Географія, 10 клас, КТП на 2023-2024 н.р.

№

уроку

Дата

уроку

Зміст уроку та види навчальної

діяльності

Прим.

ВСТУП до курсу (2 год.)

1

Географічне країнознавство. Об’єкт та предмет географічного країнознавства. Регіони світу (за класифікацією ООН). Глобалізація як тенденція розвитку сучасного світу. Значення країнознавства. Джерела знань.

§ 1

2

Сучасна політична карта світу. Об’єкти політичної карти світу. Державний лад. Типи країн за рівнем розвитку.

§ 2

Учень/учениця називає та показує на карті регіони світу (за класифікацією ООН); наводить приклади та уміє користуватися джерелами географічних знань про регіони та країни світу.

Тема 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПИ (8 год.)

3

Географічне положення Європи. Економіко-географічне розташування. Склад та політична карта регіону. Державний лад та устрій країн Європи. Зміни на політичній карті Європи кін. ХХ – поч. ХХІ ст. Прояви сепаратизму та військової агресії. Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку.

§ 3

4

Інтеграційні процеси та міжнародні організації. Інтеграційні процеси (Європейський союз, Шенгенська зона). Міжнародні огранізації (Рада Європи, НАТО, ОДКБ). Глобалізаційні процеси.

§ 4

5

Природні умови і ресурси Європи. Рельєф та корисні копалини. Клімат. Внутрішні води. Природні зони та ландшафти. Природно-ресурсний потенціал.

§ 5

6

Населення Європи та його розміщення. Природний та механічний рух населення. Демографічна політика. Структура населення регіону: статево-вікова, етнічна, мовна, релігійна. Розміщення населення.  Українська діаспора у країнах Європи.

§ 6

7

Первинний сектор економіки. Особливості господарства. Видобувна промисловість. Сільське господарство. Лісове господарство. Рибальство та аквакультура.

§ 7

8

Вторинний сектор економіки. Виробництво і постачання електроенергії. Розвиток промисловості. Металургія. Машинобудування. Хімічна промисловість та нафтопереробка. Легка та харчова промиловість. Переробна промисловість: електроенергетика, металургія, машинобудування, хімічна, лісова, легка, харчова промисловість. Основні промислові регіони. Реіндустріалізація.

Практична робота № 1. Порівняльна характеристика структури промислового виробництва двох економічно розвинених невеликих країн Європи (на вибір).

§ 8

9

Третинний сектор економіки. Міжнародна торгівля. Транспорт. Фінансові та ділові послуги. Наука та освіта. Рекреація та туризм. Зв’язки України з країнами Європи.

§ 9

Учень/учениця називає склад регіону; розрізняє форми державного правління і територіального устрою країн Європи; наводить приклади різних типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку, кількісних та якісних змін на політичній карті регіону; показує на карті: субрегіони Європи (Західна Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа); країни Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Польща, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Словенія, Хорватія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Литва, Латвія, Естонія, Греція, Мальта, Кіпр, Росія); основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море, Скандинавія), лісозаготівлі, рекреації; «центральну вісь» розвитку Європи, найбільші промислові регіони (Рур у Німеччині, Великий Лондон у Великій Британії, Іль-де-Франс у Франції, Верхньосілезький у Польщі, Придніпров’я в Україні; Центральна Росія, Урал в Росії); Лотаринзький мегаполіс; найбільші морські порти (Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона); аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль, Франкфурт-на-Майні); найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам, Франкфурт-на-Майні); світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Женева, Відень, Мілан); розуміє зміст понять «джентрифікація», «реіндустріалізація»; характеризує особливості демографічних та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні; здійснює необхідні обчислення для оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами; порівнює чинники міжнародної спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою; обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі; пояснює причини вузької спеціалізації промислового виробництва економічно розвинених невеликих країн Європи; вирізняє особливості економіки країн Європи, зумовлені регіональною інтеграцією; робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку країн  і субрегіонів Європи; прогнозує позитивні риси та ризики вступу України до ЄС; оцінює роль ЄС та НATO в регіоні, вплив ТНК на економіку регіону; співставляє позитивні та негативні наслідки глобалізації в економіці та культурі країн Європи.

10

Узагальнення і контроль знань за темою «Загальна характеристика Європи»

-

Тема 2. КРАЇНИ ЄВРОПИ (7 год.)

