Година спілкування для учнів початкових класів " Скарби бабусиної скрині"

Година спілкування для учнів початкових класів

 

 

 

 

 

 

Скарби

бабусиної скрині

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТА : познайомити дітей з оберегами рідної землі. Пробуджувати пізнавальні інтереси до культури та побуту української нації. Виховувати глибокі почуття любові до батьків, до свого роду. Почуття гордості за народних майстрів, бажання берегти, як святиню  народні обереги.

 

ОБЛАДНАННЯ: українська скриня в якій обереги : лікарські рослини, віночок, сорочка, фартух, коралі, рушник, хустка, запаска.

Вчитель та діти одягнені  в українські костюми.

 

Хід години спілкування:

 

                                                        Розповідь вчителя з елементами бесіди. 

                                                                                    (Вчитель п оказує скриню).

            Хата, біла хата! Чи можна уявити давню українську хату без скрині. Ні, неможна, бо скриня була в кожній хаті. Протягом століть скриня була у великій  пошані. Сюди клали одяг, рушники, полотно, прикраси. В ній зберігався, одяг нареченої коли              батьки, віддавали дочку заміж, то неодмінно давали їй      скриню              з              різним              добром.             

           Скриню господарі ставили на  видному місці. Професія скринника була дуже почесною. Вони вироб­ляли скрині з липи, вільхи, берези.

 

 ( Вчитель дістає із скрині трави).

            Якщо, відкрити  скриню то відчуєш духмяні пахощі, це бабуся зберігає  в ній лікарські рослини, щоб духмяно пахли всі речі. Рослини в скрині мають особливу назву, їх називають  ОБЕРЕГАМИ, від              слова охороняти, оберігати. Маючи такі обере­ги наш народ зумів вберегти від забуття волелюбний дух, укра­їнську мову, українську пісню, нашу історію і волелюбну пам’ять.

• Чи є скрині в ваших домівках? А в бабусі ?  А в прабабусі ? Чи дозволяли вони вам відкрити скриню? Який запах ви відчули ?   Які лікарські рослини ви знаєте ?

 

( Вчитель дістає із скрині український віночок).

• Подивіться, діти, що я тримаю в руках ?  В кого з ас є український віночок ? Коли ви його одягаєте ?

      Український віночок оспіваний у піснях, опоетизований майстрами пензля і слова, оповитий легендами, він був і є одвічним символом добра і надії. Він нагадує сонце. Його дівчата носили до заміжжя. Вінки плели обов'язково  із живих квітів : калини, ромашок, хмелю,               волошок, барвінку . Кожна квіточка має своє значення : волошка - простота і ніжність, мальва-красу, дзво­ник польовий- вдячність, ромашка - кохання та мир. Усі вони мають цілющі властивості. Захищає дівчину від різних хвороб, згубного ока. Наприклад: коли дитина плакала їй плели віночок з хмелю та вішали над ліжечком. Перший віночок плела дівчинці мама у три роки, а в сім дівчинці  вплітали цвіт яблуні.

          До вінка ще прив’язували стрічки, які також мали кожна своє значення. Коричнева - символ землі- годувальниці, жовта – символ  сонця, зелена - краса та молодість, малинова - життя та радість, біла - дівочі мрії .

         На свято Івана Купала  вінок  набував чудодійної сили, він мав символізувати дівчині її долю. Дівчата йшли до річки і  обережно пускали вінок на воду, на якому горіли свічки.

                                                    (Читанні вірша учнями)

Звичай у нас в Україні такий

Щоб долю знайти без вагання,

Пускали по річці дівочі вінки-

Як вияв дівочий кохання .

                        Хто візьме той вінок у руки свої

                        Дівчині  його подарує.

                        Заграють веселкою щоки її,

                        А серце кохання відчує.

( Демонстрація відео « Свято Івана Купала»).

 

•                   Чи доводилось вам бути учасниками такого дійства ? Хто пускав вінки на воду ?

 

         ( Вчитель дістає із скрині українське намисто).

         А ось погляньте на це намисто. Воно червоне бо схоже на ягоди калини. До того ж червоний колір це колір життя та надії. Жінки та дівчата носили намисто з бурштину. А також могли прикрасити свою шию коралями, або як їх  називали добрим намистом. Дарували коралі своїм коханим хлопці чи чоловіки.

         Малі дівчата робили собі намисто просто із ягід калини. А калина це символ нашої української землі, її оберіг. У народі кажуть: «без  калини нема України».

•                   Пригадайте, що ви знаєте про калину? Хто знає вірші про калину?

 

(Читання вірша ученицею)

Ось калина над рікою віти стелить по воді,

Хто це щедрою рукою їй намистечко надів,

Золотисте, променисте, - розцвітає, як вогні.

Дай же трішечки намиста, калинонько, і мені !

 

       А ще на калині вішали колиски для немовлят. Їх калина оберігала від хвороб та недобрих очей.

