Година пам'яті"Діти і голодомор"

Тема . Діти і голодомор

Мета. розширити і поглибити поняття про Україну, ознайомити учнів з жахливими фактами геноциду окупаційної влади проти українського народу, викликаючи жаль, співчуття, обурення і ненависть до катів, поглиблювати розуміння цінності свободи й незалежності України; розвивати українське мовлення дітей, їхній кругозір, формувати громадянські якості; виховувати почуття національної гідності.

Обладнання. Свічка; вишитий рушник; кросворд; букет із пшеничного (житнього) колосся, хлібина перев’язана чорною стрічкою, матеріали про голодомори в Україні, плакати, музичні записи пісень, метроному чи церковних дзвонів.

Форма проведення : година пам’яті.

Зміст заходу

І. Організація класу

Учениця.

Ми є діти українські –  хлопці і дівчата, рідний край наш - Україна   велика й багата.      

Учень.

Присягаєм, Україну  понад все любити, рідний нарід шанувати і для нього жити.                                                                     

Учень.

Присягаєм, рідну віру завжди визнавати, по-вкраїнськи говорити,  молитись, співати.                                 

ІІ.Актуалізація опорних знань.

1.Вступне слово

Учень.

Багато держав є, людей, різних мов,  та кожному мила одна лиш, єдина,

Найкраща з усіх, - то є рідна країна,  мені ж наймиліша моя Україна.

Учениця.

Є в моєї України ріки, гори і долини.

У Донецьку є вугілля, хлібом славиться Поділля,

А в Карпатах є ліси дивовижної краси.

- Діти, ми народились і живемо на цій чудовій землі, тут народились і жили наші прадіди, тут живуть наші батьки. Любов до нашої Батьківщини починається з любові до колискової пісні , до стежини по якій ви ходили до школи.

2.Виконання пісні «Розкажи про Україну»

3.Кросворд «Україна – єдина країна»

1)Найбільший звір України (Зубр)

2)Назва гір на заході України (Карпати)

3)Найвища гора Карпат(Говерла)

4)Місто-порт на узбережжі Чорного моря (Одеса)

5) Столиця України (Київ)

6) Найбільша річка України (Дніпро)

7) Найбільший птах України (Лелека)

Учень. Україна – єдина країна, нероздільна як мати й дитя.

             Твердо вірю в майбутнє своєї країни, такої, як вона – більше нема.

3. Вступне слово вчителя

- Рідний край... Починається від батьківського порога, материнської хустки, калини біля хати, з рушника, який є в кожній хаті. А ще починається він з прадавніх коренів твого роду.

Учень. Любіть Україну , як сонце любіть , як вітер і трави ,і води

             В годину щасливу і в радості мить. Любіть у годину негоди.

            Любіть Україну у сні й наяву , вишневу свою Україну.

             Красу її вічно живу і нову , і мову її солов’їну.

ІІІ. Повідомлення теми заходу

 (Звучить тиха музика на її фоні слова вчителя)

- І тим страшніше із чорної далини чутно голоси очевидців про страшну трагедію українського народу. Охоплюють спазмами болю душі живих. Та в цих голосах немає крику, немає розпачливої жалоби - є тихе, скорботне висповідання баченого, пережитого. Слова роками німіють - нема вже душевних сил для виплакування цього горя. Люди не хотіли вірити, що це могли творити... люди.

     Ми не навчені забувати багатостраждальну іторію свого народу. І на цей захід ми прийшли зі свічкою. Нехай цей клас стане сьогодні храмом духовності, храмом скорботи, Пам’яті. Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули смертю голодомору 1932-1933 року присв’ячується ця хвилина мовчання.   (Учні у класі встають. Хвилина мовчання)

ІV. Основна частина

Учень.

Ми хлібом сіллю друзів зустрічали, хай буде більше в світі нас, братів!

Хай в кожній хаті пахне короваєм, щоб люд ніколи хліба не просив

Учениця

Візьму я в руки хліб духмяний, він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе, цей хліб рум»яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба, він -скарб найбільший на землі.

- Хліб... Як багато сказано цими словами! Скільки затрачено сил, щоб на столі лежав духмяний хліб. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Це пахне хліб! Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Початком хліба є маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину в сповитку. Немовлятко -це іскрина життя, джерельце життя у згорточку. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний лан.

 Здавна хлібові надавали круглої форми, ототожнювали його з сонцем. Якщо в домі пахне хлібом- тут злагода і щастя. Якщо в державі колосяться хлібні поля - тут мир і достаток. Хліб - це честь, Хліб - це рука допомоги, Хліб - сила, могутність держави. Хліб - це святиня.

