книгу чи окремий твір; анотація до прочитаної книжки; самостійно складені учнями вірші, оповідання, казки та ін.

Наступний вид мовленнєвої діяльності читання. Мотивами читацької діяльності є: соціальні зумовлені запитаннями суспільства, і особистісні – підтвердження своєї компетентності, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення. Предметом читання є книга, писемне мовлення у вигляді тексту. Засобами досягнення мети є навичка читання (технічна складова процесу читання), система умінь, необхідних для повноцінного сприймання й осмислення прочитаного. Процес читацької діяльності – це прийоми, якими користується читач для сприймання, усвідомлення і розуміння написаного чи надрукованого тексту, здатності до рефлексії на основі прочитаного.

 Реалізація поставленого завдання передбачає застосування ефективних методів та прийомів. Основними методами є:

• Читання-розгляд (опора на інформаційно-довідковий апарат книжки).

• Пояснювальне (коментоване) читання.

• Літературне читання (бесіда морально-етичного спрямування).

• Метод творчого читання (настанова на творче втілення прочитаного). Основними прийомами є:

• Спільне визначення теми уроку.

• Використання рольової гри.

• Вільний вибір навчального діалогу.

• Парна і групова форми роботи.

• Спілкування-діалог: учитель – учень – учні.

Сьогодення вимагає від учителя застосовувати на уроках інноваційні технології. Це мають бути такі технології які повною мірою забезпечать розвивальне і особистісно- орієнтоване навчання, диференційовано групове і парне навчання, адаптовано інтегроване і проектне навчання. Навчання учнів початкових класів здійснюється за новими навчальними програмами, які націлюють навчальний процес на формування в учнів ключових і предметних компетентностей (здатність застосовувати набуті знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід у навчальних ситуаціях і повсякденному житті). Всі виокремлені складові читацької компетентності взаємопов’язані, а результатом їх взаємодії є сформованість читацької компетентності молодшого школяра, яка буде свідчити про: стійкість інтересу до читання; сформованість у нього знань про літературу як вид мистецтва і літературу як науку; сформованість основних умінь, необхідних для сприйняття, розуміння змісту творів різних жанрів і висловлення обгрунтованої оцінки твору; здатність застосовувати здобуті знання і вміння у власній літературній діяльності; розвиток творчих, власне літературних здібностей; вироблення системи цінностей та емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей і до самого себе. Рівень сформованості читацької компетентності свідчитиме про готовність випускника початкової школи до повноцінного сприйняття складніших за художньою формою і змістом літературних творів, засвоєння літературознавчих термінів в основній школі.

 

Розділ 2

Форми, методи, засоби розвитку читацької компетентності та обізнаності  молодших школярів

 

"Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати".

  В. Сухомлинський

В історії розвитку людства читання завжди відігравало важливу роль. Сьогодні читання пронизує усі сфери нашої життєдіяльності. Воно покладене в основу освітньої, пізнавальної, інформаційної, професійної діяльності людини. Розвиток сучасних технологій потребує набагато вищого рівня сформованості вміння читати, ніж раніше. Стрімке зростання обсягу інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності і якості розуміння стає основної освіти і провідною навичкою самоосвіти людини упродовж життя.

 

2.1. Урок читання як основна форма розвитку читацької компетенції

Практичні шляхи  формування повноцінної навички читання учнів молодшого шкільного віку, в становленні дитини-читача, здатної до самостійної читацької, творчої діяльності. Саме в даний час потрібно навчити дитину самостійно працювати з книжкою, виробити звичку шукати відповіді на свої «чому?» у ній; розвинути навички читання як уголос, так і мовчки.

Тому, щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення учнями прочитаного, починаючи з першого класу, працюю над розвитком читацької компетентності молодших школярів.

Для вироблення швидкості читання уже в першому класі використовую таблиці. Таблиця “Читаємо самі” - основна. Літери в ній розташовані за алфавітом: голосні – горизонтально, приголосні – вертикально. На перетині голосної та приголосної – два склади: відкритий та закритий.