11

Німеччина. Місце в регіоні і світі. Населення і розселення. Особливості сучасного розвитку. Фінансові та ділові послуги. Туризм. Транспорт. Основні галузі вторинного сектору економіки. Видобувна промисловість. Сільське господарство. Просторова організація господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Німеччиною.

§§ 10, 11

12

Франція. Місце в регіоні і світі. Населення та розселення. Франкофонія. Туризм. Фінансові послуги. Наукові дослідження. Транспорт. Основні галузі вторинного сектору економіки (атомна енергетика, машинобудування, хімічна промисловість, фармацевтика і парфумерія, харчова промисловість). Сільське господарство. Просторова організація господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Францією.

§ 12

13

Велика Британія. Місце в регіоні і світі. Населення та розселення. Співдружність націй. Особливості сучасного розвитку країни. Фінансові та ділові послуги. Наука і освіта. Туризм. Вторинний сектор економіки (авіакоспічна промисловість, автомобілебудування, хімічна промисловість і фармацевтика). Нафто- і газовидобуток. Сільське господарство. Просторова організація господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Великою Британією.

§ 13

14

Італія. Місце в регіоні і світі. Населення та розселення. Особливості сучасного розвитку країни. Фінансові послуги. Туризм. Основні галузі вторинного сектору економіки. Сяільське господарство. Просторова організація господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Італією.

Практична робота № 2. Просторова організація економіки однієї з європейських країн G7 (на вибір).

§ 14

15

Польща. Місце в регіоні і світі. Населення та розселення. Особливості сучасного розвитку країни. Туризм. Транспорт. Вторинний сектор економіки (електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість, легка промисловість). Видобувна промисловість та сільське господарство. Просторова організація господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Польщею.

§ 15

16

Росія. Місце в регіоні і світі. Населення та розселення. Українська діаспора. Особливості сучасного розвитку країни. Мілітаризація економіки. Ділові та фінансові полсуги. Транспорт. Туризм. Вторинний сектор економіки (електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість і нафтопереробка). Первинний сектор економіки (видобувна промисловість та сільське господарство). Просторова організація господарства. Зовнішні економічні зв’язки.

§§ 17, 18

Учень/учениця називає основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі; складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки високорозвинених та середньорозвинених країн; наводить приклади промислових виробництв та послуг, що становлять міжнародну спеціалізацію окремих європейських країн; показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові та туристичні центри країн; складає комплексну економіко-географічну характеристику Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Польщі, Росії, картосхему просторової організації економіки країни; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни, рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні; пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних регіонів промисловості; обґрунтовує особливості структури експорту та імпорту товарів та послуг країн Європи; оцінює вплив ТНК на економіку країн регіону; прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

17

Узагальнення і контроль знань за темою «Країни Європи»

-

Тема 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЗІЇ (6 год.)

18

Географічне положення Азії. Економіко-географічне розташування. Склад регіону. Цивілізації Азії. Основні світові релігії.

§ 19

19

Сучасна політична карта Азії. Державний лад і територіальний устрій країн Азії. Типи країн Азії за рівнем економічного розвитку. Міжнародні організації (АСЕАН, Ліга арабських держав). Райони збройних конфліктів та проявів тероризму.

§ 20

20

Природні умови і ресурси Азії. Рельєф та корисні копалини. Клімат. Внутрішні води. Природні зони та ландшафти. Природно-ресурсний потенціал.

§ 21

21

Населення Азії та його розміщення. Демографічні процеси. Статево-вікова структура. Розміщення населення. Світові міста, міські агломерації в Азії, мегаполіси Японії та Китаю. Етнічний та релігійний склад. Працересурсний потенціал.

§ 22

22

Господарство країн Азії. Особливості економіки. Сільське господарство та видобувна промисловість. Транспорт, фінансові послуги та туризм. Міжнародні зв’язки України з країнами Азії.

Практична робота № 3. Порівняння продовольчого кошика жителів країн Західної та Східної Азії.

