Географія в середньовічній Вірменії

Географія в середньовічній ВірменіїКухар Анастасія Анатоліївна

 На картах найбільших істориків і географів давнини Вірменія відзначена поряд з Персією, Сирією та іншими стародавніми державами; показові карти Гомера, Гекатея Мілетського, Птолемея і багатьох інших)На мапі Геродота, 450 до н. е.

У середньовічній Вірменії навіть у найтяжчі часи освіта, культура та писемність були на високому рівні. Понад 25 тисяч рукописів дійшло з давнини до наших часів. Це твори з історії, філології, математики, астрономії, географії, медицини, права, філософії, богослів’я

Говорячи про побут вірменського народу, Лев Лопатинський зауважує: “Вірменський народ,що складався переважно із селян, продовжуючи жити на своїй території, зберігав традиційний спосіб життя в господарстві та побуті ,що склався на засадах землеробсько-тваринницького господарства, в умовахх гірсько-низинного ландшафту й різкоконтинентального клімату ”

Вірменська Географія. Ашхарацуйц (вірм. Աշխարհացույց, букв. «Показ світу») — пам'ятка географії і картографії стародавньої Вірменії. Довгий час автором твору вважався Мовсес Хоренаці, проте зараз більшість істориків схильні вважати автором Ашхарацуйця Ананія Ширакаці, мислителя VII століття.

«Ашхарацуйц», написаний за традицією античної географії, що бере свій початок з Географії Клавдія Птолемея. У першій частині «Ашхарацуйця» наводяться загальні відомості про світ, про його рельєф, кліматичні зони, моря тощо 

Друга, більш розгорнута частина, містить опис відомих на той час материків — Європи, Лівії (Африки) та Азії. Вказується їх розташування, називаються народи, що населяють ці материки, відмічені головні моря, гори, ріки, корисні копалини, флора, фауна та ін.