 

Таблиця

“ЧИТАЄМО САМІ”

Б	а	е	и	і	у	о
	ба	бе	би	бі	бу	бо
	аб	еб	иб	іб	уб	об

 

 

 

 

 

 

	А	Е	И	І	У	О	Ї	Ю	Я
Б										Б
В										В
Г										Г
Д										Д

 

Після того, як учні навчаться читати склади і зрозуміють їх структуру, використовую вправу “Літак-парашут”. Показуємо указкою від голосних ліворуч до приголосних угорі – “літак підіймається”, учні читають відкриті склади. Указка рухається від голосних до приголосних праворуч – “парашут опускається”, йде читання закритих складів.

Коли учні 1 класу опанують читання будь-якого складу у різних словах, пропонуємо їм гру “Читаємо хором, поодинці, сусід - сусідові”.  Для цього виготовляємо таблиці, де записані слова типу:

                                      Струна                   зламав

                                      Слова                      зловити

                                      Стріла                   злість

                                      Стрічка                 злива

                                      Стрибок                розлука

                                      Гостро                   узлісся

                                     Айстри                   стрімкий

Ці види вправ допомагають навчити учнів 1 класу добре читати, розвивають швидкість читання.

Як засвідчує практика, швидкість читання залежить від кута зору– від кількості друкованих знаків, яку читач охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору використовуємо:

• малюнкові, числові, буквені та складові піраміди, квадрати Шульте та Лезера;
• читання слів за таблицями, з’єднуючи склади;
•  читання слів, речень, абзаців та цілого тексту з різноманітним утрудненням (частинки букв відсутні через механічні перешкоди – надгризла мишка, проліз равлик, розмило дощем тощо);
• виконання завдань на відновлення слів із пропущеними буквами, речень, частин тексту із пропущеними буквами в словах;
• частини великого цілого тексту із пропущеними словами;
• абзаців та цілого тексту із пропущеними реченнями.

 

Таблиця Шульте

 

Таблиця Шульте становить квадрат 20 на 20 см, поділений на 25 частин, в кожному з яких вписано числа від 1 до 25.

 

21	5	0	2	8
13	23	9	14	12
24	10	1	19	17
16	7	18	25	6
3	15	4	11	22

 

Таблиця Лезера

Таблиця Лезера – це прямокутник 20 на 40 см, поділений на 50 частин, куди теж вписані числа від 1 до 50.

1	11	30	19	36	26	42	17	23	10
28	24	41	35	5	4	37	20	45	21
12	33	6	43	38	44	14	7	40	46
29	25	47	3	13	31	22	2	15	27
9	32	18	39	48	8	49	34	50	16

 

Суть вправи полягає в тому, щоб показати олівцем або якось інакше позначити про себе розташовані в таблиці числа з наростанням натурального ряду, не переміщуючи погляду за межі центральної клітинки. Час опанування таблиць відповідно 24сек.(перша) і 50сек. (друга). Замість цифр можна вписувати букви, склади, виконувати різні завдання. Наприклад:

Назви букви в алфавітному порядку

 

Д	-	Н	Ч	Т	Ї	Ж
Ш	О	И	К	Б	Р	Х
З	Е	Щ	А	Г	Є	-
Я	Ф	Й	П	І	Ю	М
В	Л	Ц	У	С	-	Ь

 

Прочитай загадку

 

1  бі	3 ріл	22 є	2 ла	6 не	15 сі	17 хто	18 зна
20 га	7 на	5 чор	11 вмі	9 ння	4 ля	12 є	14 по
13 той	21 да	8 сі	10 хто	19 від	16 є

Прочитай прислів’я

 

1 Ба	4 сні	3 то	7 га	5 гу
9 хлі	2 га	6 ба	8 то	10 ба

 

 

Наприклад, пропонуємо учням завдання:

1. Прочитай  та запиши слова, на які впали лозини.

 

Часом             покликав           семеро

думає             злагода               чоловік

 

2. Прочитай слова, по яких проліз равлик, запиши їх.

 

бабуся            дівчинка

каша               поставила

 

3. Прочитай речення, на які розмоталися нитки.

 

Як повіяло восени холодом, згадав один чоловік, що нема внього шапки. Купив він сукна. Та стільки, аби вистачило на шапку.