   Хліб супроводжує найважливіші події в житті: - при народженні дитини несуть хліб (на здоров’я); - колись коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші та хлібину - на розум, на силу та здоров’я; - на весіллі молодих зустрічають хлібом і сіллю; - на місці, де мали будувати хату, сіяли пшеницю. Якщо добре сходила - значить добре місце; -у нову хату входили тільки з паляницею (на достаток); - добра невістка та, яка вдало пече хліб; -Різдво -з кутею, Великдень -з паскою.

Як важко прожити людині без хліба!

- Не раз в Україні вершив свою чорну справу лютий голод, коли сім’я не мала чого їсти, не було ні крихти хліба, ні картоплини чи бурячка, ні морквинки, ні зернинки. Та навіть лободу на городах було всю з’їдено.        В народі кажуть як буде хліб, то буде й пісня.

Затихла в Україні ніжна і чарівна пісня, перестав лунати сміх, навіть посмішка зникла з людського обличчя. Рот кривавився від страшної муки від голоду. Люди пухли без їжі і вмирали: старі і малі, бо не було хліба на такій родючій українській землі.

Чорний 1932-1933 рік. Українців хотіли винищити голодом. Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смерттю - від голоду

І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як хліб. Ні про що тоді людина не може думати, ні мріяти, ні мислити - лише про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор.

Це був прекрасний спосіб без війни, без вини знищити український народ.

- Скільки їх, дітей, загинуло мученецькою смертю? Сьогодні ніхто не назве справжньої цифри. Та їх смерть ще глибше підрізала родове коріння нації. А ті, хто мав тоді 7-12 років і чудом врятувався до кінця свого життя пронесуть тяжкі спомини, яких вже ніяк не витравити з їх пам’яті.

- Помирало щодня - 25 тисяч людей.Щогодини - 1000 чоловік. Щохвилини - 17 чоловік.

- Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню частинки вічного. А світло оцєї свічки хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті. Давайте пом’янемо усіх наших прародичів, які померли голодною смертю і у 20 роках і у 30 роках.

Їж, сину, хліб, та пам’ятай, що в ньому саме життя закладено людей.

І сонце українське, й звуки грому, мозольний труд і посмішка очей.

Їж, доню, хліб і не кидай додолу, а підніми, коли не там лежить.

А як сідаєш, сину, мій до столу, то пам’ятай, що хліб - це значить жить.

4.Практична робота.

- Спробуємо і ми з вами виготовити дзвони скорботи і приєднатися до тих людей, які 28 листопада вшановуватимуть пам’ять загиблих від голодомору. Адже про цю трагедію відомо в усьому світі. Діаспора українців у Канаді, Австралії, Австрії та інших країнах встановила пам’ятні знаки, хрести, пам’ятники жертвам Голодомору. Є вони і в Україні. Головним з них є «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні», який споруджено на Печерських пагорбах у Києві. При вході на територію розміщені скульптури ангелів – охоронців душ померлих у лихоліття Голодомору. У центрі площі «Жорна долі» розташована скульптура «Гірка пам’ять дитинства». По колу площі розташовані кам’яні жорна – це «жорна історії». Свіча пам’яті є символом пам’яті народу про пережиту трагедію Фігури бронзових лелек – це символ відродження нації та незнищенності українського народу.  (Діти вирізують з паперу силуети дзвонів скорботи і чіпляють навколо кордонів України. Лунає пісня Оксани Білозір «Свічка»)

Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців.

28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.

Сколихнулась Україна від скорботи і жалю. Припустилися від чорного болю жалобних стрічок Державні прапори. Запізнілими дзвонами шукаємо мільйони українських душ, щоби вписати їх в історію Пам'яті.

Жахливі картини голодомору зберегли архіви, фотографії, спогади очевидців. Дай Боже, щоб пам’ять про голод залишилася тільки пам’яттю, застерігаючи нас від помилок, за які розплачується народ. Перетворимо нашу пам’ять у маленькі сердечка-душі померлих людей.

(Діти вирізають з червоного паперу сердечка і прикріплюють навколо карти України.)

V.Підсумок заходу

1. Підсумкова бесіда

- Яке лихо спіткало українців в 1932-1933 роках?    Що таке Голодомор?

- Чи знають люди в інших країнах про Голодомор?

- Як вшановують пам’ять жертв Голодомору в Україні та за її межами?

2.Гра «Так-ні!»

Столиця України –Варшава.

Найбільша річка України –Дніпро.

Президент України – Петро Порошенко.

Наша Батьківщина називається - Китай

Прапор України - зленого кольору 

День незалежності : 24 серпня.

- Засновники Києва:  Щек , Хорив , Либідь. 

Головна вулиця Києва - Харківська

- Державні символи України : герб, прапор, гімн.

- Ось і завершилася наша година спілкування. Хочеться вірити, що на нашу долю випадуть радісні хвилини гордості за те, що ми є український народ, що нашому роду нема переводу. Хочеться побажати вам :

Хай біда і горе минають ваш дім. Доброго здоров’я зичу вас усім.

(Виконання пісні «Як у нас на Україні»)