Франкове слово – це криця. Спіши з його джерел напиться!

Франкове слово – це криця. Спіши з його джерел напиться!  (1-4 клас)

Ведучий 1. Доброго дня, дорогі гості! Сьогодні зібрала нас у цій залі проста і добра людина, а водночас геніальний поет, справжній патріот українського народу – Великий Каменяр.

Ведучий 2. Ви здогадалися, що мова йде про Івана Яковича Франка. Подивіться на його портрет.

Ведучий 1. «Невеликий, хоч і сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, енергійно зачернена борода. Рудувате волосся покірно пнеться, вуса стирчать. Скромно одягнений, тихий і непомітний поки мовчить. А заговорить, -

Ведучий 2. – згадує Михайло Коцюбинський, - …

Ведучий 1. … - і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло і ясно од світла його очей, а його мова здається вам не словом, а сталлю, що б’є кремінь і сипле іскри».

Читець.

Коли Тарас помер і думали царі,

Що буде спокій на Пруті й на Дніпрі,

Що темні бунтарі – рутенці й малороси –

Зніміють, як вовки в зачиненій норі,

Тоді горів огонь в одній карпатській кузні,

А ковалі з вогню виймали білі кусні

заліза, й молоти гриміли замашні,

і дзиндри бризкали на піл і стін грузні.

Там, у закутні, сидів

Хлопчак. Йому

Призначено пройти

ядушливу тюрму,

Спалитися в труді,

Невгасно спалахнути

І вогняним стовпом

Вести народ крізь тьму.

Перегляд відео « Обличчя української історії. Іван Франко» (5 хв)

Читець 1.:

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

   Читець 2.:

Сорок літ, мов коваль, я клепав

Їх серця і сумління...

Сорок літ я трудився, навчав

Весь заглиблений в тобі,

Щоб з рабів тих зробити народ

По твоїй уподобі.

Читець 3.:

За що мене в пута скували?

За що мені воленьку взяли?

Кому я і чим завинив?

Чи тим, що народ свій любив?

Бажав я для скованих волі.

Для скривджених кращої долі

І рівного права для всіх

Се весь і єдиний мій гріх.

    Читець 1.

Не гасіте ж святого вогню,

Щоб як поклик настане,

Ви могли щиросердно сказать:

Я готовий, о, пане!

   Читець 2.

Встане славна мати - Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сян-річки

Одна, нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували

Чужі між собою.

Згорне мати до себе

Всі діти

Теплою рукою.

    Читець 3.:

Нехай пропаде моє ім'я, але нехай росте і розвивається український народ!

Ведучий 2. Джерелом перших поетичних вражень стала для Івана Франка народна пісня. Мати, ласкава і співуча, знала їх безліч. І працюючи, і відпочиваючи, вона співала синові. І ті пісні стали супутниками і утіхою його життя.

Хлопчик

Пісне моя, ти сердечна дружино,

Серця відрадо в дні горя і сліз,

З хати вітця, як єдинеє віно,

К тобі любов у життя я приніс.

Тямлю, як ним, малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухався я.

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого, тяжкого життя.

Ведучий 1. Іван виростав розумною, допитливою дитиною. Хлоп’я цілими днями бігало полем, луками, понад гірською річкою з високими берегами і кам’янистим дном.

Ведучий 2. Маленького Івана цікавило все: Чому Сонце маленьке? Чому людина чує вухами, а бачить очима? Чому в калюжі пливуть хмарки? Про що шепоче листя на осиці?

Уривок з оповідання І.Франка «Малий Мирон»

Ведучий 1. На 6 році життя Івася віддали до школи в сусіднє село, а через 2 роки – до «нормальної» німецької школи при монастирі. Хлопчик був від природи здібним, мав надзвичайну пам’ять. Серед товаришів виділявся тим, що все вмів робити швидко, читав, писав, орієнтувався в різних ситуаціях.

Ведучий 2. Потім Іван Франко навчався у Дрогобицькій гімназії, у Львівському університеті. Здобувши університетську освіту, письменник їде до Відня, де одержує ступінь доктора філософії.

Ведучий 1. Іван Якович Франко був видатним українським поетом. Його твори перейняті щирою любов’ю до народу.

Дівчинка.

Земле моя, всеплодющая мати,

Сили, що в твоїй живе глибині, -

Краплю, щоб в бою сильніше стояти

Дай і мені!

Дай теплоти, що розширює груди,

Чистить чуття і відновлює кров,

Що до людей безграничную будить

Чисту любов!

Дай і огню, щоб ним слово налити,

Душі стрясають громовую дай власть,

Правді служити, неправду палити

Вічну дай страсть!

Силу рукам дай, щоб пута ламати

Ясність думкам – в серце кривди влучать,

Дай працювати, працювати, працювати,

В праці сконать!

Ведучий 2. З великою майстерністю малює Іван Франко картини природи. І це не просто картини, а відображення душевного стану.

Читець 1.

Дрімають села. Ясно ще

осіннє сонце сяє,

та холодом осіннім вже

в повітрі потягає.

Темно-зеленії садки

дрімають вже без плоду,

і тихо гріються хатки,

і верби гнуться в воду.

Ще ліс не стогне тим важким

осіннім, довгим стоном,

і ще стрілою ластівка

звиваєсь над загоном.

Читець 2.

Розвивайся, лозо, борзо,

Зелена діброво!

Оживає помертвіла

Природа наново.

Оживає, розриває

Пута зимовії,

Обновляєсь в свіжі сили

Й свіжії надії.

Зеленійся, рідне поле,

Українська ниво!

Підоймися, колосися,

Достигай щасливо!

І щоб всяке добре сім'я

Ти повік плекала,

І щоб світу добра служба

З твого плоду стала!

Ведучий 1. З теплим сердечним почуттям, з батьківською любов’ю писав Іван Франко для дітей і про дітей. Пропонуємо перевірити наскільки добре ви знаєте творчість Івана Франка.

Ведучий 2. Адже саме для дітей Каменяр написав багато казок.

Відкладіть усі ви справи,

Балачки, забави,

Сядьте зручно всі, будь ласка,

Бо прийшла у гості казка.

Відеофрагменти казок

(«Фарбований лис», «Лисичка та журавель», «Ріпка», «3 міхи хитрощів»)

Читець.

Хто з вас, діти, не читав,

Хто з вас, друзі, не чував,

Ці казки, давні і милі, - як

Ще звірі говорили.

Більш тому, як років 100,

Їх писав Іван Франко.

І відомий «Лис Микита» -

Казка, всіма пережита.

І Фарбований той Лис, -

Мав поет до віршів хист.

Читець.

Хоч його давно нема, Жива пам’ять про Франка.

Ви сідайте десь в затишку

І відчуйте його книжку.

Ведучий 1. За своє життя Іван Якович написав майже 6 тисяч творів у 50-ти томах. Поет знав 14 іноземних мов, а його твори перекладені 60-ма мовами світу.

Ведучий 2. Важкі умови життя, урядові переслідування підірвали здоров’я письменника. Він тяжко захворів. 28 травня 1916 року Івана Франка не стало. Похований у Львові.

    (Звучить гімн "Не пора". Під тиху мелодію читці читають вірш "Розвивайся ти, високий дубе").

    Читець 1.

Розвивайся ти, високий дубе,

Весна красна буде!

Розпадуться пута віковії,

Прокинуться люде.

Роздадуться пута віковії,

Тяжкії кайдани,

Непобіджена злими ворогами

Україна встане.

Встане славна мати Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані, аж до Сяна-річки

Одна, нероздільна...

Щезнуть межі, що помежували

Чужі між собою.

Згорне мати до себе всі діти

Теплою рукою!

    Читець 2.

"Діти ж мої, діти нещасливі,

Блудні сиротята,

Годі ж бо вам в сусід на услузі

Свій вік коротати!

Піднімайтесь на святеє діло,

На щирую дружбу,

Та щоби ви чесно послужили

Для матері службу.

Чи ще ж то ви мало наслужились

Москві та Ляхові,

Чи ще ж то ви мало наточились

Братерської крові?

(На сцену виносять державний прапор).

    Читець 1.

Пора, діти, добра поглядіти

Для власної хати,

Щоб ґаздою, не слугою

Перед світом стати!

Розвивайся ти, високий дубе,

Весна красна буде

Гей, уставаймо, єднаймося,

Українські люде!

Єднаймося, братаймося.

В товариство чесне,

Хай братерством, щирими трудами

Вкраїна воскресне.

    (Мелодія гімну підсилюється. Усі співають...)