Година спілкування. « Голодомор - біль серця всієї України»

« Голодомор - біль серця всієї України»Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати,Час руйнувати і час будувати,Час розкидати каміння і час збирати,Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання. Година спілкування.

Мета : виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави; ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формувати гнучкість, самостійність, критичність мислення.

Пройшли роки, минули десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилює і хвилюватиме серця людей. Збережемо пам’ять! Збережемо правду!

Масовий голод — соціальне лихо, викликане тривалою нестачею продовольства, воно призводить до масової загибелі населення на території великих регіонів. Голодомор — це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він був скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави . Слово “Голодомор”, яке походить від поєднання слів “голод” та “мор”, означає навмисне вбивство голодом. Геноци́д (від грец. γένος — рiд, плем'я та лат. caedo — вбиваю) — цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення груп населення чи народів за національними, етнічними, расовими корисливими або релігійними мотивами.

У ХХ сторіччі українці тричі пережили масовий голод: у 1921-1923-му, 1932-1933-му і 1946-1947 роках. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом. Три голодомори

те, що відбувалося в українських селах у 1932-1933 роках, згідно з офіційною версією, було аж ніяк не Голодомором, а «тимчасовими продовольчими труднощами»…Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.

Голодна смерть, напевно, найстрашніша. Вона повільна, довга і тяжка,Жахлива і пекельна, найлютіша,Бо зводить з розуму й така тривка... А це ж було... І ніде правди діти,Що заподіяли цю смерть більшовики. Дорослі мерли, старики і діти —Це геноцид кривавої руки. Щоб наш народ нескорений здолати,Що прагнув волі і в борні стояв. Його рішили в чорнозем загнати,Щоб голову вже більше не підняв. Вмирали сім’ї, вимирали села... Бо все забрали, що народ зростив. Статистика доволі невесела... Мільйони більшовицький кат згубив. А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,Як голодом морили чесний люд. Бо ж пам’ять у народу не забрати... Й не знищити, не змити, наче бруд. Вона передалась нам генетично,Й живе у нас завжди з маленьких літ.І буде жити в Україні вічно,То ж хай про це почує цілий світ!

Щорічно у четверту суботу листопада українці вшановують пам’ять жертв Голодомору. Сьогодні ‒ вже 88 річниця тих страшних подій. Трагічні сторінки 1932-33 років стали найжорсткішим злочином комуністів проти українського народу.

Колективізація Колективізація – це політика радянського комуністичного режиму у сфері сільського господарства, спрямована на встановлення державою повного контролю над сільськогосподарським виробництвом шляхом створення мережі колективних господарств або колгоспів. В результаті колективізації селяни втратили свою землю, майно, худобу, а з ними і можливість впливати на власну долю. Після колективізації вони мали менше прав ніж кріпаки в Російській імперії

У 1928 році керівництво СРСР оголосило курс на колективізацію — об’єднання індивідуальних приватних селянських господарств у колективні господарства державної власності. Кожному селянину нараховували певну кількість трудоднів, за відробіток яких платили натуральним продуктом. Однак переважно трудодні були настільки мізерними, що позбавляли селянина можливості прохарчувати себе і свою родину.селян насильно заганяли у колгоспи шляхом терору та пропагандистської війни з незгодними, на яких режим вішав ярлики «куркулі», «буржуазні націоналісти», «контрреволюціонери» та знищував цих людей. Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини — 1168 осіб, щохвилини — до 20.

Розкуркулення Розкуркулення – це політика ліквідації так званих “куркулів”. Таке зневажливе прізвисько більшовики дали працьовитим та успішним селянам, які активно опиралися колективізації. Коли селянин потрапляв в списки куркулів, він та його родина були приречені. Все їхнє майно, включно із нерухомим, конфісковували, а куркулів депортували в концентраційні табори. Місце куркулів зайняла нова колгоспна еліта.

88 років віддаляють нас від Голодомору 

Головними ініціаторами, ідеологами та замовниками голодоморної політики стали Йосип Сталін, В’ячеслав Молотов та Лазар Каганович, які особисто ініціювали та реалізовували голодоморну політику. До організації Голодомору також були залучені співробітники та військовослужбовці органів радянської юстиції, суду і прокуратури, спецслужб, збройних підрозділів органів внутрішніх справ, Че. Геноцидний характер Голодомору, намір Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації.

