29 травня о 18:00Вебінар: Філософія для дітей: закордонні та українські практики

Година спілкування до Дня пам'яті та примирення

Про матеріал

Розробка години спілкування для здобувачів освіти 7-9 класів до Дня пам'яті та примирення. На допомогу класному керівнику.

Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу українців у Другій світовій війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною власного життя здобув перемогу у війні і здобуває перемогу на сході України в наші дні.

Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу українців у Другій світовій війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною власного життя здобув перемогу у війні і здобуває перемогу на сході України в наші дні.

Перегляд файлу

Урок мужності  «День пам’яті та примирення»

Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу  українців у Другій світовій  війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною власного  життя  здобув перемогу у війні  і здобуває перемогу на сході України в наші дні.

Обладнання: український вінок, фільм "Роки Великої Вітчизняної війни", автор Соха А.В., відео ролик «Пам’ятаємо»

Епіграф: «Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.»

Хід години спілкування

Учитель. 8 та 9 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення. Завдяки Указу Президента виданий у 2015 році Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення. Нею державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також щороку відзначати один або два дні як данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни. У Великій Британії та країнах Співдружності відзначається «День Перемоги в Європі»; у Вірменії – «День Миру»; у Норвегії – «День визволення»; у Словаччині – «День перемоги над нацизмом»; у США – «День Пам’яті»; у Франції – «День Перемоги»; у Чехії – «Національний День».

Символ – червоний мак

Перегляд відео  ролику «Пам’ятаємо»

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

 

 

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

 

Мак як символ пам'яті у світі

Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров».

 

Мак як символ пам'яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».

Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

 

Вчитель День пам’яті жертв фашизму – це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в Другій світовій війні: мільйонів солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше –  мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб та від голоду.

    Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не зникає в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Наша пам’ять про ті часи  – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

Учень  Війна. За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, сльози матерів і дітей. На нашу землю війна прийшла раннім світанком 22 червня 1941 року.

Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного.

І з ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому…

І мама мовчазно-бліда, мов стіна…

І тато поволеньки каже: „Війна“.

Учениця. І як тільки ворог ступив на українську землю, мільйони піднялись, щоб дати йому відсіч. І кожен вірив у світлу перемогу.

До свободи! До свободи!

Уставайте смілі, горді,

Із мечами у руках

Ворогам усім на страх!

Уставай, народе мій,

На побідний правий бій!

Такі слова полум’яними віршами входили в серця усіх українців. А попереду ще було 1418 важких днів і ночей. Дорогою ціною дісталась мужнім воїнам перемога. Чимало їх полягло на фронтових шляхах. І пам'ять про них, та їхній подвиг ніколи не згасне.

Учениця.

Сонце палило нестерпно,

Гнулось у саду гілля:

Падали яблука в серпень

Глуха стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди

Всюди гриміла війна

Падали спалені люди,

Їх не щадила вона.

Учень.

Бій, розгортався лютий,

Кулі, неначе град

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди

Впав у траву солдат.

Вдарило хлопця в груди,

Вибухнув поруч снаряд,

Тихо, вітри і люди!

Тихо, вітри і люди,

Вмер молодий солдат.

Учениця.

Мати довіку буде

Сина свого виглядать

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди,

Син її – той солдат.

Учитель. Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми воїнів нашого села. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі „Пам’яті”.  На  фронтах війни загинуло сотні чорнобаян.

Вірш „Пам’ятайте”

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі, –

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Хвилина мовчання

Учитель. ( на слайдах світлини років війни)

  На кручах Дніпра,

В краю вогняному

Підводиться стовпчик

І зірка на ньому.

Вербичка в жалобі

Стоїть, мов спокута…

Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте!

2 учень: Не спиться ще вдовам,

Бо туга лишилась,

Для них i сьогодні

Війна не скінчилась.

Серця в них назавжди

Тривогою скуті.

Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте!

Вчитель: Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте!

 

Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя нацизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини нацистів зі свого трагічного досвіду.

На окупованій території вороги знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси – раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

Люто ненавиділи фашисти слов'янські народи – поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

 Це страшні сторінки війни..

