Формування образного мислення учнів засобами художньої літератури

Про матеріал
Матеріал містить досвід роботи з учнями, спрямований на розвиток образного мислення на уроках літератури
Перегляд файлу

1

 

Міністерство освіти й науки України

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування образного мислення учнів засобами художньої літератури

(із досвіду роботи)

 

 

Автор:

Кожевнікова Світлана Євгенівна,

учитель Переяслав-Хмельницької

ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

Переяслав-Хмельницької міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переяслав-Хмельницький

2019

ПЛАН

 

 

ВСТУП. Образне мислення – крок до творчості………….…………………….3

РОЗДІЛ І. Образне мислення як засіб успішного здобуття умінь і знань.........5

РОЗДІЛ ІІ. Особливості формування образного мислення на уроках літератури………………………………………………………………………...12

2.1. Каліграма як засіб формування образного мислення учнів………….12

2.2. Методика ейдотехніки та її використання на уроках української та зарубіжної  літератури………………………………………………………16

2.3. Хмарні технології на уроках української та зарубіжної літератури...28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….36

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Образне мислення – крок до творчості

 

Скажи мені   і я забуду;

Покажи мені   і я запам’ятаю;

Дай зробити   і я зрозумію.

                        (Китайська притча)

У наш сучасний час дуже правильним є те, що основним напрямком розвитку школи є поворот навчання до дітей, їх психологічних особливостей. Шкільний курс містить дуже складні предмети, які не всім даються легко, і як результат цього – втрата цікавості до навчання.

Перед сучасним суспільством стоїть завдання підготовки інтелектуально розвиненої людини, яка спроможна вирішувати складні проблеми. Бурхливий розвиток науки й техніки потребує швидкого впровадження отриманих результатів у навчальні процеси школи. Як наслідок, програми предметів та їхній обсяг швидко зростають. Це, у свою чергу, супроводжується труднощами у засвоєнні програмного матеріалу. Таким чином, нині існує суперечність між зростаючим обсягом знань, які потрібно засвоїти, й обмеженими можливостями пам’яті дитини.

Одним з найважливіших завдань сучасної школи є стимулювання процесів пізнавальної діяльності учнів, а це, перш за все, розвиток мислення взагалі та окремих його видів, зокрема, образного. Адже недостатній розвиток образного мислення школярів – одна з основних причин втрати інтересу до художньої літератури.

Нерозвинене образне мислення перешкоджає найбільш повному розумінню ідейного змісту художнього твору, не дозволяє повною мірою оцінити майстерність художника і, в кінцевому підсумку, знижує інтерес дитини до літератури і мистецтва взагалі.

Формування та розвиток образного мислення дає можливість ефективно розвивати пам’ять і увагу, швидко й без всяких зусиль запам’ятовувати тексти, вірші, оволодівати необхідними засобами для успішного здобуття знань і умінь на уроках літератури.

Освіта школярів спрямована загалом на розвиток логічного, раціонального мислення. Однак дослідження останніх років довели, що найкращих результатів у навчанні можна досягти лише завдяки поєднанню образного і логічного мислення (саме таке сприйняття довкілля характерне для більшості визнаних світом геніїв). Тому закономірно, що перевага на уроках української та зарубіжної  літератури надається наступним завданням:

- розвитку творчих здібностей дітей через асоціативно-образне мислення;

- індивідуалізації продуктивної мисленнєвої діяльності, що відступає від жорстких алгоритмів і стереотипів;

- діалоговій взаємодії між учасниками навчального процесу;

- формуванню здатності висловлювати самостійні судження;

- створенню системи форм і прийомів роботи, що допоможуть навчити мові спілкування з художнім твором за рахунок видобування символічних смислів;

- розбудові механізму самовизначення особистості, самореалізації у просторі культури.

Саме вони допомагають учителю реалізувати формулу продуктивного уроку: «Творчість автора + творчість школяра + творчість учителя = урок як новий твір мистецтва» [21, с. 55].

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ 

ЯК ЗАСІБ УСПІШНОГО ЗДОБУТТЯ УМІНЬ І ЗНАНЬ

 

Вивчення образного мислення  – один із нетрадиційних розділів загальної  психології, тому  розуміння  предмета психології образного мислення буде залежати від розуміння предмета психології науки в цілому. Що ж таке мислення?

 Мислення – це особливого роду теоретична і практична діяльність, що передбачає систему включених до неї дій та операцій орієнтовно-дослідного та пізнавального характеру [12, с. 7].

Образне мислення не можна назвати монолітним процесом. Воно має рід своїх особливостей.

Теоретичне образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріал, який тут використовує дитина для вирішення завдання, є не поняттями, судженнями чи умовами, а образами. Вони безпосередньо витягуються з пам'яті, або творчо відтворюються уявою. Таким мисленням користуються працівники літератури, мистецтва, узагалі люди творчої праці, які мають справу з образами. У результаті рішення розумових завдань,   відповідні образи подумки перетворюються так, щоб учень у результаті маніпулювання ними зміг безпосередньо побачити рішення завдання, яке його цікавить.

Особливість наочно-образного мислення полягає в тому, що розумовий процес у ньому безпосередньо пов'язаний із сприйняттям мислячим учнем навколишньої дійсності і без нього відбуватися не може. Функції образного мислення пов'язані з наданням ситуацій і змін до них, які дитина хоче отримати в результаті своєї діяльності, перетворюючої ситуацію, з конкретизацією загальних положень. За допомогою образного мислення більш повно відтворюється все різноманіття різних фактичних характеристик предмета. В образі може бути зафіксовано одночасне бачення предмета з кількох точок зору.

Дуже важлива особливість образного мислення – встановлення незвичних, «неймовірних» поєднань предметів та їх властивостей. Слід зазначити, що дана форма мислення найбільш повно представлена ​​у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а у дорослих – серед людей, зайнятих практичною роботою. Цей вид мислення досить розвинений у всіх, кому часто доводиться приймати рішення про предмети своєї діяльності, лише спостерігаючи за ними, але безпосередньо їх не торкаючись.

Можна будувати довгу послідовність логічних конструкцій і таким чином наближатися до істини.  А можна це зробити миттєво – побачивши результат.  Стає зрозумілим, чому є кмітливі й некмітливі учні та як цю здібність розвивати. Кмітливі – ті, хто легко й швидко будує просторові образи. Таким чином, навчати здогадуватись – значить формувати здібності їх створювати. І якщо учень не може цього, то вчитель повинен допомогти створити образ, адекватний ситуації. 

Очевидно, що саме вчителі літератури повинні вчити дітей  образно мислити й оперувати цим процесом, адже за словами Л. де Бройля, саме «образи лежать в основі всіх істинних досягнень науки».

Дійсно,  Д.І. Мєндєлєєв свою таблицю побачив уві сні. Д. Уатт відкрив принцип роботи парової машини, спостерігаючи за кришкою чайника. Леонардо да Вінчі перед написанням картини, розливав на стіну різнокольорові фарби і, завдяки розмазаним плямам, створював  образи.  А. де Сент-Екзюпері стверджував, що „…вчитися треба не писати, а бачити. Писати – це наслідок». Це підтверджував і Діккенс: «Я не складаю зміст книжки, я бачу і записую». Р. Штайнер на своїх лекціях по геометрії обходився без малюнків, тим самим, змушував студентів постійно тренувати своє просторове мислення [17, с. 41].

Отже, образне мислення – це сукупність способів і  процес образного вирішення задач з використанням зорової уяви ситуації і оперуванням образами, складеними з предметів і без виконання реальних практичних дій з ними.