Мета,яку переслідували організатори Голодомору Голодомор мав на меті подолати опір селян, інтелігенції та окремих українських комуністів у владі, провчити непокірних та перетворити їх на “радянських” людей, які б безкоштовно працювали у колгоспі. Засобом для досягнення цих цілей стало масове винищення голодом

Цитати відомих людей про Голодомор. Геноцид починається з вбивства однієї людини, не за те, що вона зробила, а через те, хто вона є. Кофі Аннан. Україна в передсмертних судорогах. Населення вимирає голодною смертю. Побудована на несправедливости, обмані, безбожництві та деправації людоїдна система державного капіталізму довела багатий недавно край до повної руїни. На вид таких злочинів німіє людська природа, кров стинається в жилах. Митрополит Андрей Шептицький. Ми пам’ятаємо демонічно натхненне варварство, яке Сталін продемонстрував проти духовних чад Константинопольської Церкви-Матері… На жаль, ми не можемо змінювати події минулого. Але ми можемо глибоко їх вивчати і аналізувати, щоб зробити все можливе, щоб у нашому сучасному світі запобігти повторенню таких звірств у майбутньому. Вселенський патріарх Варфоломій

На підвіконні палахтить Скорботи полум’я священне –То свічка пам’яті горить. За всіх безвинно убієнних…

Чому сумує, плаче дзвінІ біль сердець в одне єднає?Що розповісти хоче він,Про що сьогодні нагадає?Тривожні спогади ураз. Свічки очима розіп’яли,Немов з минулого до нас. Вони із докором казали:- Хто відповість за ту біду,Що голодом людей косила,Що в Україні не одну. Убила гордість, пісню, силу?Не встануть свідки із могил. Вони й тоді не говорили,Бо голод їх позбавив сил…А за селом росли могили…Встає історія з пітьми,Словами фактів промовляєІ хоче, щоб судили ми,Бо заповіт від мертвих має. Вона бідою, горем вчить,Щоб не забулось незабутнє,Бо там, де пам'ять не мовчить,Там щастям повниться майбутнє

У 1932-1933 роках вимирали цілі села, родини, живі й ненароджені. У пікові місяці Голодомору щохвилини помирало понад 20 осіб. 

За підрахунками дослідників, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини – 1 тис, щохвилини – 17.

Аби позбавити селян можливості дістати щось для харчування, їм не дозволялося також найматися самостійно на роботу на промислові підприємства, переходити або переїжджати в Росію. На кордоні з нею, як і з Білоруссю, а тим більше з Румунією та Польщею, стояли загороджувальні загони, які розстрілювали втікачів з України. Рятуючи дітей від голодної смерті, окремі батьки будь-якою ціною везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях, просто на вулицях. Тисячі дітей-сиріт, як свідчать документи, бродили поодинці та групами по селах, дехто помирав на дорозі, інші добиралися до міст, залізничних станцій, просили милостиню, вчиняли дрібні крадіжки. Трагічною була доля селянських дітей, котрим випало відчути на собі пекло Голодомору. «Була весна 1933 р., – згадує один із очевидців, – білим цвітом цвіли вишні, яблуні, були погожі весняні теплі дні, але сільські діти не бігали, не гралися, а сиділи попід тинами з попухлими ногами, складеними в калачик. У той час у кожному класі сільської школи висів лозунг: «Спасибі товаришу Сталіну за щасливе дитинство!»

Географія голоду

Голоду зовсім не було на українських землях Галичини, Волині, Західного Поділля, які у 1932-1933 роках входили до складу Польщі, а також Буковині, яка була в Румунії, та у чехословацькому на тоді Закарпатті. Голод мало торкнувся Криму, який тоді належав до РСФСР.

Географія голоду. Українські вчені встановили, що відносні втрати через надсмертність в Україні у 1932-1934 роках у чотири рази вищі, ніж у Росії. Масовий голод був також на Поволжі і Кубані (де жило багато етнічних українців), у Білорусі, на Південному Уралі, в Західному Сибіру і Казахстані. Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Одеській області, Молдові (частина якої тоді була в УРСР) та Чернігівській області. Близько 81% загиблих від голоду в Україні були українцями, 4,5% - росіянами, 1,4% - євреями та 1,1% - поляками. Серед жертв було також багато білорусів, болгар та угорців. Жертвами геноциду в Україні, за різними оцінками, стали від від 3,5 до 7 млн осіб.

Голоду практично не було в регіонах, які не належали до УРСР. На карті місця найбільшої кількості масових поховань

Ні труни, ні хрестів, і ні тризни!Прямо в яму. Навіки-віків!Чорна сповідь моєї Вітчизни,І її затамований гнів. Ні віночка. Ні навіть барвінку…Наче падалиць – під вітрюган!То причастя твоє, Українко !Українцю, то твій талісман!Ні могили, ні хресного знаку. Щоби пам’ять розтерти на дерть!Це тобі, Україно, подяка. Щоб на всі покоління. Ущерть!

