Година спілкування "Одвічні цінності - основа духовності українців"

Нароженко О.Ю.,

вчитель – дефектолог

 

Тема: Одвічні  цінності - основа  духовності  українців

(Година спілкування)

 

Мета: формувати в учнів духовно спрямовані життєві цінності громадянина і патріота, розвивати в підростаючого покоління християнські чесноти, шляхетність, почуття милосердя, вміння відчувати себе невід’ємною складовою часткою цілого і вічного - української нації і держави, виховувати любов до людей та позитивне ставлення до оточуючого світу.

Обладнання: картки із висловами, мультимедія, тематична виставка літератури,  фото-колаж,  відеокомпозиція,  слайдшоу.

 

Хід  заходу.

І.  Психологічна підготовка до заходу.

1. Поетичний вступ. Звучить мелодія Шуберта"Аве Марія", вчитель читає вірш

           Щоб не була порожньою душа,

         А сердце гартувалось, наче криця,

         Щоб щастя пити з пращурів криниці

         Хай людяністю світиться душа!

                            Щоб не була порожньою душа,

                            Щоб мала в добродійності наснагу,

                            Щоб до святої справи мала спрагу,

                            Хай зіркою засвітиться душа!

 

2. Вступне слово вчителя.

Добрий день! Сьогодні ми проведемо годину спілкування на тему "Християнські цінності - основа духовності українців".  Хай вона очистить ваші душі від зла, відкриє радість пізнання духовної величі України, навчить любові, доброти, милосердя. Відкрийте свої серця для добра.

 

ІІ. Основна частина заходу.

1. Слово вчителя.

          Духовність — це турбота про те, щоб залишити по собі корисний, добрий, потрібний людям слід. Духовність проявляється у прагненні будувати стосунки зі світом на основі добра, істини, краси, гармонії. Найважливіша мета духовного розвитку — досягнення досконалості (внутрішньої сили, позитивності), пізнання й реалізація свого призначення.

Кожному, хто задумується, дорослішаючи, над питанням: "Якою людиною я прагну стати?  Чим наповниться душа моя?"  пропонуємо, як молитву,  вірш «Доля»   Миколи Нагнибіди (учень та учениця в українських костюмах читають вірш)

Учень.   Не дай мені, доле

І краплі невіри,

Не дай і хвилини

бути нещирим,

Не дай забувати

священні могили

Де витязі сплять,

які зайду громили

 

Учениця.  Не дай мені, доле,

З байдужістю знатись,

Не дай з себелюбцем

пихатим обнятись,

Не дай призабути

Тарасові муки.

Не дай зневажати

натружені руки.

 

2. Вчитель.

Першим і наймудрішим учителем духовності для дитини є мати. Це вона сіє зернята любові у серце майбутніх громадян, у серця, які будуватимуть  щасливе  прийдешнє  і майбутнє.

"Щоб не зреклися діти роду,

  Щоб не заплямили душі свої"  -   схиляється над колискою мати, лине пісня. Свою душу преливає мати у душу дитини з найкращими помислами співаючи колискову.

(Андрій Малишко "Колоскова",  пісню виконує дует матерів, запрошених  на захід, на мультимедійній дошці слайд-шоу "Солодко спить дитя")

Спи, засни, моя дитино,

Спи моє маля.

Хай тобі ця ніч насниться,

Що в очах сія.

Будеш завтра в світ дивитись

Зіронько моя!

Посміхнись до мене, сину,

І зрадію я.

Не хвилину, і не днину –

Я навік твоя.

 

3. Вчитель.

Підростає малятко  та з невтомною силою продовжує мати виховувати найкращі людські якості, наповнювати душу дитини добром, щоб не вміла вона робити зла.

Що ж таке добро, доброта? Давайте ми з вами звернемося до тлумачного словника.

(на мультимедійній дошці  словник, пояснення читають учні ланцюжком)

Добро - усе позитивне в житті людини, що відповідає їх інтересам, бажанням,мріям, - благо, позитив; протилежне – лихо, зло.

Доброта - це чутливе, дружнє ставлення до людей; привітність, ласка, прихильність.

Доброта  - це співчуття, щирість і щедрість людської душі і велика любов.

 

4. Інсценізація вірша Б. Грінченка «Зорі»  (на деревяній лавці біля саду сидять мати й дочка; сад - картина, спроектована на мультимедійку, чути звуки літнього вечора)

 

Дочка.  Мамо, люба, глянь як сяють

Ясні зорі золоті!

Мати.    Кажуть люди: то не зорі,

Сяють душі то святі.

Кажуть: хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла нікому не робив,-

Бог послав того на небо

Ясно зіркою сіять…

Дочка.   Правда мамо? – то все душі,

А не зорі там горять!

Так навчи ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила,

Щоб добро робити вміла

І робить не вміла зла.

 

5. Вчитель.

Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство. Людина повинна вміти співчувати, допомагати ближньому, по-дружньому ставитися до всіх.   Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра на одну добру справу більше, наскільки світлішим стало б наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращим (Л. Диркавець, вірш «Як би ти доню…», читають учні)

Учениця.  Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро,

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

 

Учень.      Забувають діти мову матерів,

Глянь, від того болю, світ аж посірів.

І тріщить з розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

 

Учениця.  Доню моя, доню, синьоока зірко

У житті буває солодко і гірко

Як би твої очі не манили збави,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

 

6. Вчитель.

Сриймаючи оточуючий світ, милуючись неперевершеною красою природи, пам’ятайте, людська доброта немає меж. Доброта і чуйність, співпереживання і  щиросердечність,   уміння   розділити   чужий   біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді — це в характері нашого народу. Якщо людина відчуває біль зеленого листка чи зламаного гілля, то душа ще не зачерствіла, гарна і добра така душа. Плекайте у своєму серці любов до рідного краю.

 

7. Відеокомпозиція "Все залишає свій слід" (мультимедійна дошка: Вірш Д. Павличка "Яблучко")

На галузі яблуко висіло.

Каменем я кинув – перебив

Гілочку, аж серце заболіло:

І навіщо я таке зробив?

Не подумав. Лютий недотепа

За добро я розплатився злом.

І стоїть коло дороги щепа,

Наче птах з падстреленим крилом.

Яблунько моя зеленокрила,

Може, ти й заплакала тихцем.

Ти для мене яблучко вродила,

Я ж у тебе кинув камінцем.

 

(Мультимедійна дошка:   А. Бортняк «Зламана гілка»)

Зламав Івасик гілку ясеневу

І кинув геть, коли награвся нею.

Веселий він побіг собі додому,

Вона ж лежить на глинищі рудому.

В самотині зітхає гілка тяжко:

Уже на ній не сяде більше пташка.

Вже вітерець її не захитає.

«Хитати ще?» - її не запитає.

В її прожилках не бродити соку,

Не  гріти мрію, ніжну і високу!

Івась у ліжку спить спокійно, тихо,

Невже не знас він, що скоїв лихо?

 

 

 

8. Вчитель.

З давніх-давен гарні стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основними у житті. До питань духовності людина звертається завжди. В цих питаннях наш народ має великий досвід, який знайшов своє вираження у прислів’ях. Прислів’я і приказки -  неписаний звід правил, яким людини повсякчас користується у житті (учні читають ланцюжком прислівя з різнокольорових карток, що лежать на партах)

 

1.   Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого.
2.   Не роби комусь, що тобі не мило.
3.   Добрий чоловік – надійніше кам’яного мосту.
4.   Не той друг – що медом маже, а той, що правду каже.
5.   Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.
6.   Хто людям добра бажає, той і собі має.
7.   На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить.
8.   За науку – цілуй батька і матір у руку.
9.   Шануй батька і неньку, буде тобі гладенько.
10. Щабля ранить голову, а слово – душу.

 

9. Вчитель.

Пізнаючи довколишній світ, навчаючись розпізнавати добро і зло, пізнавайте і самих себе, частіше задавайте собі питання: який (яка) я? Аналізуйте свої думки, бажання, вчинки: Чи варті вони самоповаги? Чи подобаєтесь ви собі такими, якими ви є? Чи прагнете стати кращими? А якщо прагнете, то як цього досягти? Такі думки, такі питання й пошук відповіді на них — це робота душі, без якої нема самовиховання. Найвищі моральні цінності - честь і гідність. Цінуючи власну, шануйте ці почуття в інших, будьте непримиренними до приниження людини людиною.

 

«Честь»  (учениця читає виразно казку, або розказує  напам’ять)

Вогонь, Вода і Честь разом прийшли до роздоріжжя, де їм треба було розіїтися.

Вогонь сказав, якщо загублять його, і захочуть знайти, хай ідуть утой бік, де відчувають тепло.

Вода промовила, коли її загублять слід, хай шукають разом з тими, хто хоче вгамувати спрагу.

Честь стояла мовчки, слухаючи своїх друзів. Вогонь і Вода запитали, як її знайти, коли загублять.

Честь тихо відповіла, що хто її загубив, уже ніколи знайти не зможе, бо вона буває тільки з тими. хто її не втрачає.

 

10.Вчитель.

Духовне зростання — це не що інше, як удосконалювання особистості. Ось кілька простих правил для людини, яка прагне йти шляхом духовності. Ці правила засновані на поглядах різних філософів на духовні цінності (слайд-шоу із звуковим оформленням, звучать правила)

 

Правила для людини, яка прагне йти шляхом духовності

1.  Щодня, щогодини, щомиті вчися любові — всеосяжної, самозреченої,щирої, мудрої. Учися любити все живе: себе, інших людей, природу, своюпланету, не вимагаючи нічого взамін.
2.  Завжди пам’ятай, що поруч інші люди, й будь-яка твоя дія або бездіяльність торкнеться їх і змінить: як мінімум — настрій, як максимум — життя.Ніколи не роби іншим того, чого не бажаєш собі, і не використовуй людину як засіб.
3.  Роби будь-яку свою дію усвідомлено. Шукай радість і зміст навіть у простих буденних справах: прогулянці, розмові, роботі. Це подарує тобі відчуття справжнього життя.
4.  Умій брати на себе відповідальність, починаючи від наслідків дрібних вчинків і закінчуючи своїм життям. Доля людини — багато в чому наслідок її власних дій.
5.  День у день трудися, щоб змінити себе. Прагни стати чистішим, добрішим.
6.  Милосердність. Учися жертвувати своїми бажаннями й амбіціями заради інших. Шукай можливості розвивати свій розум, серце й тіло.
7.  У всьому шукай гармонію. Істина, як правило, — посередині між крайнощами.
8.  Втілюй свої думки про духовне у вчинках: допомагай конкретним людям конкретними справами.

 

11.Вчитель.

Родина – найперша і найпереконливіша школа морального виховання. Зерна духовності, засіяні в нашій душі батьками дадуть свої сходи добра і людяності. І це їм, батькам, ми зобов’язані найкращими поривами своєї душі. Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив мудрі духовні критерії, які передавались із покоління в покоління.   Ось чому споконвіку виховувавлось у дітей шанобливе ставлення до батьків. І сьогодні ми не можемо не згадати нашого видатного земляка Василя Олександровтча Сухомлинського, який, піклуючись про духовність дітей, звертася до своїх учнів з такими словами:

 

Літературний монтаж. Читають учні класу:

Учень 1.  "Шануй і поважай матір і батька.Вони дали тобі життя. Ти будешдорослою людиною, але для матеріі батька до останнього подихузалишишся дитям."

Учень 2.  "Не забувай, що батьки також мають право на радість. Вони ночей неспали біля твоєї колиски, коли ти хворів, вони прислухались до твого дихання, до биття твого серця."

Учень 3.   "Дорожи честю сім’ї, оберігай її як святиню. Де б ти не був, ніколи не забувай про свою рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї."

 

ІІІ. Заключне слово вчителя.

Розвиток духовності — це прагнення людини жити в згоді зі своєю совістю.

На світі можна жить без еталонів

по-різному дивитися на світ:

широкими очима,

з-під долоні,

крізь пальці,

у кватирку,

з-за воріт.

Від того світ не зміниться нітрохи.

А все залежить від твоїх зіниць.

В широких відіб’ється вся епоха

У звужених – збіговисько дрібниць.

 

 

Література

1. Інтернет інформація.
2. «Класні години 5-9 класи», Харків, Видавнича група «Основа», 2008.
3. Людина починається з добра. Виховні години для учнів 5-9 класів .
4. Упорядник Г.С.Грай. - Тернопіль: Астон, 2004
5. Ковальчук О. В.. Українське народознавство, - Київ. Либідь, 1994
6.  Лук’янець Л.І. Милосердя і доброта найбільші людські цінності /Досвідморально-етичного виховання//Позакласний час.-2008.-№8.-с.63
7. Людина починається з добра [Сценарій] //Позакласний час.-2007.- №3.-с.76-82