Година спілкування "Дружній колектив: який він?"

 

 

Мета: навчати учнів культури спілкування, пошуку конс­труктивних способів вирішення проблемних ситу­ацій; сприяти поліпшенню психологічного клімату в класі, налагодженню доброзичливих стосунків; ви­ховувати в учнів повагу одне до одного, відповідаль­ність за власні слова і вчинки.

 

Обладнання:   ручки або олівці, чисті аркуші паперу.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

 

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «ШКОЛА ДРУЖБИ»

Учитель поділяє учнів класу на групи і пропонує їм уявити себе вчителями «Школи дружби». Вони мають навчити своїх уч­нів товаришувати одне з одним і розповісти про способи, які б допомогли їм побудувати добрі стосунки з учителями, батьками, братами і сестрами, природою, тваринами.

Наприклад: щоб подружитися з братами і сестрами, вам по­трібно:

• частіше цікавитися їхніми справами;
• допомагати їм у домашніх справах;
• щиросердно поділяти їхні радощі та неприємності.

 

БЕСІДА

Що ви порадите людині, яка хоче мати друзів, але не може їх знайти?

Що потрібно зробити, щоб ваш друг дитинства залишався по­ряд із вами все життя?

Чи хотіли б ви, щоб у вас було сто друзів?

Якби ви зустріли людину, у якої сто друзів, про що б ви її за­питали?

 

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Дружба — це добре почуття, яке може виникнути лише на основі взаємоповаги. Зустріти в житті справжнього друга вважалось великим щастям для людини. У скіфів дружба скріплюва­лась щирою клятвою, що вважалась святою і непорушною.

Сучасні тлумачні словники визначають: «Дружба — це близь­кі стосунки, засновані на взаємній прив'язаності людей, спіль­ності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей, активній заці­кавленості одне в одному».

Другом ми називаємо того, кому довіряємо. Якщо між людь­ми немає щирості, не може бути і дружби. У кожного з нас є вади. Отже, той, хто хоче мати друга без вад, залишається без друзів. ,   Справжній друг, який віддає частку свого серця, силу почут­тя, вартий того, щоб його цінували і берегли.

Із цього приводу доцільно звернутися до оповідання Бруно Ферреро «Двоє друзів».   .

Були собі двоє друзів — Франк і Тед. Франкові було двад­цять років, а Тедові — вісімнадцять. Дружили хлопці ще з ди­тинства і, коли виросли, вирішили разом вступити до війська. Перед виїздом із дому вони склали присягу, що берегтимуть одне одного.

Франк і Тед опинилися в одному батальйоні. А потім їх послали воювати. Це була страшна війна, що точилася посеред розпечених пісків пустелі. Якийсь час Франк і Тед перебували в обозі. Та ось одного вечора надійшов наказ здійснити рейд на ворожу територію. Батальйон під пекельним вогнем супро­тивника йшов уперед цілу ніч. Зранку вояки дісталися якогось села. Раптом Франк помітив, що Теда ніде немає, а потім по­бачив прізвище товариша у списку пропалих безвісти. Франк підійшов до командира із проханням дозволити йому рушити на пошуки.

— Це надзвичайно небезпечно,— сказав командир. — Якщо ти загинеш, батальйон втратить іще одного бійця. Я не можу ризикувати солдатом.

Проте Франк вирушив на пошуки Теда. Минуло кілька годин, поки він знайшов його. Тед був смертельно поранений і скоро помер. Франк обережно підняв тіло друга на плечі. Але тут зненацька пролунав постріл, і куля влучила Фран­кові у спину. З останніх сил Франкові таки вдалося донести друга до табору.

•        Чи ж варто було вмирати, аби рятувати вбитого? — за­питав командир.
•        Так, варто,— прошепотів Франк.

Запитання до учнів

Як ви гадаєте, чому так відповів Франк?

 

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Оскільки тема нашої розмови — дружба, то, звичайно, не мож­на обійти увагою таке питання, як дружба в колективі. Мабуть, вам траплялося чути: «Це — дружний клас» або «У вас такий не­дружний клас, кожний сам по собі».

Запитання до учнів

Чим відрізняється дружний колектив від недружного? Чи важливо, щоб між учнями класу існували дружні стосун­ки? Чому?

 

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Клас чи творчий гурток за уподобанням, спортивна коман­да, співробітники фірми чи установи, товариський гурт — усе це різновиди одного поняття — «колектив». Досліджуючи пси­хологічну атмосферу і взаємовідносини людей у різних колекти­вах, учені визначили кілька типів угруповань: «палаючий факел», «мерехтливий маяк», «м'яка глина» та «сипучий пісок».