Навіщо розвивати образне мислення? Ще Арістотель зазначав, що людина не може думати без уявного образу. Уявний образ, вкрай важливий, оскільки дозволяє людині орієнтуватися у діях, націлюватися на результат і прагнути до його досягнення. Уявний образ відображає реальну дійсність у нових, незвичних, несподіваних поєднаннях і зв'язках, а, отже, активізує творчу складову особистості [4, с. 211].

Усім відомо, що мозок людини складається з двох півкуль. Права – образна півкуля, ліва – словесна. Права – це емоції, ліва – це розум. Мозок звик запам’ятовувати все таким, як є – у множині квітів, звуків, запахів, інших якостей. Утворене щось ним у правій півкулі становить образ-модель, у лівій – відповідні йому слова. Сприйняте таким чином не стирається. Воно народжує геніальні вірші, книги, картини, відкриття. Але 90 % інформації подається у розрізненому вигляді – голос диктора, текст книжки, картинки по телевізору. В одній півкулі воно зберігається, а в іншій – стає  безформною плямою. Звідціль неконтрольоване забування. Дефекти уваги – це проблеми пам’яті. Саме через  «обрізану» інформацію розпадається дитяче сприйняття. Образна пам’ять штучно викликає відсутні враження, доповнюючи «вирізану» інформацію до повноцінного образу.

Учені стверджують, що домінуючим є миттєве запам’ятовування, яке є адекватною реакцією на отриману інформацію. У результаті – ніяких стресів, впевненість у собі, розумова робота стає творчою. Від здорової психіки залежить і гарне здоров’я. Не витрачаєш часу на зубріння – воно звільняється для більш продуктивної діяльності. Зумів уявити – значить пам’ятаєш.  Тоді навчання зводиться до розуміння. Зрозумів – уявив. Уявив – вже знаєш.

Але на цьому не вичерпуються корисні властивості образної пам’яті. Здатність відтворити через будь-який проміжок часу, забувати на замовлення, займатися кількома справами одразу без втрати якості, відновлювати будь-яку картину після швидкого погляду і т.ін. Тобто, образна пам’ять повертає цілісне дитяче сприйняття міри, відновлює звичайну пам’ять, учить творчому мисленню. Це найбільш стійка форма пам’яті, зруйнувати яку майже неможливо.

Уявний образ – це внутрішня імітація, це відтворення всіх якостей об’єкта. У своїй уяві дитина може чути звуки, відчувати запахи, смаки, а також бачити предмети, які в даний час відсутні. Можна, наприклад, уявити собі троянду, й для цього зовсім не потрібно тримати її у руках.

Крім фізичних об’єктів, в уявних образах можуть втілитися також абстрактні ідеї, наприклад, створити у своїй уяві образ  свободи, краси.

У дитячому віці ми використовуємо переважно наочно-образне мислення. І це не дивно, оскільки інші типи мислення ще не розвинені й знаходяться в зародковому стані. Результатом переважання образного типу мислення є те, що діти вбирають інформацію подібно до губки. Вони здатні легко її переробити. Саме тому дітям легше даються іноземні мови, та й взагалі будь-яка нова інформація. Наприклад, загальновідомо, що роботі на комп'ютері діти вчаться в десятки разів швидше, ніж дорослі.

Слід зазначити, що своєрідністю образного мислення школяра є його наочно-дійовий характер. Формувати образне мислення в учнів – означає виховувати потребу в знаннях, збагачувати дітей системою знань, умінь і навичок, сучасними способами пізнання навколишнього світу. Зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, які вміють образно мислити. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості. Головна мета – формування у дитини вмінь керувати процесами творчості: фантазуванням, розумінням закономірностей, розв’язанням складних проблемних ситуацій. Так, виділення окремих елементів образу дозволяють дитині поєднувати деталі різних образів, вигадувати нові, фантастичні об’єкти або уявлення.

Учням середніх класів ще складно самотужки проаналізувати особливості художнього світу письменника, стилю, своєрідність творчої манери письменника. Поступово процес естетичного осмислення твору учнями стає одним із головних завдань шкільного предмета вивчення літератури, також формуються уміння аналізувати особливості індивідуального стилю письменника, підтекст твору, громадянську та естетичну позицію. У старших класах на фоні вивчення монографічних тем з предмета формування образного мислення тісно пов’язане з творчою діяльністю.

Учені-методисти серед іншого виокремлюють такі характеристики образного мислення:

– швидкість думки;

– кількість ідей, що виникають за одиницю часу;

– гнучкість думки;

– здатність переключатися з однієї ідеї на іншу;

– оригінальність;

– здатність виробляти ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих поглядів;

– допитливість;

– чутливість до проблем у навколишньому світі;

– фантастичність;

– цілковита відірваність відповіді від реальності за наявності логічного зв’язку між стимулом і реакцією;

– здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу;

– здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі, тощо [8, с. 62].

Дослідження природи образного мислення в контексті літературно-творчого процесу дає змогу стверджувати, що досліджуваний об’єкт реалізується за умови свідомої спрямованості людини на творчий мисленнєвий процес, якому передує збагачення раціонального та чуттєвого досвіду учня. На думку сучасних педагогів, ефективність розвитку образного мислення залежить від навчання і виховання кожного учня, а також від попереднього досвіду його мисленнєвої діяльності.

Розвиток досліджуваного об’єкта йде паралельно з розвитком мовлення. Вивчення процесу формування образного мислення учнів засобами літератури як системи передбачає визначення основних етапів і факторів, які безпосередньо впливають на цей процес.

У дослідженні було виділено три етапи: I етап (підготовчий) – сприймання і розуміння художніх образів, створених митцем. ІІ етап (інкубаційний) – оволодіння необхідними знаннями і вміннями власного бачення художнього світу. ІІІ етап (продуктивний, або власне творчий) – етап виявлення, на якому рівні літературного досвіду перебуває учень, досліджуючи його власну літературну діяльність [8, с. 61].

Формування образного мислення учнів засобами літератури передбачає також освоєння механізмів творення його новизни, оригінальності через ознайомлення із механізми письменницької діяльності, вивчення індивідуального стилю митця. Вивчаючи літературу як мистецтва слова, необхідно розвивати у школярів комплекс здібностей всебічного сприйняття художніх творів, талант читача, глядача, слухача, талант співучасника у творчій діяльності. Завдання вчителя літератури – навчити дітей самостійно думати, розмірковувати про все, що відбувається навколо, і вміти говорити про це, ділитися своїми набутими знаннями.

Важливу роль у формуванні образного мислення вчителі приділяють читацькому сприйманню, проблемним та ігровим ситуаціям. Встановлено, що завдяки створенню проблемних ситуацій спостерігається активізація творчої думки учнів. В основі літературної творчості лежить гра уяви та фантазії, тому використання гри в процесі формування образного мислення сприяє накопиченню творчого досвіду учнів.

Особлива роль у процесі формування образного мислення відводиться учителеві, оскільки він, маючи власний досвід та творчі ідеї, може давати певні настанови, від яких залежить хід думок учнів. Важливим компонентом навчально-виховного процесу у школі під час формування образного мислення є організована методична система роботи вчителя літератури відповідно до певних структурних елементів: на уроках розвитку образного мислення та зв’язного мовлення, у роботі літературно-творчих студій, під час проведення вечорів, читань тощо. Така структура допоможе забезпечити засвоєння учнями механізмів розуміння художнього образу як мистецького явища, вироблення практичних навичок учнів у створенні власних оригінальних образів.

