Година спілкування "Дивовижне навкруги"

 

      Запорізька загальноосвітня школа I – III ступенів №33

                                  Запорізької міської ради

                                  Запорізької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                           Година спілкування

 

                         Дивовижне навкруги

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                          Підготувала

                                                                                                Атанова Лідія Миколаївна

                                                                                                           вчитель                                                                                                              

                                                                                                      початкових класів

                                                                                                      ЗОШ I – III ст. № 33

                                                                                                            спеціаліст                     

                                                                                                        вищої категорії

                                                                                                     « Вчитель - методист »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          

 

                                         

 

 

                                   Година спілкування

                             для учнів початкових класів

Тема  Дивовижне навкруги

Мета Розширювати знання учнів про рослини, тварин, природні явища. Активізувати діяльність учнів щодо поліпшення природного середовища, формувати нетерпиме ставлення до людей, які завдають шкоди природі Розвивати пам'ять, мислення, спостережливість, увагу. Поповнювати та збагачувати активний та пасивний словниковий запас учнів. Виховувати інтерес до навколишнього середовища, любов до природи

Обладнання  Фотографії; малюнки; енциклопедії; Червона книга України; стрічка пам'яті; відеослайди; вислови: «Пам'ятайте! Природа не мовчить. Почуйте її і допоможіть іншим почути. Вона віддячить вам своєю красою і неповторністю»; «Земля не належить нам. Це ми належимо Землі»; «Природа такий самий унікум, як картина Рафаеля. Знищити її легко, відновити неможливо»; «Ми пов'язані з усім живим у природі»; мультфільм «Просто так»

 

 

                                             Хід години спілкування

Розповідь вчителя з елементами бесіди

      Шановні друзі! Природа – це джерело життя і краси.

• Що належить  до природи?
• Якою буває природа?
• Наведіть приклади живої і неживої природи.
• Які ознаки живих організмів вам відомі?
• Чому в природі все взаємопов'язане?
• Наведіть приклади зв'язків між неживою і живою природою, самою живою

природою.

• Чи потрібна природа людині?
• Чому ?

     Природа! З дитячих років ми звикли до її чарівної краси. Любимо бувати в лісі, полі, біля річки. Дивимося на квіти, дерева. Радіємо спілкуванню з природою, милуємось її красою.

      Людина – це частинка природи. І саме природі ми зобов’язані своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю. З дитинства ми дивуємося синьому небу, білим хмарам, яскравим зіркам, дивовижним пташкам, чудодійним рослинам, вчимося розуміти мову рідної природи

 Учень         Послухай, як струмок дзвенить,

                    Як гомонить ліщина,

                    З тобою всюди кожну мить

                     Говорить Україна.

                     Послухай, як трава росте,

                     Напоєна дощами,

                     І як веде розмову степ

                     З тобою колосками.

                     Послухай, як вода шумить, –

                     Дніпро до моря лине, –

                     З тобою всюди кожну мить

                     Говорить Україна.                    Петро Осадчук  

Перегляд мультфільму «Просто так»              

     Протягом всього життя кожна людина намагається дізнатися якомога більше про все те, що оточує її, відповісти на складні питання про існування всього в природі. Сьогодні, перегортаючи сторінки нашого усного журналу,  ми розширимо наші знання про рослини, про тварин, про природні явища, спробуємо відповісти на деякі цікаві питання, які стосуються живої та неживої природи

     Перша сторінка «Чи знаєте ви про ... (рослини)» (група «Юннати»)

• висота і тривалість життя дерев: (інформація на відеослайді)

Назва	Висота (м)	Тривалість життя (роки)
Слива домашня	6 – 12	15 – 60
Осика	до 35	80 – 100 (150)
Горобини звичайна	4 – 10 (15 – 20)	80 – 100 (300)
Береза боролавчата	20 – 30 (35)	150 (300)
Ясен звичайний	25 – 35 (40)	150 – 200 (350)
Яблуня дика	10 (15)	до 200
Груша звичайна	до 20 (30)	200 (300)
Ялина європейська	З0 – 35 (50 – 65)	300 – 400 (500)
Сосна звичайна	20 – 40 (45)	300 – 400 (600)
Дуб	30 – 40 (50)	до 1500

     • рослини-охоронці:

• чорнобривці виділюють фітонциди, які вбивають мікроскопічних черв'яків,

що висмоктують соки з полуниці і садової суниці, картоплі та інших рослин;

• календула (нагідки) охороняють клумби від шкідників квітів;
• красоля велика (капуцин, настурція), висіяна поміж помідорами, капустою,

картоплею та іншими овочевими культурами, відбиває бажання у метеликів багатьох шкідливих видів відкладати яєчка на овочі;

• маруна червона (ромашка червона, піретрум червоний, златоцвіт),

посіяна  навкруги яблунь по пристовбурному колу, допомагає захистити дерево від ряду шкідників, зокрема від яблуневої плодожерки та тлі.

