ГКК "Тарасове могутнє слово"

 

П’ядицька ЗОШ І-ІІІ ступенів

імені Степана Мельничука

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тарасове могутнє слово

(сценарій години класного керівника)

 

 

 

 

 

 

Підготував

класний керівник

6-А класу

Павлюк Роман Васильович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012 рік

Мета: З’ясувати основні етапи життя і творчості Великого Кобзаря, показати велич його як людини, поета, борця; прищепити бажання вивчати творчість поета, виховувати почуття гордості від того, що ми – земляки Кобзаря.

Оформлення: Портрет Тараса Шевченка, прикрашений рушником, виставка творів Кобзаря, мультимедійна презентація життєвого і творчого шляху Шевченка, хлопчики і дівчата у вишитих сорочках і блузках, за столом сидять читці.

Передмова: хід свята, виступ учасників супроводжується мультимедійною презентацією та кадрами із відео роликів.

 

Хід години класного керівника

Учитель. На дворі перший день весни. Ще холодно. А у нас сьогодні світло, тепло, затишно, тому розмова піде про світоча нашої культури, генія з світовим визнанням, Пророка, Т.Г.Шевченка, поета, художника. Згадка про поета збадьорює нас мов подих весни. Весь свій мо­гутній талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя, - писав поет, - становить частинку історії моєї Батьківщини».

Діти, а що ви знаєте на сьогоднішній день про Шевченка? (відповіді учнів у формі асоціативного грона”Шевченко”)

Сьогодні  наш усний  журнал під назвою “Тарасове могутнє слово” дасть можливість поглибити знання про життєвий і творчий шлях Шевченка (слайд 1)

Для реалізації нашого завдання ви були об’єднані в групи, кожна з яких мала своє завдання. (слайд 2)

Нашу подорож розпочнемо із першої сторінки під назвою “Дитинство Шевченка” (слайд 3)

 

«Дитинство Шевченка»

(Виходять учні, звучить ніжна мелодія)

1-й учень. (слайд 4) 9 березня 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний на все село вог­ник, - народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий співець — Тарас Шевченко.

2-й учень. Весна-весняночка... Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророка. Ім'я дала йому рідна мати - Тарас, що означає бунтар.

Не на шовкових пелюшках.

Не у величному палаці –

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась...

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась.

(слайд 5 – перегляд відео ролику).

1-й учень. Коли   маленькому   Тарасові виповнилось   два   роки, (слайд 6) родина   Шевченків переїхала до сусіднього села Кирилівки. Тут, у Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство поета.

2-й учень. Коли Тарасу виповнилося вісім років, батьки віддали його до диякона в науку, (слайд 7)  п'яниця-диякон навчав дітей, по церковних книгах і за найменшу провину карав різками. Будучи вже відомим поетом, Шевченко згаду­вав ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Ти взяла мене маленького за руку

 І хлопця, в школу привела

До п'яного дьяка в науку...       

— Учися, серденько, колись,

З нас будуть люди, — ти сказала.

1-й учень. Та не довго тривала Тарасова на­ука. Несподівано горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, по­мерла мати...

2-й учень. Щоб якось упоратися із сім'єю, батько Тараса одружився знову - узяв удову з трьома дітьми. Ма­чуха виявилася жінкою сварливою, недоброю. Во­на зненавиділа «чужих» дітей, а особливо Тараса. Щоб хлопець менше був на очах лихої мачухи, батько брав Тараса чумакувати. Та скоро у 1825 році помер і батько. Смерть батька зовсім приголомшила малого Тараса.

Там матір добрую мою,

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми,

А ми малі були та голі,

Не витерпів лихої долі —

Помер на панщині,..

А ми — розлізлися межи людьми,

Мов мишенята:

Я до школи — носити воду школярам...

1-й учень. Тарас наймитує в школі, а потім наймається  пасти  громадську череду.  Мине 20 років — і він буде з болем згадувати своє ди­тинство у вірші «Мені тринадцятий минало». (слайд 8)

З самого дитинства у Шевченка розвивався хист до малювання.

