Географічне положення Африки

У перекладі з латинської мови «африкус» означає «без морозний», «той, що не знає холоду»

Африка — другий за розмірами материк земної кулі. Це континент найвищих температур на Землі й контрастних природних комплексів. Тут простягаються найбільша пустеля світу та один із найбільших масивів екваторіальних лісів, одна з найдовших річок планети та найдовше прісноводне озеро. В Африці зберігся унікальний тваринний світ, який вражає різноманіттям великих ссавців, рептилій і птахів-ендеміків.

Пустеля Сахара

Кіліманджаро — це великий сплячий вулка

Річка Ніл

Вологі екваторіальні ліси

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ Географічне положення материка — це його розміщення на планеті щодо екватора, нульового меридіана, тропіків, полярних кіл, інших материків та географічних об’єктів. Географічне положення — важлива складова характеристики будь-якого об’єкта. Це — його своєрідна адреса у просторі.

План характеристики географічного положення материка 1. Розташування щодо екватора, нульового меридіана, півкуль, тропіків, полярних кіл, теплових поясів. 2. Крайні точки. 3. Океани та моря, характер течій, що омивають материк. 4. Найближчі за розташуванням материки та шляхи сполучення з ними. Африки єдиний материк, який майже посередині перетинається екватором. Отже, Африка лежить в обох півкулях Землі. І тому, коли в Північній півкулі — літо, то в Південній — зима.

Більша частина континенту розміщена між двома тропіками, в екваторіальному, субекваторіальному та тропічному кліматичних поясах, завдяки чому на значній території постійно спостерігаються високі температури повітря. Лише північна та південна частини заходять у субтропічні пояси

Крайні точки матнрика Північна — мис РасЕнгела; південна — мис Агульяс (Голковий); західна — мис Альмаді; східна — мис РасГафун.

Африку омивають води двох океанів та їхніх морів: із заходу й півночі — Атлантичний океан, зі сходу й півдня — Індійський океан, із півночі — Середземне море, із північного сходу — Червоне море. Водні об'єкти які омивають материк Холодні океанічні течії Канарська та Бенгельська в тропічних широтах біля західних берегів знижують температури та посилюють посушливість клімату прибережних територій. Теплі течії, наприклад, Гвінейська та Мозамбіцька, навпаки, підвищують температуру та вологість прилеглих до океанічних узбереж частин материка.

Єдиний материк, до якого наближена Африка, — Євразія. Материки зв’язані між собою Суецьким перешийком, через який побудовано Суецький канал . Від Європи Африку відокремлюють Середземне море та Гібралтарська протока (, а від Азії — Червоне море та Бабель Мандебська протока.

Берегова лінія Африки слабо розчленована. Найбільшими затоками є Аденська та Гвінейська. На сході виступає єдиний великий півострів Сомалі. Найбільший острів Мадагаскар від материка відокремлений Мозамбіцькою протокою. Береги материка дуже обривисті, з крутими уступами, мають мало зручних бухт.

Африку відкрили самі африканці. Так, у Стародавньому Єгипті ще задовго до нашої ери нагромаджувалися перші знання про материк. Відомо, що 3,5 тис. років тому єгиптяни здійснювали далекі плавання вздовж берегів Червоного моря. Фараони відряджали своїх підданих у країну Пунт (нині Ефіопія і Сомалі), звідки ті привозили слонову кістку, золото, цінні породи дерев. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОСВОЄННЯ.

Уже в найдавніші часи Африка приваблювала до себе мореплавців із Греції та Фінікії. На межі VII—VI ст. до н. е. фінікійці здійснили перше плавання навколо материка. У VІ ст. до н. е. фінікійці зробили значне географічне відкриття — вони морем обігнули Африку й довели, що це окремий великий масив суходолу, зусібіч оточений водою.

Незважаючи на відносну близькість, для європейців Африка тривалий час залишалася загадковою. Освоєнню перешкоджали незручні для плавання береги, безкраї пустелі, дикі тварини, непрохідні лісові хащі. У XV ст. ряд подорожей уздовж берегів материка здійснили португальські мореплавці. Бартоломеу Діаш у 1487 р. досяг мису Бур (пізніше перейменова ного на мис Доброї Надії). У 1497—1499 рр. шлях навколо Африки в Індію проклав Васко да Гама Так «розвідники Індії» встановили обриси берегів Африканського континент.

У середині ХV ст. з Африки в Європу привезли перших темношкірих рабів, після чого їх відправили на продаж і в Америку. Європейські держави поступово ділили територію материка між собою. Однак учені — першовідкривачі нових земель часто виступали на захист темношкірого населення. Одним із них був відомий шотландський мандрівник Девід Лівінгстон. У 1841 р. він як лікар та місіонер прибув до Південної Африки, де організовував школи, лікував хворих і водночас займався дослідженнями. Д. Лівінгстон першим із європейців перетнув Південну Африку із заходу на схід, обстежив басейн річки Замбезі та відкрив водоспад, який назвав Вікторія. Він вивчав південні й західні береги озера Танганьїка, описав верхню течію річки Конго, досліджував життя, звичаї та традиції місцевого населення.

Українець, випускник Харківського університету, гірничий інженер Єгор Ковалевський допомагав жителям Єгипту в пошуках і розробці родовищ золота, вивчав Блакитний Ніл. Дослідження Африки триває і в наш час: ведеться пошук артезіанських басейнів, родовищ корисних копалин. Серед фахівців, що проводять дослідження, є і чимало українців та українок.

Стор.78

Стор.78

• Африка - найбільший материк за площею • Вона найбільший уламок Гондвани? • Вона лежить у всіх півкулях? • Її омивають три океани? • На півночі її омиває Червоне море? • Ґвінейська затока - найбільша у світі? • Мозамбіцька протока - найдовша у світі? • Африку називають улюбленицею Сонця? Чи вірите ви, що …