Година спілкування "Розквітай, Україно моя"

Година спілкування

 «Розквітай,  Україно моя!»

Мета: поглибити й розширити знання про зелені обереги України;

            продовжити ознайомлення учнів із народними піснями;

            збагачувати уявлення про народну пісню як жанр усної народної творчості;

            розширити знання про традиції й обряди українського народу;

            розвивати  образне мислення, здатність порівнювати, співставляти;

            виховувати любов до народної пісні,  до рідного слова, свого краю;

Обладнання:ілюстрації із зображенням квітів-оберегів України, фото дітей краєвидів рідного селища, малюнки, ноутбук,  презентація «Розквітай, Україно!», аплікації «Україна – моя Батьківщина»,українські обереги, віночок, ножиці, клей, таблиці «Правила користування ножицями та клеєм»,  «Правила для класної родини».

Хід заняття

І. Організаційний момент 

ІІІ. Повідомлення теми і завдань. Мотивація 

Учитель. Сьогодні ми продовжимо ознайомлення з українськими народними піснями, поговоримо  про зелені обереги  нашої України, про традиції й обряди українського народу. 

ІV.   Основна частина 

1. Гра «Рибки» 

Слухання пісні«Котився віночок по полю» 

• Про що ця пісня? 

• Які почуття вона у вас викликала? 
• Яким ви уявляєте цей вінок? Що б ви туди вплели? 
• Знайдіть у тексті пісні пестливі, ласкаві слова.
• Яке значення вони мають?

2. Словникова робота 

Женчики – женці. 

Стодола – будівля для зберігання снопів, сіна. 

6. Робота в групах

•      Пропоную поділитися на творчі групи. В групах працюємо за правилами для класної родини.(таблиця висить на дошці)

Кожна група презентує нам повідомлення з домашнього завдання.

Презентація міні-проекту   І група

 1.Учениця. Обжинки – старовинний народний звичай святкування закінчення жнив. Назва походить від слова «обжинатися», тобто завершувати жнива. У західних областях поширена назва «дожинки».

Головна мета обжинок – сприяти забезпеченню майбутнього врожаю. Останнього дня жнив женці збирались гуртом на чиємусь лану і під обжинкові пісні в’язали останній сніп: 

Ой, снопе, снопе, Снопе великий.

Золотом-зерном  Колос налитий.

2.Учениця. Вважали, що в цьому снопі зібрана вся життєдайна сила поля. У різних місцевостях України він мав свою назву. Останній сніп прикрашали калиною, квітами, перев’язували стрічками й урочисто заносили до хати. На Новий рік його ставили на покуті, а виходячи в поле для першого засіву, домішували до насіння вимолочені з нього зерна. 

Презентація   ІІ групи

1.Учень. Важливого значення наприкінці жнив надавалося й обряду завивання спасової бороди  . «Бородою» слугувала незначна кількість нескошених колосків, які залишали в полі, розраховуючи таким чином забезпечити плодоріддя на наступний рік. Між стеблами розпушували землю й засівали її зерном із трьох колосків. «Бороду» перев’язували червоною ниткою або стрічками. У деяких місцевостях біля неї клали скибку хліба й трохи солі, ставили банку з водою та співали: «Оце тобі, борода, хліб, сіль і вода!». У такий спосіб виконували ритуал годування землі. Потім приказували: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного, щоб багаті були!». Після завершення жнив женці качалися по полю, щоб на той рік спина не боліла. 

2.Учень. Жінки ворожили на врожай, тричі кидаючи позад себе серпа. Якщо він, падаючи, вдариться гострим кінцем об землю, то наступного року буде врожай, а як вдариться тупим або держаком – погана прикмета. 

3.Учень. Крім цих магічних дій, під час обжинок виконувалися спеціальні обжинкові пісні, що славили працелюбність трударів. Яскравим моментом обряду був вибір царівни – дівчини або жінки, яка відзначилася під час жнив. На голову «царівни» одягали найпишніший вінок із колосся та квітів і з піснями супроводжували її до села. На Поділлі, крім вінка, робили так звану квітку – п’ять або шість невеличких снопиків, сплетених разом. 

                    Вихователь.   Ось і ми сьогодні сплетемо оберіг з паперових квітів. Плести буде дівчинка з нашого класу, яка мала завдання дізнатися, з чим пов’язана історія цієї чарівної квітки.

(Кожна  група виготовляє свою квітку для аплікації віночка за зразком минулого заняття в майстерні Саморобкіна.)

 - Будьте обережні з ножицями та клеєм! Повторіть правила користування  ними по таблиці.

Учениця. (показує квітку маку).

Про мак

Мак — найдревніша рослина. Про цю чудову рослину в Україні існує багато легенд. І ось одна із них.   Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили місто з усіх сторін. Зрозуміли дівчата, що їм прийшов кінець і вирішили врятуватися, втекти з міста через підземний хід. Вийшли вони на широке зелене поле і кинулись тікати до лісу.Та побачили їх вороги і оточили з усіх сторін. І звернулася тоді найвродливіша дівчина, донька воєводи, із проханням до матінки-землі:— Матінко-земле, врятуй нас від неволі, від життя страшного у печенігів-нечестивців. Допоможи нам знищити їх!    І зглянулася земля-матінка на сльози дівчат-полонянок. Тільки доторкнеться до дівчини печеніг, як вона стає квіткою-маком, червоною, як жар і красивою, як самі дівчата.

Так і не змогли вороги захопити в полон жодної дівчини. Потомилися печеніги і вирішили спочити. Та тільки розсідлали коней і лягли на землю, як поснули непробудним сном. Це дівчата наслали на них сон-дрімоту, відплатили за себе.   Рано-вранці поверталися із походу руські воїни. І побачили вони червону, як жар, долину маків, а біля них сплячих ворогів-печенігів. Кинулися вони на печенігів і повбивали всіх. І коли пролилася остання крапля крові печенігів, кожна квітка маку ожила і стала дівчиною. У руках дівчата тримали червоні квіти маку і подарували їх воїнам-визволителям.І земля-матінка залишила на згадку про цей бій квіти маку. Вони щороку виростали на цій долині і радували око людям своєю красою

Вихователь. Поки ми слухали історію про мак наші бджілки – трудівниці уже виготовили по квіточці.

Дівчинка збирає маки і прикріплює їх на дошці у вигляді вінка. 

Учень1.: Вінок – це символ  України.

Учень 2.Загалом, вінок – знак життя, долі, життєвої сили, досконалості й перемоги життя над смертю.

Учень 3. В Україні вважали, що вінок-оберіг захищає дівчину від недоброго ока, від нечистої сили. Іноді між квітами у вінок вплітали часник, любисток та полин – від цього зілля чимдуж тікала всіляка чортівня. На українській землі вінок відомий здавна. На найдавніших зображеннях жінки-Богині вона у головному уборі з квітів, трав, зілля та гілля.

Учень 3. Наші предки усвідомлювали, що «головою» вони розуміють навколишній світ і впливають на нього, тому за допомогою головних уборів і вінків прагнули захистити себе від зурочення та інших злих чар, забезпечити добробут родини.

- А тепер послухаємо вірші про мак та вінок.

Проведемо конкурс кращого читця про мак, про жнива та про українські символи.

 Визначення і нагородження переможців.

Вихователь:

Звичайно, уміння розуміти один одного, допомагати один одному, співпереживати почуття іншої людини, жити  у мирі й злагоді, заступатися одне за одного, дружити, ділити з усіма радість і смуток, щоб наше життя було цікаве і змістовне, насичене хорошими вчинками і цікавими подіями. А в будь-які складні часи переживали всі негаразди допомагала пісня.

•     Ми   підготували   пісню «Україна це я!»

Пісня «Україна це я!»

V. Підсумок заняття. Рефлексія

Гра «Мікрофон»

• Завершуємо нашу годину спілкування доповненням речення «Я пишаюся тим, що я українка.…»

Дякую всім за співпрацю! Бажаю всім щастя, добра, миру та здоров’я!