Учитель. Яким на вашу думку повинен бути справжній художник? (вислуховую учнів). Адже мистецтво звернене до почуттів людини і впливає на неї з великою силою, виховуючи через любов до прекрасного, моральні якості. Отож, як ви здогадались, наступна сторінка нашого журналу має назву “Шевченко-художник”: (слайд 9)

 

«Шевченко-художник»

(Виходять учні)

1-й учень. У вільний від роботи час, Тарас читає, малює, однак думка знайти людину, яка навчила б його малювати, не покидає хлопчи­ка. Так він потрапляє до хлипківського маляра, який погоджується навчити хлопчика малюва­ти. Проте пан Енгельгардт(слайд 10), у якого Шевченко був кріпосним, забирає його до Петербурга і Та­рас стає козачком у свого пана.

2-й учень. У Петербурзі Т. Шевченко зустрічається з маляром-художником І.М. Сошенком. Ця зустріч круто змінила його долю. Сошенко знайомить його з байкарем Є.П. Гребінкою (слайд 11), художником К.П. Брюлловим, (слайд 12)  поетом В.А. Жуковським. Вони побачили ве­ликі здібності художника Шевченка і викупили його з кріпацтва.

1-й учень. 22 квітня 1838 року Енгельгардт підписав офіційний відпускний документ, який засвідчили В. Жуковський, К. Брюллов та М. Вієльгорський. У відпускній записці, зокре­ма, говорилося:

«Я, нижчепідписаний, звільнений від служби гвардії полковник Павло Василів син Енгель­гардт відпустив назавжди на волю кріпосну мою людину Тараса Григорового сина Шевчен­ка, що дістався мені в спадщину від покійного батька мого дійсного таємничого радника Васи­ля Васильовича Енгельгардта, записаного по ревізії Київської губернії, Звенигородського повіту, в селі Кирилівці, до котрої людини мені, Енгельгардту і спадкоємцям моїм в даль­шому справи не має і нічого претендувати, а вільний, він Шевченко обрати собі рід життя, який побажає».

2-й учень. Шевченко виправдав наміри своїх визволителів. (слайд 13) З цього ж першого  дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці і як художник, і як поет. У 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного худож­ника». Тарас малює портрети, картини та ілюстрації до своїх творів. (слайд 14)

(Розглядаються      репродукції      картин Т.Г. Шевченка – слайди 15,16)

Учитель. Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна близько 1200 робіт.

Всім вам відомо, що Шевченко писав вірші і багато їх ви знаєте. Тож наступна сторінка нашого журналу має назву “Шевченко поет і драматург” (слайд 17)

 

«Шевченко-поет і драматург»

(Виходять учні)

1-й учень. (слайд 18) Писати вірші Тарас Шевченко почав ще до звільнення з кріпацтва. Перша згадка про один із його ранніх віршів, що дійшла до нас, датована 31 березня 1837 року. Натхненна праця (слайд 19)  принесла перші плоди - у 1840 році побачила світ першу його поетичну збірку - «Кобзар». (слайд 20)

2-й учень. (слайд 21) 1845 – час виняткової творчої продуктивності для поета. Протягом жовтня - грудня він написав поеми «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», послання «І мертвим, і живим...», цикл переспівів «Давидові псалми», вірші «Холодний Яр», «Минають дні, минають ночі...», «Як умру, то поховайте...» («Заповіт») та інші твори.

1-й учень.   (слайд 22) У 1846 році Т. Шевченко звів усі свої твори у велику рукописну збірку під назвою «Три Літа». Були написані балади «Лілея» й «Русалка», на початку наступного року - поема «Відьма». (слайд 23) У 1847 році з'являються поеми «Княжна» та «Варнак», історична поема «Чернець» і ряд ліричних віршів: «Не гріє сонце на чужині…», «Сон» («Гори мої високії…»), «Самому чудно, а де ж дітись?» та інші. 

2-й учень. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Він малює і пише таємно, а його гнівні вірші несли панам страх. Незважаючи на заборону, Шевченко писав вірші і в солдатах:

О думи мої, думи!

О слово злеє!

За тебе марно я в чужому краї

Караюсь, мучаюсь, але не каюсь.