На уроці літератури у старших класах з метою формування образного мислення вчителю рекомендується застосовувати такі прийоми:

– літературно-творчі (самостійне створення текстів у різних жанрах художньої літератури) – вірш, казка, байка, твір-есе, подорожні нотатки, історичний коментар, кіносценарій;

– творчо-продуктивні – щоденник, лист, письмове словесне змалювання, домислювання подальшої долі персонажів;

– завдання, що розвивають творчий інтелект,

– відгук, рецензія, зіставлення творів різних епох, евристична бесіда, складання анотації до твору, «діалог з критиком»;

– завдання, що розвивають творчого читача;

– виразне читання, творчі перекази, художнє малювання;

– завдання на розвиток уяви і фантазії – творчий переказ, «живі фантазії», «реконструкція» [12, с. 26].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ

НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ

 

Сучасні методи й форми роботи на уроках літератури, спрямовані на формування образного мислення учнів, наскільки різноманітні, що їх не можна детально висвітлити в одному дослідженні. Саме тому доцільно зупинитися на найбільш цікавих, зокрема, каліграмах, ейдотехніці та хмарних технологіях.

 

2.1. Каліграма як засіб формування образного мислення учнів.

Серед багатьох прийомів, що сприяють поглибленому прочитанню художнього тексту, формуванню образного, креативного мислення, я надаю перевагу створенню каліграм – це графічних загадок, які стимулюють образне мислення, розвивають спостережливість і вміння концентруватися. Це вірш у вигляді малюнка.

Якщо розглядати слова «художник» і « поет » у широкому сенсі слова, то вони стають синонімами і характеризують творче переосмислення дійсності в будь-якому виді діяльності.

У вузькому сенсі слова художник творить на полі образів, ліній і форм, поет – у просторі мовлення та в стихії мови. Але іноді мовотворцям стає тісно в потоках вербальності, а живописцям, навпаки, хочеться привнести слова на свої полотна.

http://lib.rus.ec/i/71/282971/i_001.pngВізуальне розширення вербальної складової тексту має дуже давню історію. Ще в Біблії ми читаємо історію царя Валтасара, для якого на стіні було накреслено палаючий напис: «Мене, терес, упарсін». Палаючі букви, безумовно, наповнювали цілком звичайні слова «обчислено, зважено, розділено» зловісним глуздом [2, с. 114].

      Перші ідеограми античними авторами створювалися ще у IV ст. до н. е.      Винахідником цієї зорової форми вірша вважається давньогрецький поет Сіммій Родоський, від якого залишилися три фігурні вірші – у вигляді сокири, крил і яйця, причому зовнішній вигляд кожного вірша відповідає його темі.

Є ідеограми і в романі Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель». 1889 року поет Арман Бургад написав вірш у формі Ейфелевої вежі: у ньому було 300 рядків, довжина яких відповідала контуру малюнка, а сам твір називався «300-метрова Ейфелева вежа, складена із 300 рядків» [10, с. 92].

Не був обділений увагою фігурний вірш і російськими поетами доби бароко: перші фігурні вірші в Росії з’явилися ще на зорі російської поезії – у XVII столітті, коли віршована «алхімія» була у великій моді. У ХVІІІ столітті в цьому жанрі написав кілька зразків (у вигляді лабіринту, хреста, серця і восьмикутної зірки) і один із найбільших поетів того часу Симеон Полоцький.

 

http://kuncevo.ucoz.ru/biblioteka/ist_u_8struk3/fig_virsh.gif

 

 

 

 

 

 

 

Полоцький. Фігурні вірші у формі зірки із «Благоприветствованія» та у формі серця «От избытка сердца уста глаголют». XVII ст.

 

      У XVIII-XIX ст. до фігурних віршів звертаються Державін, Сумароков, Апухтін і деякі інші поети. Надалі до фігурних віршів проявляють інтерес символісти і авангардисти (Брюсов, Кірсанов, Вознесенський та ін.)

Завдяки створенню широкого словесно-зорового образу, візуальна поезія вдало поєднує в собі словесне та графічне мистецтво оформлення тексту, які не можуть існувати окремо. За визначенням М. О. Сороки, текстовий символ є «елементом зорового образу завдяки специфічному його розташуванню в зображенні чи в об’єкті» [12, с. 19]. 

Деякі письменники, зокрема І. Іов, використовують різноманітні графічні знаки для створення поетичних текстів: нотні, математичні, емблеми, печатки, геометричні фігури тощо [12, с. 21].

Французький поет Гійом Аполлінер навіть придумав для таких текстів особливий термін – «каліграми» (від грец. Кallis – красивий і gramma – написання) та видав у 1918 році цілу збірку з такою назвою. Поет проголошував: «Каліграми – всеосяжна художність, перевага якої полягає в тому, що вона створює візуальну лірику, яка до цих пір була майже невідома. Це мистецтво таїть у собі величезні можливості, вершиною його може стати синтез музики, живопису, літератури» [10, с. 155].

Новаторська сміливість Аполлінера полягала в тому, що він пристосував відому віршову форму для вираження настроїв своєї епохи. Але не тільки. Використовуючи графічні можливості малюнка, поет, за слушним спостереженням Т. Балашової, прагнув залишатися ліричним поетом і в цій галузі. Тобто експериментаторство було для нього важливе не само по собі, а як спосіб вираження ліричного світовідчуття. При всій суперечливості поетичної форми каліграм вони свідчать лише про те, що для відображення складності сучасного йому буття Аполлінеру було вже замало суто вербальних засобів. У час, коли епоха змінювалася так стрімко і раптово, він не міг обмежитися традиційними словесними формами. Для нього важливим був і сам «простір», де існує його вірш, тобто загальний малюнок. Форма каліграм містила не тільки ідейну, а й естетичну інформацію. Аполлінер вважав себе провісником мистецтва майбутнього, ця форма розглядалася ним як один із засобів нової культури.

Таке оформлення тексту, на його думку, необхідно, «щоб читач з першого погляду сприймав весь вірш цілком, подібно до того, як диригент одним поглядом охоплює нотні знаки партитури» [10, с. 156].

 

obdhz                     b_hhpjy           b_sx2in

 

  До об'єднання поезії, графіки та живопису постійно зверталися й футуристи. Велимир Хлєбніков закликає художників світу розробити нову абетку і викладає своє бачення деяких букв. Разом з Олексієм Кручених, Бурлюком і Маяковським він пропонує Михайлу Ларіонову і Наталії Гончаровій  живописати деякі вірші, перетворивши їх на картини. Василь Каменський створює кілька «Залізобетонних поем», використовуючи слова в якості цеглинок для побудови графічних об'єктів. Маяковський розробляє свої знамениті «Вікна росту», поєднуючи шрифтові рішення з ритмічним ладом.

Каліграми – це ще один крок до синтезу різних мистецтв, де здійснюється вируючий творчий сплав поезії та живопису. Це графічна гра, яка змушує текст лягати в рамки контурів малюнка і своїм розташуванням створювати ілюстрацію.

Коли малюнок підпорядковується руху рядків, включаючись в їх ритм, зображально-шрифтова композиція досягає своєї єдності. Справжні майстерні каліграми можуть бути досить хитромудрими. Для їх прочитання читачеві потрібно мати  гарну уяву і спостережливість.

Каліграми можуть стимулювати образне мислення автора, розвивати просторову орієнтацію, покращувати технічні навики.

Створення на уроці каліграм на певну тему спонукає школярів до творчості, пошукової роботи, розвиває естетичні смаки. Такі вірші дозволяють з'ясувати, наскільки здатен учень подолати стереотип мислення, зрозуміти, як він може орієнтуватися в нестандартних ситуаціях.

На уроках української та зарубіжної літератури учні із задоволенням створюють каліграми – вірші, записані у формі малюнків. Така робота, на мою думку, стимулює образне мислення, розвиває спостережливість і вміння концентруватися школярів [Додаток А].

 

2.2. Методика ейдотехніки та її використання на уроках української та зарубіжної  літератури.

