Година пам’яті Вклонімося подвигу «…Тож пам’ятаймо їх, поки не згас Вічний вогонь у душах, у серцях »

 

 

 

Година пам’яті

Вклонімося подвигу

 «…Тож пам’ятаймо їх, поки не згас

Вічний вогонь у душах, у серцях »

 

 

 

 

 

 

 

Мета: виховувати патріотів, справжніх громадянин

України; ушанувати пам’ять загиблих героїв АТО,

зокрема Любомльського краю; плекати почуття

подяки та пошани до учасників бойових дій

                                                                   на Сході України

(аудіозапис серцебиття)

1 читець:

Мовчить поезія, коли іде війна,

На серці слід від непомітної шрапнелі,

І зустрічі вже зовсім невеселі,

І кожен нерв натягнутий, немов струна.

2 читець:

Мовчить поезія, коли іде війна,

Свідомість розпадається, як атом,

І на прицілі ворог, що недавно був нам братом,

І з ним твоя душа поранена…

3 читець:

Мовчить поезія, коли іде війна,

Напалм геть витік мозок, і подих перекрито,

Але немає зброї знищити молитву,

Мина життя, та віра вік жива…

1 і 2 читці разом:

 Мовчить поезія, коли іде війна..!

 

Аудіозапис пісні «Україно, молюся за тебе!» з демонстрацією слайдів

(слайд із цитатою Т. Шевченка)

3 читець:

Кат будує своє "завтра"

На горі людському. 
Гірко плаче Україна і

Тяжко ридає…
Своїх синів, що померли,

Сльозами вмиває… 
Плаче ненька-Україна .... 
Плаче кожна мати,

Та,що сина відпустила,

Волю здобувати!

 

4 читець:

Героїв серце палало, мов яр,
У вогненно-святій любові.
Їх уже не страшила смерть,
Бо свідомим був вибір волі.
Я у очі далекі дивлюся,
Бачу сяйво над їх головами.
Чи то святі були серед нас?
Чи святими за нас вони стали!

 

5 читець:

Щосили будем землю боронить

Від чорної орди з імперськими слідами,
Щохвилі наближатимемо мить

До перемоги над страшними ворогами.
Піднялись всі:дорослі і малі

Під синьо-жовтим стягом України
Нащадки славної козацької землі,

Палкими почуттями одержимі!

 

6 читець:

Умита кров’ю сотень поколінь,

Оспівана в піснях, оплакана сльозами,
Моя країна підіймається з колін

Під синім небом з жовтими стягами.

 

7 читець:

Ніхто, напевно, й думати не смів,

Що будемо в таку лиху годину
Ми хоронить найкращих доньок і синів,
Й навколішки молить за Україну. 

 

8 і 9 читці: діалог «Прощання»

 

8 читець:

Я йду на смерть, а ти не плач за мною,
Я йду, щоб ти не бачила війни.
Якщо помру, згадай мене сльозою,
І я прийду в твої щасливі сни...

 

9 читець:

- Не йди, прошу, побудь іще, благаю...
І вже немає сили підвестись...
Чи ще хоч раз побачу?

 

8 читець:

- Я не знаю...
Та ти чекай, май віру і молись...
Не плач, прошу, нічого не змінити...
Мій час настав, покликала війна...
Я маю рідну землю захистити,
Вона ж у мене, як і ти, - одна...

 

9 читець:

- Мій любий, доки серце в грудях б'ється
За тебе буду Господа молить...
Моя любов до тебе озоветься
І від ворожих градів захистить.

(пауза)

Тепер він там, де спокою немає,
Де сметрь своїми залпами гримить.
Вона ж щоночі молиться й чекає…
І вірить... І продовжує любить...

 

10 читець:

Так, батько і матір не знали того,

Що куля ворожа наздогнала його…

Він кров’ю стікає…Юність клекоче

У спраглих вустах: як жити він хоче!

Згадались йому і мама, і тато,

Що не зробив, не сказав він багато.

Що син не родився, а вже сирота…

Кохана дружина віднині вдова…

Життя обірвалось умить, як струна,

Біль затиха, обійма тишина.

Голубом білим у вічність злітає,

Там тисячі голубів тих кружляє…

Німа домовина. Чорна хустина.

Розлука і біль, і пекуча сльоза…

Будь ти проклята, ворожа війна!

 

(слайд «Лист із небес»)

 

11 читець:

Мамо, пробач, не послухав рідненьку,
Пішов на війну, у лихий для нас час,
Не слухав тебе, бо любив свою неньку,
Вона, Україна, - Батьківщина для нас!
Не чую тепер, як твій голос лунає,
Не бачу тепер я усмішку твою, 
Дитина маленька без мене зростає, 
Її із небес до безтями люблю.
Люблю я й тебе, люблю рідну дружину, 

І вірю, що ви - то є щастя моє!
Не плачте за мною, я вас благаю, 
Уже не змінити минуле своє…
Живіть ви щасливо, мене пам'ятайте,
Я жити  хотів іще  довгі літа,

Любіть Україну, прошу, не здавайтесь: 
Це наша земля, наша рідна земля!

 

12 читець:

Мамо, я живий, лиш заснули очі,
І серце не б`ється, не вирує кров.
Ти тільки не плач, знай,всі дні і ночі
Я буду поруч в грудях, де живе любов.
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За той біль, і той жаль, що я причинив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи,
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Не шкодуй, моя нене, що я не вернуся.
Не кляни ворогів,нехай судить їх Бог.
Я до тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лише свої очі здійми до зірок!

 

13 читець:

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач,так судилося, ненько,
Вже слово «матусю» не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна!

 

Відеоролик «Матерям героїв України»

 

14 читець (вчитель):

Простіть мене, хлоп"яточка, простіть,

Я не змогла вас,рідні,захистити

 І тілом кулі, що летіли в вас, спинить.

Душа ридає,очі гірко плачуть,

І серце рветься навпіл від думок.

Я не змогла вас, рідні, захистити

А вас на небі, певно, вже прийняв пророк.

Тарасе, батьку, захисти їх прошу,

У рай всю сотню пишно проведи.

Вони вмирали не за славу й гроші,

 За Україну вмерли в боротьбі!

 

15 читець:

Ми гордимося ними, справжніми героями всієї України, Волині, Любомльщини. Вічна слава героям, які віддали життя за нас, за наше майбутнє, за те, щоб ми ніколи не бачили жахіть війни, щоб був мир на землі! Вічна пам’ять Сергію Кушніру, Сергію Киричуку, Анатолію Федчишину, Миколі Штанському, Олександру Сацюку!

 

Відеорепортаж поховання М. Штанського

Відеоролик «На могилі моїй посадіть молоду яворину»

 

16 читець:

Їх немає, їх більше нема!
Хоч всміхаються їхні портрети,
Хоч потроху минає зима,
І вже чути пташині сонети.
Їх немає. За що таким смерть? 
За яку таку, Боже, провину?
Мить - і постріл… Думки шкереберть.
Мати кропить слізьми домовину.

Їх немає,а вдома їх ждуть
Наречені,кохані,дружини.
Ще не вмерли, і ось їх несуть
На руках у кровí побратими.
Їх немає,немає,нема!
Лиш качатко пливе по Тисúні.
Кров героїв навіки свята!
Слава їм і усій Україні!

 

Пісня «Пливе кача…» (хвилина мовчання)

 

17 читець (авторський вірш)

 

18 читець:

Вже що не день, то в нас

Палає поминальна свічка,
І темно вже в очах від полум’я цього …
Слова ніщо…Одвічне лише вічність: 
Допоки маєм щось не цінимо того!
Все сплуталось у серці: біль, тривога, горе, 
Лиш час самотньо й тихо йде від нас у небуття…
Слова «тепер» і «завтра» значать, що ніколи,
Ніколи нам не буде у минуле вороття!
Проте лиш час все по місцях своїх розставить,
Притупить біль, зітре з скрижалів незабутні імена…
Від мук непевності і спогадів страшних позбавить,
Бо важко жить, коли життя в житті нема!

 

Повідомлення-звіт про участь у заходах патріотичного спрямування з демонстрацією слайдів

 

Слово дівчинки:

Ви знаєте, свої перші листи та малюнки воїнам я написала ще влітку і передала їх через наших волонтерів. І яким же було моє здивування, коли в перший день навчання, у четвер, на перерві у мене задзвонив мобільний телефон. Як виявилось, малюнок потрапив аж у Луганську область, у місто Щастя. На моє прохання зателефонувати айдарівець, генерал-полковник Віктор Ткаченко, з яким і по цей день постійно спілкуємось, підтримуємо один одного. Ось одне із його привітань нам, волинянам.

 

19 читець:

Я пишу листа солдату
«Бережи себе», -  тебе прошу. 
Бережи себе за ради Бога, 
Заради матері, сестри, коханої, дружини. 
Бережи себе, я закликаю Богом, 
Навіть коли нема для кого... Ти бержи! 
Заради майбутнього, заради української весни. 
Ти бережи! 
Щоб пойти по ріднім чистім полі, 
Щоб почути співи солов"їв, 
Щоб побачити грайливе рідне небо... 
Хоч за ради цього ти бережи…

Ти знай, на тебе чекають рідні люди,

Не забувай про це!

Ти чуєш, бережи?!

 

20 читець:

Я дякую, солдате,що ти є,
Що,захищаючи свою родину,
Ти бережеш той спокій у душі
Своєю силою і ласкою своєю.
Я дякую солдате,що ти є!
Та повертайсь скоріше, не барися.
Хай поруч буде віра і любов,
І Ангел-Охоронець береже повсюди.

 

Колективний лист, відеоролик

                  Дорогі наші захисники!

                  Любі солдати!

З великою вдячністю, теплотою, ніжністю пишу Вам листа з Волині (Романюк). Хоча не знаю Вашого імені, але я і мої друзі, однокласники вважаємо Вас справжніми героями. Знаєте, мені лише 15. Та події, які розпочалися з Євромайдану, сколихнули моє серце. Я навіть не міг подумати, що буде така війна! Що слухатиму розповіді про цей жах: як гинуть молоді хлопці, прості українці.  Вдень і вночі, у дощ і сніг сонячну погоду Ви захищаєте нашу Батьківщину, бережете наш спокій, сон і життя, боретесь за нашу свободу. На жаль, я не можу бути зараз з Вами в окопах, на блокпостах, проте моя душа поруч. Кожна думка, молитва за Вас. Бажаю, щоб Бог дарував здоров’я, силу, везіння. Солдати! Не падайте духом! Знайте, що Вас чекають удома, чекає вся Україна!

 Повертайтесь, повертайтеся додому живим. Нехай Ваше гаряче серце, світлий розум та міцні руки бережуть Україну. Кріпіться. Тримайтесь, ми з Вами. Готові підтримати Вас, віримо у Вашу силу духу, бо то є справжня сила. Вороги ще схиляться перед нашим народом і будуть просити пощади. А Україна розквітне, стане сильною, багатою і щасливою.  Україна єдина! Слава Україні!

   Героям слава! (всі).

 

Виступи запрошених гостей (волонтера, директора краєзнавчого музею, журналіста районної газети, учасника АТО  тощо)

 

21 читець:

Давайте ніколи не забувати хлопців, що віддали своє життя, щоб ми жили у вільній Україні!

 

22 читець:

Давайте не будемо байдужими до горя людей та майбутнього нашої країни!

 

23 читець:

Давайте завжди пам’ятати, що тільки разом Україна єдина та непереможна!

 

24 читець в образі України:

Обійнятись вас сьогодні з болем я благаю,
Щоб лунала ніжна пісня від краю до краю,
Щоб дощем земля вмивалась -тільки не сльозами,
Щоби небеса вкривались ясними зірками.
Стали ми сильніші духом з Заходу до Сходу,
Об`єднайтесь за майбутнє, за свою свободу.
Похилилась, затужила червона калина...
Обійміться, я благаю...Ваша Україна...

 

Пісня «Ні – війні» у виконанні двох учениць

 

1-ша учениця:

«Героям слава!» - хай луна в віках

На нашій суверенній Батьківщині.

2-га учениця:

Це ж Україна із сльозами на очах

І радістю в душі навіки-вічні

 

          Слава Україні! (разом)