А тепер спробуйте оцінити, наскільки ви дружні, й визначити, до якого із типів належить ваш клас.

 

ТЕСТУВАННЯ «МІЙ КЛАС: ЯКИЙ ВІН?»

«Сипучий пісок». Такий тип колективу зустрічається доволі часто. Взаємовідносини людей у ньому дійсно нагадують пісок, зібраний у пригорщу: начебто всі піщинки разом і водночас ок­ремі одна від одної. Повіє вітер — і пісок розлетиться, поки хто-небудь знову не збере його докупи.

Так і люди у цьому колективі: усі разом і водночас кожний сам по собі. Немає зв'язку між людьми. Ніщо їх не згуртовує по-справжньому: ані спільна мета, ані уподобання, ані симпатії одне до одного. У такому колективі немає лідера, до чиєї думки при­слухалася б решта осіб.

«М'яка глина». Відомо, що глина — матеріал, що легко під­дається обробці, з нього можна виліпити будь-що. У руках хо­рошого майстра шматок глини може перетворитися на витвір мистецтва.

Але невмілі руки лише намарно використають цей матеріал. Отже, і колектив цього типу схожий на глину: яка людина вва­жатиметься лідером цього угруповання, такі взаємовідносини і встановляться в ньому.

Стосунки в такому колективі загалом доброзичливі, проте не скажеш, що тут панує взаємодопомога. Зазвичай він складається з дрібних товариських груп, які мало спілкуються між собою. Лі­дера у колективі цього типу немає або він не вміє себе проявити, чи просто нікому його підтримати.

«Мерехтливий маяк». У штормовому морі маяк сповіщає мо­реплавців, щоб вони обрали правильний курс. Потрібно лише бу­ти уважними, не втрачати маяк із поля зору. Зазначте, маяк го­рить не постійним світлом, а мерехтить, наче каже: «Тримайся мене, і не потрапиш у біду!». Отже, у колективі такого типу пе­реважає бажання усе робити спільно, підтримувати одне одно­го. Група помітно відрізняється серед інших своєю індивідуаль­ністю. Проте в ній недостатньо проявляються ініціатива, воля й наполегливість щодо досягнення поставленої мети. Авторитет­ні «наглядачі маяка», тобто ті, хто не дає згаснути полум'ю солі­дарності,— організатори, актив. Лише завдяки їм колектив три­мається разом і діє як єдине ціле.

«Палаючий факел» — це живе полум'я, пальним для якого , є міцна дружба, єдина воля, чудове взаєморозуміння, ділова спів­праця і відповідальність не лише за себе, але й за весь колектив. Світити можна і для себе, продираючись крізь хащі труднощів, долаючи перешкоди і прокладаючи шлях до поставленої мети. Проте хіба можна відчувати себе щасливою людиною, коли по­руч комусь важко, коли позаду тебе товариші, які потребують до­помоги? Звичайно ні!

Так скаже кожна особа, яка належить до колективу цього ти­пу. Про таке угруповання можна сказати, що воно — справжній Моноліт. Тут кожний готовий прийти на допомогу іншим, вислу­хати і зрозуміти товариша, працювати на благо всієї групи.

 

БЕСІДА

Який опис найбільш підходить для визначення типу вашого класу?

Що треба робити, щоб ваш клас став дружнішим, щоб ви жи­ли єдиним бажанням творчо працювати і вирішувати всі справи класу дружно?

Чи важливо для дружби в класі, щоб усі однокласники добре навчалися і мали однакові інтереси? Чому?

 

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Гадаю, ви переконались у тому, що дружба, взаємодопомога потребують постійного горіння, а не одиноких, нехай навіть ду­же частих спалахів.

Чи траплялись із вами коли-небудь такі ситуації, коли ви по­водились недоброзичливо по відношенню до оточуючих? Напев­но, так. Це відбувається тоді, коли вас охоплює роздратування, злість, гнів. У такі миті людині так хочеться виплеснути емоції, що іноді це може призвести до конфлікту або суперечки, навіть із найкращим другом. Потім, звичайно, шкодуєш і вибачаєшся, що погарячкував. Проте краще не допускати виникнення таких си­туацій взагалі. Тож слід навчитися тримати себе в руках і вчасно зупинити себе. Як це зробити? Виявляється, дуже легко. Якщо вас охопив гнів і ви відчуваєте, що здатні на грубість, стримайтесь і подумки скажіть собі: «Стоп!». Погасивши таким чином спа­лах злості, ви заспокоїтесь і зможете подивитись на ситуацію, яка викликала у вас роздратування, більш помірковано. Пам'ятайте: негативні емоції — погані порадники, будь-яку проблему чи кон­флікт слід вирішувати спокійно і тактично.

