ГЕОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНА ОСНОВА ЛАНДШАФТІВ ВЕСЕЛІВСЬКОГО РАЙОНУ

ГЕОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНА ОСНОВА ЛАНДШАФТІВ

ВЕСЕЛІВСЬКОГО РАЙОНУ

В геоструктурному відношенні Веселівський район розташований на південному схилі Українського кристалічного щита давньої Східно-Європейської платформи. В деформації фундаменту значну роль відіграли розломи в широтному і меридіональному напрямках. Кристалічні породи фундаменту платформи (граніти, мігматити, кристалічні сланці тощо) в межах району на поверхню не виходять, вони опущені на глибини від 200-300 м до 400-500 м і перекриті осадовими породами мезозою-кайнозою, які представлені вапняками, піщаниками і сірими мергелями крейдяного періоду; сірувато-зеленими глинами, глауконітовими пісками палеогену. Поверхневий шар порід утворюють лесовидні відклади антропогену еолово-делювіального походження, а по долинам балок і річок – алювіальні відклади заплав.

Вивчення мезозойсько-кайнозойських відкладів показує, що структурний план в цілому мало змінювався з крейдяного періоду. В крейді на території району було море. В палеогені та неогені морські умови збереглися. І лише в міоцені море скорочується. Трансгресії мезозою і кайнозою залишили після себе значні шари піщаних і глинистих відкладів. Під впливом зовнішніх геологічних процесів в кайнозої відбулися значні руйнування і перенос порід, накопичення пухких відкладів. В палеогені утворилися 3 яруси порід: бучакський, київський і харківський. Породи бучакського горизонту представлені бурими крупнозернистими пісками і галькою з каоліновими прошарками (потужність 50-60 м). Київський ярус складений пісками, пісковиками, вапняковими глинами, мергелями (потужність 32-61м). Харківський ярус утворюють сірувато-зелені і темно-сірі глини (потужність 130-185 м). Неогенові відклади залягають неглибоко і представлені тортонським, сарматським і понтійським ярусами. Породи тортонського ярусу – це різнозернисті піски з черепашкою, глини і світлосірі вапняки. Найбільш поширені сарматські відклади – темні сланцеві глини з прошарками глинистих пісків. Понтійські відклади – червоно-бурі глини.

Четвертинні відклади представлені суглинками, місцями глинами, утворення яких пов’язане з континентальними умовами антропогену, чергуванням льодовикових і міжльодовикових епох.

Формування водоносних горизонтів приурочено до порід бучакського, тортонського і сарматського ярусів.

Аналіз геологічної будови показує, що територія Веселівського району не забезпечена цінними корисними копалинами. На північ від смт Веселе є поклади глин, вапняку. Корисні копалини району вивчені ще недостатньо.

Такі особливості геологічної будови та геологічної історії спричинили формування на території краю рівнинного рельєфу – Причорноморської низовини. Це акумулятивна лесова рівнина з загальним нахилом поверхні з півночі на південь. Абсолютні висоти коливаються від 50 м до 80 м. Ухил поверхні на південний схід досягає 0,5°. Північна частина Причорноморської низовини - це так звана Дніпровсько-Молочанська рівнина (Токмаківська), яка характеризується майже плоскою безстічною поверхнею.     

Покровний характер залягання лесів, перекритість ними річкових терас і схилів надає рельєфу згладжений морфологічний вигляд. Монотонний і плоский характер рельєфа Причорноморської низовини порушується малочисельними річковими долинами (річок Малого Утлюка і Великого Утлюка), балками (шириною до 250 м) і суфозійними морфоскульптурами (поди, степові блюдця, суфозійні воронки, мікрозападини). Утворюються суфозійні форми в результаті просідання поверхні в наслідок вимивання лесовидних суглинків. Весною поди затоплюються водами, які випаровуються до середини літа, а поверхня покривається луговою рослинністю.

Характер, направленість і інтенсивність сучасних геоморфологічних процесів в ландшафтах краю визначається вирівняним рельєфом, особливостями геологічної будови і кліматичними умовами і характеризується проявом слабо водо-ерозійних і суфозійних процесів, а також дефляції. Антропогенна діяльність призводить до появи антропогенного рельєфу (іригаційні споруди, дороги, кар’єри, дорожні насипи, котловани і ями з відвалами, канави і траншеї, дрібногрядовий мікрорельєф ріллі, греблі ставків і водосховищ, шахти, штучні тераси на гірських схилах, а також спланований людиною рельєф багатьох міст).