Така робота сприяє підвищенню швидкості мислення, формує увагу, стимулює сам процес читання.

Кожен урок читання розпочинаємо з розвитку артикуляційного апарату та постановки дихання. Ці  вправи “артикуляційна зарядка”, до якої ввійшла робота над скоромовкою, вправи для розвитку язика і губ, які не зв’язані з вимовою якого-небудь звуку, вправи, пов’язані з вимовою певного звука, складання та читання чистомовок, читання складів із дошки, таблиць різними способами (пошепки, губами, голосно, повільно, швидко), читання групи слів на одному диханні. Їх пропонуємо відповідно до теми уроку. Наприклад, при вивченні твору Дмитра Павличка “Де найкраще місце на землі” пропоную учням таку мовно-читацьку розминку:

 

• Де ж це наш пустунчик-язичок?

Заховавсь за біленький тинок,

Ліг на бочок і мовчок.

А ми зараз його розбудимо!

Поплямкайте губками.

Поклацайте зубками.

Продзижчіть, як комарик.

Продиркайте, як трактор.

Прошуміть, як вітерець.

Посичіть, як гуска.

Ці вправи дають змогу налагодити ритмічність дихання дітей, у результаті чого вони навчаються вільно регулювати його при читанні. А це в свою чергу сприяє розвитку навичок читання. (Додаток 1)

У розучуванні скоромовок йду від коротких і доступних для розуміння, запам’ятовування і вимови дітьми відповідного віку – до більш складних. Першокласникам пропонуємо такі фрази-скоромовки як «На дворі трава, на траві дрова». В міру освоєння учнями чіткої вимови звуків, слів, фраз пропонуємо більш складні скоромовки типу: “Летів перепел перед перепелицею, перед перепеленятами”. При роботі зі скоромовкою пропонуємо учням такі завдання:

• прочитати по складах разом;
• пошепки, постукуючи олівцем;
• хором цілими словами;
• у нормальному темпі;
• протяжно, ніби співаєте;
• чітко артикулюючи;
• швидко («блискавкою»);
• модулюючи голос (швидко-повільно).

За бажанням діти промовляють скоромовку індивідуально.

Вивчення скоромовок на уроках є необхідною передумовою виразного читання.

Для розвитку пам’яті у дітей використовуємо такі вправи:

1. Показуємо малюнок (3-4 сек.) і робимо установку: запам’ятати кожен предмет, а потім його назвати.
2. Дітям роздаєм на парти текст. За командою вони відкривають його і починають читати швидко та уважно. Далі пропонуємо закрити текст: “А тепер своєму сусіду розкажіть зміст прочитаного”.
3. Проведення слухових диктантів (речення читаємо тільки один раз, а діти прослухавши його, повинні записати. При цьому збільшуємо все кількість слів у ньому).
4. Проведення зорових диктантів. (Текст речення показуємо на кілька секунд, потім його закриваємо, а учні повинні записати його правильно.)

Під час читання дитина повинна оволодіти прогнозуванням, здатністю передбачати події, зв’язки й утримувати їх у пам’яті.

Передбачення (антиципація) є однією з основних ознак сформованості навички читання. На уроках  пропонуємо учням такі вправи:

1. Читання слів з пропущеними буквами:

                             П_П_Г_                    СИН_ _Я

                            С_Р_К_                     ГО_ _ _ _ЦЬ

                            П_Г_Ч                     СНІ_ _ _

    2.  Доповни речення словами:

Настала ….

З`явилися ….

Розквітли….

Щасливі діти ….

У міста і села йде … весела.

   3.  Доповни речення словами з тексту:

          А й справді – погладив подарунок Мураш. Немов … …  …!  (з туману зітканий) і інші.

На кожному уроці читання використовуємо різні вправи для розчитування. Їх обираємо відповідно до вікових особливостей школярів, теми, яку вивчаємо на уроці. Застосування таки вправ вдосконалює навички читання, допомагає відпрацювати темп, правильність, виразність, сприяє усвідомленню прочитаного.  Для цього використовуємо різні види розчитування:

• читання складів з карток чи зі складової таблиці, наприклад: ра, ря, ру, рю, рі, ре, пре, кре, пра, спра, впра;
• читання деформованих текстів;
• читання пар складів із складової таблиці Зайцева М. О.;
• розчитування у вигляді гри.

