Година - пам*яті до Дня Гідності та Свободи "Україна в наших серцях"

Година пам'яті «Україна в нашім серці»

Ведуча . Український  журналіст  Андрій Хохолкін сказав такі слова: «Я знаю, що таке гідність. Я бачив її. Революція 2013-2014 років…– це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх.

Я бачив гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Але я не бачив гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: «А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?»

Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев’яними щитами, захищали барикади…

  І я не бачив гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі.

Я бачив гідність українського офіцера, котрий, беззбройний, ішов на озброєних окупантів,

Я бачив гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби в своїх мечетях, я бачив гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

...І ви знаєте, що якщо хтось захоче позбавити нас нашої гідності – то ми зможемо себе захистити. Як не в суді, то на вулиці, співаючи гімн України або з коктейлем Молотова в руках.

 

Сцена 1 (за столом сидить молода пара, снідає, обговорює життєві плани)

-Оленко, ти дивилась учора новини?

-Ні, а що?

-Подейкують, що нас до Євросоюзу можуть приєднати, а наш президент як завжди крутить носом.

- Коли я вчора поверталася з навчання, бачила як продавці розвішували вивіски на двері магазинів " Україна за ЄС". Не могла зрозуміти, що твориться.

-Знаєш, кажуть люди протестувати хочуть. Напевне....теж піду. Може і   погодиться наш президент і приєднають  нас до Євросоюзу, от тоді і заживем...

-Ой, Тарасе, боюсь я...

-Та чого ж ти, все буде добре, протест буде мирним... От зараз зателефоную Петрові, розкажу все(Тарас телефонує Петрові)

-Привіт, Петре, чув останні новини?

-Так, кажуть протест збирають.

- Я іду, ти зі мною?

-(3-секундне мовчання)Ой, Тарасе, певне ні...

-Я так і знав...( кидає слухавку)Нащо мені когось, сам піду!

( Встає зі столу, знервовано одягає куртку і виходить з квартири)

Оленка кричить вслід:

-Бережи себе!

Ведуча: ( в момент коли говорять ведучі, на сцену групками виходять люди з плакатами в руках, роблять імітований Майдан)

А в цей час  на Майдані Незалежності встановлювали сцену, людей з плакатами в руках

 " Україна-це Європа" все більшало...Все ближче до вечора важко було зрозуміти, де закінчується цей натовп...

Промови вінчаються із закликами.  Тривога і надія в різних очах.  Буде і радість, і смуток, і сміх, і сльози, і пролита кров...Але зараз ці люди про це навіть не здогадуються. Це буде потім. А зараз-лишень початок...

Майдан жив своїм життям. Хтось вартував, хтось рубав дрова, жінки готували в величезних казанах смачну їжу, а симпатичні дівчата розносили чай. Щогодини, як було заведено на майдані, співали гімн і молилися.

Молодь на  імітованому майдані співає гімн України.

Фон «Нас весна не там зустріла»

Ведуча Ніхто не знав, що принесе завтрашній день. Завтра могло і не настати. Всі спішили жити сьогодні.

Хлопець-Ти знаєш, а ти мені дуже подобаєшся. Навіщо чекати закінчення революції? Давай одружимося тут і зараз.

Дівчина -Та ти що, та яке весілля. А як же батьки, гості, а фата, а сукня?

Хлопець -Люба, ти що? Та це все дурниці. Буде тобі і фата, і сукня, і гості. Друзі, друзі!

Відео (Новини .Весілля на майдані) 1хв.09сек.

Хлопець -Клянуся перед Богом, Україною, перед батьками та перед братами і сестрами з майдану любити тебе аж до смерті, як люблю свою рідну землю і готовий віддати за неї своє життя.

Дівчина-Клянусь бути тобі вірною дружиною, люблячою матір’ю для наших дітей і виховувати їх в дусі патріотизму та любові до землі рідної та канонів церковних допоки не схолоне в жилах кров, від нині і довіку ,клянусь!

(людина з натовпу, головний герой вистави Тарас обертається до глядачів):

Спостерігаючи щодня за кількістю людей та за їх бойовим настроєм, ми вирішили остаточно — це таки революція! 

Мітингар: Боротьба не за щастя вже навіть іде — за життя! Бо його забирають.

 Нас  Надія веде, нас Ідея веде за свободу для рідного краю.

 Українцю, поглянь, там побили жінок! Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було Аж в такому нестерпному стані?..

 Так чинили лиш варвари, злісні хани, лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани вже над нами так само знущались!"  

