Година пам'яті "Концтабори - саме нелюдське місце на землі"

  ГОДИНА ПАМ’ЯТІ

«КОНЦТАБОРИ – САМЕ НЕЛЮДСЬКЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ»

МЕТА.  Розповісти школярам про звірства німців у роки війни, викликати у

             них співчуття до співвітчизників, повідомити про згубні наслідки

             воєн для людей.

               Виховувати непримиренне ставлення до проявів будь-якого виду

             насилля, пропаганди національно-расової належності.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

ОРГАНІЗАТОР.

   Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів щороку відзначається 11 квітня за рішенням Організації Об’єднаних Націй. Саме 11 квітня 1945 року в’язні концтабору «Бухенвальд», дізнавшись про наближення союзних військ, підняли озброєне повстання. В таборі в той час знаходилися декілька десятків тисяч ув’язнених з 18 країн Європи. Також цього дня були звільнені в’язні фашистського концтабору «Дора», 22 квітня звільнені вязні «Заксенхаузена», 29 квітня – «Дахау», 30 квітня – «Равенсбрюка», потім – «Освенцим» і «Майданек», «Маутхаузен» і «Штутгоф».

    В цей день Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли тяжкий шлях через фашистські табори. Саме в цей день увесь світ віддає данину скорботної пам'яті жертвам нацизму, які загинули в концтаборах, розташованих на території України. Це концтабори «Сирецький», «Бабин Яр» та «Дарницький», в яких загинуло понад 12 мільйонів людей 30-ти країн світу за роки війни.

1-й учень.

    Усього на території Німеччини й окупованих нею країн діяло більш 14 тисяч конц-таборів, гестапівських в’язниць, гетто. Пам'ять про нелегку долю в’язнів буде завжди жити в наших серцях. Це люди надзвичайної сили волі. Їх терпіння та мужність були і залишаються прикладом для наслідування.

 Сьогодні 11-го квітня світова громадськість згадує події, які відбувалися в 1945 році.

  Друга світова війна наближалася до свого фінального завершення, але не всім судилося дожити до цієї події. Німецьке командування прийняло не людське рішення, від якого навіть зараз стине кров – про тотальне винищення в’язнів концтаборів.

    Фашистська каральна машина доживала останні місяці, а у зв’язку з наближенням радянських і союзних військ ставала все більш агресивнішою. І вся нелюдська лють падала на полонених і в’язнів таборів. Концентраційний табір – один з тих жахів, який назавжди закарбувався в людській пам'яті.

    Минуло вже понад сімдесят років з того часу, як від неминучої смерті були врятовані в’язні «Бухенвальду». 11-го квітня 1945 року о третій годині ночі організатори повстання, обеззброївши охорону, взявши при цьому керівництво табору в свої руки, передали по радіо: «Вставайте, час настав!». Повсталих підтримали передові загони радянських і союзних військ і від смерті було врятовано майже сто тисяч полонених. А згодом визвольна хвиля покотилася далі і згодом були звільнені інші концтабори.

2-й учень.

    Для людей, які пройшли всі жахи війни, найголовнішою цінністю є мир. Вони не думали про високі нагороди, звання, медалі. Без жалю віддавали своє життя за Вітчизну, за лагідні руки мами, за спокійний дитячий сон. Війна опалила їхні серця, сивиною побілила голови, але душа жила святою любов’ю.

    З кожним роком ця війна на крок, на перегорнуту сторінку віддаляється від нас. Та забути звитягу дідів, прадідів неможливо. Блакитне небо – їхній дарунок, промені щастя в очах – від них. На жаль, майже не залишилось серед нас ветеранів, які вижили після тортур фашистських концтаборів, але пам'ять про них живе.

    За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року,  приносив нацистам майже  півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

    За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів – громадяни Радянського Союзу.

    Найкривавішим символом фашизму був табір «Освенцим», що розташовувався на території Польщі. Тут було знищено майже 1,5 мільйона людей. В «Освенцимі» вперше був випробуваний хімічний метод вбивства ув’язнених у вигляді газу «Циклон – Б». 7 000 звільнених в’язнів «Освенцима» - живий символ , що нагадує, що існує День визволення в’язнів фашистських концтаборів.

   А найбільшим нацистським концтабором був «Бухенвальд», який розпочав свою злочинну діяльність у червні 1937 року в районі німецького міста Веймар. До 1945 року він розрісся до шістдесяти шести філій головного табору, розкидавши свої щупальця по окупованих країнах Європи. В’язнями  концтабору стали цигани, євреї, поляки, росіяни, французи. Тут ув’язнених не тільки фізично експлуатували, а й піддавали (особливо дітей) жорстоким медичним дослідам. У «Бухенвальді» за роки війни було замучено, спалено, отруєно і розстріляно понад 55 тисяч осіб, представників 18 національностей, серед яких – 20 тисяч радянських полонених.

3-й учень.

    Тисячі патріотів  України нацисти задушили газом, розстріляли, замучили в катівнях. Імена багатьох так і лишилися невідомими, а подвиги – безіменними.

    «Німеччина стала величезною катівницею. Волання її жертв чув увесь світ, вони змушували здригатися всі цивілізовані держави», - заявив обвинувач від США Роберт Джексон. Нацисти відводили велику роль концтаборам. Тут в’язні проходили всі кола пекла. На калькуляторах смерті нацистські чиновники точно розрахували, який зиск можна мати від праці в’язня, скільки часу він протягне і як краще використати його останки.

Заведено такий порядок тут:

Розумним – голови стинати.

Для матерів, дітей – вогнена піч,

І день, і ніч тривають страти.

    Ось дані головного адміністративно-господарського управління СС: денний заробіток в’язня на підприємстві 6 марок за день, мінус 0,6 марки на його харчування і 0,1 на амортизацію одягу. Чистий прибуток 5,3 марки. За дев’ять місяців (саме стільки щонайбільше в’язень був здатен працювати) – 1 431 марка. До того ж, після смерті в’язня, нічого не пропадало дарма – все йшло в діло. Одяг мертвих переходив іще живим, подрібнені кістки й попіл ставали добривом. Однак, ніякі підрахунки нацистських «майстрів смерті» щодо «раціонального використання» живих і мертвих не могли вплинути на головне – жадобу життя, силу патріотизму й ненависті до ворога з боку в’язнів концтаборів.

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйонів слів.

    Вшануємо хвилиною мовчання військовополонених, які загинули в фашистських катівнях.

    Хвилина мовчання.

 ОРГАНІЗАТОР.

    Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Важкий шлях пройшло «покоління війни» - голод, тяжка, виснажлива праця та багато інших випробувань. Ті, що залишилися в живих, сьогодні згадують усі ті роки з болем. Скупа чоловіча сльоза навертається на очі ветерана. Головне, щоб це більше не повторилося. «Щоб не повторилося», - відлунює в наших серцях.