Наприклад, у 1 класі пропонуємо дітям пограти у гру “Сонечко”.

• Яке ж літо без теплого, ласкавого сонечка? От воно заглянуло до нас у клас і запрошує на гру.

                                           А

                             Ю                         Е 

 

                        Я                                     І

                    

                             О                          У

                                            И

У віконечко вставляємо картки з буквами, щоб утворились комбінації приголосних: пр, гр, хл, ст, дзв. Діти читають за указкою. Це дає мені змогу контролювати увесь навчальний процес. При цьому забезпечується одночасне навчання всього класу.

 У 2 класі  при вивченні творів Марійки Підгірянки “Співанки про місяці”, “Діти й ластівка” використовуємо такі вправи для розчитування:

1. Читання “переплутаних” слів:

• Відновіть назви місяців, які обмінялися частинами своїх слів:

                 жовтопад         і       листень

                грусень               і       вересень

               лютень              і       березий

  2.  Читання слів із пропущеними буквами, що позначають голосні звуки:

              с_ч_нь                       тр_в_нь

              кв_т_нь                   л_п_нь

             ч_рв_нь                    с_рп_нь

 

Активно практикуємо читання вголос. Таке читання створює відповідне мовне середовище, сприяє розвиткові навичок вимови. Воно є основним засобом, щоб взагалі навчитися читати, стати письменною людиною. Голосне читання сприяє розвиткові  живої усної мови, виховує вміння говорити правильно, виразно. Тому на уроках показуємо учням зразки правильного, виразного читання і вимагаю цього від учнів. У своїй роботі використовуємо різні форми читання вголос: індивідуальне, хорове (якщо треба підтягти темп), вибіркове, партикулярне, читання в особах, у парах, ланцюжкове, читання “буксиром”, читання “дощиком”, читання “Незнайком”, читання “луною” за вчителем, читання напівголосне сусіду по парті, читання на одному диханні якнайбільше слів, читання із орієнтацією на розділові знаки, читання одного й того самого речення з різною інтонацією, інсценування.

При читанні мовчки успішно застосовуємо такі завдання, як пробігання  дітьми очима по тексту або по його частині, приклавши до вуст палець; також навчаю перекладати текст, тобто знаходити потрібну інформацію, не читаючи текст, а лише пробігаючи очима по ньому (наприклад, знайти і прочитати слова певної дійової особи). 2-3 хвилини напруженого пошуку зовсім не втомлюють учнів. Ще одна умова пошуку – переглядати на швидкість. Пропонуємо знайти якомога швидше; знайти, випередивши товариша; доки я порахую до …. Наприклад: знайти найдовше слово, найкоротше слово,  слово,  в якому найбільше голосних, приголосних і інші.

В 3-4 класах особливу увагу приділяємо мовчазному читанню, бо саме воно має стати головним видом читання в майбутньому.

Починаючи з другого класу, на всіх уроках, крім фізкультури та уроків контрольних робіт, проводимо п’ятихвилинки читання. Цей вид самостійного читання практикуємо на початку уроку. Кожен учень читає свою улюблену книжку. Вибір книжок не обмежується ні за темою, ні за обсягом. Спосіб читання учні обирають самі (бурмотіння, шепотіння, гудіння, мовчки). Дітям, які читають в обсязі 120-150 слів, пропонуємо читати мовчки, бо при іншому читанні відбувається штучна затримка темпу.

Щоб навчити учня швидко читати, пропонуємо їм і інші види роботи, а саме:

а) читання перед сном;

б) читання в темпі скоромовки;

в) напівголосне читання;

          г) проведення самозамірів читання (під кінець уроку залишаю 2-3 хвилини, щоб провести самозаміри читання. Результати їх записуємо в щоденнику учня.

 

Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення прочитаного, починаючи з першого класу, використовуємо систему ігрових форм, яка спонукає дитину читати більше і частіше на уроках і поза ними.

Такі ігрові вправи спрямовані на розвиток у дітей оперативної пам’яті, периферійного зору, на вдосконалення здатності вгадувати слова, наступні літери. За змістом і формою ігри досить різноманітні. Тому використовуємо їх дуже широко:

• під час обговорення прочитаної книги;
• на літературних ранках і святах;
• на всіх етапах уроку.

Наприклад, у першому класі під час закріплення вивчення голосних і приголосних звуків використовую гру “Буква заблукала”. На переносну дошку розставляю букви, які переплутав Незнайко:

• букви, що позначають голосні звуки ОСЕМУ;
• букви, що позначають приголосні звуки НКІАТ.

Пропонуємо дітям виправити помилки, розставити букви на місце.

В процесі ігор розвиваємо в дітей інтелектуальні, моральні, вольові риси особистості, удосконалюємо їх кругозір, розвиваємо творчі задатки і здібності. (Додаток 2)

У молодших школярів велику роль у розвитку читацьких навичок відіграє словникова робота. Діти не зможуть усвідомити зміст прочитаного тексту, якщо не будуть розуміти значення слів. Тому такі слова записую на дошці у колонки чи друкую на окремих картках для кожного учня. Пропонуємо учням з’ясувати їх значення. Таку роботу організовуємо по-різному. Так, при вивченні казки “Кирило Кожум’яка” з лівої сторони записуємо слова, а з правої – їх тлумачення. Пропонуємо учням:

• Прочитайте у правій колонці (на дошці) тлумачення, доберіть до них відповідні слова із лівої колонки.

 

 Леміш -                               шановані люди похилого віку.

 Урочище -                          люди, що жили в місті.

 Городяни -                         міра ваги, близько 16 кг.

 Пуд -                                   частина плуга, що розрізає землю.

Старшина -                      ділянка землі, яка чимось відрізняється від                                                                         

              навколишньої місцевості.

 

Часто записуємо слова у колонки і пропонуємо учням: прочитати хором, по одному, зверху вниз і знизу вверх, мовчки, знайти іменники, прикметники, дієслова, подумати,що їх об’єднує, знайти “зайве” слово за іншою ознакою, знайти слова-антоніми, синонімічні пари і т. д.

Починаючи з 3 класу, вчу дітей працювати з тлумачним словником, енциклопедією. Для читання вдома пропонуємо прочитати не той текст, що учні вивчали в класі, а той, який опрацьовуватиметься на наступному уроці. Діти в свої зошити, які ми назвали “Чарівні слова”, записують ті слова і словосполучення, значення яких не розуміють, і тлумачення їх з’ясовують за словником.

2.2. Аналіз творів та розвиток творчих здібностей на уроках читання

Щоб досягти високого рівня читання, вчимо школярів аналізувати твір, осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам`ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Цим самим формую в дітей читацькі вміння.

 

Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Тому на цьому етапі обираємо ті прийоми роботи з текстом, які допомагають організовувати спілкування, включати дитину в різні види діяльності, щоб вона могла виявити себе в тій ролі, у якій цікаво, розвивати свої здібності.

Це – перечитування частин твору, складання карти твору, опис місця дії, випадку, який трапився з героєм твору, створення п’єси, діафільму, інсценізація, словесне малювання уявлюваних картин, діалог з автором (героєм), лист автору (герою), продовження історії, різні закінчення до оповідання, створення власного оповідання.

 

На основі прочитаних творів розвиваємо творчі  здібності учнів, мовлення, формуємо уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), а саме:

• створення казок, усмішок (за аналогією);
• складання скоромовок, загадок, лічилок;
• віршування;
• читання в особах;
• інсценізація, драматизація невеличкого твору, ведення діалогу з героями твору і інші.

Починаючи з першого класу, працюємо над формуванням читацького кругозору учнів. Вже на уроках навчання грамоти під час букварного періоду акцентую увагу учнів на прізвищі автора. Пізніше опрацювання будь-якого твору починаємо з імені автора, біографічних відомостей про нього. У 4 класі при вивченні біографії письменника пропонуємо учням створити “Портфоліо письменника”. Воно вміщує:

• портрет письменника;
• прізвище, ім`я, по батькові автора;
• псевдонім;
• роки життя письменника;
• відомості про дитячі роки;
• важливі дати життя;
• вплив на творчість життєвого досвіду;
• перелік творів.

 

 

2.3.Форми роботи на уроках позакласного читання

Невід'ємною складовою у формуванні читацької компетентності є уроки позакласного читання. їх основна мета - сформувати навички читання та читацьку самостійність учнів, виробити позитивне ставлення школярів до читання з власної ініціативи. Отже, чим раніше дитина візьме в руки "свою" книгу, тим швидше процес читання перетвориться в насолоду, осмислення — у потребу читати. Тому формувати самостійного читача, розвивати пізнавальні інтереси потрібно з першого тижня перебування дитини в школі. До кінця 4 класу всі учні мають оволодіти навичками та вміннями, які необхідні активному читачеві, технікою читання, орієнтовними та гігієнічними вміннями, а головне, вони мають полюбити книжку та самостійне читання. З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою, крім класних занять, передбачаю бібліотечні, які проводяться у шкільній та дитячій міській бібліотеках, а також літературні ранки, вікторини, екскурсії і т. ін.

Організацію позакласного читання в школі починаємо з виявлення читацьких інтересів, початкових умінь та навичок користування книжкою. Для цього пропонуємо учням анкети. З першокласниками анкетування проводимо в усній формі. З учнями 3-4 класів – у письмовій формі. Також на батьківських зборах виявляємо коло читання батьків та їх дітей за допомогою анкети. (Додаток 3)

Для уроків позакласного читання добираємо твори, зміст яких емоційно насичений, здатний в учнів викликати різноманітні почуття. Роботу з книгою концентруємо навколо читання вголос художніх творів (казок, віршів, оповідань). Так, вивчаючи з дітьми вірш Марійки Підгірянки “Школа”, ознайомлюємо їх з новою книжкою, розповідаєм, як готують книгу до друку, стисло повідомляєм факти з життя письменниці. Потім якомога виразніше читаю вірш, одночасно стежачи, як учні реагують, інтонацією голосу звертаємо увагу на найважливіше, роблячи паузи, що дає можливість краще осмислити окремі фрази, вдумуючись і їх зміст:

                              Ти нас всіх научиш,

                              Як у світі жити,

                              Як зло оминати,

                              А добро чинити.

У другому класі привчаємо дітей самостійно налаштовуватись на читання нової дитячої книги. В класі постійно діє “Куточок читача”. В ньому обов’язково вивішуємо список рекомендованої літератури, який періодично поновлюємо та доповнюємо. Також в “Куточку читача” знаходяться рекомендації читачам, пам’ятки “Навчись читати правильно” (Додаток 4 ). В класі постійно організовуємо книжкові виставки, виставки дитячих газет і журналів “Соняшник”, “Барвінок”, “Малятко” та ін..

          Кожної перерви діти вільно беруть книжки, читають їх і діляться враженнями про прочитане. Велику увагу приділяємо обліку прочитаних книг, які учні ведуть у щоденниках читача. На уроках позакласного читання пропонуємо кращим школярам в “кріслі автора” презентувати свої записи.

 

Уже, починаючи з першого класу, проводимо з дітьми екскурсії до бібліотеки, де бібліотекар популяризує різні книги, проводить зустрічі з книгою, у цікавій формі знайомить з авторами книг, проводить презентації нових книг, бесіди з учнями про прочитану книгу. Також проводимо з учнями бібліотечні уроки. Наприклад: “Книга – найкращий твій друг”.

         

          На уроках читання широко використовуєм різноманітні інноваційні технології, які вдосконалюють зорове сприйняття і вимову, дають мені змогу з меншою затратою сил досягти кращої результативності своєї праці, добитися глибоких і міцних знань, практичних умінь і навичок учнів. Перевагу віддаєм побудові “асоціативного куща”, читанню із зупинками, грі “так – ні”, читанню з передбаченням, “кріслу автора”, “мозковій атаці”, роботі в групах, парах, "грі карусель".

 

Для ефективного застосування цих методів старанно плануєм свою роботу: даєм завдання учням для попередньої підготовки – прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання. Наводимо для прикладу урок читання в 4 класі. Вивчаючи тему “Ніколи не завдавай лиха природі” (М. Думич “Гніздо”), учням даєм завдання підготувати розповіді про лелек, знайти енциклопедичні відомості про цих птахів, скласти вірші, ребуси, кросворди, “заглянути” до народознавчих знань наших пращурів, намалювати малюнки. На основі проведеної роботи пропонуєм учням на уроці побудувати  ”асоціативний кущ”:

     Бусол                            вага 5-7 кг                   пролітає 200-400 км на                                      

                                                                                             день

 

 занесений до Червоної                      Лелека                          селиться біля осель

           книги                                                                                        людей

                                                   

                               

                                                          синантроп

 

Організована таким чином робота сприяє розвитку навичок читання. Часто активізувати учня допомагає така форма, як “мозковий штурм” (як у фронтальній, так і в груповій роботі). Цю форму роботи використовую для узагальнення вивченого матеріалу, для актуалізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Наприклад, під час вивчення Лесі Українки “Біда навчить” пропонуємо учням питання:

• Що знайшли горобчики на смітничку?
• Скільки зерняточок знайшли горобчики?
• Хто вчив розуму горобчика?
• Хто головна дійова особа казки?
• Хто винен у біді, яка спіткала горобчика?

Розвитку читацької компетентності молодших школярів сприяє проведення масових позакласних заходів. Роботу організовуєм так, щоб учні самі брали активну участь у їх підготовці: збирали матеріал, вели пошукову роботу, готували виставки літератури, малюнків, складали проекти на задану тему. Наприклад, при підготовці проекту “Люби і знай свій рідний край” учні збирали інформацію про історію села Шепіт, походження його назви, визначні місця, записували коломийки про Гуцульщину, гуцулів, проводили зустрічі з народними умільцями, цікавились старовинним одягом гуцулів, гуцульською кухнею. На основі зібраного матеріалу оформили альбом “Край, в якому живемо”, провели  тематичний ранок “Мій рідний край – моя історія жива”.

         При проведенні Тижня початкової освіти з дітьми організували зустріч з казковими героями, конкурс читців віршів, зустріч з поетом, вихідцем з села Брустур, Василем Карп’юком.

         Різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв'язок з життям сприяє розвитку  учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості, а значить розвитку читацької компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 Читацька компетентність у системі початкового навчання розглядається як сукупність освітніх елементів, яка виявляється у володінні системою літературних знань, умінь і навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості та здатності їх використовувати з метою пізнання навколишньої дійсності, задоволення власних потреб. Вона визначається не лише обсягом літературних знань, початкових читацьких умінь і навичок з їх відтворенням, а й здатністю школяра засвоювати знання та застосовувати їх. Рівень сформованості читацької компетентності свідчитиме про готовність випускника початкової школи до повноцінного сприйняття складніших за художньою формою і змістом літературних творів, засвоєння літературознавчих термінів в основній школі.

Звичайно, щоб успішно розвивати її, потрібно правильно розуміти основу цього процесу і, насамперед, його залежність від особистості, швидкості реакції, якості зору, уважності, зосередженості, темпераменту.

Слід пам’ятати, що сучасні діти – це діти нового середовища, і вони не розуміють мови старих ідеалів високої моралі. Їх життя треба наповнювати живим і дієвим сенсом, багатством емоцій.

Молодим вчителям початкових класів та колегам, які цікавляться викладеною темою, раджу дотримуватися, наступних рекомендацій, які змінюють стиль роботи з дітьми, вчать думати, шукати нові форми і методи роботи:

•                  ознайомити учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;
•                  постійно працювати над удосконаленням навичок читання, використовуючи різноманітні вправи;
•                  навчити вибирати літературу, враховуючи інтереси, побажання;
•                  створити належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;
•                  через використання різних прийомів роботи над художнім текстом формувати навички аналізу художнього твору;
•                  організовувати дослідницьку роботу школярів;
•                  розвивати усне та писемне мовлення учнів;
•                  працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів;
•                  співпрацювати з батьками і бібліотекарем;
•                  використовувати різноманітні методи і форми на всіх етапах уроку читання;
•                  виховувати потреби в систематичному читанні, як засобові пізнання світу, самопізнання, загальнокультурного розвитку;
•                  формувати у школярів прийоми самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок.

 

 

 

Список використаної літератури

1.           Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави// О.М.Березіна, Т.О.Павловська - Тернопіль: Мальва - ОСО, 2002. - 104 с.
2.           Богатир В. Формування навички швидкого читання// В.Богатир - Початкова освіта, 2005.-№8.-с.14-16.
3.         Вашуленко М.С. Про співвідношення знань і вмінь у мовній освіті молодших школярів// М.С. Вашуленко - Початкова школа, 1995. - № 9 - с.4-8.
4.           Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах// М.С. Вашуленко -К.: Рад. школа, 1991. - 112 с.
5.           Вашуленко М.С. та ін. Навчання в 1 класі// М.С. Вашуленко -К.: Рад. школа, 1991. -495 с.
6.            Ґудзик І.П. Читання вголос та читання мовчки// І.П. Ґудзик - Початкова школа, 1991.-№4.-С.22-26.
7.           Державний стандарт початкової освіти. Початкова школа. - 2011, - №7.
8.           Дуда В. Вправи, які розвивають гнучкість і швидкість читання вголос та мовчки, вміння вгадувати подальший текст// В. Дуда - Відкритий урок, 2002. - № 10. -с.74-76.
9.           Жиганова О. Навчання правильного, свідомого, виразного читання// О.Жиганова - Початкова освіта, 2004. - № 4. - с.7-9.
10.      Зайцев В.Н. Резервы обучения чтения// В.Н. Зайцев - М: Просвещение, 1991. - 32 с.
11.      Іванова Л. Система вправ з удосконалення техніки читання// Л.Іванова - Початкова освіта, 2005. - № 18. – с.1-4.
12.      Капська А.И. Як навчити учнів виразно читати// А.И. Капська - К.: Рад. школа, 1978. - 191 с.
13.      Карнаух Г. Впровадження інтерактивних методів методів навчання на уроках читання// Г.Карнаух - Початкова школа, 2008. -№11. с.5-8.
14.      Коваленко О. Навчання дітей читати. Психолого-педагогічні засади// О.Коваленко - Початкова освіта, 2005. -№18. - с.2-4.
15.      Курпіта В.І. Дидактична гра як метод формування навичок читання у дітей 6-річного віку// В.І.Курпіта - Початкове навчання та виховання, 2005. - № 29-30. - с.49-66.
16.      Левченко О.М. Тренувальні вправи для учнів початкових класів "Вчимося читати швидше"// О.М.Левченко - Початкове навчання та виховання, 2005. –

№ 15.-с.2-6.

17.      Науменко В.О. Формування навичок читання// В.О.Науменко - Початкова школа, 1991. -№ 4.-с.34-38.
18.      Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі//М.М.Наумчик - Тернопіль: Астон, 2002. - 352 с.
19.      Паламарчук Л. Формування та удосконалення навичок читання// Л.Паламарчук - Початкова освіта, 2004. - № 2. - с.6-10.
20.      Пальченко Л.I. Система вправ для розвитку навичок швидкого читання/  Із досвіду використання методичних рекомендацій професора І.Т. Федоренка// Початкова школа. - 1991. - № 4. – с.19-22.
21.      Пришвін М. Яким повинно бути читання в початкових класах //М.Пришвін - Початкова освіта, 2002. - № 8. - с.4-5.
22.      Саралупова Є.Г. Швидкочитання для першокласників//Є.Г.Саралупова - Початкова школа, 1993. - № 2. - с.12-15.
23.      Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах//О.Я.Савченко - К.: Магістр. - S, 1997.-256 с.
24.      Скрипченко Н.Ф. Шляхи вдосконалення класного і позакласного читання //Н.Ф.Скрипченко - Початкова школа, 1990. - № 5. - с.36-40.
25.      Шелехова Г. Формування вмінь читати на уроках української мови // Г.Шелехова - Українська мова і література в школі, 2001. - № 6. - с.4-8