Сергій Нігоян: відео з 10 секунди

лунають вистріли)

( Лежить мертвий Тарас, до нього підходить ангел, починається розмова):

- Вставай! Нам треба у дорогу! 
- Котра година? 
- Починається уже зоря… 
- Мені щось дурно… 
- Біль, смуток, відчай чи тривога? 
- Скоріше біль, болить страшенно голова. 
- Вставай, бо нас уже чекають! 
- Чекай хвилинку… 
Щось тут не те…. я трохи не збагну…. 
- Вставай! 
- Не можу!!! 
Щось коїться не те - я рук та ніг не підведу!!! 
- У тебе вчора влучили снарядом, 
Тебе рознесло на дрібні шматки… 
- Що? Не може бути цього!!! 
- Вставай! Ми маєм йти! 
- Чекай хвилинку… Як це так? Я - мертвий!! 
Я вже не живий?? 
- Звичайно, і тебе чекає небо! 
Кажу ще раз - ми маєм йти! 
- Але куди? 
- У кращий світ! 
- Хіба такий буває? 
- Буває! 
- Без образ, ганьби, знущань, брехні?!! 
- Так, там є усе чого усі так прагнуть та чекають, 
Там є любов і мир… 
- Хіба цього немає на землі? 
- А ти як думаєш? 
- Не знаю… 
Але мені здавалося що є! 
- Скажу тобі відверто – ні, немає! 
- Чому? 
- Бо кожен лиш про себе «річ веде» 
- І все? 
- Не тільки факторів багато, 
Але оцей один є основний! 
Чини готові все і всіх продати, 
Аби лиш вигоду отримати собі. 
Вони готові знищити будь-кого, 
Аби лиш врятувати власне життя. 
Вони лиш роблять вид, що вірять в Бога, 
Але у їхніх справах Бога вже давно нема! 
- А як же рідні? 
- Ти за них не переймайся! 
Вони до тебе згодом теж колись прийдуть, 
Ну що ж, за мене ти давай тримайся, 
Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу… 
 

Учень 1 А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза

А батько сина ще не відпускав!

 

Учень 2 Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій

І вчитель літній – сивий-сивий.

 

Учень 3 І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла…

 

Відео «Небесна сотня. Юні ангели»

 

В церквах відспівування, плач.

  Верхівки зміна. А палач –

  В Росії. Братня сторона?

  Всі: Неоголошена війна.

Зелені каски без ознак.

   Півострів Крим. Відбитий гак.

   Угоди - до морського дна

Всі: Неоголошена війна.

  Сепаратизм і тероризм.

Обстріляний патріотизм.

Схід. Південь. Пискіт. План Кремля.

Всі: Неоголошена війна.

 Кордон. Під ним чужа броня –

Снаряди. Танки. Страх щодня.

Душа – натягнена струна.

всі: Неоголошена війна.

 Це чорне марення якесь!

В тривозі світ і край увесь.

У серці цвяхом ця весна. –

всі: Неоголошена війна.

 Та вірим, правда з нами, Бог.

Звільнить господь нас від тривог.

І ляже карою вина –

Всі: Неоголошена війна.

Ведучий : Тисячі українців, що встояли на Майдані, взяли зброю в руки, вирушили на Схід України, на Донбас, в зону АТО, щоб захистити завоювання Революції Гідності.

Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє, оголошується хвилина мовчання.

Хвилина мовчання метроном

 Здригнулася земля, зайшлася криком:

«Сину!  Збережи і захисти».

Вийшла мати із іконним ликом:

«Йди, синочку. Хто ж, якщо не ти».

 Спалахнуло небо, впало крижнем:

«Сину, збережи і захисти»,

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

«Йди, коханий. Хто ж, якщо не ми».

 І уже ні сина, ані мужа,

лиш чорніє спалена земля.

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність,

Дух і віра, небо і земля.

 Хлопчик. Тату, чи скоро війна закінчиться? Скоро уже? А коли? Розкажи...

Ти повертайся скоріше додому. Мені обіцяєш?.. Себе бережи...

Повертайся живим. Ти - найкращий у світі татко.

Ти потрібен мені, повертайся скоріш, я так хочу тебе обійняти.

 Ведучий. Сльози  скупі чоловічі ангел крилом непомітно стирав,

Інший - стояв біля ліжечка доні, сни  під подушку ховав.

Повертайтесь усі, повертайтесь скоріш, ви-найкращі сини України,

Бо в молитві за мир вже  не стримують сліз ваші діти, батьки і дружини.

Учень1  Доживіть за нас по хвилині, по подиху кожен, по удару серця, по поцілунку, по сну.

Учень2  Долюбіть за нас наших мам, дітей, наречених, подаруйте квіти. Правда ,не могли стояти на місці, коли кинувся під кулі той молодий красивий юнак.

 Учень3   Докажіть за нас, не мовчіть, хоча б слово . Адже набрешуть, накрутять, перепишуть і там, і тут. Ми могли б і без вас, просто кулі летіли знову і лупили по нас, вибираючи, кого вбють

Відео «В той день, коли закінчиться війна»  1хв.36сек.

Вчитель:Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про Небесну сотню й захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили  свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.