Сьогодні перед багатьма вчителями постає думка: яким методам і прийомам надати перевагу? Що робити, аби кожному учневі було легко і цікаво здобувати знання? Зараз пропонується багато методик і одна з них – «Школа Ейдетики». Саме в її рамках ефективно формується та розвивається образне мислення.

Ейдетизм (від грецького «ейдос» – вигляд, образ) – психічне явище, сутність якого полягає у здатності відтворювати яскравий наочний образ через тривалий час. Для ейдетизму характерна емоційна забарвленість образів [1].

Школа ейдетики – впорядкований набір методів і вправ, що допомагають оволодіти осмисленим використанням своєї уяви для відтворення будь-якої інформації.

Автор школи ейдетики – російський вчений Ігор Матюгін. Він  розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. Вчений запропонував використовувати ввесь спектр фантазій і уявлень: зорових, рухових, тактильних і смакових [17]. Численні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою та уявленнями – «ейдосами», як казали древні греки. Методика отримала назву «Школа Ейдетики».

Впровадження цієї методики в Україні здійснює Євген Антощук, почесний доктор педагогічних наук – засновник української школи ейдетики «Мнемозина» [3]. Він зазначає, що вміння дорослого «спускатися» до рівня дитини, тобто бачити яскраво, вміння дивуватися, фантазувати – це і є ейдетика. Методи ейдетики різноманітні: на запам’ятовування слів (у тому числі й іноземних), віршів, імен, цифр, прозових текстів тощо. Завдяки цим методикам в учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам'ять; довільна увага; вербальне та невербальне мислення; відтворення, творча уява та мовлення. Ейдетики стверджують, що не буває поганої пам’яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення. Головне запитання  під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?» Наприклад, я пропоную дітям подивитися на чорно-білі картинки й сказати, про який колір вони подумали та обов’язково пояснити чому. Або навпаки, називаю будь-який колір і запитую, про який предмет подумали діти.

 Яскраві образи, нестандартні порівняння зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять. Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваного боку, змушуючи вирувати нашу уяву. Та й кілька хвилин на уроці здорового, доброго гумору підвищують бажання працювати як учителя так і учня.

Ейдетиками психологи називають людей, що мають здатність викликати наочні, зорові образи. Люди з ейдетичним мисленням легко «бачать» звуки, кольори, можуть візуально уявити будь-яку дію. Коли вони згадують який-небудь предмет, то ніби бачать його, іноді навіть відчувають колір або запах. Здатність мислити образами споконвіку властива людині. Це з приходом цивілізації люди привчили себе запам’ятовувати абстрактні символи, слова або цифри. Словом «ейдос» давні греки позначали зовнішній вигляд, картину, образ, ідею. У перекладі «eidos» означає «образ» [1].

Поняття «образ» міцно пов’язалося з нашим мисленням, і ми говоримо: «образне мислення», «я немов бачу те, про що ви говорите». Ми розділяємо людей на тих, що мислять логічно (лівопівкульних), та тих, що мислять образно (правопівкульних). Вважається, що представники науки, особливо точних наук, – мислять логічно, а представники творчих професій (художники, музиканти, літератори) – образно.

Ейдетизм – це здатність дуже яскраво уявляти собі предмет, якого немає в полі нашого зору.

Для ейдетики практично не існує нездібних учнів. Нам легко переказати фільм, цікаву книжку, тому що легше уявляти образами, картинками, ніж словами.

Образ – одне з основних понять літератури, що визначає природу, форму і функцію художньо-літературної творчості.

У словниках зустрічається різне тлумачення терміну «образ»:

- властива мистецькій творчості форма відтворення, тлумачення та засвоєння життя шляхом створення естетично діючих об’єктів;

- знак, засіб смислової комунікації в рамках певної культури;

- троп (словесний образ);

- образна або художня деталь та ін. [24].

Методи популярної сьогодні ейдотехніки базуються на максимальному використанні образного типу інформації. Учитель кодує матеріал уроку в символи, схеми, і діти запам’ятовують інформацію, пропускаючи її через серце, емоції, темперамент.  Ейдотехніка задіює резерви правої півкулі головного мозку, сприяє розвиткові образної пам’яті, образного мислення, творчих здібностей.

Ейдетичні образи – це наочні образи.

У сучасній школі учням для запам’ятовування і переказу пропонується великий обсяг інформації. Працюючи з дітьми, вчителі, зазвичай, спираються на логічне мислення й механічну пам’ять. Але ефективність таких методик невисока.

Ейдотехніка – сукупність найбільш ефективних та перевірених протягом багатьох років як авторських, так і класичних прийомів запам’ятовування; технологія з обробки, зберігання та відтворення інформації [1].

Пам’ять – один із основних процесів психіки людини, та основа, на якій творить мозок; це розумова діяльність людини, її мислення.

Якщо ми своєю фантазією окрасимо необхідну нам інформацію, то витягнути її зі своєї памяті буде набагато простіше, адже всі «речі», які там зберігаються, будуть кольоровими та незвичайними».

Ейдетизм являє собою специфічний вид пам’яті, заснований на зорових образах і враженнях. Змістова детальність відтворення, наочність, емоційно-чуттєва насиченість відтворюваного образу практично не уступає образу, що сприймається. Ейдетичний образ є суб’єктивним, яскравим, візуальним. Тому ейдотехніку ще називають «жива» пам’ять.

Міцна пам’ять пов’язана саме з уявою, а не з зазубрюванням. Запам’ятовування через силу, безкінечні повтори дають зворотний ефект.

Ейдетична пам’ять триваліша. Ви зможете відтворити те, що запам’ятовували, і через місяць, і через рік.

Тренування та покращення пам’яті є, звичайно, ведучою метою розвитку ейдетичних здібностей. Але до цього можна додати і розвиток уяви, фантазії, творчого мислення, покращення концентрації уваги. Взагалі важко уявити успішну людини без добре розвинутої образної пам’яті.

Ейдотехніка – не чергове новомодне породження ХХІ століття.  Ще давні греки вважали, що людина думає, мислить ейдосами – образами. У її розумі, як на восковій табличці, виникають відбитки – образи того, про що вона думає, говорить, і в такому вигляді утримується в пам’яті. Тому втрата образу (за асоціацією – його стирання) здавна характеризує забування.

Уперше термін «ейдетика» був озвучений німецьким психологом Е.Йєншем, а поширення і глибокого вивчення набув у дослідженнях видатного психолога О.Р.Лурії, який поділив методики запам’ятовування на два основних напрямки:

1) мнемотехніка (методи, у основі яких лежить вербально-логічне мислення);

2) ейдетика (методи, засновані на конкретно-уявному мисленні) [25].

Урок літератури повинен бути уроком радості, пізнання, відкриття, уроком розвитку уяви й емоційної сфери. За допомогою ейдотехніки будь-яка інформація запам’ятовується легко, із задоволенням, у позитивному настрої. Емоційно забарвлені заняття словесності, наповнені рівною мірою вербальною та образною інформацією, – це уроки, на які потребує сучасна школа.

ІЗ ПОСТУЛАТІВ ЕЙДЕТИКИ

Не буває поганої пам’яті, є лише невміння нею користуватися.

Пам’ять розум не замінить, але сприятиме його формуванню.

Повторення – мачуха навчання.

Один раз побачити краще, ніж сто раз… повторити!

Відношення до себе подібне до малювання – не розфарбовуйте себе в похмурі тони.

Ейдосфера – простір для розвитку.

На уроках літератури з використанням  ейдотехніки, дітей стимулюю яскраво описувати об’єкти, давати веселі визначення, придумувати «портрет», «біографію», наприклад, обкладинкам, «оживляти» назви книг.