(Читання вірша учнем)

Як сяде сонце в камиші,

Дітей гойдають на калині.

Матусі, вічні берегині.

Колиски нашої душі.

                       Ласкаві мамині пісні,

                       Під колискове засинання.

                       Та сув’язь нашого родання

                        Передається у віки.  

 

Виконання  учнями колискової пісні.

 

            ( Вчитель дістає із скрині український вишиту сорочку).

           А ось і вишита сорочка. На  сорочках  вишивали рукави, комір, поділ, пазуху. Вишивка оберігає людину, надає їй силу. Адже жінки  та дівчата, що вишивали їх, вкладали в них свою душу. Люди вважали,  що коли вишито комір та пазуху то злий дух не потрапить до              душ,  а коли вишито рукави це дасть силу рукам.

•                   А в кого з вас є вишита сорочка? Коли ви її одягаєте ? Хто вам її вишивав? Що ще ви можете розказати про вишиту сорочку ?

 

( Вчитель дістає із скрині запаску).

    А  ось і вишитий  фартух. Його називали ще запаскою. Вона проста, зручна і водночас і красива. Робила вона жінку гарною, статною, підкреслювала жіночість. Кольори               запаски були  сині, червоні,  чорні та білі.

 

 

 

( Вчитель дістає із скрині український рушник ).

                      - Погляньте, діти, що я тримаю у руках ?  Так це – український рушник.  Його  оздоблювали квітами, зірками, птахами.  Скільки він промовляв серцю кожного із нас ? Його можна порівняти із піснею вишитою и витканою на полотні. Вишивка на кінцях рушника захищала домівку від злого духа.  І рушника можна читати так як читають книгу. Треба лише розумітися на орнаментах. Якщо вишито кривульки - це знак води, ламана              лінія - безкінечне життя, калина – дівочі мрії, зозуля – щастя  родини, дубове листя – сила.

                            (Читання учнями вірша)

Дивлюся мочки на рушник, що мати вишивала.

І чую, гуси зняли крик, зозуля закувала…

Знов чорнобривці зацвіли,   запахла рута – м’ята,

             Десь  тихо бджоли загули- всміхнулась, люба мати.

              Та біль із серця раптом зник,

              Так  тепло- тепло стало ...

              Цілую мовчки той рушник, що мати вишивала !

 

           Без рушника як без пісні, не обходилось народження, одруження та смерть  людини.  Рушником витирали руки, з ним порались біля печі. Рушником накривають хліб, покривають ікони.

• Що ви, діти, знаєте про рушники ?  Які назви вони мають ?

(Читання вірша учнями )

 

Скільки в домі рушників,

Кожен назву  з них носив.

 

Личко витираємо,

Утирачем називаємо.

 

З столу стерти треба,

В  стирачеві є потреба.

 

Стіл накрити в хаті хочеш.

То настільник взяти можеш.

  

• Молодці, знаєте назви рушників. А ще є рушник –покутник, він для обвішування ікон.  А для перев’язування сватів – плечовик.

                              Ознакою охайності та працьовитості кожної господині – прибрана хата та чистий рушник на похваті.  Не випадково мати навчала доньку : « Тримай, хаточку, як у віночку. А рушничок на кілочку. Тримай відерця всі чистенькі і водиці повненькі».

                          Виражаючи в далеку дорогу синів та чоловіків, матері та дру­жини дарували їм рушники, аби живими верталися додому.

 

(Читання вірша учнями )

Рушники у мами вишиті хрещато,

щоб вертались діти до рідної хати,

щоб цвіли у серці спогади кохання.

Щоб в людей збувались давні сподівання !

                                   Перегляд кліпу пісні « Мамині рушники»

 

( Вчитель дістає із скрині українську хустку ).

        Остання річ у скрині про яку ми сьогодні будемо говорити хустка. У народному побуті хустка була символом вірності і пам’яті. Дівчата дарували хустки парубкам перед походами, далекими дорогами. Хусткою перев'язувала руки нареченому, коли той приходив із сватами.

(Читання вірша учнями )

             На ній і гроно і пелюстка

             Та небо й райдуга на ній,

Мов Берегиня роду - хустка.

Здавна на нашій стороні.

 

 

                    В піснях, думах оспівана праця вишивальниць. Голкою у вушко якої затягнута нитка вони творять чудеса. Голка    веде нитку рівненько, дрібненько і від того узори на  полотні грають та співають.

 

Виконання учнями пісні  "Вишиванка"

 

 

              Речі про які ми говорили  пройшли через віки,  вони символізують: глибину безмежної любові до своїх дітей, свого народу,  до України, до всіх тих, хто не черствий душею.

           Хай  завжди вони сусідять у нашому домі, як ознаки великої любові та незрадливості.  Хай оберігають нас і допоможуть вийти на широкий шлях, шо веде до скарбниць народної мудрості, доб­роти, пам’яті, радості.

 

Відеокліп пісні « Як у нас на Україні»