"Формування медіаграмотності учня на уроках історії та громадянської освіти"

Махиня Вікторія Федорівна 30 жовтня 51 Відгуки відсутні

Про матеріал

Актуальність теми «Формування медіаграмотності учня на уроках історії та громадянської освіти» зумовлена тим, що сучасний заклад освіти має відповідати всім викликам сьогодення. ЗЗСО тепер не виступає єдиним джерелом інформації для учнів, а вчитель на уроці не є беззаперечним авторитетом у питаннях істини. Тому, в таких умовах важливо формувати в учнів критичне ставлення до того потоку інформації, який падає на них щодня через засоби масової інформації.
Перегляд файлу

Виступ на РМО вчителів історії січень 2023 року з теми:

Формування медіаграмотності учня на уроках історії

та громадянської освіти

Актуальність теми «Формування медіаграмотності учня на уроках історії та громадянської освіти» зумовлена тим, що сучасний заклад освіти має відповідати всім викликам сьогодення. ЗЗСО тепер не виступає єдиним джерелом інформації для учнів, а вчитель на уроці не є беззаперечним авторитетом у питаннях істини. Тому, в таких умовах важливо формувати в учнів критичне ставлення до того потоку інформації, який падає на них щодня через засоби масової інформації.

Закони України «Про освіту» (2017), «Про загальну середню освіту» (2019), «Про інноваційну діяльність» (2002), «Нова українська школа» (2017), Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (2016), Навчальні програми з історії (затверджені наказом МОН від 03.08.2022 року № 698) акцентують увагу на необхідності розвивати ряд учнівських компетентностей, серед яких інформаційно-цифрова:

  • Уміння використовувати цифрові технології для пошуку потрібної історичної та соціальної інформації, її нагромадження, перевірки та впорядкування.

  • Створювати вербальні й візуальні (графіки, діаграми, фільми) тексти, мультимедійні презентації та поширювати їх.

  • Виявляти маніпуляції інформацією соціального та історичного змісту під час аналізу повідомлень електронних медіа

  • Виявляти джерела та авторів інформації, робити коректні посилання.

У 2000-х роках серед науковців-освітян помітно зріс інтерес до медіаосвіти.

Було видано ряд посібників для вчителів , таких як «Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін», «Медіаграмотність та критичне мислення на уроках суспільствознавства», «Медіаосвіта та медіаграмотність», «Медіаграмотність», «Медіаосвіта в школі та на уроці»; «Вправи, які розвивають навички інфомедійної грамотності» (матеріали, розроблені в рамках проекту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність», що виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств США та Великої Британії, у партнерстві з МОН України та Академією Української преси)

В 2016 році Президія Національної академії педагогічних наук України схвалила нову редакцію Концепції впровадження медіаосвіти в Україні (це поки єдиний офіційний державний документ з означеної галузі з 2010 року, яка базується на вивченні стану медіакультури населення України та міжнародному досвіді організації медіаосвіти. Основні положення Концепції відповідають завданням, сформульованим у Паризькій програмі-рекомендаціях з медіа-освіти ЮНЕСКО (від 22 червня 2007 р.) та резолюції Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрової інформації (від 16.12. 2008 р.).)

Медіаосвіта– частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Медіаграмотність– складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують.

Медіаосвіта має на меті виховання медіаграмотності.

У вчителів суспільних дисциплін мають бути сформовані специфічні навички роботи з медіатекстами:

  • проводити пошук інформації в джерелах різного типу

  • критично аналізувати джерело історичної інформації (характеризувати авторство джерела, час, обставини і мету його створення)

  • аналізувати інформацію, подану в різних знакових системах (текст, карту, таблицю, схему, аудіовізуальний ряд)

  • розрізняти в медіаінформації факти і думки, історичні маніпуляції та історичні пояснення

  • брати участь у дискусіях з історичних проблем, пов’язаних з висвітленням в медіа, формулювати власну позицію з обговорюваних питань, використовуючи для аргументації історичні відомості.

Що стосується учнів, то вони повинні:

  • мати доступ до друкованих, візуальних та електронних медіа з різними цілями

  • володіти термінологією медіаосвіти

  • розуміти, що всі медіатексти містять «повідомлення» (messages)

  • вміти «декодувати» й аналізувати (за допомогою так званого «критичного аналізу») медіатексти в історичному, соціальному та культурному контексті, розуміючи при цьому взаємозв’язки між аудиторією, медіатекстом і навколишньою дійсністю

  • на основі здобутих знань мати змогу створювати власні медіатексти різного характеру, обговорювати як свої медіапроєкти, так і медіатексти, створені іншими людьми.