Якщо дитина любить малювати, прошу її, щоб вона уявила та намалювала, якого кольору радість, самотність, тиша. А інший учень, який постійно слухає на перервах і уроках mp3-плеєр, нехай спробує відтворити, як звучить небо у різних своїх проявах. Іноді питаю в учнів, яке на смак сонячне світло або як пахне місячне сяйво.  

Застосувати свої ейдетичні здібності, людина зможе, наприклад, прийшовши до картинної галереї, де зможе почути звуки картини, яка їй сподобалася, у неї можуть виникнути тактильні відчуття, вона відчує смак і запах зображеної художниками атмосфери, у неї пробуджується інтуїція.

Зупинимось на деяких методах і прийомах ейдотехніки, які можна використовувати на уроках як української, так і зарубіжної літератури.

1. Метод Цицерона, або метод місць. Доведено, що пригадування інформації пов’язується з місцем її виникнення. Жоден з давніх ораторів і філософів не промовляв із конспектом у руках, бо вони знали і постійно вдосконалювали техніку запам’ятовування. Цицерон для запам’ятовування використовував власний будинок. На стінах, стелі, дверях своєї оселі він розвішував тези промов.

Метод місць базується на зорових асоціаціях: потрібно ясно уявити собі предмет, який необхідно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який легко «виймається» з пам’яті. Записування вчителем матеріалу на дошці, вивішування плакатів і схем на стінах класного кабінету допомагають учням легко пригадати інформацію уроку, тим більше, якщо вона була незвичайна, фантазійна, казкова.

2. Метод Аткінсона. Це метод запам’ятовування іншомовних слів, заснований на використанні ключових слів або фонетичних асоціацій. Засвоюючи іноземні слова, учні уявляють у зв’язку з їхнім звучанням щось смішне, цікаве, незвичайне. Тому одразу відпадає необхідність у зазубрюванні.

3. Метод запам’ятовування цифр та чисел. Цифри та числа треба розфарбувати уявою. Кожну цифру учень перетворює в образ, який вона йому нагадує. Є.В.Антощук пропонує наступні асоціації:

1 – Буратіно (і будь-який казковий герой);

2 – лебідь (та будь-який птах);

3 – двогорбий верблюд (і всі екзотичні тварини);

4 – стілець догори ногами (і всі меблі);

5 – яблуко (фрукти);

6 – комп’ютерна мишка (і будь-яка техніка або посуд);

7 – прапорець (різного кольору);

8 – велосипед (і все, що з колесами);

9 – барабан (і будь-який музичний інструмент, або будь-яка риба);

0 – м’яч, бублик.

Малюємо в уяві лебедя, що грає на саксафоні – і отримуємо рік народження постмодерніста М. Павича.

Уявляємо Ф.М. Достоєвського, який наливає собі в чашку з чайника бублики – і маємо кількість років, прожитих письменником [26].

Головне при запам’ятовуванні чисел уявляти усіх дійових осіб живими і змушувати їх у незвичайний спосіб спілкуватися між собою.

4. Ланцюговий метод будується на асоціативних зв’язках. Виклик у свідомості одного уявлення веде за собою цілий ланцюг асоціативних вражень.

Запамятовуючи які-небудь речі за допомогою свідомо підібраних асоціацій, можна прискорити процес їх пригадування у потрібний момент.

Можна попросити учнів викликати в уяві асоціації до іменників «радість» і «горе», потім спробувати скласти різноманітні словосполучення, поєднуючи слова з першої колонки зі словами другої колонки. А вже потім від цих асоціацій перейти до аналізу головних тем і символіки назви твору.

                радість                   горе

                краса                     страх

                життя                     смерть

                енергія                   чорне

                аромат                   образа

5. Метод поєднання вербального апарату з роботою уяви. Необхідно за 60 секунд назвати 60-100 будь-яких героїв. Потрібно називати ті предмети, що з’являються в уяві; деталізувати їх, розглядаючи; не поспішати, бо це викликає емоційне напруження.

 6. Метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки. Потрібно навчитись, не зупиняючись, говорити на будь-яку тему упродовж 5 хвилин. Для цього знадобиться уся фантазія, яскрава уява та вигадка.

7. Метод парадоксальних перетворень. Потрібно написати список будь-яких предметів (близько 30) і до кожного слова вигадати, уявити і записати якість, якої не може бути. Вигадка обов’язково повинна бути веселою, яскравою, анекдотичною. Наприклад:

Кішка – з рюкзаком. Папір – шоколадний.

Корова – з хоботом. Капелюх – хлібний.

8. Акровербальний метод («акро» – край, «вербо» – слово). Складання віршиків, жартівливих фраз, у яких зашифрована яка-небудь інформація.

Цей метод заснований на креативному перетворенні «сухої» інформації на «живі» тексти. Це може бути, наприклад, «шифрування» навчального матеріалу у вірші, пісні або анекдоти.

9. «Зрощення мотивів». Створення взаємодії між індивідуальною свідомістю та основною ідеєю твору.

Художній твір, як і музична симфонія, складається із багатьох мотивів (від іт. motive – основа, рухаючи сила), що вростають один у другий. Але завжди є основний мотив, який напряму пов’язаний із головною ідеєю і причиною створення явища в мистецтві.

Виділяючи основний мотив, учитель шукає у свідомості учня пов’язаний з ним архетип, який поєднує індивідуальну свідомість і художню систему на основі активізації відновлюючої уяви. Такі точки зіткнення є завжди. Треба лише віднайти цю спільність, емоційно породнити учнів з книгою.

10. «Авторське напуття». Робота з авторським вступом: заголовком як «ім’ям» і «знаком» твору, передмовою, епіграфом, списком діючих осіб у п’єсі, авторськими ремарками, навіть першими абзацами тексту.

Відомо, як ревно і уважно відносяться художники слова до заголовку твору, до імен головних героїв. Свідомо або несвідомо, ці орієнтири ніколи не даються автором випадково, вони завжди несуть у собі певний смисл, пов’язаний з основною ідеєю. Письменник немовби вказує нам шлях подальшого слідування за його «образним полем».

11. «Пошук смислу». Пошук смислу ситуації за даним образом, виводиться абстрактний смисл образної системи. Дуже важливий, коли зустрічаєшся з письменниками, які залишають учням у своїх творах простір для власних думок, міркувань та висновків.

12. «Ефект присутності». Створення у свідомості учнів образних картин, пов’язаних із актуалізацією різноманітних рецепторів (зорового, слухового, тактильного тощо).

13. «Доповнення образу». Пізнання логіки образу. Відомо, що письменник вносить у текст твору далеко не все, що він знає про образ. Образи мистецтва живуть у його свідомості самостійним життям і, як правило, сприймаються художником як об’єктивні, незалежні від його свідомості явища.

14. «Бачення-символ». Формування у свідомості учнів узагальненого, осмисленого образу, тотожного індивідуальній інтерпретації художнього твору (ілюстрація, вірш, міні-твір). Це дає можливість учням побачити множинність індивідуальних інтерпретацій одного і того ж твору. Символічний образ створює в них відчуття невичерпності, багатогранності мистецтва слова.

15. «Діалог з мистецтвом». Ознайомлення учнів з різноманітними тлумаченнями, даними художниками, скульпторами, композиторами та ін. Таким чином, відбувається, з одного боку – здійснення міжпредметних зв’язків, з іншого – продовження розуміння художнього твору на наочно-чуттєвому рівні.

Усе більшого поширення на уроках літератури набуває така цікава творча форма роботи, як складання конспекту.