 

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «Я ПОЗИЧАЮ ІДЕЮ»

Учитель пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обмір­кувати їх і визначити шляхи розумного вирішення запропонова­них конфліктів.

Учитель дає слово одному з учнів. Висловлюючи власну дум­ку, він каже: «Я позичаю ідею у...» — і називає ім'я будь-кого з однокласників. Викликаний учень також висловлює свою думку і звертається до наступного однокласника. Таким чином від­повідають усі учні класу.

Ситуація 1

Учні шостого класу після уроків вирішили пограти у м'яч на шкільному майданчику, але виявилось, що його вже зайняли учні сьомого класу. Незважаючи на прохання, семикласники не хотіли залишати майданчик. Тоді шестикласники, грубо глузую­чи і жбурляючи каміння, стали їм заважати. Учні сьомого класу покинули гру і вчинили бійку із шестикласниками.

Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Ситуація 2

Одного разу взимку однокласники грали у сніжки біля шко­ли. Раптом хтось поцілив одному з хлопців сніжком в обличчя. Не з'ясувавши, хто саме зробив йому боляче, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла в бійку.

Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Ситуація З

Учениця відповідає біля дошки. Але варто дівчинці трошки замислитись, як однокласники відразу піднімають руки, щоб від­повісти. Деякі з них висловлюють невдоволення і кепкують, що дівчинка «не знає відповіді на таке просте запитання». Учениця, хвилюючись, починає плутатись і невдовзі зовсім збивається, на її очах виступають сльози.

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і одно­класники?

 

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

На жаль, коли між людьми виникає непорозуміння, зазвичай вони звинувачують у цьому одне одного або замовчують образу Така поведінка недоцільна. Щире спілкування можна порівняти з ліками, якими лікують хворобу-образу. Не можна вирішити кон­флікт, не обговоривши його. Прагнення почути, зрозуміти думку одне одного здатне знищити ворожнечу. Зробіть крок назустріч людині, не відвертайтесь від неї — таким чином можна лише пог­либити образу. Чим більше ви ображаєтесь або обурюєтесь, тим менше у вас можливостей поновити стосунки. І завжди щиро ви­бачайтесь, коли відчуваєте, що неправі.

Варто навчитися розуміти оточуючих, інтуїтивно відчувати і вгадувати їхній настрій. Зараз ми спробуємо перевірити, на­скільки розвинене у вас це вміння.

 

 

 

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «СПІВЗВУЧНІСТЬ»

Два учні стають спинами одне до одного. За сигналом учителя вони починають розходитися. Ідучи кожний у свій бік, учні ма­ють постаратися (без будь-якого стороннього сигналу) одночасно обернутися і посміхнутися одне одному. Вони повинні самостійно визначити мить, коли слід обернутися.

 

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «МІСТОК»

Учитель крейдою малює на підлозі дві паралельні лінії, від­стань між якими дорівнює ЗО см. На цей «місток» з обох боків стають два учні. Під «містком» тече «бурхлива гірська річка». Уч­ні мають домовитись між собою, як їм перейти «місток» і не зі­штовхнути одне одного в «річку». Дозволяється користуватися лише жестами і мімікою.

 

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Ми переконалися у тому, що досягти взаєморозуміння в сто­сунках можна, лише дотримуючись певних норм у спілкуванні. Про це варто пам'ятати щодня. Тому щоранку, вирушаючи в шко­лу, не забувайте взяти із собою «валізу чемності».

 

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ «ВАЛІЗА ЧЕМНОСТІ»

Учитель малює на дошці великий чотирикутник — «валізу». Учні починають збирати до неї необхідні «речі» — добрі почуття і риси характеру, які слід плекати у собі. Школярі називають усе, що, на думку групи, допомагає людині у спілкуванні з оточуючи­ми, а вчитель записує відповіді на тлі чотирикутника.

Список орієнтовних відповідей:

Доброзичливість;

тактовність;

доброта;

справедливість;

миролюбність;

життєрадісність;

почуття гумору;

 

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

А ще менш важливим є уміння дотримуватись даного слова, бо з цього починається довіра до вас. І якщо ви протягом сьогод­нішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне — вчасно усвідомити свою помилку, поди­витися на себе критично і разом спробувати знайти шляхи подо­лання труднощів у спілкуванні.