Люди, що володіють навичками медійної та інформаційної грамотності, можуть:

  • розуміти вплив медіа та форми подання інформації в них

  • ухвалювати поінформовані та незалежні рішення

  • отримувати нову інформацію про навколишній світ

  • підтримувати публічний дискурс

  • створювати інформацію

  • мислити критично

  • використовувати медіа для самовираження і творчості

  • використовувати медіа, дотримуючись засад безпеки та відповідальності

  • брати участь у житті демократичного суспільства та глобальної інформаційної мережі.

Аспекти медіаграмотності середнього та старшого шкільного віку

Аспект доступу до медіа

• уміння добирати медіатексти широкого спектра форм та обґрунтування причин свого вибору

• доступ до медіаресурсів для визначення, дослідження й репрезентації питань і проблем

• доступ до баз даних (бібліотеки, медіатеки) для пошуку первинних і вторинних ресурсів для здійснення тих чи тих проектів, уміння добирати ті дані, що найкраще підходять для певного проекту

• використання медіа для оцінки мови медіатекстів і широкого кола їх форм, жанрів і категорій

• уміння описати головні функції тих чи тих творців медіатекстів і людей, пов’язаних з їх поширенням (зокрема фахівців з маркетингу, рекламістів тощо)

• уміння «читання», ідентифікації й обговорення аудіовізуальних текстів, у тому числі питань, пов’язаних з мовою медіа, зокрема таких складних, як «монтаж», робота редактора тощо

Аспект аналізу медіатекстів

• розуміння сюжету як серії сконструйованих умовностей, таких як мотиви вчинків персонажів, епізоди, ієрархія подій і героїв тощо

• аналіз відкрито виражених ідей, тих чи тих пристрастей (упередженостей) авторів медіатексту

• розуміння, що основний зміст медіатексту передається через комбінацію елементів (таких як звук, кадр, перспектива тощо)

• порівняння гендерних, соціальних і професійних стереотипів у медіатекстах

• розуміння того, як жанр проясняє очікування аудиторії стосовно змісту медіатексту

• розуміння шляхів організації й подання життєвого матеріалу в медіатексті та критичний аналіз думок інших учнів

• аналіз того, як символічні коди, використовувані медіа (кадр, ракурс тощо), можуть взаємодіяти одне з одним для створення визначеного змісту тексту

• аналіз ефекту впливу реклами, розгляд значення реклами для комерційних медіа

• порівняння шляхів, якими різні види медіа інтерпретують схожі історії

• порівняння й аналіз медіатекстів однакових і різних типів (наприклад, репортажів у різних газетах, на телебаченні, в інтернеті)

Аспект оцінки медіатекстів

• розуміння сюжету як мотиви вчинків персонажів, епізоди, ієрархія подій і героїв тощо

• аналіз ефекту впливу реклами, розгляд значення реклами для комерційних медіа

• уважне та критичне «читання» медіатекстів, зокрема різних розважальних і навчальних, аналіз окремих компонентів тексту і їх впливу;

• аналіз впливу медіа на переконання та ціннісні орієнтації людей, зокрема їх зміни

Аспект медіапродукції

• експериментування із різними формами та технологіями з метою дослідження того, як вони використовуються для передання специфічних текстів, «послань»

• використання різної техніки у плануванні та створенні медіатекстів, уважний і критичний аналіз отриманого результату

• створення мед і а п р о д у к ц і ї

• виконання та презентація свого медіапроєкту

В умовах інформаційного суспільства та медійних маніпуляцій, вчитель історії –саме та людина, що має формувати адекватне сприйняття учнем дійсності. Для ознайомлення з останніми новинами краще використовувати різні джерела Інтернету, з обов’язковим критичним порівнянням інформації, що міститься там. Прикладом таких джерел можуть бути сайти інформаційних агентств та всеукраїнських газет:.

– інформаційне агентство УНІАН https://www.unian.ua/

– інформаційне агентство «Інформ UA»https://inform-ua.info/

– новини «Укрінформ» https://www.ukrinform.ua/

– щоденна всеукраїнська газета «День» http://day.kyiv.ua/uk/

– історичний фронт «ЛікБез» http://likbez.org.ua/(громадський просвітницький проект з популяризації історії України.)