Як відомо, у кожної людини працюють в різній мірі три механізми пам’яті: слухова, зорова, рухова. І якщо в процесі навчання всі вони цілеспрямовано використовуються, то рівень засвоєння нового матеріалу підвищується.

Ейдос-конспект (ЕК) – це роздуми, породжені образністю тексту, що супроводжуються створенням власних образів на основі цитат твору.

Поєднуючи в собі опорний конспект (теоретичні знання) та ілюстрації до твору, ейдос-конспект задіює логічне і образне мислення.

ЕК являє собою складне ціле:

- образний малюнок (можливо, графік), що складається з фігур, кольорів, картин, які виявляються асоціативно у свідомості читача в процесі інтерпретації;

- чітке обґрунтування кожного елементу висловлюванням з тексту;

- формулювання назви конспекту як головної думки, сприйнятої та сформульованої читачем;

- формулювання висновку, повязаного з назвою; твір-інтерпретація тексту (роздум на основі даного) [25].

Структура ейдос-конспекту:

1 частина: тема, цитатний матеріал, що породжує образ (малюнок, схему, поєднання кольорів, фотографію) – з лицевого боку.

2 частина: коментар з теми (розгорнуте судження, що дає тлумачення свого бачення теми і образів у творі) – зі зворотного боку.

Ейдос-конспект – це особисте тлумачення і власне бачення теми та образів художнього твору учнем. У середніх класах він допомагає робити зримими метафору, уособлення або порівняння. Поступово ЕК ускладнюється, обов’язковим стає формулювання ідеї твору.

«Кольорове оформлення – важлива деталь ейдос-конспекту. Правильно оформлений конспект зачаровує, загострює увагу на головному, тобто впливає на учня своїми естетичними і психологічними якостями» [1].

Необхідними етапами занять зі складання ейдос-конспектів є презентація ейдос-конспекту дітьми, а також захист ейдос-конспекту, обґрунтування форм фігур, обраного кольору з текстом художнього твору, власними виявленими асоціаціями. Можливе залучення музичних творів з обґрунтуванням вибору.

Ейдос-конспект цікавий тим, що може показати глибину розуміння тексту учнем.

Види ейдос-конспектів (за формою):

- художні: в основі – малюнок, фотографія або колаж Ліна Костенко «Чайка на крижині», Тютюнник «Климко», Богдан Лепкий «Мишка» і цей перелік можна продовжити безкінечно);

- графічні: наближені до опорних схем-конспектів, але в основі схеми лежать образи  (опорні таблиці для вивчення української мови);

- колірні: в основі – символіка кольору. Малюнок може виконуватися у вигляді кольорограми з поступовою зміною кольорів, їхнім взаємопроникненням і навіть з виходом за межі обмеженого простору (кола, еліпса тощо). Важливо, щоб учень не шукав тлумачення символіки кольору в довідниках чи енциклопедіях, а керувався своїми емоціями, почуттями, прислухався до голосу внутрішнього «я».;

- асоціативні: надання конкретних форм образного втілення символа або абстрактного поняття, скажімо, щастя, мудрості, натхнення, творчості, яке вимагатиме від учня креативності мислення, уміння переносити властивості одного предмета (явища) на інші на основі тотожності або контрасту. Візуалізувати можна авторські образи і ті, що народжені в уяві читача, тобто асоціативні («У зручний для вас спосіб презентуйте своє розуміння художнього образу … за поезією …»).

- комбіновані: поєднують у собі різні види: малюнок і колір, схему і образи, авторські та читацькі образи;

- цифрові: створені на комп’ютері.

Переваги роботи з ейдос-конспектом:

- допомагає побачити образ, створений автором, очима учня (зазвичай діалог письменника і учня скритий від учителя);

- дозволяє перевірити рівень сприйняття твору, а інколи і творчості, адже коментар до ейдос-конспекту розкриває глибину розуміння тексту;

- потребує від учня самостійної роботи у виборі тем, образів, навчає його пошуковій діяльності;

- розвиває творчі спосібності учня, інтегрує різні види мистецтва.

Кольорові опорні конспекти не тільки роблять різноманітними та більш емоційними форми проведення уроків, але й сприяють глибокому та послідовному засвоєнню матеріалу, служать підмогою для закріплення умінь і навичок, розвитку мовлення [Додаток Б].

Переваги використання методики ейдотехніки:

- Пам’ять – розширення можливостей, об’єму пам’яті.

- Уява, фантазія – збагачення словесної і образної уяви, багатогранність сприйняття світу.

- Творче мислення – вміння рішати будь-яке завдання легко, оригінально, із задоволенням.

- Структурність – один блок містить декілька тем.

- Лаконічність – максимум закодованої інформації при мінімумі візуальних або графічних знаків.

- Швидкість – здатність швидко знаходити рішення та генерувати ідеї.

- Увага – розвиток об’єму та тривалості уваги, вміння помічати деталі, без напруження їх пригадувати.

- Гнучкість – застосування різноманітних підходів для рішення завдання;

- Відчуття – розвиток не тільки зорової пам’яті, але й слухових, тактильних відчуттів.

- Інтерес – ейдотехніка пробуджує пізнавальну активність, бажання розвиватися, бачити свої успіхи.

- Емоційна сфера – використання уяви та яскравих образів розвиває позитивні емоції та відношення до життя. Радість навчання, так само, як і радість праці, робить дитину здоровішою: коли людина перебуває в стані радості, позитивної напруги, в її організмі виробляється природний стимулятор, який сприяє підвищенню імунітету і працездатності.

- Самооцінка – ефективність ейдотехніки надає можливість кожному побачити свої здібності, таланти і результати, розвиває впевненість у собі. Учень стає більш працездатним, краще вчиться.

Ефективність ейдотехніки побудована на ФОРМУЛІ:

уява + позитивні емоції = засвоєна інформація.

У своїй роботі я дотримуюсь певних порад:

  1.     Якщо хочете щось запам’ятати – уявляйте.
  2.     Усе, що побачили, почули, відчули, уже запам’яталося.
  3.     Не думайте словами, думайте образами.
  4.     Фантазуйте.
  5.     Не сваріть себе за невдачі, краще замисліться та зробіть висновки.
  6.     Хваліть себе, навіть за маленькі успіхи.
  7.     Уроки не вчіть, а вигадуйте та уявляйте з їх приводу щось цікаве, незвичайне, а тому приємне та легке під час пригадування.
  8.     Не вчіть вірші куплетами.
  9.     Не бійтеся забувати, якщо уявили.

10. Перед тим як заснути, уявляйте себе здоровим, щасливим та розумним.

11. Прокидайтеся із задоволенням.

12. Те, що вивчаєте, не повторюйте більше 2-3 разів; якщо в цьому є потреба, зробіть це через 2-3 години.

13. Не напружуйтесь, навіть стискаючи кульову ручку під час записування інформації (дуже важко уявляти те, про що пишеш).  

 

2.3. Хмарні технології на уроках української та зарубіжної літератури.

Сьогодні уявити життя без комп'ютера, Інтернету та IT-технологій практично неможливо. Сучасні діти не уявляють себе без Інтернету з його соціальним спілкуванням та інформаційними ресурсами. Ми спостерігаємо, як росте покоління візуалів, для яких головним джерелом інформації є зоровий ряд. Усе це пояснює необхідність використання нових світових інформаційних розробок на уроках української та зарубіжної літератури. Однією з інновацій в освітньому процесі, використовуваному в сучасному світі, є хмарні сервіси.

Масштаби впровадження хмарних технологій стрімко зростають. У галузі освіти твориться справжня революція. Тепер, щоб учитися, педагогу не обов'язково стояти біля дошки. Вчитися можна скрізь: у приміщенні та на відкритій місцевості, під деревом, на борту морського чи повітряного судна. Для цього потрібно лише підключитися до мережі Інтернет. Ми стаємо свідками швидкого впровадження хмарних технологій і сервісів у системі середньої і вищої освіти та розбудови єдиного інформаційного простору.

