Година спілкування"Хата,моя,біла хата."

        Виховна година 3кла,,Хата моя, біла хата, рідна моя сторона..."

Мета: ознайомити учнів з побутом української родини, із старовинними назвами деяких предметів вжитку, з народними українськими піснями, танцями, іграми; сприяти збагаченню словникового запасу учнів, розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей, уяви; виховувати любов до рідного краю; необхідність знати та продовжувати традиції свого народу. 
Обладнання: плакат «Хата моя, рідна хата, рідна моя сторона…», хліб-сіль на рушнику, картки для складання пазлів української хати,картки з прислівʹя-

ми, скатертини, рушники, український одяг, посуд; національне вбрання на учнях; калинові кетяги; роботи творчої групи; музичне оздоблення пісень і плакатів

Хід уроку

Звучить музика,,Зеленеє жито,зеленеʺ(Заходить мама в українському костюмі

з короваєм)

Мама. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом, любов'ю і миром!

 Для людей відкрита хата наша біла,

 Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

 Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі

ВчительЯ люблю свою хату,

і подвір΄я, й садок,

де і сонця багато,

і в жару холодок

Тихо й затишно. Квіти

коло хати цвітуть,

і невтомно все літо

бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне:

сіни – білі, як сніг,

і віконце привітне,

і дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

й рушники на стіні,– навіть дим в нашій хаті                                                                                      рідно пахне мені. (Іван Гнатюк)

Сьогодні розмова піде про українську хату . У народі кажуть, що чоловік за життя повинен збудувати дім, посадити дерево , виростити дитину. Пташки повертаються з вирію , в’ють собі гніздечка , звірі риють нори, а людина будує домівку – в’є своє родинне гніздо.   Де б ми не були, ніколи не забуваємо про рідну домівку і завжди повертаємось до неї. Тільки у власній оселі почуваєшся повноправним господарем.

Ведуча-мама: Хата є колискою. Адже в хаті творилася доля : в ній народжуються, живуть і вмирають, щоб поступитися місцем іншим поколінням. У цій хаті були перші радощі, клопоти.  Батьківська хата — це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо в широкий світ з піснею, повчанням. Діду­севі казки, бабусині вишиванки ведуть кожну людину до рідної хати. У ній пахло зіллям, хлібом, молоком.                                                                                 

Вчитель. В Україні традиційні хати – наземні одноповерхові невеликі споруди. Вони будувались в безпосередній близькості, до дороги, з виходом на подвір’я, хоча і зустрічаються такі, де вихід з хати – на вулицю.

   Традиційна українська хата мала, як правило, не менше трьох вікон – у чільній стіні, причілковій та задній. Долівка у житлі завжди була глиняною. Стеля підтримувалась повздовжнім сволоком та поперечними балками, на які накладався настил із горбиків та глиносолом’яної утрамбовки. Типовим дахом була чотирисхила конструкція, що утримувалась на кроквах, які кріпилися на балках, покладених на верхню частину стін. Дах покривали переважно соломою, зв’язаною сніпками.  Діти, назвіть прикмети про хату.

1.Якщо підмітати до порога, то все добро вийде з хати.

2.Не свисти у хаті, бо когось висвищеш.

3.Коли закладаєш фундамент на хату, то треба класти на покуті або на 4 кути гроші, щоб водилися завжди, вовну, щоб було тепло, жито для довголіття.

4.Не можна будуватися у високосний рік, бо хата спустіє.

5.Не можна ставити хату на таких місцях, де колись стався якийсь злочин, бо буде зле життя.

6.Не можна через поріг щось передавати, бо посваритесь.

7.Не можна з хати викидати сміття після заходу сонця, бо будуть злидні (бідність ).

Вчитель.Хата-сільський одноповерховий будинок.Українська хата поділена на три частини: сіни, світли­ця, комора.

Ведуча-мама.Сіни — невеличка вхідна кімната.

Вчитель.  Світлиця — чиста, світла, парадна кімната в хаті.

Ведуча-мама. Комора — приміщення або окрема будова, призначена для зберігання продуктів, а також деяких ре­чей побутового чи господарського вжитку.

 Наша хатка невеличка,

 Лиш комірка і світличка.

 Та вона нам веселенька,

 Бо в ній господарить ненька.

 Наша ненька — господин

 Чиста хата, повна скриня,

 Добре прибрана комора,

 Бо до праці неня скора.

Вчитель.   Якщо з сіней увійти до світлиці, то з одного  боку можна побачити велику піч. Майстрував її найкращий  пічник на селі.

Ведуча-мама.  Піч служить українському селянинові тричі:

• для опалення житла і як тепле спальне місце,
• для приго­тування їжі,
• випікання хліба.

           До неї завжди ставились як до священного предмета, тримали в чистоті. А ще піч важлива тому, що хліб пече. Хліб з тіста, замішаного у діжі, пекла бабуся чи мати. А як гарно пахне від неї стра­вами, сушеними яблуками, насінням. Під піччю звичайно стоять предмети домашнього вжит­ку: діжа, масниця, горщики.

 2-й учень.            На печі, на печі

                               Смачні та гарячі

                                Пшеничні калачі,

                                Хочеш їсти калачі —

                                Не сиди на печі.

3-й учень.             Ой піч, моя піч!

                               Коли б я на тобі,

                               А ти на коні —

                               Славний би козак був із мене.

Вчитель.      За піччю — дерев'яний поміст  (піл)  для спання або ліжко. Під ним зберігалися хатні речі. Над полом вішали колиску для дітей. Там же були жердки, на яких висів одяг.

Ведуча-мама.     З другого боку входу до світлиці висить на стіні мисник, тобто відкриті полиці для святкового посу­ду.

Вчитель    Навпроти входу, під стіною, прикріплено лав­ку. Друга лавка є навпроти полу. Піл і лави служили місцем відпочинку.

Ведуча-мама.    В куті, де сходяться лавки — найпочесніше місце — покуть. На покуті садовили дорогих гостей, а під час весільної церемонії — молодих. Там же стояли стіл, ослін  (переносна лавка). У покуті вішали ікони.

Вчитель.    Пучки цілющих квітів і зілля клали на покуті біля ікон. У травах купали немовлят. Від квітів, покладе­них у подушечки, приємного запаху набували речі у ба­бусиній скрині.

Ведуча-мама.    Ікони прикрашали вишиваними рушниками. Стіл застеляли скатертиною. На неї клали хліб і покрива­ли теж вишитим рушником. На стіл, крім хліба, нічого більш не клали. Особливо великим гріхом вважалося класти на стіл шапку. Якщо в родині були школярі, їм дозволяли за столом виконувати уроки.

        Робота в парі»Знайди закінчення прислів я»

Вчитель.     Дерев'яну лаву біля столу прикрашали домотка­ними ряднами, килимами. Долівка у помешканні завжди була глиняною.

Ведуча-мама.    З давніх часів важливою і обов'язковою річчю в хаті була бабусина скриня. Що в ній зберігалося? Родинні реліквії, тобто пам'ятні речі, що залишились дітям на згадку про батьків. А також зберігали в скрині одяг. Бабусина скриня
Заховались в бабусиній скрині на дні
Різні речі забуті, цікаві мені.
Хоч старенькі, але їм немає ціни.
Найрідніші для нашого роду вони.
Тут лежить полотна домотканий сувій
І цвіте вишиттям українським наш стрій.
І барвистий віночок, і два рушники,
Гребінець і намиста червоні разки.
Я усе розумію, хоча ще й мала -
Це святі обереги від лиха і зла.
У бабусиній скрині скарби немалі,
Найдорожчі, найкращі на цілій землі.

     Вчитель.  Між дверима і піччю стояла кочерга, рогач, ко­цюба і хлібна лопата, а коло мисника — віник, відро з во­дою. Посеред хати на сволоці висіла скляна лампа.

     Ведуча-мама.  У давнину люди будували хату з глини чи де­рева вікнами до сонця. Збиралися родина, сусіди, щоб допомогти. Та головним вважалося обрати добре місце для хати. За звичаєм, на  чотирьох кутах майбутньої оселі  клали по хлібині й трохи дрібних грошей, щоб щасливо жилося.

            Гра»Склади із пазла хату»

Вчитель.   Коли будівництво помешкання було закінчено, обов'язково плели вінок з квітів  і ставили в хаті.

Ведуча-мама. А як входили вперше до хати, то брали із со­бою хліб, скатертину, рушник. За охоронців  дому вважа­ли ластівку,лелеку.

Послухайте легенду про лелеку.

ЛЕГЕНДА ПРО ЛЕЛЕКУ

На солом’яній стрісі будинку, в якому жила сім’я з двома немовлятами, було гніздо чорногузів. Одного разу хата загорілася, язики полум’я ковзнули по стрісі.  Заметушилися лелеки, стали кликати господарів. Але вони були далеко в полі і не могли того почути. Тоді птахи кинулися у вікно і винесли дітей. З того часу у них чорні кінці крил, червоні ноги і дзьоб – обпалили в полум’ї.

Народ склав багато повірʹїв про лелеку.Ось деякі з них

-З давніх часів вважалося, що лелека є провісником щастя і добробуту. Селяни вірили, що в дім, на якому з’явилося його гніздо, прийде щастя і  злагода, в сім’ї припиняться сварки, діти ростимуть здоровими, у господаря буде добрий урожай на полі.

-За розорену оселю лелеки можуть помститися – підпалять стріху або принесуть змію у двір.

-Тому, хто урятував або оберіг чорногуза,  птах віддячиться сторицею – людину будуть супроводжувати щастя і удача.

-Чорногузи розуміються на людях – селяться лише в добрих і працьовитих.

-Того, хто зруйнує гніздо чи підніме руку на самого птаха, переслідуватимуть злидні і невдачі.

Учень.  Люблять птаху цю дорослі і малі,
              Символ спокою та миру на землі.
              В синім небі майоріють два крила,
              Це лелеченька нам долю принесла,
              А якщо вона над хатою кружля –
              Там народиться прегарне немовля,
               І лелеку привітають залюбки
               Мама й тато, найщасливіші батьки.
               І тому я попросити вас хотів:
               Бережіть, будь ласка, люди, цих птахів!

Всі.Де лелека водиться, там щастя родиться.

Ведуча-мама.Хата входить у життя кожної людини, як щось найсвятіше, найтепліше. Тому що в цьому рідному куточку в кожного були найперші радощі, хвилини дитячого щастя.

Рідна стріха

Любіть свою хату, 

Хоч і не багату,

Тут ви бігали до мами

Дрібними ногам

Тут ви підростали,

Божий світ пізнали,

Звідси батько вас за руку

Вів у школу, у науку.

Тут ваша утіха,

Радість і потіха.

Гей, нема то, нема в світі

Як та рідна стріха.

Вправа« Гронування» . Складання «павутинки» .      

-Діти,давайте складемо «павутинку» до слова» хата».(На дошці малюнок

хати,діти прикріплюють відгадки,зазделенідь приготовлених вчителем )

1.На портреті висить, красується,всі в світлиці ним милуються.(Рушник) 2.Чотири братці під одним капелюхом стоять, одним по­ясом підперезані. (Стіл) 3.Стоїть на дорозі, усім заважає: хто йде, той штовхне, а з дороги ніхто не прийме. (Двері)4.Наскакалось, назвивалось,під припічком заховалось. (Віник)5.Поле скляне, а межі дерев'яні.  (Вікно) 6.По сінях то так, то сяк, а в хату ніяк.  (Двері)7.Всім, хто прийде й відійде, руку подає. (Дверна  ручка)8. В куті стою я ніч і день, з місця не рушусь, мов той пень,взимку мене обіймають, влітку забувають.  (Піч)9.Місце для відпочинку.(Лави)10.Невеличка вхідна кімната.(Сіни)11.Парадна кімната в хаті.(Світлиця)

Вчитель.Біля хати садили вишню, калину, вербу чи бе­резу, а з квітів — мальви, м'яту, півники, чорнобривці, нагідки, барвінок. Усі ці рослини в українців давно стали символами. Тому вони завжди прикрашають українську оселю.

2-й учень.   Гарно в нашому садочку:

І дерева, і квіти —

Чорнобривці та барвінок,

Рута, м'ята, нагідки!

3-й учень.  Біля хати — квіти,

                      Мальви та жоржини,

                     Й ніби сонце сходить, —

                      Соняшник за тином.

Ведуча-мама.Рідна хата ! Оспівана в піснях, прославлена у віршах, майстерно описана у творах видатних людей ! Український народ – талановитий,  співучий . Свою рідну домівку, власну оселю він оспівав у піснях.

       Пісня Н.Май»Рідна хата»

  Вчитель . Якби нас навчили вклонятися рідному порогові, мові, шанувати батька, матір, окраєць хліба, може тоді б не розгубилися здобутки, зібрані попередніми поколіннями.

 Говорячи про рідну оселю ми не можемо не згадати про запах свіжоспеченого ненькою хліба. Хліб завжди лежав на столі. А на Різдво й Великдень ще й свічку запалювали.

 Час народження хліба…Це було справжнє священнодійство. Коли паляниці мали саджати в піч, то тісно причиняли двері хати не тільки тому, щоб зберегти тепло, щось глибше і значущіше таїлось в усьому процесі випікання хліба.

Пісня»Український коровай.»

Батьки вносять випічки роздають гостям та дітям.

Вчитель:

 – Підводячи підсумки нашого уроку хочеться висловити сподівання, що ви берегтимете все те, що нас оточує. Адже мамина пісня, бабусина вишиванка, батьківська хата, толока, портрети на стіні найдорожчих людей, рушники – все це наша родовідна пам'ять, наша історія, часто і сумна, але в основі своїй велична.

 Не  забувайте про що ми сьогодні говорили і розкажіть згодом своїм дітям, рідним.