– інтернет-газета «Твоє право знати» https://www.stopfake.org

Не менш важливим джерелом інформації, що висвітлює резонансні суспільні події, є сайти новин центральних телеканалів:

– телеканал «СТБ» http://vikna.stb.ua/ru/

– телеканал «Інтер» http://inter.ua/uk/news/

– телевізійна служба новин каналу «1+1» https://tsn.ua/.

Крім сайтів новин, суспільно значущі події та точки зору на них можна відстежувати за допомогою соціальних мереж, в інтернет-енциклопедіях.

Соціальні мережі є інструментом комунікації між вчителем та учнями, а тематичні блоги –потужною інформаційною підтримкою традиційних уроків. Учні можуть отримати завдання написати статтю в інтернет-енциклопедію, або знайти та виправити помилки у вже існуючих статтях. Яку б форму роботи вчитель не вибрав, мотивація до вивчення предмету буде зростати.

Для підтримки позитивної мотивації учня, можна задіяти сайти громадських та офіційних організацій, де вміщено останні новини науки, тексти першоджерел, інформацію про учнівські конкурси та конференції:

– Український інститут національної пам’яті http://www.memory.gov.ua/

– Інститут археології НАН України http://www.iananu.org.ua/

– Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадськогоhttp://www.nbuv.gov.ua.

  • Diasropiana - відкрита електронна бібліотека, у якій зберігаються оцифровані історичні та культурні матеріали. Ресурс дозволяє знайти, опрацювати та завантажити сотні праць, збірників спогадів історичних діячів, дослідників, поетів України тощо https://diasporiana.org.ua/

Інтернет пропонує ресурси для самостійної підготовки учня до НМТ. Окрім сайтів, що дозволяють повторити матеріал та пройти пробне тестування, ефективним є залучення відеохостингів(веб-сервіс, який дозволяє завантажувати й переглядати відео у браузері, наприклад через спеціальний програвач)з документальними фільмами та передачами.



Розглянемо конкретні приклади використання сучасного медіаконтенту на уроках історії та громадянської освіти в 10-му та 11 класах. Вправи доцільно використовувати на етапах сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу з обов’язковою груповою рефлексією.


ФРАГМЕНТИ УРОКІВ З ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ

Тема уроку: «Вплив мас-медіа на формування громадської думки та власної позиції людини»

Навички інфомедійної грамотності: Після уроку учні зможуть:

  • вивчати сутність медійних повідомлень

  • досліджувати, як медійні повідомлення впливають на наші цінності

  • розуміти історію розвитку мас-медіа, які існують види медіа та як медіа впливають на публічну й особисту сфери життя

  • порівнювати світ, що створений через медіа з реальним життям

Вправа – вікторина «Вірю – не вірю»

Завдання:

  1. Учасники вправи-вікторини голосують шляхом піднятої руки. Результат «вірю – не вірю» підраховується після кожного запитання.

  2. Помічник вчителя після обговорення кожного запитання у фліпчарті ( на дошці) записує маркер можливої неправдивості інформації.

  3. Загальний висновок щодо найбільш вірогідних маркерів фейків й маніпулювання.

Додаток до вправи-вікторини «Вірю – не вірю»

  1. В Україні 30 загальнонаціональних телеканалів, серед яких 17 суто інформаційних.

Це не правда. Бо це дані до анексії Криму та окупації Донбасу.

Дану інформацію важливо перевірити за офіційним джерелом, як наприклад, Нацрада з телебачення і радіомовлення (на жовтень 2021 року цифровими передачами для безкоштовного перегляду поширюється 28 загальнонаціональних телеканалів та 4 регіональних телеканали у кожній з областей України).

Маркер фейків та маніпулювання: тиск статистичними даними без указування джерел; використання інформації, яку неможливо або важко перевірити.

  1. «Українці – дуже довірлива нація». За даними WorldValuesSurveyпереважна більшість українців думають, що «більшості людей можна довіряти».

Це фейк, маркований узагальненням і твердженням «переважна більшість». Назва соціологічної агенції справжня, але вона дана для підкріплення фейкового твердження. Втім, вона дає змогу перевірити дані, за якими близько 20% українців думають, що «більшості людей можна довіряти», тим часом як переважна більшість (понад 65%) вважають, що у житті треба бути дуже обережним і завжди «перестраховуватися».

Соціологічна агенція World Values Survey

Маркер фейків та маніпулювання: використання емоцій та тиск ними; тиск авторитетом джерела.

  1. «Хто володіє інформацією, той володіє світом», - вислів Уінстона Черчилля.