§ 23

Учень/учениця називає склад регіону; наводить приклади країн Азії, що належать до різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку; показує на карті: субрегіони (Західна Азія, Південна Азія, Південно-Східна Азія, Східна Азія, Центральна Азія); країни Азії (Китай, Індія, Японія, Ізраїль, Республіка Корея, Сінгапур, Саудівська Аравія, Іран, Казахстан, Туреччина, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Ірак, Пакистан, Сирія, Монголія,  Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка, Мальдівські Острови, В’єтнам, КНДР, Афганістан); басейни видобутку нафти і природного газу (Перська затока, Центральноазійський, Зондський); кам’яного вугілля (Карагандинський у Казахстані, Північно-Східний у Китаї, Східний в Індії), країни зі значним видобутком залізних руд (Китай, Індія, Казахстан), мідних руд (Казахстан, Монголія, Іран), олов’яних руд (Китай, Малайзія), вольфрамових руд (Китай); райони лісозаготівлі, рекреації; найбільші промислові райони (Тихоокеанський в Японії, Північно-Східний у Китаї, «Індійський Рур»); світові міста в Азії (Гонконг/Сянган, Сінгапур, Токіо, Шанхай, Дубай, Пекін, Мумбай, Сеул, Нью-Делі, Стамбул, Бангкок); мегаполіси (Токайдо в Японії, Дельта річки Янцзи, Гонконг/Сянган – Гуанчжоу в Китаї); найбільші морські порти (Сінгапур, Нінбо-Чжоушань, Шанхай, Гонконг/Сянган, Пусан, Нагоя, Осака, Токіо, Гаосюн, Мумбай); аеропорти-хаби у містах Пекін, Токіо, Гонконг/Сянган, Джакарта, Дубай, Бангкок, Сінгапур, Гуанчжоу, Шанхай, Стамбул; найбільші фінансові центри Азії (Сінгапур, Гонконг/Сянган, Токіо, Сеул, Дубай, Шанхай); характеризує особливості демографічних, урбанізаційних процесів та розміщення населення в Азії, основні риси сучасного стану економіки; пояснює виникнення міждержавних конфліктів у регіоні; порівнює ресурсозабезпеченість, працересурсний потенціал субрегіонів Азії, особливості господарства різних за рівнем економічного розвитку країн Азії; обґрунтовує  розміщення основних районів видобування мінеральних ресурсів, обробної промисловості в Азії; використовує тематичні карти для порівняння спеціалізації сільського господарства  субрегіонів Азії; робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Азії; оцінює вплив глобалізації, в т.ч. ТНК на місце країн Азії в міжнародному географічному поділі праці; висловлює власні судження щодо шляхів вирішення міждержавних конфліктів у регіоні.

23

Узагальнення і контроль знань за темою «Загальна характеристика Азії»

-

Тема 4. КРАЇНИ АЗІЇ (7 год.)

24

Природа і населення Японії. Економіко-географічне положення. Місце країни в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та світі. Населення та розселення. Особливості сучасного розвитку країни.

§ 24

25

Господарство Японії. Науково-виробнича сфера. Фінансово-банківська система. Трапспорт. Вторинний сектор економіки (чорна металургія, хімічна промисловість, машинобудування). Первинний сектор економіки (традиції та технології). Сільське гоподарство. Просторова організація господарства (мережа технопарків і технополісів). Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Японією.

§ 25

26

Природа і населення Китаю. Економіко-географічне положення. Місце країни в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та світі. Природні ресурси. Населення та розселення. Особливості сучасного розвитку країни.

§ 26

27

Господарство Китаю. Експортна орієнтація економіки Китаю. Фінансово-банківська діяльність.  Транспорт. Вторинний сектор економіки (багатогалузевість промисловості). Сільське господарство. Видобуток вугілля і нафти. Просторова організація господарства. Спеціальні економічні зони. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Китаєм.

§ 27

28

Республіка Корея (Південна Корея). Місце країни в регіоні та світі. Населення та розселення. Особливості сучасного розвитку країни. Експортно-орієнтована модель економіки. Третинний сектор економіки. Вторинний сектор економіки. Первинний сектор економіки. Просторова організація господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Республікою Корея.

-

29

Індія. Місце країни в регіоні та світі. Природно-ресурсний потенціал. Населення і розселення. Особливості сучасного розвитку. Рослинництво. Видобуток вугілля і руд кольорових металів. Вторинний сектор (металургія і машинобудування). Туризм. Транспорт. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Індією.

Практична робота № 4. Оцінювання працересурсного потенціалу країн Японії, Китаю та Індії на основі аналізу статево-вікових пірамід.