«Чорна дошка"“Чорні дошки” – це список працівників, колективів, населених пунктів та цілих територій, до яких під час Голодомору застосовувалися додаткові санкції. Села, занесені на чорні дошки, ізолювалися, їхнім мешканцям заборонялося постачати промислові товари, вести торгівлю. “Чорні дошки” – стали одним із елементів голодотворної політики та механізмом покарання. У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям. Система "чорних дошок", окрім України, діяла також на Кубані, Поволжі, Донщині, Казахстані - територіях, де жило багато українців.

Двадцять два місяці Терор голодом, що тривав в Україні впродовж 22-х місяців, був спланованою конфіскацією врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади. При цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд людей, що голодують за межі Української СРР та відмовлялася приймати допомогу з-за кордону.

У серпні 1932 року Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна. Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна або 10 років ув’язнення. Засуджені не підлягали амністії. За каральним документом закріпилася народна назва “закон про п’ять колосків”, оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці. За перший місяць було розстріляно щонайменше 250 людей, а за перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб. Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр. “П’ять колосків”

За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п'ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці. За перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб. Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр

Канібалізм Свідки Голодомору розповідають про випадки, коли доведені до відчаю селяни їли тіла своїх чи сусідських померлих дітей. Подібні жахіття пережили тисячі українців

Голод змусив українських селян порушити найсуворіше харчове табу в традиційному харчуванні — вживання м’яса здохлих тварин. Не дотримувались і деяких інших раціональних та ірраціональних заборон. Люди ловили котів та собак, ловили журавлів, лелек, чапель, яких в Україні здавна оберігали, а їхні гнізда ніколи не руйнували. Відомі факти, коли голодні люди, доведені до відчаю, божеволіли й вдавались до канібалізму. Люди їли «хліб», «оладки» і «кашу», зроблені з кропиви та іншого бур’яну. Споживали навіть кінський гній, оскільки там виявлялись цілі зерна пшениці. Видобували з-під снігу жолуді, з яких пекли замінник хліба, іноді додаючи трохи висівок чи картопляних лушпайок. Але згодом радянська влада прийняла закон, згідно з яким було заборонено збирати жолуді, ягоди, груші…Селяни стали споживати мишей, ховрахів, кротів, щурів, їжаків, жаб,птахів, збирали різні личинки, розкопували дощових черв’яків та інших хробаків. Ночами ходили на скотомогильник «викопувати коней, телят, що за день із ферми привезли». «Видирали з гнізд галок і варили з них суп, а то і так їли. На болоті ловили жаб». Їли шкури тварин. Мололи на борошно кістки, підошви із взуття, шкіряні паски, кирзові чоботи і варили з них суп. Готували їжу не тільки з листя дерев, а й з кори. Проте такі сурогатні страви погіршували самопочуття людей, викликали захворювання на різні кишкові хвороби й призводили до смерті. Інформація про отруєння селян надходила звідусіль. Але місцева влада не надавала цьому жодної уваги. Як вижити?

 Києві, на території Національного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні», існує цілий комплекс з декількома монументами. Зокрема, скульптура дівчинки з колосками у руках – «Дитина». Комплекс збудовано за проектом народного художника України Анатолія Гайдамаки. Зведено меморіал у 2008-2010 роках,

Перший у світі пам'ятник жертвам Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні відкрили 23 жовтня 1983 року в Едмонтоні (провінція Альберта, Канада). Монумент у вигляді надірваного кола, що символізує навмисно розірваний життєвий цикл, спорудили за ініціативи Едмонтонського відділу Комітету українців Канади. Автор – Людмила Темертя з Монреалю, мати якої пережила Голодомор

За різними оцінками, Голодомор забрав життя від 3,9 до 7 мільйонів українців. Втрати оцінюють по-різному через брак достовірних демографічних даних того періоду про чисельність втрат серед українців. За різними оцінками…

Чим відрізнявся Голодомор від голоду в Росії? Голодомор від голоду в Росії відрізняють особливі репресивні заходи, які застосовувалися лише щодо України та Кубані, заселеної значною мірою українцями. Вилучення всього продовольства, а не тільки зерна, заборона виїзду за межі України та “чорні дошки” призвели до Голодомору. В такій комбінації ці репресивні заходи більше ніде не застосовувалися.

Пам'ятники жертвам Голодомору в Україні Пам'ятник Жертвам Голодомору, м. Житомир. Пам’ятник жертвам голодомору-геноциду та депортацій ХХ століття, Львів. Пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років, Вишгород

м. Суми. Полтавська область в Борисполі на Київщинім.. Харків

Запали свічку пам'яті Традиційно о 16.00 пам’ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня.

Пам’ятаємо!Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів людей фізіологічне почуття страху, необоротно вплинула на генофонд нації.