«Найбільші гріхи медіа – це ті, що йдуть дорогою брехні, і їх є три: дезінформація, очорнення та знеславлення. А найважчий із них – це дезінформація», - зазначає Папа Римський Франциск.

Ці вислів та цитата справжні. Проте всі цитати та вислови слід перевіряти, бо можлива маніпуляція – вплив авторитету.

  1. Україна завжди є найменш щасливою країною Європи

Це фейк, на що вказує маркер «завжди». За світовим рейтингом щастя, наприклад, у 2017 році, Україна посіла останнє серед європейських країн місце (132 місце). За цим рейтингом Україна є найменш щасливою країною Європи. За даними 2021 року – 110 місце.

Маркер фейків та маніпулювання: маніпулювання емоціями.

Висновок: У сприйнятті інформації, тим більше реагуючи на неї емоціями чи діями, важливо не покладатися винятково на власний життєвий досвід, бо саме на таку нашу «довірливість» розраховують маніпулятори. Будь-яку інформацію, тим більше перед поширенням іншим людям, прийняттям власних життєвих рішень, слід ретельно перевірити.


Тема уроку: «Соціалізація в сім’ї. Соціалізація серед однолітків. Молодіжні субкультури»

В права «Робота з карикатурами, які зображують хіпі»

Карикатура – це навмисно смішне або спотворене зображення предмета або особи, часто містить коментар, пов’язане здебільшого з поточними політичними чи соціальними подіями або особистостями, спрямоване на привертання уваги до них, їх висміювання та критику.

Завдання:

  1. Учні ознайомлюються з карикатурами.

  2. Учні роблять висновки про стиль життя субкультури хіпі.

Запитання:

  1. Хто створив ці карикатури?

  2. До якого історичного періоду належать ці карикатури?

  3. Чому хіпі зображували у такому вигляді?

  4. Яка мета такого зображення хіпі?

  5. Кому було вигідне таке зображення хіпі?

  6. Яке значення для формування масової свідомості мали такого роду зображення?

Субкультура хіпі бере початок з кінця 60-х рр. ХХ ст. і походить з США. Перші хіпі боролися з пуританськими правилами життя деяких протестантських громад, вважали себе дітьми природи, пропагували любов і пацифізм. Одне з їхніх відомих гасел — «Кохайтеся, а не воюйте»!

Суть ідеології хіпі становлять такі положення: людина має бути вільна; досягнути свободи можна лише змінивши внутрішній світ людини; вчинки внутрішньо вільної людини спрямовані на захист власної свободи як найбільшої цінності; краса і свобода тотожні, їх реалізація — це духовна проблема; всі, хто поділяє ці принципи, утворюють духовну спільноту; духовна спільнота — ідеальна форма співжиття; всі, хто думає інакше, — помиляються.

На території Радянського Союзу хіпі появилися в 70-х рр. ХХ ст. Радянські хіпі були культурно близькі до дисидентського середовища. Багато з них висловлювали протести проти тоталітарної системи та ідеології, інші були поза її межами. Тому образ хіпі у масовій свідомості формувався як негативний. Представників цієї течії зображували неробами (дармоїдами), неохайними, брудними, безкультурними і аморальними, тобто абсолютно протилежними до образу радянської людини.

Висновки:

Після слів учителя учням пропонується ще раз роздивитися зображення на карикатурах, дати свої оцінки та пояснити речі, які їм були невідомі на початку вправи.


Вправа «Робота з місцевою пресою»

Учні отримали газету «Червоний гірник» (випуск від 08.09.2021 року).

Завдання:

  1. Прочитати газету.

  2. Порахувати на фотографіях кількість людей різного віку, які є на шпальтах газет.

  3. Заповнити таблицю

Дівчата/хлопці 0-12

Дівчата/юнаки

13-19

Молодь

20-30

Чоловіки/жінки 31-50

Чоловіки/жінки 51-65

Чоловіки/жінки 66 і старші







Запитання:

  1. Кого найчастіше ви знайшли на фотографіях в газеті?

  2. Чи, на вашу думку, це відображає цілком всі страти суспільства?

  3. Якою мірою у матеріалах представлена молодь?

  4. Якщо представлена, то як?

  5. Чи існують окремі сторінки контенту для молоді?

  6. Чи часто вам трапляються матеріали про різні субкультури в газетах, на екранах центральних каналів?

  7. Як ви думаєте, чому медіа, які працюють з великими аудиторіями, не звертаються до невеликих (як їм видається) груп, до певних сегментів аудиторій?

Висновки:

Сьогодні існує цензура реклами, комерційної доцільності. Так звані мейнстрімні медіа (це ті медіа, які використовуються для звернення до засобів масової інформації, які впливають на суспільство та на формування однієї точки ) зацікавлені в продукуванні продукту, який сприйматиме якомога більша аудиторія, а різні субкультурні групи, отже, залишаються за бортом.






Тема уроку: «Поняття громадянського суспільства»

Вправа «Складання портрету демократичного громадянина» (Громадянська реклама)

Медіаконтент:

Таким громадянам притаманна культура громадянськості. Культура громадянськості — це ставлення людини до держави і дій влади, що проявляється у законослухняності та критичній вимогливості. Культура громадянськості врегульовує взаємодію громадян з владою, а не протистояння окремих верств суспільства одна одній. Вона характеризується сприйняттям влади не як предмета боротьби й завоювання, а як об’єкта впливу у процесі захисту інтересів і прав громадян. Культура громадянськості виражається у знанні й визнанні громадянами суспільних норм, готовності їх дотримуватися. Культура громадянськості базується на знанні людей про їхні права й обов’язки, про те, як влаштована держава, про те, якими є політична система й головні конституційні та законодавчі процедури політичного процесу. В результаті цілеспрямованої освіти і різнобічного виховання, формується свідомий, небайдужий, активний та відповідальний громадянин, достатньо самостійний, незалежний у судженнях і здатний чинити зворотний вплив на державу і суспільство, роблячи їх демократичними. До інших характерних рис такого громадянина належать патріотизм, правосвідомість, політична культура, моральність, реалізація активної громадянської позиції у суспільному житті, готовність діяти, захищати свою країну, здатність до самопожертви, а також життя і праця на благо суспільства.

Завдання:

Об’єднайтеся у три групи і прочитайте текст.

1 група добирає з вищенаведеного тексту ключові іменники, які характеризують демократичного громадянина.

2 група шукає у тексті ключові прикметники, які характеризують демократичного громадянина.

3 група вибирає ключові дієслова, які характерні для такої особи.

Зберіть у групах спільні результати. Використовуючи добірку іменників, прикметників та дієслів, визначте: яким є демократичний громадянин, як він формується, у яких діях проявляється його активна громадянська позиція?

Висновки:

Іменники

Прикметники

Дієслова

Законослухняність, правосвідомість, вимогливість, патріотизм, політична культура, моральність, активна позиція

Свідомий, небайдужий, критичний, активний, самостійний, відповідальний, незалежний у судженнях

Готовність діяти, захищати;

Самопожертвувати, жити та працювати на благо суспільства; врегульовувати взаємодію громадян із владою; сприймати владу як об’єкт впливу для захисту інтересів



ФРАГМЕНТИ УРОКІВ З ІСТОРІЇ

Тема уроку: «Колективізація та Голодомор 1932-1933 рр. в Україні»

Навички інфомедійної грамотності: Після уроку учні зможуть:

  • працювати з історичними фотодокументами, кінохронікою, карикатурами, газетними текстами та іншими видами медіатекстів

  • декодовувати пропаганду в медіатекстах

  • оцінювати функцію мас-медіа в демократичному суспільстві

  • перевіряти інформацію

  • обґрунтовувати свою думку

Медіаконтент:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор_в_Україні_1932-1933

Центральний державний кінофотофоноархів України ім.. Г.С.Пшеничного, од.об. 2-161053

Вправа «Робота із зображеннями Голодомору у пресі»

Завдання:

У чні отримують фотографії (без підпису з архівів та з української радянської преси) періоду Голодомору 1932-1933 рр., які збереглися в західних архівах, зроблені іноземними фахівцями чи вивезені ними, та фото з українських партійних періодичних видань, де висвітлено життя Харкова та українських сіл цього ж періоду.










«Триста днів без хліба» Харків, площа Свободи, початок 1930

Родина фотографа-аматора Боканя М.Ф.

Обідає у період Голодомору. Галузевий архів СБУ

(ф-6, спр. 75489), місце і дата зйомки с.Батурин

Бахмацького р-ну, Чернігівської обл.., 02 квітня 1933


Запитання:

  1. Опишіть, що ви бачите на фотографіях. Під час опису зверніть увагу, чи герої позують фотографові, чи ні?

  2. Які з цих фотографій не були розміщені в радянській пресі? Які були?