1-й учень. Коли Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він тужив за Ук­раїною, і це можна простежити в його віршах.

Садок вишневий біля хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть.

Співають, ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря біля хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати —

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула біля них.

Заснуло все — тільки дівчата

Та соловейко не затих.

 

В неволі тяжко, хоча й волі,

Сказать по правді не було.

Та все-таки якось жилось.

Хоть на чужому та на полі...

Тепер не злої тії долі

Як бога ждати довелось.

І жду її, і виглядаю,

Дурний свій розум проклинаю,

Що дався дурням одурить

В калюжі волю утопить.

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Украйні поховають,

Що не в Украйні буду жить

Людей і господа любить.

2-й учень. Доля України завжди хвилюва­ла великого Кобзаря. Шевченко вірить у краще майбутнє свого народу:

1 на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі.

1-й учень. (слайд 24) Шевченко розвивався також і як прозаїк. Він зазначав, що повістей у нього «десятків коло двох набереться», нині відомі тексти лише дев'яти: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Учень. (слайд 25) Тарас Шевченко - не лише поет і прозаїк, а й драматург. Захоплюючись театром, Т. Шевченко пробує свої сили в драматургії, написав він кілька п'єс, але повністю збереглися лише драма "Назар Стодоля" та уривок з історічної драми "Микита Гайдай", в якій ідеться про національно-визвольну війну українського народу проти польської шляхти під керівництвом Богдана Хмельницького. Устами сотника Микити Великий Kобзар закликав слов'янські народи до братерства.

Учитель. (слайд 26) Одна з найбільш маловідомих сторінок біографії великого Kобзаря - участь в Аральській географічній експедиції 1848-1849 років. Тож наступна сторінка нашого журналу: (слайд 27)

 

«Шевченко-географ-дослідник»

1-й учень. (слайд 28) З 5 травня 1848 року Тарас Григорович - художник-дослідник Аральської географічної експедиції. Про це радісно повідомляє у листі: „Я тепер веселий йду на оте нікчемне море Аральське. Не знаю, чи вернувся тілько!.. А йду, їй-богу веселий”. А небезпека для учасників експедиції дійсно була: в степу загроза захворіти холерою чи чумою, потонути в бурхливому недослідженому морі, загинути в сутичці. Південне узбережжя Аралу входило у Хивинське ханство, вороже до Російської імперії.Тарас Григорович багато малює: пейзажи, портрети. На цей період припадає основна частина його письменної творчості в засланні.

2-й учень. Капітан-лейтенанта флоту Олексій Іванович Бутаков подав офіційне клопотання про присвоєння Тарасу Григоровичу звання унтер-офіцера. Це могло б дуже полегшити становище Шевченка і, можливо, скоротити час заслання.  Але за іронією долі поруч відправили донос про те, що, всупереч повелінню імператора, засланному політичному Шевченку було дозволено писати, малювати, вести вільне листування.

Учитель. Ось і перегорнули ми останню сторінку нашого усного журналу. Перед початком нашої зустрічі ми розпочали роботу над складанням грона “Шевченко”. Скажіть будь ласка, чи збагатились ваші знання про Шевченка? Чи можемо ми доповнити наше асоціативне гроно? (учні висловлюють думки при використанні грона). А ще більше про життєвий шлях Т.Г.Шевченка ви можете дізнатися із книг.

(Огляд літератури про життя та творчість письменника).

А зараз, як підсумок нашої години класного керівника, давайте розгадаємо кросворд під назвою “Наш Шевченко”

(учні розгадують кросворд).

У кожного свій Шевченко, бо всяк вибирає в його спадщині те, що йому найближче. Всяк бере у Шевченка стільки, скільки здужа. Всяк пише про нього так, як може.

А сам Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Він росте і розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Шевченко – завжди попереду. До нього треба доростати усім життям! (зачитується молитва(слайд 29 – перегляд відео ролику), учні виходять із свічками).

Я впевнений в тому, що кожен з вас буде вивчати життя і творчість Шевченка, отримувати від нього величезний культурний багаж знань, прославляти ім’я нашого генія крізь тенета часу в майбутнє…