§ 28

Учень/учениця називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки високорозвиненої країни та країни, що розвивається; наводить приклади промислових виробництв та послуг окремих країн регіону; показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн; аналізує динаміку чисельності та статево-вікову структуру населення окремих країн Азії на основі аналізу статево-вікових пірамід; проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни; дає оцінку ресурсозабезпеченості окремих країн; складає комплексну економіко-географічну характеристику Японії, Китаю, Південної Кореї, Індії; ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процеси інформаційно-технологічного прориву Японії, Китаю та Республіки Корея; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення, розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні; порівнює чинники міжнародної спеціалізації Японії, Китаю, Республіки Корея, Індії; пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних районів (центрів) обробної промисловості; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг окремих країн регіону; обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва Японії; робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у Південній Кореї, Китаї, Японії та Індії; порівнює позитивні та негативні наслідки глобалізації в економіці та культурі Японії, Китаю, Південної Кореї та Індії; висловлює власні судження що до перспектив взаємовигідного співробітництва України з країнами Азії.

30

Узагальнення і контроль знань за темою «Країни Азії»

-

РЕЗЕРВ (2 год.)

№

уроку

Дата

уроку

Зміст уроку та види навчальної

діяльності

Прим.

Тема 5. ОКЕАНІЯ (4 год.)

31

Природа і населення Австралійського союзу. Місце країни у світі та регіоні. Природні умови та ресурси. Населення та розселення. Українська діаспора в Австралії.

§ 29

32

Господарство Австралійського союзу. Особливості сучасного розвитку. Наука (інформаційні технології). Фінасові послуги. Туризм. Транспорт. Основні галузі вторинного сектору (електроенергетика, металургія, машинобудування). Видобувна промисловість (вугілля, боксити). Тваринництво. Риболовство і аквакультура. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Австралією.

§ 30

Учень/учениця називає чинники міжнародної спеціалізації країни; показує на карті: райони видобутку корисних копалин на території Австралії (кам’яного вугілля, залізних, алюмінієвих, мідних руд, золота); найбільші промислові осередки Австралії (Південно-Східний, Південно-Західний); найбільші морські порти (Мельбурн, Сідней, Перт, Брісбен); світові міста в Австралії (Сідней, Мельбурн); аналізує динаміку природного та механічного руху населення країни; складає комплексну економіко-географічну характеристику Австралії; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг країни; обґрунтовує основні напрямки експорту сировини та імпорту капіталу й технологій; робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів країни.

33

Острівні держави Океанії. Мікронезія, Меланезія, Полінезія. Географічне положення. Держави та залежні території. Природні умови та ресурси. Населення. Господарство (сільське господарство, туризм, народні промисли). Зовнішні економічні зв’язки.

§ 31

Учень/учениця називає приклади країн, що включені до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії; показує на карті: Мікронезію, Меланезію, Полінезію; держави (Федеративні Штати Мікронезії, Маршалові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Палау, Фіджі, Тонга, Науру, Самоа, Кірибаті, Нова Зеландія); залежні території (острів Гуам, Американське Самоа, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Острови Кука, Піткерн); пояснює особливості міжнародної спеціалізації країн; обґрунтовує рівень економічного розвитку більшості  країн.

34

21.02

Узагальнення і контроль знань за темою «Океанія».

-

Тема 6. АМЕРИКА (7 год.)

35

Політико-географічне положення Америки.  Географічне положення Америки. Склад регіону. Сучасна політична карта Америки. Форми державного правління і територіального устрою країн. Типи країн за рівнем економічного розвитку. Міжнародні організації (НАФТА, Меркосур, НATO). Природні умови і ресурси регіону.

§ 32

36

Населення і розселення Америки. Заселення Америки. Сучасне населення. Урбанізаційні процеси.  Система розселення. Англо-Америка. Латинська Америка (Центральна Америка, країни Карибського басейну, Південна Америка).

§ 33

37

Господарство країн Америки. Формування господарства регіону. Третинний сектор. Вторинний сектор. Первинний сектор. Нерівномірність економічного розвитку  субрегіонів Америки. Зв’язки України з країнами Америки.

Практична робота № 5. Типологія країн Америки за рівнем їх економічного розвитку.