  3. Чи могли фотографи, що робили знімки для радянської преси, не помітити такої кількості бездомних і мертвих на вулицях міста?

  4. Які фотографії, на вашу думку, найповніше, най достовірніше фіксують історичний період?

  5. Аргументуйте свої висновки.



Тема уроку: «Становлення сталінського режиму в кінці 1920-1930-х роках»

Міні-лекція про «масовий терор» 30-х років

Період наймасовіших репресій, так званий «Великий терор», припав на 1937– 1938 роки. А. Медушевський, професор НДУ ВШЕ, головний науковий співробітник Інституту російської історії РАН, називає «Великий терор» «ключовим інструментом сталінської соціальної інженерії». За його словами, існує кілька різних підходів до інтерпретації сутності «Великого терору», витоків задуму масових репресій, впливу різних факторів та інституційної основи терору. «Єдине, — пише він, — що, мабуть, не викликає сумнівів, — це визначальна роль самого Сталіна та головного карального відомства країни — ГУГБ НКВД в організації масових репресій».

Як відзначають сучасні історики, однією з особливостей сталінських репресій було те, що значна їх частина порушувала чинне законодавство і основний закон країни — радянську конституцію. Зокрема, суперечило конституції створення численних позасудових органів. Характерно і те, що в результаті розкриття радянських архівів виявлено значну кількість документів за підписом Сталіна, які свідчать, що саме він санкціонував майже всі масові політичні репресії.

Ряд дослідників лівих політичних поглядів, марксистів, вважають сталінські репресії збоченням політики більшовиків. При цьому підкреслюють, що багато жертв сталінських репресій самі були членами ВКП (б), партійними, радянськими, військовими та іншими керівними діячами. При цьому жертвами репресій ставали не тільки активні політичні противники більшовиків, а й люди, що просто виражали незгоду з їхньою політикою, або звичайні заручники. Політичні репресії вже в той період проводилися також за соціальною ознакою (проти колишніх поліціянтів, жандармів, чиновників царського уряду, священиків, а також колишніх поміщиків і підприємців).

Ідеологічна база сталінських репресій (знищення «класових ворогів», боротьба з націоналізмом і «великодержавним шовінізмом» тощо) сформувалася ще в роки громадянської війни. Сам Сталін новий підхід (концепцію «посилення класової боротьби у міру завершення будівництва соціалізму») сформулював на пленумі ЦК ВКП(б) у липні 1928 року.

У «Короткому курсі історії ВКП(б)», що перевидавався з 1938 по 1952 рр. мільйонами примірників і заснований на ідеологічних постулатах про класову боротьбу, неминучому опорі повалених сил і необхідності їх придушення, політичні дії сталінського режиму дістали повне виправдання — репресії проти різних соціальних елементів розглянуті як закономірні і необхідні заходи, що вживалися в інтересах народу і будівництва соціалізму в СРСР.

Згідно з цією логікою, СРСР був економічно і культурно відсталий проти розвинених капіталістичних держав, перебував у капіталістичному оточенні, і доти, поки зберігалася загроза іноземної військової інтервенції з метою реставрації буржуазно-поміщицького ладу, єдиною надійною гарантією збереження цілісності та незалежності СРСР могло бути лише превентивне знищення залишків «буржуазних елементів». Отже, репресії, якщо виходити з концепції «Короткого курсу», були життєвою необхідністю з погляду захисту соціалістичного ладу.

Статистика вироків точна і не викликає різночитань. Точна статистика виконання вироків поки не опублікована. Але число розстрілів напевне менше від числа смертних вироків. Причина в тому, що працівники ОГПУ самі становили дуже вразливу групу, скрупульозно виконували приписи та документували свої дії. Нікого не розстрілювали «без папірця».

Створена в 1930 р. система ГУЛАГу (Головне управління таборів) охоплювала спецпоселення, колонії (для засуджених на термін менш ніж 3 роки) і табори. До «сталінських репресій» належать вироки за ст. 58 про контрреволюційні та інші особливо небезпечні державні злочини (бандитизм, розбій тощо). Це вироки до найвищої міри або до позбавлення волі в таборі.

Запитання:

  1. В результаті чого стало «технічно» можливо репресувати величезну кількість громадян?

  2. Чому не було опору або громадянської непокори?


Проаналізуйте документи

Статистика вироків 1929-1940

Рік

засуджено

До розтрілу

1929

56220

2109

1930

208069

20201

1931

180696

10651

1932

141919

2728

1933

239664

2154

1934

78999

2056

1935

267076

1229

1936

274670

1118

1937

790665

353074

1938

554258

328618

1939

63889

2552

1940

71806

1649

Отже, за ст. 58 за 1930–1939 рр. засуджено 2800000 осіб, з них 1350000 — за два роки, 1937 і 1938, (інші два страшні роки — розкуркулення). До найвищої міри за десятиліття засуджено 724,4 тис. осіб, а за 1937–38 рр. 684,2 тис. Перебування в таборі в особистому плані було страшне випробування, але як соціальний інститут ГУЛАГ «табором смерті» не був — смертність у ньому не надто перевищувала смертність тих же вікових категорій на волі (близько 3%; лише в 1937–38 рр. вона підскочила до 5,5 і 5,7 %, коли призначений наркомом внутрішніх справ Єжов наказав зменшити раціон харчування). Отже, безпосередньо від «сталінських репресій» загинуло близько 700 000 чоловік.


Микола Бухарін в листі до Сталіна від 10 грудня 1937 року

«Є якась велика і смілива політична ідея генеральної чистки:

а) у зв’язку з передвоєнним часом, b) у зв’язку з переходом до демократії. Ця чистка захоплює: а) винних, b) підозрілих і с) потенційно підозрілих.

Без мене тут не могли обійтися. Одних знешкоджують так-то, других — по-другому, третіх — по-третьому.

Страхувальний момент і те, що люди неминуче говорять одне про одного і назавжди поселяють одне до одного недовіру (суджу по собі: як я озлився на Радека, який на мене напатякав! А потім і сам пішов цим шляхом ...).

Отже, в керівництва створюється повна гарантія. Заради бога, не зрозумій так, що я тут приховано дорікаю навіть у роздумах з самим собою.

Я так виріс з дитячих пелюшок, що розумію, що великі плани, великі ідеї і великі інтереси перекривають все, і було б дріб’язково ставити питання про свою власну персону поряд з всесвітньо історичними завданнями, що лежать насамперед на твоїх плечах» (виділено Бухаріним)


П останова ЦВК і РНК СРСР «Про внесення змін до чинних кримінально-процесуальних кодексів союзних республік»

Внести такі зміни в чинні кримінально-процесуальні кодекси союзних республік з розслідування і розгляду справ про терористичні організації та терористичні акти проти працівників радянської влади:

1. Слідство у цих справах закінчувати в термін

не більш ніж десять днів;

2. Обвинувальний висновок вручати обвинувачуваним за одну добу до розгляду справи в суді;

3. Справи слухати без участі сторін;

4. Касаційного оскарження вироків, як і подання клопотань про помилування, не допускати;

5. Вирок до найвищої міри покарання виконувати негайно по ухваленні вироку.

Голова Центрального виконавчого комітету Союзу РСР М. Калінін.

Секретар Центрального виконавчого комітету Союзу РСР А. Єнукідзе.

Москва, Кремль. 1 грудня 1934


Малюнок методів допиту

Ці та інші малюнки в період перебудови неодноразово публікувалися у виданнях подібних до «Ленинградского литератора» і «Огонька» як «документальні» свідчення про діяльність органів державної безпеки і злочини радянської пенітенціарної системи в часи сталінських репресій. Автор — відставний оперуповноважений МВС Данциг Балдаєв.

З авдання:

Проаналізуйте документи: статистику вироків за 30-і роки; лист Миколи Бухаріна; Постанову ЦВК і РНК СРСР «Про внесення змін до чинних кримінально-процесуальних кодексів союзних республік»; малюнки методів допитів.

Використовуючи наявні знання і дані аналізу, заповніть ліву колонку таблиці:

Що нового я дізнався зі свідчення?

Що мені відомо з цієї теми?





Інтегрований урок: «Права людини в історії людства. Поняття прав, свобод та обов’язків людини. Сутність стосунків між людиною та державою на прикладі пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови»

Навички інфомедійної грамотності: Після уроку учні зможуть:

  • працювати з різними видами медіатекстів

  • декодовувати пропаганду в медіатекстах

  • оцінювати функцію мас-медіа в демократичному суспільстві

  • перевіряти інформацію

  • обгрунтовувати свою думку

Медіаконтент:

Пригодницький роман Івана Багряного «Тигролови»


Вправа «Займи позицію»

Завдання:

Група № 1. «Права, свободи та обов’язки людини й громадянина»

  1. Дати визначення понять: «права», «свободи», «обов’язки».

  2. Користуючись Конституцією України, розподілити подані статті за групами «Права людини», «Свободи людини», «Конституційні обов’язки».

  1. Право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23) – П.

  2. Невід’ємне право на життя (ст. 27) – П.

  3. Право на повагу його гідності (ст. 28) – П.

  4. Неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68) – О.

  5. Право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29) – П.

  6. Право на громадянство (ст. 25) – П.

  7. Гарантія недоторканності житла (ст. 30) – П.

  8. Гарантія таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31) – П.

  9. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 ) – П.

  10. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання (ст. 33) – С.

  11. Сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67) – О.

  12. Не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну (ст. 33) – П.

  13. Право на свободу думки та слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34) – П.

  14. Право на свободу світогляду та віросповідань (ст. 35) – П.

  15. Право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів (ст. 36) – П.

  16. Право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38) – П.

  17. Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ст. 39) – П.

  18. Право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності (ст. 41) – П.

  19. Право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт (ст. 42) – П.

  20. Право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється (ст. 43) – П.

  21. Право на житло (ст. 47) – П.

  22. Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49) – П.

  23. Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50) – П.

  24. Не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66) – О.

  25. Право на шлюб (ст. 51) – П.

  26. Право на освіту (ст. 53) – П.

  27. Свобода літературної, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності (ст. 54) – С.

  28. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст. 65) – О.

  29. Право на правову допомогу (ст. 59) – П.


Група № 2. «Аналіз пригодницького роману І.Багряного «Тигролови»»

  1. Визначте ідейно-тематичну спрямованість твору. Назвіть основну думку роману, спираючись на кредо головного героя твору.

  2. Назвіть проблеми, які І.Багряний порушує у творі.

  3. Вкажіть, які символічні образи використані у творі. Подумайте, що вони означають, символізують.

  1. Ідея: засудження сталінського терору, його політики, яка калічила людей, позбавляючи їх права на життя;

Гімн людині, що за будь-яких обставин намагається боротися за своє щастя і перемагає.

Основна думка:

А) український народ в образі Григорія Многогрішного – невмирущий, незнищенний, гнаний, але невпокорений.

Б) «Сміливі завжди мають щастя»

В) «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити, гниючи»

  1. Проблематика:

  • Трагедія України в комуно-фашистській імперії

  • Морально-етичні взаємостосунки в сім’ї,

  • Роль українських звичаїв і обрядів у родині;

  • Життя і смерть

  • Сила волі, витримка прагнення долати труднощі

  • Вплив сталінських репресій на долю людини

  • Добро і зло

  1. Образи-символи

Потяг-Дракон – образ більшовицької системи

Потяг-експрес – символ забезпеченого нового життя більшовицької верхівки

Тигр – символ тайги, символ володаря, сили, незламності

Людина полює на людину

Григорій Многогрішний – відтворення образу непідкореної України

Родина Сірків – узагальнений образ українців, які переселились на Далекий Схід

Медвин – сталінська репресивна машина


Група № 3. «Сутність стосунків між людиною та державою»

  1. Визначити історичний період, протягом якого відбуваються події літературного твору «Тигролови».

  2. Визначити особливості політичного режиму даного історичного періоду.

  3. Навести приклади з твору «Тигролови» прав людини, які порушені та як саме.

Історичний період – 30-ті роки ХХ ст., період сталінських репресій.

Особливості політичного режиму – антидемократичний, тоталітарний режим:

  • Режим особистої несвободи.

  • Політика, економіка та духовне життя – все підпорядковане державі.

  • Диктатура Комуністичної партії.

  • Насильство, репресії та переслідування.

  • Відсутність поділу влади та правової держави.

  • Непомірне звеличення (культ) особи вождя.

  • Втручання держави в приватне життя громадян.

Приклади порушених прав людини:

  • Заслання українців до Сибіру, вигнання з рідного краю.

  • Знущання над Г.Многогрішним майором Медвином (примушував зізнатися його втому, що він не робив).

  • Політичний пресинг.

  • Неправдиве звинувачення у зраді Дем’яна Многогрішного, прадіда головного героя.

  • «Людина полює на людину».

  • Сім’я Сірків, яка приїхала в небезпечну місцевість, без будь-яких нормальних умов існування.

  • Люди помирали від суму за рідним краєм.

На рідній землі викорінювалися звичаї, традиції, мова, а в тайзі люди зберігали все від посягань радянської влади.

В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів