МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА ІІ-ІІІ СТУПЕНІВ № 10

КІРОВОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(виховна бесіда до тижня української мови та літератури)

 

 

 

 

 

 

ПІДГОТУВАЛА:

Вчитель української мови та літератури

Самонова В.Г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КІРОВОГРАД

МЕТА БЕСІДИ: дати учням загальні поняття про історію книгодрукування вцілому і на Україні особисто; познайомити з такими славетними іменами як: Йоган Гутенберг, Іван Федоров і Петро Мстиславець, Степан Дропан і Франциск Скорина;

поглиблювати культуру мовлення і розширювати світогляд школярів;

виховувати охайність, акуратність і бережливе ставлення до книжки; залучення учнів до активної участі у житті класу і школи.

 

 

ОБЛАДНАННЯ: плакат “Гутенберг і книгодрукування”; фрагменти “Пересопницького Євангелія”; плакати з написаними прислів’ями і приказками:

• Книга вчить, як на світі жить
• Золото добувають з землі, а знання – з книжок
• День без книги – що обід без книги
• У домі без книги, як без вікон, темно
• Кому книга розвага, а кому навчання

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Історія книги на Україні. – К., 1999.
2. Кучерук О. С. Оповідання з історії України: Проб. підруч. до початку курсу з історії України для 5 кл. серед. шк./ За ред. д-ра іст. наук, проф. С. В. Кульчицького; упоряд. метод. апарату О. С. Кучерук і В. В. Єжов.– К.: Освіта, 1992.
3. Пробудитесь! 8 ноября 1998 г.
4. Савченко О. Я. Читанка: Підруч. для 3 класу. К.: Освіта, 2003 – Ч. І. –142 с.
5. О.Субтельний. Історія України. – К., 1996.
6. Українська та зарубіжна культура. – К., 2000.
7. Усі крилаті вислови, прислів’я, приказки, загадки. / Укладач Н.В.Курганова. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 320 с.

Хід бесіди

І. Актуалізація опорних знань учнів

• Діти, чи відомі вам такі імена як: Йоган Гутенберг, Іван Федоров, Петро Мстиславець, Степан Дропан і Франциск Скорина?
• Яке місце займає книжка у вашому житті?
• Чи знаєте ви шлях, який книжка проходить перш ніж потрапити до читача?

 

ІІ. Мотиваційний етап

Слово вчителя

Книги відкривають нам широкий світ знань. Вони дуже різні: великі й малі, з малюнками і без... Чому так багато різних книг? Очевидно, тому, що вони потрібні всім: дітям, школярам, дорослим людям. Чи замислювався ти, коли з'явилися перші книги? Чи завжди вони були такими, як сьогодні? Чому цінується гарна книга? Створення книги — довга, захоплююча історія. Саме сьогодні ми поговоримо про те, як народжується книга.

 

ІІІ. Основна частина

Повідомлення учнів

1-й учень

ЯК З'ЯВИЛАСЯ ДРУКОВАНА КНИГА

З глибокої давнини до нас дійшли «книги», які люди писали паличками на глиняних плитках, що їх потім обпалювали у печах, мов горщики.

У Стародавньому Єгипті виготовляли книги з папірусу — річкового очерету, який мав високе і товсте стебло. Серцевину його розрізали на смужки, сушили і перетворювали на гладенькі листки. На них і писали. Потім листки склеювали так, що виходила книга у вигляді довгої стрічки. Після читання стрічку згортали у трубку (сувій) і ховали у футляр.

У Стародавньому Китаї робили книги з окремих дощечок, які нанизували на мотузок.

Минуло дуже багато років, перш ніж у стародавньому місті Пергамі люди навчились робити із шкіри тварин особливий матеріал — пергамент. Шматок пер­гаменту згортали так, що виходило чотири сторінки. Кожний згорток грецькою мовою звався «тетрадос».

Кілька таких «тетрадос» зшивали, і виходила книга, на сторінках якої можна було писати і малювати. Пройшло багато років і пергамент замінили більш дешевим матеріалом — папером. Але книги, як і раніше, зшивали з окремих зошитів і «вдягали» у тверду або м'яку обкладинку. Так роблять і нині.

Місяці і роки ішли на те, щоб написати або переписати яку-небудь товсту книгу й прикрасити її малюнками. Не дивно, що рукописні книги коштува­ли дуже дорого. До того, ж деякі з них вдягали в дорогу шкіру, парчу, а іноді навіть у срібло. Щоб уберегти такі книжки, власники нерідко приковували їх ланцюжками до полиць.

Слово вчителя

– Який винахід, зроблений за останню тисячу років, найбільш за все вплинув на наше життя?

За словами багатьох спеціалістів, це було механізоване книгодрукування. Людиною, якій приписується заслуга винаходу першого практичного метода книгодрукування, був Йоган Генсфлейш-Ладенський, більш відомий як Йоган Гутенберг.

 

2-й учень

Перша друкована книга з'явилася в німецькому місті Майнці. Мешканець цього міста – Гутенберг був винахідником друкарського верстата. Він придумав і літери — металеві брусочки з опуклим зо­браженням букви чи цифри, а також матриці — фор­мочки для відливання цих літер. Літери розміщали в спеціальному ящичку з відділеннями для кожної. Називався він складальною касою. Треба, наприклад, набрати слово дим — береш з одного відділення літе­ру Д, з другого — літеру И, з третього — М і викла­даєш на спеціальну дощечку — верстатну. Набрав один рядок, за ним — другий, третій... Ось і готова друкарська форма. Залишається покрити її фарбою, зверху покласти аркуш паперу і міцно притиснути пресом. Сторінка віддрукована. За допомогою друкарського верстата можна було розмножити книгу в сотнях і тисячах примірників. Люди відразу оцінили новий винахід. У різних містах одна за одною стали з'являтися майстерні, а потім і фабрики — друкарні, де виготовлялися книги. (повідомлення ілюструвати плакатом “Гутенберг і книгодрукування”

 

3-й учень

КНИГОДРУКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Основою освіти була книга. Книга в Україні була дуже шанована. Подарувати книгу храмові вважалося справою честі.

За умов чужоземного поневолення, коли український народ був позбавлений власної державності, одним із найважливіших факторів розбудови національної свідомості стала рукописна книга. Центром освіти і книг описання в ХIV-XVII ст. були монастирі, зокрема Києво-Печерський, Учнівський, Зимненський. Професія переписувача книжок була в пошані.

Книги XIV ст. писались на пергаменті, з XV ст. пергамент замінив папір. Це полегшало і характер оздоблення, і позитивно вплинуло на поширення самих книжок. До видатних пам’яток середини XVI ст. відносяться: “Служебник”, “Холмське Євангеліє”, створене у 1556-1561 р. у Пересопницькому монастирі на Волині.

Наприкінці ХV ст. в Кракові з’являються перші друковані книги. Серед них “Октоїх”, “Часословець” та інші. Їхній автор – механік за фахом, німець Швайпольт Фіоль. За переказами, католицький суд спалив наклади книг, а самого друкаря покарав за те, що в такий спосіб пропагував грецьку, а не латинську віру.

Значний внесок у розвиток книгодрукування зробив також білоруський просвітитель і культурний діяч Франциск Скорина. Книги Скорини, зокрема Біблія, були в Україні дуже популярні.

У Львові перша друкарня існувала вже в середині XV ст. Збереглися записи, що в 1460 р. львівський громадянин Степан Дропан для матеріальної підтримки подарував монастирю свою власну друкарню.

У 1572 р. російський першодрукар Іван Федоров прибув до Львова і організував друкарню, в якій у 1574 р. надрукував “Апостол” і грецький “Буквар”. А в 1576 р. І.Федоров переїхав до Острога, де надрукував близько 30 творів, а саме – Читанку Божого Слова, Буквар. Найціннішою серед них була Біблія. Пізніше І.Федоров зорганізував братську друкарню, де було опубліковано ряд віршів і драматичних творів.

У Кременці діяла друкарня, що випустила в 1638 р. “Граматику”. У 1639-1667 рр. у Львові, крім братської, діяла друкарня Михайла Сльози, яка видала 42 книги.

З 1615 р. розгорнула свою діяльність друкарня Києво-Печерської лаври, заснована архімандритом Єлисеєм Плетенецьким. За кілька років вона стала найпотужнішою в Україні.

Отже, у першій половині ХVII ст. вже працював цілий ряд друкарень, кожна з яких зробила свій внесок у розповсюдження книжкової справи та літератури в цілому.

Навіть тоді, коли друкування книг остаточно, здавалося б, мусило витіснити переписування, але книги переписувалися і списані ходили по руках. Остаточно друкування книг витіснило переписування на Україні лише в другій половні ХІХ ст.

 

4-й учень

Не так давно офіційно відзначалося 400-ліття руського друку, пов'язане з іменем російського першодрукаря Івана Федоровича, який є непересічною особистістю і для історії українського книгодрукування. Проте, ніяк не применшуючи заслуг цього видатного діяча, на думку дослідників, його треба вважати не засновником українського друкарства, а фундатором постійного книгодрукування на українських землях.

1968 року в числі другому часопису «Архіви України» у статті “Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова” О. Мацюк опублікував знайдені ним у архівах два раніше невідомі документи: заяву монахів Львівського василіанського монастиря св. Онуфрія від 23 липня 1791 р. фіскальній колегії, в якій описується, що “року 1460 львівський громадянин Степан Дропан для матеріальної підтримки священиків подарував монастирю свою власну друкарню, яку польський король Казимир IV підтвердив привілеєм у 1469 р.” До заяви було додано “акт дарування друкарні Онуфріївському монастиреві львівським громадянином Степаном Дропаном у 1460 р. для утримання монахів і його апробацію найяснішим польським королем Казимиром IV у 1469 р.” . З огляду на те, що Дропан подарував монастиреві саме власну друкарню, є підстави вважати, що вона могла існувати й раніше. Тож дослідник робить висновок, що перша відома нам сьогодні друкарня в Україні була заснована до 1460 р. у Львові українцем Степаном Дропаном.

Пізніше друкарня відновлювалася в Онуфріївському монастирі ще двічі завдяки фундаціям князів Острозьких у 1518 і 1571 рр. Перша згадка про Острозьку і Київську друкарні відноситься до 1531 р., хоча відомо, що князь Острозький фундував Львову друкарню після того, як вона тут згоріла у 1518 р.

Протягом XVI—XVII ст. друкарні засновуються в багатьох містах України. Збільшився випуск нових книжок. Так, Львівська друкарня в 1591—1622 рр. видрукувала 13 книжок, Острозька — за 1574—1595 рр. — 18 книг, Київська — за 1615—1630 рр. — 40 книг, серед яких значну частину складали монументальні твори на 500—1500 сторінок.

Київ відіграв важливу роль у поширенні книгодрукарства, розвитку мистецтва оформлення книг, поліграфічної техніки. В 1615 р. в Києво-Печерській лаврі було засновано типографію, перша друкована книги якої — “Часослов” побачила світ у 1616 році. Протягом короткого часу навколо друкарні утворився гурток вчених, просвітителів, письменників. Активну роль у ньому відігравали Захарія Копистенський, Памва Беринда, Лаврентій Зизаній, Тарасій Земка та багато інших. Лаврська друкарня видавала і навчальні книги. Поряд з “Часословом” видала “Лексікон слав’янороскій”, який уклав Памва Беринда.

Видання Києво-Печерської друкарні відзначались високою поліграфічною технікою. Більшість з них, особливо богословські твори, видавались в аркуш. Такі книги мали парадний вигляд, а, отже, і коштували дорого. Книги, які були розраховані на більш масовий вжиток — “Часослов”, “Псалтир”, “Лексікон”, віршована література друкувалась в піваркуша. Лаврські видання починались з титульного аркуша, прикрашеного гравюрами на сюжет книги. Крім назви книги, на ньому зазначались рік і місце видання. Зі зворотньої сторони вміщувались герб меценатів, які матеріально підтримували друкарню, і вірші, котрі тлумачили геральдичні знаки. Як правило, книги супроводжувались передмовами, присвятами, післямовами.

Текст книги друкувався в рамці, іноді орнаментованій. Сторінки оформлялись заставками, кінцівками. Лаврські видавці намагались яскраво оформити сам текст. Вони використовували двоколірний друк — чорною і червоною фарбами, різноманітність шрифтів. Оправу лаврських видань виготовляли з дощечок, обтягнутих шкірою, прикрашених тисненням, рамкою з орнаментом, в центрі вміщувався медальйон із зображенням євангельських сцен (розгляд фрагментів “Пересопницького Євангелія”).

З комерційного боку продаж друкованих книг, особливо призначених для церковного вжитку, був дуже вигідною справою та давав видавцям значні прибутки.

 

ІV. Підсумки бесіди

• Чи корисною і цікавою була для вас ця бесіда?
• Що нового сьогодні ви дізналися?
• Чи згодні ви з тим, що книжки треба берегти і поводитися з ними дуже охайно?