§ 34

Учень/учениця називає склад регіону; наводить приклади країн Америки, що належать до різних форм державного правління,  різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку;  показує на карті: субрегіони (Північна Америка, Центральна Америка, Карибський басейн, Південна Америки); країни Америки (США, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, Перу, Колумбія, Венесуела, Чилі, Еквадор, Уругвай, Парагвай, Болівія, Панама, Ямайка, Гаїті, Домініканська Республіка); залежні території (Аруба, Кайманові острові, Бермудські острови, Віргінські острови, Пуерто-Ріко, Французька Гвіана, Мальвінські / Фолклендські острови); мегаполіси (Приатлантичний, Приозерний, Каліфорнійський); основні райони видобування мінеральних ресурсів (Техаський, Аляскинський, Каліфорнійський, Мексиканської затоки, Західноканадський, Центральноамериканський басейни видобування нафти; Аппалацький в США, Західний у Канаді вугільні басейни, рудний пояс Анд-Кордильєр); осередки переробної промисловості (Приатлантичний, Приозерний, Примексиканський); трансконтиненталь-ні магістралі (Трансамазонська, Панамериканське шосе); найбільші морські порти (Лос-Анджелес, Ванкувер, Нью-Йорк, Філадельфія, Саванна, Колон, Сантус); аеропорти-хаби (Атланта, О’Хара в Чикаго, Лос-Анджелес, Даллас); найбільші фінансові центри Америки (Нью-Йорк, Вашингтон, Сан-Франциско, Бостон, Торонто, Чикаго); світові міста в Америці (Нью-Йорк, Чикаго, Торонто, Сан-Паулу, Лос-Анджелес, Мехіко, Буенос-Айрес, Сан-Франциско, Вашингтон, Монреаль); характеризує особливості формування населення субрегіонів; порівнює рівні і темпи урбанізаційних процесів, форми сільського розселення в окремих країнах регіону; визначає забезпеченість окремих країн певними видами природних ресурсів; вирізняє основні риси господарства ключових країн нової індустріалізації та невеликих країн плантаційного господарства; класифікує  країни за рівнем розвитку третинного сектору господарства; пояснює розміщення основних промислових районів і центрів, світових міст у регіоні; обґрунтовує напрямки розвитку транспортної інфраструктури в регіоні; робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Америки; оцінює вплив інтеграційних процесів у регіоні на економічний розвиток країн; висловлює власні судження про роль ТНК в економіці країн регіону.

38

США.  Місце у регіоні та світі. Природно-ресурсний потенціал. Населення і  розселення. Українська діаспора США. Особливості сучасного розвитку. Фінансова і біржова діяльність. Наука і освіта. Охорона здоров’я. Туризм і транспорт. Вторинний сектор (нафтопереробка і нафтохімія, машинобудування, металургія). Видобувна промисловість. Сільське господарство. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України зі США.

§§ 35, 36

39

Канада. Місце країни у світі та регіоні. Природні умови. Населення. Українська діаспора в Канаді. Особливості сучасного розвитку країни. Банківська діяльність. Наука. Туризм і транспорт. Вторинний сектор (електроенергетика, машинобудування, нафтопереробка, металургія). Видобувна промисловість. Сільське і лісове господарство. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Канадою.

§ 37

40

Бразилія. Місце країни у світі та регіоні. Природні умови. Населення і розселення. Сучасний розвиток економіки. Видобувна промисловість. Сільське господарство. Вторинний сектор (електроенергетика, чорна і кольорова металургія, машинобудування). Фінанси. Наука. Туризм і транспорт. Зовнішні економічні зв’язки.

Практична робота № 6. Порівняльна характеристика машинобудування США, Канади та Бразилії.

§ 38

Учень/учениця називає домінуючі складники господарства високорозвиненої країни та країн, що розвиваються; показує на карті найбільші міста, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші аеропорти, морські порти, фінансові центри та туристичні райони країн; наводить приклади промислових виробництв та послуг, що визначають міжнародну спеціалізацію країн Америки; аналізує статистичну інформацію щодо динаміки чисельності населення, природного та механічного руху, статево-вікову структуру населення країн; складає комплексну економіко-географічну характеристику США, Канади, Бразилії; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; встановлює чинники міжнародної спеціалізації США, Канади, Бразилії; пояснює  особливості розміщення основних промислових районів (центрів) обробної промисловості та формування спеціалізованих районів товарного сільського господарства, існування мало освоєних та неосвоєних районів у межах країн; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг США, Канади, Бразилії;  обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу і технологій та закордонного підприємництва із США; робить висновки про доцільність використання досвіду США та Канади, потенціалу української діаспори в цих країнах у реформуванні економіки в Україні; оцінює роль економічної свободи і підприємництва в соціально-економічному розвитку США; співставляє позитивні та негативні економічні та екологічні насліди глобалізації в Бразилії.

41

Узагальнення і контроль знань за темою «Америка».

-

Тема 7. АФРИКА (5 год.)

42

Політико-географічне положення Африки. Склад регіону. Сучасна політична карта Африки. Державний лад країн Африки. Природні умови і ресурси регіону.