Хмарна технологія це технологія, яка надає користувачам Інтернету доступ до комп’ютерних ресурсів сервера і використання програмного забезпечення як онлайн-сервісу.

Усі дані слід розмістити на віддаленому сервері в Інтернеті, і надалі з будь-якого комп’ютера, який має підключення до мережі, можна опрацьовувати свої дані, використовуючи потужності віддаленого сервера, достатньо мати підключення до Інтернету та будь-який браузер, встановлений на комп'ютері.

Необхідні компоненти для роботи  в «хмарах» – це Інтернет, комп’ютер (планшет, мобільний телефон, нетбук) та навички роботи з Інтернетом та веб-застосунками.

Можна виділити два напрями організації навчального процесу, управління навчальним закладом або методичною роботою засобами хмарних технологій, які були визнані спільнотою вчителів-словесників – це сервіси Google та Microsoft.

Наразі Google-сервіси набирають все більшої популярності у навчально-виховному процесі будь-якого навчального закладу.

Веб-інструменти дозволять урізноманітнити форми і методи організації навчання та спілкування між педагогами, педагогами та учнями, педагогами, учнями та їх батьками, оптимізувати методичну роботу вчителя, зроблять навчання ефективним та цікавим.

Використання новітніх технологій на уроках літератури сприяє підвищенню якості освіти, формуванню предметних та метапредметних знань, умінь, навичок, розкриттю здібностей учнів, підготовці до життя у високотехнічному конкурентному світі.

У своїй урочній та позаурочній діяльності я використовую різні можливості інформаційно-комунікаційних та хмарних технологій.

Активно використовую можливості сайтів LearningApps.org – різноманітні інтерактивні вправи, ThingLink – інтерактивні картинки, Simpol – сервіс опитувань, Padlet – інтерактивна дошка, Glogster - соціальна мережа, що дозволяє користувачам створювати вільні інтерактивні плакати.

Вважаю, що впровадження хмарних технологій неможливе без сервісу Google. Це, перш за все, Google Drive – безкоштовне хмарне сховище даних, що дозволяє користувачам зберігати свої дані на серверах в хмарі і ділитися ними з іншими користувачами в Інтернеті. Хмарне сховище сумісне з Диском, Gmail і Google Фото, тож ви можете зберігати файли, вкладення електронної пошти й фотографії безпосередньо на Диску. 

Google – прикрасний помічник учителя. За допомогою форми можна проводити різні опитування, вікторини, створювати анкети, тести. Усі результати упорядковані в електронній таблиці, яку з легкістю можна скачати чи дивитися онлайн. Робота з Google формами може бути як фронтальною, так і індивідуальною, підходить для дистанційного навчання. Уже більше року є користувачем Google+, соціальної мережі від компанії Google, користуючись якою можна дізнаватися педагогічні новинки, переймати досвід колег, ділитися своїм наробками.

Як би ми не контролювали учнів в Інтернеті, не забороняли, ми ніколи не досягнемо успіху. Тому, щоб хоч якось коригувати діяльність учнів у мережі, ми повинні бути там присутні, і дати їм хоч якусь альтернативу "стрілялкам", "страшилкам", тобто навчальний матеріал подавати у цікавій для дітей формі. Це можуть бути відкриті презентації, які можна переглянути безпосередньо на блозі і запам'ятати потрібну інформацію, це можуть бути інтерактивні вправи у формі пазлів, логічних пар, кросвордів, рухомих таблиць, карт тощо [Додаток В].

Навчальний матеріал можна подати у формі відео, аудіо, що теж полегшить виконання навчальних завдань для учнів.

Результати практичної реалізації досвіду:

• адаптація учня до умов сучасного життя;

• здатність самостійно оволодівати знаннями, творчо мислити;

• застосування здобутої інформації у власному житті;

• високий рівень навчальних досягнень.

У використанні нових технологій немає нічого страшного і непереборного, їх вимагає суспільство, вони знаходять відгук в учнів, формують когнітивні, інформаційні та діяльні компетенції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Процес формування образного мислення школярів – це свідоме спрямування образної розумової діяльності індивіда на якісні зміни, пов’язані зі створенням успішного продукту. Обдарованість, особливо літературна, вимагає постійного включення особистості у творчий процес з метою активізації і вдосконалення її духовних сил.

Формування образного мислення можливе за умови вдосконалення змісту навчально-виховного процесу, використання таких форм, методів та засобів навчання творчо сприймати художнє слово, які стимулювали б якісні зміни в процесі мислення.

Образне мислення сприяє всебічному розвитку учнів, покращенню їх пам’яті. Це допомагає працювати творчо і цікаво, а для дитини такий урок стає найулюбленішим.

З опорою на образи учні краще сприймають інформацію – це є їх підтримкою у складних процесах розуміння, запам’ятовування та згадування, протягом уроку зберігається розумова активність, розвивається уява.

Розвинута уява допомагає в різних життєвих ситуаціях: швидко вийти зі стресового стану, зняти пригнічений настрій, подолати перезбудження, сконцентрувати увагу.

У процесі формування образного мислення необхідними є індивідуальний підхід та розгалужена система індивідуальних завдань з урахуванням особливостей учнів. Розвиток творчого мислення потребує системи методів, прийомів, видів діяльності учнів, що відповідають природі літератури як виду мистецтва.

Специфіка художньої літератури як виду мистецтва визначає методи і прийоми викладання шкільного курсу літератури. Тому методи викладання літератури тісно пов’язані з методами аналізу художнього твору: евристичним, дослідницьким та репродуктивним.

Залежно від проблеми, яка вирішується, словеснику необхідно володіти такими якостями: терпінням, доброзичливістю, делікатністю, індивідуальним підходом тощо. Учені стверджують, що реалізація творчих здібностей особистості безпосередньо пов’язана зі сприйманням та творенням мистецтва слова, яке, будучи засобом збереження і передачі раціонального та емоційного досвіду людства, вимагає від індивіда високого рівня сформованості образного мислення. Учні середніх класів ще не готові самостійно аналізувати твори літератури, тому на цьому етапі починається формування образного мислення. У старшій школі під час вивчення монографічних тем формування образного мислення тісно пов’язане з творчою діяльністю.

Часто пам'ять людини порівнюють із пам’яттю комп’ютера, яку можна розширити поліпшити швидкодію тощо… На щастя, пам'ять людини організована таким чином, що ані перевантажити її, ані визначити межі її не можливо. Виявити межі пам’яті й виміряти її можливості  означає те саме, що виміряти океан за допомогою відра. Кількість інформації, яку відтворює той, хто опановує технологію школи ейдетики набагато збільшується. Таким чином, практично в мить змінюється самооцінка кожного учня, виникає впевненість у своїх силах і легкість сприйняття будь-якої інформації.

Школа ейдетики представляє нову освітню технологію, що дозволяє кожному учню комфортно та легко здобувати нові знання у будь-якому віці, отримуючи задоволення від реалізації своїх здібностей.

До елементів ейдотехніки звертається майже кожен словесник, підсвідомо відчуваючи необхідність використання наочних образів, створення ілюстрацій до художніх творів, що вивчаються, тощо. Але все-таки важливе свідоме використання технології, її методів, володіння алгоритмом роботи з ейдос-конспектами.  

Методи ейдетики сприяють розвиткові нового життєвого і художньо-естетичного досвіду учнів, дозволяють відтворювати яскравий наочний образ протягом тривалого часу, розширюють не тільки межі пам’яті, але й можливості дитини бачити світ по-іншому – у всій його різноманітності кольорів, запахів, звуків.