     • найбільша глибина залягання корневої системи: (інформація на

відеослайді)

 

Назва	Глибина (м)
Кислиця	0,05
Кульбаба	0,3
Козелець	0,5
Жито	2
Конюшина	2,1
Пшениця	2,8
Рапс	2,9
Кактуси	6 – 8
Пальми	5 – 10
Люцерна	10
Кавун	10 – 18
Виноград	12 - 16

     • осику в народі називають годувальницею звірів. Її м'ясисте листя містить 12% білка, мікроелементи, вітамін С, каротин і майже на чверть складається з клітковини. Воно тримається на довгих черешках. Волокна в середині черешків перекручені, отож вони позбавляють жорсткі та важкі листочки рівноваги. От і тремтять вони від щонайменшого пориву вітерця;

     • до зеленого букового листя дуже охочий дубовий щовкопряд, з 5 т якого він може «виробити» тонну якісної пряжі;

     • листя горіха волоського містить стільки дубильних речовин, масел і т.д., що не гниє аж до весни;

     • листя бузку опадає зеленим:

     • з листопадних дерев не скидає восени свого вбрання тільки дуб – шурхотить ним аж до глибокої зими;

     • не розлучається зі своїми сережками-шишечками, в яких поторохкує насіння, вільха;

     • у бузку, вільхи, деяких яблунь, молодих осик опале листя залишається зеленим до заморозків, а після випадання снігу чорніє;

     • дивовижне у рослинному світі України:

• флора України відзначається різноманітністю. На території країни налічують

до 16000 видів рослин;

• найбагатша видами флора Криму (понад 3000 видів) та Карпат (понад 2200

видів);

• найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі

Юзефін Рівненської області;

• у селі Верхня Хортиця росте дуб, який  вважається сімсотлітнім, хоча

дослідження біологів свідчать, що йому вже більше тисячі років. Під ним за легендами стояли загони руських князів Олега та Святослав, відпочивали

Б. Хмельницький, Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Охоплення його стовбура – понад 8м. У країні взято на облік 3295 унікальних дерев віком понад сто років;

      –   рекордсменами по висоті можна вважати модрину європейську в Рахові, яка у 140 років мала висоту 54 м, а також кілька ялиць в урочищі Чемернар Берегометського лісокомбінату на Буковині. Їхня висота сягає 45м;

• найменше дерево з тих, що ростуть в Україні, – верба туполиста. Висота її  – 12 – 15  см. Зустрічається на вологих вапнякових скелях в альпійському

поясі Карпат, зокрема на горі Близниця;

• найменшу квітку серед рослин України (діаметром 0,5 мм) має

водоплаваюча рослина – ряска мала, котра водиться у стоячих водах по всій країні та вольфія безкоренева, яку найчастіше можна побачити у водоймах лісостепу.

     Слово вчителя  Діти, ви приготували корисну інформацію про рослини, які оточують нас. Давайте пригадаємо народні прислів'я, приказки  та прикмети,  пов'язані з рослинами.                                                                                                                                     

• Хто капусту щодня споживає, той себе добре почуває.
• Капуста гарна, та качан гнилий.
• На городі під вербою стоїть колодязь із водою.
• Де срібліє вербиця - там здорова водиця.
• Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте.
• Така правда, як на вербі груші.
• Синьоока чарівниця часто в полі в нас вертиться; де вінки вона спліта – там

пшениці рідкі й жита.

• Де волошки, там хліба трошки.
• У кожній троянді є колючки.

• З берези тече багато соку – літо буде дощове.
• Черемха зацвітає перед останнім приморозком.
• Як рясно цвіте вишня – добре цвістиме жито.
• Рясно зацвіла акація – на врожайний рік.
• Листя папороті скручується на дощову погоду.
• Пізній листопад до суворої і затяжної зими.

      Перегорнемо сторінку усного журналу і дізнаємося, що для нас приготували учні групи «Зоологи»

 

     Друга сторінка «Чи знаєте ви про... (тварин)» (група Зоологи»)

     • качки можуть набирати висоту до 800 м, лелеки – 900, журавлі і ластівки – до 2 тисяч, орли – до 3 тисяч, а кондори і грифи в гірських місцевостях піднімаються навіть до 7 тисяч метрів над рівнем моря;

     • швидкість польту сокола під час падіння на здобич розвивається до 360 кілометрів на годину;

     •  найбільше зубів у звичайного слимака – 14175;

     •  найдужчим є жук-носоріг. Сам він важить усього 14г, а маже тягнути «вантаж» 1580г;

     •   кінь стрибає вгору – на 2,5 метри, у довжину – на 8 метрів;

     •  заєць  підстрибує ще  вище – аж на 3 метри, а в довжину лише на 7 метрів;

     •  коли пташенята ластівки підростають, батьки, щоб діти не випали з гнізда, прив'язують їх. Для цього ластівка відшукує довгу кінську волосину. Один її кінець вона намотує пташеняті на лапку, а другий шматочком глини прикріплює до гнізда;

     • вовчиці дуже опікують своє потомство, причому не тільки власне, а й чуже. Якщо їм зустрінуться беззахисні вовченята, які втратили батьків, вони обов'язково їх нагодують, напоять, навчать полювати;

     • мисливці хвіст лисиці називають «трубою», хвіст вовка – «поліном», а хвіст зайця – «квіткою»;

     • тривалість життя деяких тварин: (інформація на відеослайді)

 

Назва	Тривалість життя	Найдовша тривалість життя
Бджола (матка)	3 роки	5 років
Робоча бджола)	40 днів (влітку)	9 місяців (взимку)
Мураха	5 – 7 років	18 років
Річковий рак	5 років	20 років
Сом	40 років	більше 100 років
Жаба	5 років	36 років
Домашня курка	13 років	30 років
Голуб	12 років	50 років
Собака	10 – 12 років	34 роки
Кішка	10 – 12 років	20 років
Кінь	20 років	62 роки

      • одна сова за літо з'їдає таку кількість мишей, польовок та бабаків, які можуть знищити тонну зерна;

     • шия горобця має вдвічі більше хребців, аніж шия жирафа;

     • звичайний дворовий пес розпізнає до півмільйона запахів, недоступних людині. Без їжі, але при наявності води, собака може прожити до 60 днів, а кішка – 18;

     • індичка за одну хвилину робить близько 60 клювальних рухів, а курка – 240;

     • з дитинства ми знаємо, як півень сповіщає про те, що настав новий день: «ку-ку-рі-ку!». Проте німці вважають, що він співає: «кікі-рікі!», турки – «коко-рі-коо!», голландці – «куке-луку!», ну а англійці чують зовсім дивне: «куке-дубль-ду!»

     Слово вчителя  Молодці! Дуже цікаво. А тепер відгадайте загадки:

     •  Двічі родиться, а раз умирає. (Півень)

     •  Літає крилами, ходить ногами, висить догори лапками. (Кажан)

     •  Я великий, я красивий, як біжу, то в'ється грива. Хвіст у мене довгий-довгий. Хвіст у мене, мов шовковий. (Кінь)

     •  Вірно служу і дерева стережу. Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників їм здобуваю. (Дятел)

     •  Котиться клубочок, зовсім без ниточок. Замість ниточок – триста голочок. (Їжак)

     •  У зеленому жакеті галасує в очереті, хоч і плавати мастак, а не риба і не рак. (Жаба)

 – Про що ми дізнаємося з наступної сторінки журналу?

 

 

 

     Третя сторінка «Запитайлик» (група «Чомучки»)

           Учень Я Чомучкою родився,

В нашій школі я з`явився

                      Цікаво в світі все мені.

                      Ви допоможете чи ні?

                      Чомучок нас багато в світі.

                      Це і дорослі й, звісно, діти.

                      Горішок знань твердий,

                     Та й ми не звикли відступати.

                      Розколоти нам його поможе

                      Простий девіз :"Все хочу знати!"

                      Помічників у нас досхочу.

                      Ввімкну я все, що тільки схочу:

                      Приймач, і телевізор, й Інтернет.

                      Ось інформації для вас цілий букет!

 

     Чому кажани не птахи? Не кожний може відповісти на це запитання. Для того, щоб відповісти на це запитання, треба знати, що птахи належать до класу птахів, а кажани належать до класу ссавців. Ссавці годують своїх дитинчат молоком, а птахи не годують пташенят молоком, бо пташиного молока у природі немає.

     Ось чого не можуть зрозуміти декотрі ссавці, котрі гадають, що досить навчитися літати, як птах, щоб стати птахом. Як же можна стати птахом, коли ти належиш до класу ссавців?

 

                             

 

     Чому не люблять ропуху? Невже ропуху не можна полюбити? Хіба вона робить мало хорошого?

     Звичайно, якщо судити із зовнішності...

     Але ж із зовнішності можна й не судити.

     Можна любити не за зовнішність, адже є й інші хороші якості, і ропуха їх також має.

     А те, що в неї ноги закороткі і справжньої стрибучості немає, то ропуха не блоха, щоб її любити за стрибучість.

     Звісно, ропуха незгарбна і риси в неї не з тих, якими можна милуватися. І, ніби сама розуміючи це, ропуха з'являється лише вночі. Невже вона так соромиться своєї зовнішності?

     Можливо, якби вона мала іншу зовнішність, вона із задоволенням полежала б на сонечку у всіх на очах. А так вона від усіх ховається і в темряві робить свої добрі справи, і про неї кажуть, що вона боїться навіть води, а не лише сонця.

     А може, вона не боїться?

     Може, вона уникає води й сонця тому, що коли світить сонце, у воді легко побачити своє відображення. А коли маєш таке відображення...

     Звичайно, тоді не хочеться з'являтися нікому на очі.

     І може, через цю – справді надмірну - сором'язливість ропуха така миролюбна і так шанує доброзичливе ставлення. У неї дуже добрий характер.

     То чому її не можна полюбити за характер?

     Мабуть, якщо її полюбиш, нехай навіть за характер, ропуха не боятиметься світла, і тоді всі побачать, яка вона. Звісно, не красуня, і ноги замалі, але загалом, гарна, навіть дуже гарна – ось яку її всі побачать.

     Варто лишень її полюбити.

 

                             

 

      Чому жовтіє листя?

     Осінь. До тріскучих зимових морозів ще далеко, а дерева вже починають поступово скидати листя. Не відразу, не раптово звільняються вони від листя. Йде підготовка до листопаду. З листям відбуваються незвичайні перетворення.

     Спершу листя починає жовкнути. Хоча ніхто не додає в соки жовтої фарби.

     Жовта  фарба знаходиться в листі завжди. Тільки влітку жовтий колір непомітний. Він забивається сильнішим – зеленим.

     Зеленого кольору листю надає особлива речовина – хлорофіл. Хлорофіл у живому листі постійно руйнується й знову утворюється. Але відбувається це тільки на світлі.

     Влітку  сонце світить довго. Хлорофіл руйнується і відразу ж відновлюється. Утворення хлорофілу не відстає від його руйнування. Листок увесь час залишається зеленим.  Приходить осінь, ночі стають довшими. Рослини менше отримують світла. Хлорофіл уночі руйнується, й не встигає відновитися. Зеленого кольору в листі меншає, і помітним стає жовтий: листок жовтіє.

     Та восени листя стає не тільки жовтим, а й червоним, багряним, фіолетовим. Це залежить від того, яка барвна речовина знаходиться в листку, що в'яне.

     Осіннє листя багате своїми кольорами! Яскравість осіннього листя залежить від того, яка стоїть погода.

     Якщо осінь затяжна, дощова – колір листя від надлишку води і нестачі світла буде тьмяним, невиразним. Якщо ж холодні ночі чергуються з ясними сонячними днями, то і кольори відповідатимуть погоді – будуть соковитими, яскравими.

     А от з вілихи і бузку лист опадає зелений, незалежно від погоди. У листі цих рослин, крім хлорофілу, інших речовин немає.

 

                                

 

     Для чого дерава скидають листя?

     Хоча наші листяні дерева живуть десятки, часто і сотні років, листя у них «в роботі»  всього один сезон. І за цей час все одно швидко зношується. Адже робота у листя дуже напружена.

     У  листку вся нижня поверхня, що вкрита зеленою прозорою шкірочкою, засіяна дрібними отворами – продихами. Під впливом температури і вологості повітря вони то відкриваються, то закриваються. Як кватирки в будинках.

     Вода, що її всмоктує з ґрунту корінь, піднімається по стовбуру до гілок та листя, волога випаровується, і нові порції води піднімаються через стовбур до крони.

     Сонце нагріває листя, а випари охолоджують його, не дають перегрітися. Прикладіть листочок до щоки – він холодить.

     Зірваний з дерева зелений листок швидко засихає. А на дереві листя соковите, свіже – клітини жовтого листка завжди наповнені водою.

     Деревам потрібно дуже багато води. За день велика береза, наприклад, випаровує біля 7 тонн води. Взимку стільки вологи з ґрунту не одержиш. Зима для дерева не тільки холодна, а й, головне, суха пора року. Скидаючи листя, дерева захищаються від «зимової посухи». Нема у дерева листя – нема і такого сильного випаровування води.

     Крім того, потрібен листопад для дерев ще й з лікувальною метою.

     Разом з водою дерево всмоктує з ґрунту мінеральні солі, але використовує їх не повністю. Надлишки накопичуються в листі, як попіл у топках печей. Якби листя не опадало, дерево могло б само себе отруїти.

     У містах повітря дуже забруднюють димлячі труби заводів і фабрик. Дрібні часточки сажі осідають на листі. Забивають продихи. Випаровування  уповільнюється.

     Тому у  містах доводиться міняти листя двічі на рік. А ще відомий випадок, коли тополя змінила його п'ять разів!

     Є і третя причина для листопаду: треба захистити тонкі слабкі гілки дерева від ваги снігу.

     Часто можна побачити й таке сумне видовище. Сніг випав, а дерева ще не скинули листя. І всі берези, що стояли вздовж дороги, зігнулися в дугу.

     Їх так придавило снігом, що аж верхівки посхилялися до землі.

     Минуло багато років. У тих березах стовбури так і залишилися схожими на коромисла.

     Отже, дерева ці не зовсім здорові, рух соків у них порушено. Адже саме по стовбуру піднімаються до листя живильні соки.

      Листопад пристосовує дерева до зими.

 

                   

 

     Як приходить листопад?

     Дереву ніхто не говорить, коли треба скидати листя. Та от наближається осінь – і листя на деревах міняє свій зелений колір. Уже в серпні починає жовтіти листя берези і липи, а в перших числах вересня з'являється золоте вбрання у клена гостролистого. У вересні червоніє листя у горобини, а наприкінці місяця одягають жовте  і яскраво-червоне вбрання осики... усе як за годинником.

     І дійсно, у дерев, як у всього живого, є свій внутрішній «годинник». Цей «живий годинник» чітко відчуває зміну дня і ночі.

     Короткі осінні дні ніби прокручують у рослині невидимий перемикач. Зелений колір змінюється на червоний. З листя у стовбур починають відтягуваться поживні речовини.

     У черешках листків теж проходять зміни, літом черешки листків міцно прикріплені до гілок.

     Спробуйте зірвати зелений листок, наприклад, у берези. Його легше розірвати, ніж відокремити від гілки без будь-яких пошкоджень.

     А восени? Чим сильніше пожовтів чи почервонів листок, тим легше він обривається. І проходить мить, коли досить лише доторкнутися до листка, і він відразу ж падає з гілки разом з черешком. Ще вчора листя не міг зірвати навіть сильний вітер, а тепер воно облітає само.

     Що ж сталося?

     Виявляється, восени в основі черешка, в тому місці, де він прикріплюється до гілки, з'явився так званий корковий шар. Він, як перегородка, відокремив черешок від гілки. Тепер тільки декілька тонких волокнинок з'єднують черешок листка з гілкою. Навіть легкий вітерець обриває ці волокнинки. Листя опадає.

     Листя все облетіло – дерево тепер не боїться зимових морозів і сніговіїв.

     У місті від морозів найбільше страждають дерева, що ростуть ближче до вуличних ліхтарів. Вони пізніше за інші дерева скидають листя: лампи подовжують їм день. Морозостійкість цих дерев послаблюється.

     Сосна і ялина так економно випаровують воду, тому легко переносять зимовий «водяний голод».

     Вночі дерева теж сплять. Електронні датчики показали, що влітку дерева сплять з першої години ночі до п'ятої ранку.

 

                 

 

 

      Де народжується сніг?

     Що таке сніг? Це багато, дуже багато красивих сніжинок; вони падають і падають з висоти на землю, на дерева, на дахи будинків  –  чисті, тендітні, блискучі.

Вони теж падають з хмар, як і дощ, але тільки утворюються не зовсім так, як дощ!

     Раніше думали, що сніг  – це замерзлі крапельки води. Думали, що йде він з тих же хмар, що і дощ. І от не так давно була розгадана таємниця народження сніжинок, і тоді дізналися, що сніг ніколи не народиться з крапельок води. Крапельки води можуть стати градинкамі, грудочками непрозорого льоду, який йде іноді влітку разом з дощем або під час грози. Але крапельки води ніколи не перетворюються на сніжинки, красиві шестикутні зірочки. Усе буває зовсім по-іншому.

     Водяні пари піднімаються дуже високо над землею, де панує сильний холод, і тут відразу ж з водяної пари утворюються крихітні крижинки-кристалики. Це ще не ті сніжинки, які падають на землю, вони ще дуже малі. Але шестикутний кристалик весь час росте, розвивається і нарешті стає дивно красивою зіркою. Сніжинки повільно-повільно опускаються,  вони збираються пластівцями і падають на землю.

 

                            

 

 

     Чому заходи багряні?

     Незабутні багряні заходи, теплі переливаються фарби - важко уявити собі більш вражаючу картину. Але іноді, дивлячись на все це, ми говоримо: «Яке червоне сонце!»

     Насправді ж ми знаємо, що Сонце саме не стало червоним і зовсім не змінилося.

     Просто воно виглядає так в певний час доби. У цей же самий час для людини, що живе кілька тисяч кілометрів західніше, сонце зовсім не виглядає червоним або червоним.

     На колір заходу впливає шар повітря, крізь який проходить промінь Сонця. Чим нижче Сонце, тим більший шар атмосфери має подолати сонячне світло.

     Але спочатку давайте пригадаємо, що сонячне світло є поєднанням всіх кольорів. Зазвичай таке поєднання кольорів сприймається нами як білий колір. Але в атмосфері присутні частинки пилу, водяні пари і інші домішки.

     Коли промінь світла проходить крізь атмосферу, різні кольори розсіюються цими частинками. В атмосфері фіолетовий, синій і зелений кольори краще розсіюються, ніж червоний і жовтий. Коли Сонце низько над горизонтом, в результаті розсіювання в атмосфері залишається більше червоного і жовтого кольорів, тому захід сонця і здається нам червонуватого кольору.

       До речі, блакитний колір неба також пояснюється розсіюванням світла. Фіолетовий і синій колір мають короткі хвилі і розсіюються атмосферою раз на десять активніше, ніж хвилі червоної частини спектру. Це означає, що червоні промені проходять крізь атмосферу, а промені блакитного кольору розсіюються в повітрі водою і частинками пилу.

     Коли ми дивимося вгору саме розсіяне світло надає небу блакитний колір.

 

                               

 

 

 

    Чому кішка так часто вмивається?

     Як цікаво спостерігати за кішками! Тільки прокинулись, потягнулись і давай-но вилизувати себе від мордочки до лап.  

       Зібралися гуляти вилизуються, повернулися додому — і знову за вмивання, поїли — і знову вилизують себе з голови до ніг.

       Кішки постійно злизують з себе не стільки бруд і крихти від їжі, що пристали до шерсті, скільки власний запах.

      Для них це дуже важливо: кішки, як домашні, так і дикі, — це мисливці. Тим, хто шукає здобич, іде по її сліду, не так вже й важливо, наскільки інтенсивно вони пахнуть, а ось для тих, хто сидить у засідці, — для звичайних домашніх кішок — це дуже важливо.

       Адже якщо здобич завчасно відчує небезпеку — залишишся голодним.І ось митий-перемитий кіт, нашорошивши вуха, чекає біля мишачої нірки. І дуже часто щаслива мить настає.

 

         

 

 

 

 

 

     Чому небо блакитне?

     Справді, чому? Адже небо - це повітря, таке ж, як те, що оточує нас, ми ним дихаємо, але ми його не бачимо, воно прозоре, безбарвне. А ось високо над головою воно чомусь стає блакитним. Небо скрізь синє. На півночі воно бліде, на півдні синє-синє.

     Звідки беруться чудові кольори і відтінки ясного неба?

      Виявляється, це сонячний промінь забарвлює повітря високо над нашою головою! Сонце посилає на Землю свої промені, але їм доводиться пробиватися через товстий шар повітря, що огортає Землю. А сонячний промінь багатобарвний, адже він складається з червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього та фіолетового кольорів. І ось, коли цей багатоколірний промінь проходить через товстий шар повітря, частинки повітря розсіюють, розбризкують всі кольори сонячного спектру, але найбільше, найсильніше саме його блакитну частину, і тому небо набуває блакитного  кольору. Колір неба - це блакитні бризки різнобарвного сонячного променя.

 

                                 

 

 

     Навіщо їжакові голки?

     У лісі, в гаю, в парку, в саду можна зустріти звичайного їжачка. Він бігає не криючись, шарудить листям, голосно сопе, а коли їсть - прицмокує. Відчувши небезпеку, він згортається клубком. Цьому допомагають спеціальні м'язи на спині. Їжачок ховає незахищену мордочку і виставляє голки.

      Голки - це колючий панцир, який захищає звірка від небезпеки. У дорослого їжака буває до 16 тисяч голок довжиною по 2-3 см, товщиною приблизно 1 мм. Голки мають форму веретена: найтовща їх частина посередині. Колір їх сірий, але, якщо придивитися, то можна помітити, що на них чергуються темні і світлі смужки.

     Їжаченята народжуються голенькі, не колючі. Але вже через кілька годин вони вкриваються білими і темними голками. Через два тижні малюки відкривають очі. До цього часу голки вже тверді, як у дорослого їжака. Він їх може вже стовбурчити.  Їжачок ховається під колючим панциром від хижаків. Не будь колючок, важко довелося б їжакам виживати.

 

                                      

 

 

 

     Слово вчителя  Молодці! Діти, ви підготували змістовні відповіді на цікаві питання. Я пропонує вам  послухати оповідання В. Сухомлинського «Камінь»

                                                     Камінь

     У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні.

     Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Він подумав: «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне».

     Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло та ще й дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі.

     Камінь упав на дно криниці й закрив джерело.

     Вода перестала прибувати.

     Криниця засохла.

     Засохла трав навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце.

     На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів на інший луг.

     Замовкла соловейкова пісня.

     Сумно стало в лузі.

     Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила студена криниця.

     Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки.

     «Де ж воно все поділося?» – подумав дідусь.

      –Як би ви відповіли на запитання дідуся? (Відповіді учнів)

 

     Відкриваємо наступну сторінку журналу.

 

     Четверта  сторінка «Обговорення проблем»

• Якими будуть ваші дії, коли ви  знайдете пташине гніздечко?
• Якими будуть ваші дії, коли ви побачите на прогулянці барвисту квіточку?
• Якими будуть ваші дії, якщо ви зустрінете у лісосмузі малят звірів, які там

мешкають?

• Чим можна допомогти мурашкам, дім яких розорений?
• Чи потрібні тварини рослинам?
•  Навесні діти посадили в центрі клумби на шкільному подвір'ї розкішний кущ

лісової папороті і старанно доглядали його, але рослина почувалася погано і згодом загинула. Чому?

• З лісництва привезли саджанці. Діти вирішили посадити вишні, яблуні і

верби у саду. Ялини, липи і сливи – над ставом, а калину, дубки і тополі – у парку. Поміркуйте, чи все вірно? (Відповіді дітей)

• А тепер послухайте вірш С. Павленка «Двоколірний вірш».

Коли де-небудь квітку бачу,

«Зірви!» –  кричить мені аж плаче.

Повз деревце іду зелене,

«Зламай!» –  схиляється до мене.

В гніздечку пташку стріну в гаї,

«Зжени!» – мерший мене благає.

«Забий!» – з болота жаба просить.

«Замуч!» – цвіркун сюркоче в просі...

Е ні, негарний вірш такий.

Хай ліпше буде – навпаки!

Коли де бачу квітки очі,

«Люби!» – вона мені шепоче.

Повз деревце іду зелене,

«Привіт!» – схиляється до мене.

В гніздечку пташку стріну в гаї,

Питає пташка: «Як ся маєш?»

«Спочинь!» – з болота жаба просить.

«Всміхнись!» – цвіркун сюркоче в просі...

Який же світ кругом чудовий!

Додому йду в добрі й любові.

• Як ви вважаєте чому цей вірш має таку назву?
• Якими кольорами можна зобразити вчинки людини в першій частині вірша?
• Якими кольорами можна зобразити вчинки людини в другій  частині вірша?
• Чому саме так?
• Чому вчить нас цей вірш?

     Слово вчителя  Діти, ви молодці! Ви правильно розв'язали запропоновані проблемні ситуації. Для того , щоб природа  дарувала нам якомога більше цікавого, необхідно її охороняти, дбайливо ставитися до всього, що нас оточує. У зв'язку з цим я пропоную вам скласти «Вузлики напам'ять друзів природи» (діти роблять буси з вузликів на стрічці пам'яті):  

• вчиться розумiти природу, станьте її  другом i захисником;
• радійте кpaci природи, не зашкодьте їй своїм недбалим ставленням;
• в природi поводьтеся тихо непомітно, дивіться, слухайте, не галасуйте;
• користуйтеся будь-якою нагодою, щоб зробити для природи щось корисне;
• будьте другом вcix живих істот, не мучте i не вбивайте тварин;
• стежте за чистотою природного середовища, не залишайте за собою слiдiв

перебування в ньому;

• бережіть  і примножуйте зелені насадження природи;
• не руйнуйте  пташиних гнізд, мурашників,  джерел та водойм;
• не залишайте багаття на природі, воно може принести великі втрати.
• допомагайте тим, хто турбується про природу. Захищайте її

Діти! Пам'ятайте, щоб ми були в гармонії з природою нам необхідно у цьому

світі робити тільки добро

     Світ прекрасний навколо тебе –

     Сонце ясне і синє небо,

     Птахи і звірі. Гори і ріки –

     Нехай він буде таким навіки!

     Нехай людина добро приносить –

     Бо світ навколо любові просить.                        А. Потапова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  Для допитливих (самостійне ознайомлення)

                                                 Як сплять риби

    Ані ковдр, ані подушок у риб, звичайно, немає та й бути не може.

    А спати все ж таки хочеться.

    Річковим рибам спати більш-менш зручно: на ніч вони можуть або гарненько в пісок заритися, або заховатися в мулі.

     А тим рибам, які живуть у морі, –  значно гірше: до дна не допірнеш, скільки не старайся  – нічого не вийде.

     Отож вони ледь роздувши або стиснувши міхур, врівноважують себе у воді і засинають в найдивовижніших позах: чи то догори черевом, чи то донизу головою, але з відкритими очима.

     Восени і взимку життя прісноводних риб різко змінюється.

     Коли вода в річці або в озері охолоджується до семи градусів, риби збираються в так званих «спальнях» –  зимувальних  ямах.

     Скупчившись, вони окутують себе слизом, щоб захиститися від мікробів, і впадають у довгий зимовий сон.

      А деякі риби взимку можуть взагалі спати, вмерзнувши в лід.

                                                                                     Олександр Копиленко

 

                                           «Рятуйся, хто може!»

     Довгий час вважалося нез'ясованим, як риби, що проводять велику частину свого життя далеко від рідних річок, знаходять до них шлях під час нересту?

    Вчені довели, що вода в кожній річці має свій особливий і єдиний хімічний склад. А тому і свій запах. Рибам же притаманний надзвичайно гострий нюх, який допомагає їм знаходити шлях до рідних водойм. Дослідили, що позбавлена нюху риба швидко гине від голоду, хоч плаватиме наподалік від корму. А якщо позбавити рибу зору, то вона за допомогою нюху легко знаходить поживу.

     Завдяки нюхові риби знаходять і одна-одну. Та вони ще й спілкуються мовою запахів!

     Це відкриття зробив німецький вчений Карл Фріш. Спіймавши гольяна, вінзлегка подряпав йому лусочку і знову випустив у воду. Раптом серед гольянів почалася паніка. Рибки кинулися врозтіч, і минуло багато часу, перш ніж вони знову повернулися на те саме місце. Їх тут годували, і тому вони за звичкою сюди пливли.

     Невже поранена риба про щось повідомила своїх товаришів?

    Дочекавшись їхнього повернення, Фріш кинув у воду мертву рибу. Паніка була ще більшою.

    Здогадуючись про причину, вчений дочекався, поки гольяни повернулися, і вилив у воду рідину, що лишилася після розтертого і прфільтрованого шматка риби. Гольяни знову кинулися навсібіч!

     Отже, риб лякав запах. Цей сигнал небезпеки виділяється особливими клітинами на шкірі риби мимовільно, якщо шкіру поранити. У воду потрапляє «речовини тривоги». Запах каже рибам: тікайте, рятуйтеся!

                                                                                           За Ю. Дмитрієвим

 

                                          Чому трава зелена

     Океан рослин оточує нас, і усі вони зелені. Зелена трава, зелене листя дерев і квітів. Не було б листя і трави – не було б і життя на Землі.

     Зелене листя! Воно вбирає в свої клітини вуглекислоту, а виділяє кисень, яким дихаємо ми, люди, і всі тварини.

     Та чому все ж таки листя зелене?

     Завдяки хлорофілу*.

     В клітинах рослин разом з хлорофіловими зернами працює дивовижна фабрика. В ній виробляються найпоживніші речовини і кисень, без яких не може жити ніщо на Землі.

     А ще хлорофіл поглинає всі кольори сонячного світла, в зелений колір віддзеркалює.

     Тому ми й бачимо листя і траву зеленими.

__________________   

* Хлорофіл – зелені зерна рослин, що здатні поглинати світлову енергію і перетворювати вуглекислий газ і воду в органічні речовини.

                                                                        За Мартою Гумілевською

 

 

                                      Що ти знаєш про зозулю?

     Ти, мабуть, чув, що зозуля не мостить гнізда, не піклується про своє потомство, підкладає свої яйця в інші гніздечка... Воно так і не зовсім так. Зозуля все-таки дбайлива мати і робить для своїх пташенят все, що спроможна зробити.

     Ось серед густої зелені запримітила вона гніздечко вівчариків. Тут уже є одне яйце. Якби зозуля була байдужамати, то підлетіла б, поклала яйце й гуляй собі по лісі... Але ж вівчарики помітять чужий дарунок і викинуть його геть, а то й взагалі залишать своє гніздо.

     Мусить зозуля непомітно підкрастися до гнізда. А зробити це не так просто. Птахи пильнують своє гніздо, намагаються ні на хвилину не залишати його без догляду.

     І тут зозуля вдається до хитрощів. Самець підлітає до чужого гнізда, кружляє над ним, сдає на сусідні дерева. Вівчарики гніздяться, нервують, намагаються прогнати нахабу. Нарешті дрібні птахи збираються до гурту, зчиняють галас і проганяють самця. А він летить поволі, намагається подалі заманити пташок.

     Самка ж у цей час випурхує зісвоєї схованки, відкладає у вівчарикове гніздо яйце й летить геть.

     Зозуленя першим з'являється на світ. І одразу починає викидити з гнізда інші яйця, а часом і пташенят. Тут діє інстинкт самозбереження: не викине – само загине, бо дві маленькі пташки всіх не прогодують.

     Підросте  зозуленя й уже не може вміститися в маленькому гнізді. Злітає на землю й галасує – вимагає їжі... Названі батьки стараються, носять малій ненажері все, що пощастить роздобути. І тут ще одна загадка природи. Кричить зозуленя, а звідки подає голос – ніхто не розбере, бо лунає він і зліва, і справа. Тільки вівчарики знають, куди їжу носити.

     А там уже зозуленя починає літати. Батьки летять за ним і на льоту кидають у рот всілякі наїдки. Та прийде пора – й зозуленя стане цілком дорослим, залишить названих батьків і полетить до свого роду.

     Природа  створила зозулю. А чому саме такою – хто зна?

     Добре відомо тільки, що вона – дуже потрібна пташка. Жоден птах не поїдає стілики гусені, як зозуля.

     Їсть вона гусінь і рятує цим від лиха ліс.

                                                                  За Володимиром Титаренком

 

 

                                           Трохи про павуків

     Надзвичайно цікаві ці створіння – павуки. Вони, виявляється, дуже корисні. Знай, що вони нашідобрі сусіди. Чому? А ось чому.

     Ажде павуки – хижаки, мисливці. Вони полюють шкідливих комах. Тих самих мух, наприклад, без павуків було б так багато, що від них буквально не було б де дітися.

     Відомо, що муха надзвичайно шкідлива комаха: вона розносить черевний тиф та дизентерію! Якщо подивитися крізь сильне збільшувальне скло на ті сліди, що вона залишає, то видно, що там кишать мікроби.

     Отож хай висять майстерно сплетені, дививижні мережива павуків у лісі, в саду, на городі, хай виблискують-переливаються на них різними кольорами краплі роси або краплі дощу.

     Попильнуй  за павуками сам. Їх завжди багато, особливо в лісі. Влітку і восени. Стеж уважно, і ти дізнаєшся стільки цікавого про життя цих восьминогих мисливців, вправних майстрів-ткачів!

     Це вони порозвішували свої мережива на деревах і траві.

                                                                      За Юрієм Аракчеєвим

 

Вірші чомучок

 

ПИТАЛИКИ

Сидять Питалики на дереві,

Та все питаються вони:

- Чому в дуплі зітхає темрява

І лапки чистять кажани?

 

Чом на галявині взелененій

Збирає хмиз лісовичок,

І сонце вибігло на белебень,

Немов Солом'яний Бичок?

 

І хто це там гукає здалека,

І що їм тато принесе? —

І дуже радісно Питаликам

Отак запитувать про все…

                                             В. Терен

 

 

ПРО ВСЕ НА СВІТІ ХОЧУ ЗНАТИ

Куди пливуть хмаринки волохаті?

Куди й звідкіль летять птахи крилаті?

Чому понад усе нас любить мати?

Чом сон у руку годі нам спіймати?

Чому весна приходить за зимою,

І розцвітає яблуня красою,

І трави покриваються росою,

І літо вслід ступає за весною?

Чом колос виростає із зернини?

Чом у воді лиш плавають рибини?

Про що веселка з гаєм розмовляє?

Для кого соловейко так співає?

Чом часто і сміємось ми, і плачем?

Чом щось бува холодним і гарячим?

Чом карі й голубі бувають очі?

Чому є білі дні і чорні ночі?..

Про все-усе на світі хочу знати,

Тому й люблю я так книжки читати.

                                                  Н. Бугай

 

 

ДЕ? КОЛИ? ЧОМУ?

Чом машини мчать нагору,

А санчата — ізгори?

Де беруть у літню пору

Квіти дивні кольори?

 

Звідки знати, що не треба?

Пароплав про що гуде?

Чом літак літає небом

І ніяк не упаде?

 

Стрілки чом ідуть по колу?

Скільки в небі є зірок?

І чому ще рано в школу,

Можна тільки у садок?

 

Чом я десять пальців маю,

І куди хмарки несе?

І чому, коли питаю,

Тільки мама знає все?

                                          Б. Квашньов

 

 

ЧОМУ?

Вже поклали спати Гриця,

Але Грицеві не спиться,

Бо цікаво все йому.

І питає він: - Чому

Зна гусак лиш букву "С",

Букву "Р-р-р!" так любить пес?

Чом курча дві ніжки має,

Кінь на чотирьох ступає,

Вісім ніг у павука

І одна - у маслюка?

Хай нам котик розповість,

Чом він все без хліба їсть!

                                         C. Цушко