§ 39

43

Населення і розселення Африки. Демографічні процеси.  Статево-віковий склад і трудові ресурси. Система розселення. Етнічний склад.

§ 40

44

Господарство країн Африки. Особливості сучасного розвитку. Сільське господарство. Видобувна промисловість. Вторинний сектор. Становлення третинного сектору економіки. Економічний розвиток  субрегіонів Африки. Зовнішні економічні зв’язки.

Практична робота № 7. Райони видобування нафти, руд кольорових металів, центри їх переробки, основні транспортні магістралі та порти Африки.

§ 41

Учень/учениця називає та показує на карті: субрегіони (Північна Африка, Західна Африка, Південна Африка, Східна Африка, Центральна Африка), країни Африки (Єгипет, Лівія, Алжир, Туніс, Марокко, Ефіопія, Чад, Сомалі, Сенегал, Нігерія, Габон, Гвінея, Гана, Демократична Республіка Конго, Танзанія, Замбія, Зімбабве, Ангола, Намібія, Південна Африка, Мадагаскар, Сейшельські Острови), райони видобутку корисних копалин: Сахарський та Гвінейської затоки басейни нафти і природного газу, Мідний пояс, вугільні басейни ПАР і Зімбабве, алюмінієві руди Західної Африки, залізні руди, золото, алмази Південної Африки, фосфорити Марокко, Тунісу, найбільші морські та авіаційні порти (Александрія, Каїр, Касабланка, Дакар, Лагос, Момбаса, Кейптаун, Дурбан, Дар-Ес-Салам), світові міста в Африці (Йоганнесбург, Каїр, Кейптаун, Дакар, Лагос, Найробі); характеризує політичну карту регіону; аналізує статистичну інформацію щодо відтворення населення, рівнів і темпів урбанізації в Африці; порівнює особливості ресурсозабезпеченості та спеціалізації субрегіонів Африки; встановлює взаємозв’язки між районами поширення збройних конфліктів та природними ресурсами, які є джерелом фінансування цих протистоянь; обґрунтовує напрямки розвитку транспортної інфраструктури в регіоні; використовує тематичні карти для обґрунтування інтенсивності прояву глобальних проблем людства в субрегіонах Африки.

45

Найбільші держави Африки. Єгипет та ПАР. Місце у регіоні та світі. Природні умови та ресурси. Населення і розселення. Особливості сучасного розвитку. Фінансові послуги. Туризм. Транспорт. Основні галузі вторинного сектору економіки. Видобувна промисловість. Сільське господарство. Зовнішні економічні зв’язки.

§§ 42, 43

Учень/учениця називає домінуючі складники секторів економіки Єгипту та ПАР; показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн; складає комплексну економіко-географічну характеристику Єгипту та ПАР; порівнює чинники розвитку міжнародної спеціалізації Єгипту та ПАР; характеризує структуру експорту товарів та послуг Єгипту та ПАР; обґрунтовує основні напрямки експорту товарів із ПАР, основних туристичних потоків до Єгипту та ПАР; робить висновки про доцільність використання досвіду Єгипту у розбудові туристичного комплексу України.

46

Узагальнення і контроль знань за темою «Африка».

-

Тема 8. УКРАЇНА В МІЖНАРОДНОМУ ПРОСТОРІ (2 год.)

47

Україна і світ. Геополітична карта світу. Геополітична структура сучасного світу. Місце України на сучасній геополітичній карті світу. Вектори сучасної української геополітики. Глобальні системи виробництва та послуг. Міжнародна валютно-фінансова система. Зовнішня торгівля України. Участь України в процесах європейської економічної інтеграції.

§§ 44, 45

Учень/учениця  визначає місце України на геополітичній карті світу; пояснює вплив окремих чинників, які зумовлюють геополітичну роль України; аргументує домінуючі вектори зовнішньої політики; оцінює за певними критеріями вплив на Україну геополітичних центрів сили; називає основних торгівельних партнерів України; наводить приклади країн-інвесторів та великих ТНК в України, районів транскордонного співробітництва, приклади міжнародних науково-технічних проектів за участі України; показує на карті напрямки товарного експорту з України, міжнародні транспортні коридори на території України, основні туристичні потоки до України; оцінює зміни міжнародної спеціалізації України у зв’язку з інтеграцією в Європейський економічний простір; пропонує шляхи оптимізації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті сталого розвитку.

48

Узагальнення і контроль знань за темою «Україна в міжнародному просторі».

-

РЕЗЕРВ (2 год.)