Маючи досвід роботи в «хмарах», спостерігаю ряд переваг:

- доступ до своїх матеріалів і документів будь-де і будь-коли;
- он-лайн комунікація з учителями інших міст і країн;

- одночасна діяльність учасників навчального процесу з обміну інформацією та знаннями;

- забезпечення виконання багатьох видів навчальної діяльності, контролю, оцінювання, тестування;

- можливість використання відео і аудіо файлів прямо з Інтернету, без додаткового завантаження на комп’ютер.

Образне мислення підвищує мотивацію навчання, так як воно веде до співпраці і спільної творчості учня і вчителя. Спробувавши його прийоми, стає цікаво і захоплююче! Скількирізних емоцій вихлюпують діти в такому творчому пошуку. Сила методу в його простоті! Бо кожна дитина особлива, талановита, обдарована. Кожна дитина має свій потенціал можливостейі сферу діяльності, в якій може стати лідером. І чим раніше він усвідомлює і відчує свої здібностіі таланти, тим більше у нього шансів досягти успіху.

 Не слід забувати, що основа пам’яті – уява. Від чого ж залежить розвиток уяви молодших школярів? Насамперед – від зацікавленості дитини. Яскраві образи, нестандартні порівняння зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять. Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваного боку, змушуючи вирувати нашу уяву. Та й кілька хвилин на уроці здорового, доброго гумору підвищують бажання працювати як учителя так і учня.

Ми живемо у час болісної зміни ціннісних орієнтирів, навколо буяє буревій соціальних протиріч. Як знайти у цьому світі місце молодій людині? Ясно одне,  що до знань, вмінь, навичок з предмету або професії необхідні такі особисті якості, як гнучкість мислення, вміння діяти у незнайомій ситуації, нести відповідальність за рішення та вчинки.

Я вважаю, що важливим  є те, щоб мої вихованці йшли по життю з вогником любові та радості у душі. Тоді, по тихеньку, загальними зусиллями, учень перетвориться із посудини, яку треба наповнити, у факел, який треба запалити.

Працюючи над формуванням образного мислення  з дітьми, розумієш  слова Монтесорі:  «В уяві, створюючи образ, ми проектуємо майбутні події. Хто про що думає, в більшості випадків те і отримує...» [2, с. 316].

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Айзенварг Л.Г., Айзенварг М.Л. Эйдетика [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://do100verno.com.ua/blog/tag/10

2. Антология мировой философии в 4-х т. – Т.1. – М.: Мысль, 1969. – 575с.

3. Антощук Є.В. Швидка педагогічна допомога від «Української Школи Ейдетики». 8 уроків з техніки ефективного запам’ятовування будь-якої інформації. – Вінниця, 2002.

4. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. – Т.1. – М.: Мысль, 1976. – 550с.

5. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. – М.: Прогресс, 1974. – 392 с.

6. Бакуревич О. Литература и театр. Опыт работы литературного театра в общеобразовательной школе. – http//lit.1september.ru

7. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. – М., 1986. – С. 464.

8. Бесєдіна А. Вплив методів і завдань ейдетики на розвиток особистості учня // Рідна школа. – 2009. – № 2-3. – С. 61-62.

9. Бугайко Т. Ф. Українська література в середній школі : курс методики / Т. Ф. Бугайко, Ф. Ф. Бугайко. – 2-ге вид., доп. й перероб. – К. : Рад. шк., 1962. – 392 с.

10. Волощук Є. Вивчення зарубіжної літератури в 11 класі. – К.: Освіта, 2012. – 207 с.

11. Головацкая Н. Анализ поэтического текста с помощью эйдос-конспекта. – http//lit.1september.ru

12. Коваленко В. М. Формування образного мислення в обдарованих учнів основної та старшої школи засобами художньої літератури : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання (українська література)» / Коваленко В. М. – К.: Освіта, 2016. – 32 с.

 

13. Костюк Г. С Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.

14. Лосев А.Ф. Музыка как предмет логики. – М.: Изд. автора, 1927. – 262с.

15. Маканина С. Применение компьютерных технологий на уроках русской словесности. – http//lit.1september.ru

16. Марко В. Основи аналізу літературного твору // Дивослово. – 1998. – №10. – С.38 – 41; №12. – С.37 – 42.

17. Матюгин И. Ю., Рыбникова И. К. Методы развития памяти, образного мышления, воображения. – М.: Эйдос, 1996. – 62 с.

18. Наукові основи методики літератури: Навчально-методичний посібник // За ред. Н. Й. Волошиної. – К.: Ленвіт, 2002. – 344 с.

19. Ніколенко О. М. Проблеми аналізу художнього твору на уроках зарубіжної літератури//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – №3. – С.31 – 34.

20. Новіков Б. В. Творчість як спосіб здійснення гуманізму: Монографія. – К.: НТУУ КПІ, 1998. – 310 с.

21. Ситченко А. Навчально-технологічна концепція літературного аналізу: Монографія. – К.: Ленвіт, 2004. – 304 с.

23. Уліщенко В. Бачу серцем, споглядаю, мислю образно!//Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – №5. – С.28 – 38.

  1. Уліщенко В. Метод ейдетики в інтерсуб’єктному навчання української літератури // Рідна школа. – 2011. – № 7. – С. 33-37.
  2. Харьковская Школа Эйдетики Анастасии Никитиной [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://eydetica.kh.ua/
  3. Эйдетика в современных технологиях обучения [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://neuch.org/interest/jejjdetika-v-sovremennykh-tekhnologiyakh-obucheniy

ДОДАТКИ

Додаток А

G:\Каліграми\1.jpgКаліграма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Голубко біла, ти лети у світ,                                                                       

Хай буде мир у небі голубому.

Бо голуб миру, кажуть з давніх літ,

Приносить радість родові людському.

                                                                                                                                                                                                            Коли панує щастя і любов,

Танцює понад квітами комашка,

У світі мир – основа із основ,

І символ миру – білосніжна пташка.

 

Голубко біла, ти лети у світ,

Хай буде мир у небі голубому!

Неси всім щастя, передай привіт

Усім народам, людові земному!

                       Онищенко Анастасія, 8 клас

Додаток Б

Робота з ейдос-конспектами – складова комплексного аналізу тексту художнього твору.

Приклади завдань, які підводять учнів до створення власних ейдос-конспектів:

Завдання 1. Прочитайте вірш вголос та запишіть свій перший емоційний стан після прочитаного. Можете зафіксувати його у вигляді будь-якого зображення (малюнок, графік, геометрична фігура, пляма одного або декількох кольорів та под.).

Завдання 2. Якщо ви зафіксували отримані емоції у вигляді зображення, спробуйте відповісти на питання: чому ваше зображення такої форми, що це символізує? Чому ви обрали такі кольори, що це для вас означає?

Завдання 3. Спробуйте розбити вірш на «тематичні», або «описові», блоки-сегменти, читаючи вірш повільно.

Завдання 4. Дайте назву кожному уривку, використовуючи слова з тексту вірша.

Завдання 5. Спробуйте зобразити (як в завданні № 1) провідний настрій кожного уривка. Поясність значення форми і кольору вашого зображення.

Завдання 6. Дайте відповідь на питання: чи змінюється настрій вірша від висловлювання до висловлювання? Опишіть ваші спостереження та зміну настрою у вірші.

C:\Documents and Settings\Administrator.UA070020\Desktop\f24b6016-b446-481f-abc2-682202eeeeca.jpgДодаток В

«Хмарка» - хата Кайдашів

doc
Додано
17 лютого
Переглядів
514
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку