Година спілкування " Нашому роду нема переводу"

Година спілкування

«Нашому роду нема переводу»

Мета       Ознайомити учнів із значенням та змістом слова               родовід;пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого роду, родоводу; формувати почуття обов’язку перед батьками; виховувати любов до тата і мами, повагу до бабусі та дідуся, почуття гордості за своїх предків.

Обладнання Класна кімната прибрана рушниками, на дошці – плакат «Нашому роду нема переводу», родовідні дерева учнів класу, малюнки «Я і моя сім’я», біля стіни – декорація сільської хати, аудіозаписи  пісень.

Хід години спілкування

Звучить пісня «Зеленеє жито у мене»

Учитель

Добрий день, дорогі діти, шановні гості. Сьогодні ми проводимо святкову годину спілкування «Нашому роду нема переводу». Будемо говорити про рід, родовідне дерево і відчуємо серцем їхню значущість у житті кожного із нас.

Діти, послухайте таку казку.

Казка про жолудь

Одного разу несла ворона жолудь та й загубила його. Упав він на землю. Рясні весняні дощі напоїли його, тепле ласкаве сонечко пригріло. І став жолудь набухати. Тісно малюкові у шкаралупі. Пустив він корінчик, потім -  ще три. Щоб добре вхопитися за рідну землю з усіх сторін світу. А сонечко пестило і кликало його до себе. Прокинувся молоденький пагінець і потягся до світла і тепла. Коріння напувало його своїм соком, давало йому силу.

І ось пагінець почав перетворюватися на міцні гілки. З часом на них з’явилися нові гілочки, зовсім молоді.

І раптом одного дня серед листя вигулькнув малесенький зелений жолудь, дуже схожий на того, що дав початок такому кремезному дереву. Затишно маленькому жолудю, бо нижні гілочки захищають його своїми зеленими долонями, оберігають, милуються ним. І весело йому. Бо поряд з ним такі ж пустунчики – жолуді граються.

Настане час. Дозріють жолуді, упадуть на рідну землю і почнуть рости нові деревця, нові покоління.

Навколо старого кремезного дуба будуть височіти інші дужі дуби, підростатимуть молоді дубки, випинатимуться молодесенькі дубочки. А всі разом – це буде зелена діброва, рід найстаршого дуба.

А ген – ген за балкою будуть перешіптуватися берези. Це березовий рід.

І тільки у сосновому лісі тихо. А це вже рід замріяних сосен.

Усі разом вони утворять великий дрімучий ліс.

 

Так ведеться і у людей. Кожен із вас – це той жолудь,що дозріває на своєму «дереві». А дерево – це ваш рід. І називають його родовідним деревом.

Любі діти, народна мудрість каже: «У кожної деревини – свій плід, а у кожної людини – свій рід».

А нагадає вам, звідки береться рід, вистава «Там де прадід, там і рід».   (Відкривається завіса, а за нею – декорації: солом’яна хата, тин. Сидить дідусь.)

Учитель

На околиці села, як мовиться у казці,

Жив веселий дід Хома і баба Параска.

Дід учив гончарювати, на сопілці грати,

Баба вчила вишивати і пісні співати.

( Виходить із хати Параска. Ходить коло неї.)

Параска Чоловіче, йди – но сюди! Будемо дітей виглядати.

Хома Чого кликала, стара?

Параска Ставай ось тут, будемо дітей наших виглядати.

Хома А оце ж хто?

Параска Не знаю. Хто ви такі?

Діти (разом ) Ми учні.

Хома Кажуть, учні.

Параска То, напевно, багато чого знаєте?

Діти Так, знаємо.

Параска ( засмучено )Бачиш, все знають. Мабуть, і вірші, і скоромовки, і загадки знають. А ми все позабували, бо дуже старенькими стали. І нікому ми не потрібні. ( Починає плакати. )

Учениця ( підбігає до бабусі ) Бабусю, не плачте. Ніхто вас не забув. А вірші, скоромовки. загадки ми вам розкажемо. Так, друзі?

Діти Звичайно, розкажемо.

Учень

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

Учениця

Хата моя, біла хата,

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі степи.

Хома Молодці.

Учень А зараз відгадайте загадку.

Людей годую, сама голодна,

Часом гаряча, часом холодна.

Параска Не знаю. Забула.

Учень Це ж піч, бабусю.

Учитель А зараз послухайте. Як ми вміємо скоромовки промовляти.

Учні

На печі, на печі

Смачні та гарячі

Пшеничні калачі.

Хочеш їсти калачі –

Не сиди на печі.

 

Бабин біб розцвів у дощ,

Буде бабі біб у борщ.

Учитель

Діти, давайте ще трішки потанцюємо та поспіваємо.

Гра – танець «Подоляночка». Пісня «Ой, є в лісі калина».

Параска Спасибі, діточки. Розвеселили ви нас. Ой, але ж ми зовсім забули сказати дітям. Хто ми такі. Я – прабабуся. Мене звуть Параска.

Хома А я – прадідусь. Звуть мене Хома.

Параска Ой, я ж зовсім забула за тісто, яке поставила, щоб підходило. Чоловіче, розтопи піч, буду пироги пекти.

( Параска і Хома зникають за хатою. )

Учитель

Діти, а хто із вас знає, хто такі прабабуся і прадідусь?

( Відповіді учнів.)

Учитель

Молодці, любі мої .У кожного із вас є бабуся і дідусь. Але ж і у них є батьки. Це і є прабабусі та прадідусі. Отже, спочатку народилися прабабуся і прадід, а далі хто? ( Їхні діти – бабуся і дідусь. ) А потім? ( Тато і мама. ) А тоді? Звісно це ви. Ось так і ведеться рід. А що таке рід?

Учень

Рід – це одне чи ряд поколінь, які пішли від одного предка: рід по маминій лінії, рід по батьковій лінії.

Учитель

Правильно, діти, а родовід – це життя поколінь одного роду. Дехто може назвати декілька колін свого роду. Коліно – це одне покоління. Наприклад, ви – одне коліно, ваші мама і тато – друге, дідусь і бабуся – третє, прадідусь і прабабуся – четверте і т. д.

До сьогоднішнього заняття ви досліджували свій родовід, складали родовідні дерева. Я бачу, що ви малювали на деревах листочки. Отже, зелененькі листочки – це … ( Це ми, діти.) А гілки? ( Тато і мама. )

Із перших днів нашого життя тато і мама завжди опікують нас. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова.

Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють. Мати привчає нас до роботи й акуратності. А батько – до господарства й спритності.

І де б ви не були, завжди повинні пам’ятати про своїх матусь і татусів. Прийти, допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їхніх натруджених рук.

Учениця

Доки батько живий,

Доки мати жива,

Поспішаймо сказати найніжніші слова:

• Рідна, мамо, - живи!
• Рідний тату, живи!

Найдорожчі у світі – це ви!

Тільки ви!

Учень

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без татової строгості і жарту,

Без свого родинного тепла.

Учитель

Шановні батьки, готуючись до години спілкування, ми провели письмовий конкурс «За що я люблю своїх тата і маму?»

( Діти читають свої твори. )

Учитель

Так, любі діти, батько і мати – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Вони дають нам життя.

Батьки і діти , діти і батьки.

Нероздільне і одвічне коло.

Ми засіваємо життєве поле,

І не на день минулий – на віки,

Бо наша кров пульсує в їхній долі.

Батьки і діти. Діти і батьки.

Шановні батьки, згадайте, що говорить народна мудрість про роль сім’ї у вихованні дітей?

( Присутні читають прислів’я. )

Які мамка й татко, таке й дитятко.

Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.

Який дуб, такий тин, який батько, такий син.

Яблучко від яблуні недалеко падає.

Що робить батько, те і його дитятко.

Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.

Чоловік у домі голова, а жінка – душа.

Не потрібен і клад, коли у чоловіка із жінкою лад.

( Діти співають пісню «Тато і мама». )

Учитель

Що означає стовбур на дереві? ( Це дідусі та бабусі. )

Учень

Мій дідусь старенький,

Як голуб сивенький,

По садочку ходить,

Яблучка знаходить,

Ще й дає горіхи.

Мій дідуньо милий,

Як голубчик сивий,

З ним багато втіхи.

Учитель

А що ви знаєте про свого дідуся? Ким він працював, коли був молодим? Які справи ви робите разом з дідусем?

( Відповіді дітей. )

Учитель

А про кого ми ще не згадали? Так, про бабусю. Вона вміє в’язати рукавички, варити смачні страви, пекти пиріжки. Бабуся лагідна, ніжна. До неї в гості люблять ходити всі дітки. І бабуся завжди з радістю чекає своїх дітей і онуків.

Учениця

Їде віз згори в долину

До бабусі на гостину.

Їде батько і матуся,

Їде тіточка Олюся,

Їде Юрчик – синочок,

Гостей – повний візочок.

А бабуся старенька

Любим гостям раденька,

Любих гостей вітає.

Хлібом – сіллю приймає.

Учитель

Як звуть ваших бабусь? Які лагідні слова ви їм кажете? Що найбільше любить робити ваша бабуся?

Діти, через кілька років ви станете дорослими і теж батьками. А ви, батьки, станете ще старші. Проте всі повинні пам’ятати, що ви в житті ступите на стежку, яка зветься «старість». А народна мудрість вчить: «Що зробили для батьків, те зроблять для вас ваші діти».

Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти.

В. О. Сухомлинський писав: «Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому. А від поганих дітей можна дім зберегти».

І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей.

Любі діти! Якби ви знали, як потрібні любов і ласка вашим рідним, особливо увага, доброта. Все це сповнює їхнє життя радістю, відновлює сили, продовжує молодість.

Кожне ваше грубе слово, образа боляче ранять серця. Викликають сльози, збільшують кількість зморшок на обличчі, засніжують голову сивиною.

То ж будьте хорошими синами й дочками.

З чого ж починає рости дерево? ( З коріння. )

Якщо корінець ухопився за землю, то деревце не загине. А якщо відрізати коріння. То що з ним станеться?

Звичайно, воно зів’яне і засохне. Ось так і ми з вами не зможемо жити. Якщо втратимо родовідну пам’ять.  Пам’ять, з якої починається наш родовід. А з кого він починається? ( З прабабусі та прадідуся. )

Бачите, які великі та пишні ваші родовідні дерева. Якщо у людини такий сильний рід, їй нічого не страшне у житті.

Учениця

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

Учень

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі,

 Дай, Боже, нам віру і братню згоду

На довгії роки, на вічні віки.

( Підносять хліб найстаршому представникові родин. )

Учениця

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

І вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

( Звучить пісня Ніни Матвієнко

 «З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти.» )

Учитель

Побажаємо вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многії літа і назавжди!

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті все, як слід,

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід!

( Параска пригощає дітей пиріжками. )

Звучить пісня «Зеленеє жито у мене»

 

 Використана література:

1. Почтовнюк Г.  Родина, рідня, рід // Розвиток творчих здібностей молодших школярів. – Тернопіль: Підручники та посібники, 2009. – с. 39 – 42.
2. Нестеренко Л. С.  Нема роду переводу  //  Бібліотечка вчителя початкової школи. -1999. - №1-2. – с. 34-37.
3. Спасюк О. В.   Шануй батька й неньку   //   Розкажіть онуку. -2000. №11 – 12. – с.30-33.