Година спілкування на тему "Біль Чорнобиля"

Про матеріал

Година спілкування на тему: «Біль Чорнобиля»

Мета: розширити знання дітей про трагедію століття – вибух на ЧАЕС;

розвивати в учнів мислення, пам'ять, естетичний смак;

виховувати їх уважними ,милосердними людьми, патріотами,

справжніми громадянами своєї країни.

Перегляд файлу

Година спілкування на тему: «Біль Чорнобиля»

Мета: розширити знання дітей про трагедію століття – вибух на ЧАЕС;

розвивати в учнів мислення, пам'ять, естетичний смак;

виховувати їх уважними ,милосердними людьми, патріотами,

справжніми громадянами своєї країни.

Обладнання: плакати: « У 10 разів збільшилася кількість онкозахворювань у дітей», « Демографічна криза», « Дегенерація нації», « Земля в біді просить захисту».

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат?

Його уроки людство не забуде.

Хід заняття

Учитель: Дорогі діти! Минуть роки й десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей, - і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі. Проблеми Чорнобиля – це біль України.

Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували.

Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.

Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.

І сталося це літа Божого

Тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого.

Було тихо-тихо й погожо.

І сталося це літа Божого,

Яке запам'ятається кожному

Українцю навічно та просто-просто.

І сталося це літа Божого

1986-го.. 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей. — Діти, а ви знаєте, що означає слово «радіація»? Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.

Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Душевні, добрі, сильні, вперті — Змогли стихію подолать. Комусь прийшлось назавтра вмерти, Комусь -— ще довго помирать.

Бій без траншей і без окопів... Він увійшов у пам'ять літ. Спасли чорнобильці Європу. А може, цілий світ.

Учениця. Чорнобильська трагедія. Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у зоні неприборканої стихії. Покинуті пусті будинки, рудий, помираючий ліс, четвертий енергоблок АЕС, оплетений сріблястим смертоносним димом…- все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності. Як застереження світу, що крокує в грізне атомне століття.

Тут, в Чорнобилі, земля давня. Тут князь Святослав наречену собі вибирав.

Більше тисячі років цьому маленькому містечку. Це районне місто Київської області одержало назву від різновидності гірського полину – чорнобилки. Спочатку так іменувалося стародавнє поселення, потім місто, а за ним і сучасна атомна електростанція.

Учениця. Саме в ту ніч, із 25 на 26 квітня час став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди.1 год 23 хв 58 сек( час, коли всі безтурботно спали) – у різних приміщеннях блоку пролунали послідовно три вибухи. Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, важила 4,5 т. Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива (тобто 10 хіросімських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного графіту, що осів в районі аварії).

Учень. Трагічним було прощання людей, яких евакуйовували з зони, з домашніми тваринами. Коти заглядали людям в очі, собаки різних порід вили, прориваючись в автобуси, їх виволік ували звідти під плач дітей. Але брати їх з собою не можна було – шерсть тварин набрала багато рентген. Довго ще собаки бігли за автобусами. А згодом повернулися в покинуте місто й почали об’єднуватись у ватаги і зграї…

Учениця. Колись археологи прочитали цікавий надпис на вавилонських табличках: « Якщо в місті пси збираються в зграї – місто буде зруйнованим». Місто Прип’ять залишилося покинутим, законсервованим радіацією на кілька десятків років. Місто-привид. Об’єднані в зграї собаки з’їли більшу частину радіоактивних кішок, почали загрожувати життю людей. Протягом трьох днів мисливці відстрілювали вівчарок , догів, спанієлів, пуделів, болонок… 29 квітня покинуті вулиці були засіяні трупами різномастих собак.

Учитель. Немає, мабуть, в Україні такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідував наслідки аварії, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали і матеріально, і морально.

Полтавщина, Закарпаття і Крим одними з перших відгукнулися на лихо, що спіткало людей, які працювали на Чорнобильській АЕС або жили в зоні з підвищеним радіоактивним забрудненням.

Учениця. За днями дні, минав повільно рік.

За днями дні – і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться повік.

Учень. Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.

Учитель. А який урок нам дав Чорнобиль?

Учні. Урок милосердя. Усі люди відгукнулися на біду, прийшли багатьом чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти – чорнобильці відпочивали й оздоровлювались в санаторіях, будинках відпочинку; надходила гуманітарна допомога з усіх кінців світу для сімей, які прибули із зони відчуження.

Коли академіка Д. Лихачова запитали, у чому він убачає сенс життя, учений відповів: « Природа творила людину мільйони років. Давайте ж поважати цю роботу, проживемо життя гідно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті».

Бути людиною – не дуже просто,

Бути людиною – геройство в наші дні.

Встати і крикнути з трибуни, з помосту:

« О, люди! Залишайтеся людьми!»