Учень.

Втрати України від фашизму:

Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих від фашизму в роки Другої світової війни – як від воєнних дій, так і від військових злочинів. Прямі втрати населення – вбиті та померлі від поранень або голоду, зниклі безвісти               – складають понад 8 мільйонів осіб.

 

Учениця.

Внесок України у боротьбу проти фашизму:

Війна прийшла на українські землі 1 вересня 1939 року – разом із першими німецькими бомбами, що впали на Львів та інші міста, а залишила їх 28 жовтня 1944 року. Українці ж як народ зустріли війну одними з перших – 1 вересня 1939 року, – а завершили одними з останніх – 2 вересня 1945 року. Капітуляцію останньої воюючої країни – Японії – від імені Радянського Союзу приймав український генерал Кузьма Дерев’янко.

Учень. Український напрям був головним на «Східному фронті», а відтак – у всій війні: саме тут діяло в різний час від 50 до 75% всіх дивізій вермахту і половина всіх радянських сил (4 фронти та 54 армії). Незважаючи на те, що Україна належала до східноєвропейського театру війни, українці воювали по всьому світу. Український слід залишився на полях головних битв на інших фронтах Другої світової війни: Вестерплятте, Дюнкерк, Монте-Кассіно,  Нормандія, Маньчжурія. Українці були мобілізовані або долучилися добровільно до більшості головних світових армій, що протистояли фашизму.

Учениця.  Не менш як 100 тисяч українців в складі Війська Польського стали на боротьбу із нацизмом у вересні 1939 року і не менше 8 тисяч з них загинуло.      Найбільше українських солдат (до 6 мільйонів) нараховувала Червона армія, близько 130 тисяч перебували в арміях Великої Британії, Франції, Канади та СІЛА.

Учень. У роки Другої світової війни з гітлерівською Німеччиною та її союзниками воювали близько 7 мільйонів українців, їх внесок у перемогу над фашизмом був одним із визначальних.

Учень.

Стоїть обеліск, і на нім імена,

Які вкарбувала священна війна.

Стоїть обеліск над печаллю могил,

Бійців з Придніпров’я і з галицьких сіл.

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця дуже довгі літа

Земля українська в собі пригорта.

Учитель. Фашизм – одна з найбільших хвороб людства. Ключовими ознаками фашизму є: культ особистості, зневага до людських цінностей, систематичне нехтування правами людини, культ війни та сили, зовнішня агресія. Ці ознаки об’єднують і Третій Рейх у минулому, і пануючий тепер у Росії режим. Одним із виявів зазначених ознак у випадку з путінською Росією є її агресія проти України. Українці протистоять цій агресії, але, як і у випадку з фашизмом у середині XX століття, протистояти потрібно, об’єднавши сили всього демократичного світу. Єдність перед обличчям ворога має стати усвідомленою необхідністю і є запорукою перемоги. Батьки учнів нашого класу зараз відстоюють наше право на вільне життя і вільний вибір на сході України. (Світлини зі сходу України). Низький уклін їм за їхню мужність і силу духу.

Учитель. На дошці висиль один із символів нашої країни – український вінок. В ньому уплетено 24 стрічки, по кількості областей України і автономної Республіки Крим.

- Якою ви хочете бачити нашу державу? (Учні називають: єдиною, соборною, красивою, квітучою, співучою,  мирною…)

- Найголовніше, діти, це мирне небо над головою і спокій у нашій державі.

Учень.

Багато країн є на нашій Землі!

І в кожній країні є діти малі.

З волоссям чорнявим, русявим, білявим,

З волоссям без кучерів і кучерявим.

Дарма, що в них різного кольору шкіра,

Та усмішка в діток однаково-щира,

І всі вони, наче квітки в букеті,

Життя прикрашають на нашій планеті

                                     М.Познанська

Учениця.

Ми хочемо без воєн жити

Хай буде мир на всій землі!

За мир, щоб сміятись!

За мир, щоб трудитись!

За мир, щоб троянди цвіли!

Щоб жито буяло і діти росли!

 

doc
Додано
11 квітня 2018
Переглядів
5329
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку