Година спілкування "Українська книга"

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя.

- Доброго дня, дорогі діти, шановні батьки. Вітаю вас з початком нового навчального року!  Сподіваюсь, що ви гарно відпочили влітку і готові знов відкривати для себе таємниці країни Знань.

А для розминки пропоную вам відгадати загадку: „Не кущ, а з листочками. Не сорочка, а зшита, Не людина, а відповідає.” (Учні відгадують)

Ця загадка допомогла нам сьогодні назвати того, кому ми присвячуємо нашу сьогоднішню зустріч. Це, дійсно, наша перша подруга, порадниця, помічниця, вчителька, рятівниця. Так, всі ці слова про неї — вельмишановну Книгу!

2. Вправа „Мікрофон”.

- Діти, що для вас книга? Які книжки вам подобається читати?

(Відповіді дітей)

3. Розповідь вчителя.

Сьогодні важко уявити собі людину — ро­бітника, інтелігентна, бізнесмена без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі ка­жуть: «Хто багато читає, той багато знає».

Кожній людині книги потрібні по-різному: одному — більше, другому — менше. Але всім людям разом, тобто людству, книги необхідні.

Чи зможе людина прожити без книги?

Зможе. Погано, нудно, нецікаво, але зможе. Та людство — ні. Книги — це пам'ять. Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу, дізнаємося про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослин і тварин. З давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід сво­го покоління, свої думки і зберегли все це для на­щадків.

4. Усний журнал

Сьогодні ми перегорнемо сторінки усного журналу „Українська книга – оберіг нації, багатство і краса невмирущих духовних цінностей.”

І сторінка „Книга – оберіг народної мудрості”

Про книжкове багатство і цінність книжок ми дізнаємося з народних мудростей, віршів, оповідань. Зачитайте прислів’я, які написані на дошці. Як ви їх розумієте?

• Книга — твій друг, без неї, як без рук.
• Книга вчить, як на світі жить.
• Хто багато читає, той багато знає.
• Золото добувають із землі, а знання — з книги.

 А хто з вас пам'ятає ще прислів'я і приказки про книгу?

(Учні розповідають:

• Книга допоможе у труді, виручить у біді.
• Мовчить, а сто дурнів навчить.
• Читання — ось найкраще навчання.
• Книги — ключ до знань.
• З ручаїв — ріки, з книжок — знання.
• Хліб наснажує тіло, книга — розум.
• Книга — міст у світ знань.
• Розум без книги, що птах без крил.
• З книгою подружишся, розуму наберешся.)

А ось вірші про багатство і роль книги у нашому житті.

1 учень.  В кожнім домі, в кожній хаті —

У містах і на селі —

Хто навчився вже читати.

Має книжку на столі.

2 учень       Дружба з книжкою — це свято,

Не було б його у нас,

Ми б не знали так багато

Про новий і давній час.

3 учень  Книги дружать з дітворою.

Полюби їх у житті —

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

4 учень  Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму навчать —

Працювати і учитись,

Україну шанувать!

5 учень  Скільки в небі зірочок.

Скільки в лісі квіточок.

Скільки крапель у Дніпрі —

Стільки книг на Землі

Слово вчителя.

Ось бачите, як багато прислів'їв і віршів ви знаєте! І всі вони говорять нам про велике значення книги у житті людини. А колись давно на землі не було книг, бо люди не вміли їх робити, бо не було тоді ані паперу, ані олівців. Про історію виникнення книги нам розповість друга сторінка нашого журналу.

ІІ сторінка „Історична”

1 учень Сторінками давніх книжок були стіни печер, камін­ня, щити, листя та кора дерев, шкіра тварин, папірус тощо. Пізніше люди навчилися писати на глині. її розкочу­вали, робили з неї невеличкі пластини і по вогкій поверхні писали спеціальною паличкою. Такі книжки були дуже важкі і незручні.

А в Африці люди писали на сухих стеблах болотної рослини — папірусі. Такі книги швидко ламалися і розсипалися.

Наші предки — жителі Київської Русі — використову­вали для написання книг берест (зрізану тонким шаром березову кору), кістяними стержнями наносили літери. Звичайно, ці книги теж із часом ламалися й розсипалися.

Справжній папір винайшли дві тисячі років тому в Китаї. Ось тоді й почали на ньому писати. Книги на той час були рукописними, і одну книжку іноді писали кілька років.

2 учень В історії людства сталися дві надзвичайні події— це винайдення алфавіту та поліграфії. А чи пам'ятаєте ви, хто винай­шов першу слов'янську азбуку? (Відповіді дітей.)

Так, це був болгарський монах Кирило, який разом зі своїм бра­том Мефодієм у 863 році переклав із грецької на слов'янську мову церковні книги.

Зовсім інше життя почалося у книги з 1450 року, коли німець­кий майстер Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат. Друковані книги були дешевшими та зручнішими у використанні.

Так склалася доля, що найперші книжки, надруковані кирилицею, се­ред цілого слов'янства були українські. Перший друкар українських кни­жок був німець Швайпольд Фіоль. Він сам змайстрував перші друкарські машини і в 1491 році видрукував «Октоїх» та «Часословець». А 1574 року у Львові вийшла перша українська друкована «Азбука». Видана ця книга друкарями Іваном Федоровим і Петром Мстиславцем.

Слово вчителя.

З часу друку перших книг українською мовою пройде трохи більше 200 років, і російський цар Петро І накладе заборону на друкування україн­ських книг. З цього часу починається важкий, усіяний колючими тернами шлях нашої мови.  3 сторінка нашого журналу - „Мова наша рідна, мова калинова”

ІІІ сторінка „Мова наша рідна, мова калинова” (Звучить українська народна мелодія)

1 учень     З мовою нашою було те ж саме, що і з самим народом; мову нашу роз­дирали на частини і тягли до себе і поляки, і росіяни. Як писав відомий мово­знавець, історик, політичний діяч Іван Огієнко: «Дві головні думки було про нашу мову за ці віки: поляки писали, що мова вкраїнська - то мова польська, та тільки трохи попсована московською, тобто зросійщене польське наріччя; росіяни писали, що мова вкраїнська - то мова російська, та тільки попсована польською, це полонізоване російське наріччя. Назвати нашу мову окремою мовою ніхто не хотів... . Але наша рідна мова, як і весь український народ, все витримала, все винесла і стала ще чистішою і дзвінкішою.

2 учень  Як довго ждали ми своєї волі слова!

І ось воно співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить.

Як довго ждали ми...

Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

3 учень  На території України-Руси склалася така ситуація: книги друкувалися церковнослов'янською мовою, а народ говорив живою співучою розмовною. Серед тих, хто першим став писати живою розмовною мовою, зрозумілою простому народу, був Т. Шевченко. Де б він не був, куди б не закидала його доля, він усе робив, щоб поруч з ним була книга. У його лис­тах до друзів, у щоденнику знаходимо згадки про прочитане, прохання надіслати потрібні видання. В одній своїй повісті він пише: «Дивною і не натураль­ною здається людина, яка існує без книги».

 Саме Т. Шевченко звів величну будівлю української мови, звів своєю дивовижною книгою, ім'я їй «Кобзар».

Першим, хто заклав фундамент сучасної літературної мови, був Іван Котляревський. Саме Котляревський вперше почав писати твори живою народною мовою. Це «Енеїда», «Наталка Полтавка».

Слово вчителя.

Безмежна сила книжки. Без неї лю­дина — сліпа. Книга ж відкриває великий світ.

Ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не задумуємося — яке це чудо! І справді. Ти відкриваєш книгу, твої  очі «біжать» рівною лінією рядків. Минуло трохи часу і ось ти вже разом з Котигорошком б'єшся зі страховиськом...

Книга веде у безкраї простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу.      

У кожного з нас є улюблені книжки. 4 сторінка нашого журналу розповість про улюблені книги наших учнів.     

ІVсторінка „Улюблені книги”

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки і. в світі — це казки! Я прочитав їх багато — казки І.Франка, Н.Забіли, О.Пушкіна, Ш.Перро. І скільки не читав, іще хочеться. Усе життя б читав.

2-й книголюб. Теж мені! Такий дорослий, а ще ка­зочки полюбляєш. Книжки про сміливих героїв — ото твори! Як є вільна часинка, обов'язково їх читаю!

3-й книголюб. Хваліться, хваліться... А я мрію, як виросту, бути лісником. І я зараз зміг би, та кажуть, малий іще. А я усе знаю — кожне деревце, кущик, травинку. І про мурах дізнався багато, і чого птахи відлітають. Ліс — це чудо. Я можу прожити в лісі скільки завгодно, бо знаю: що можна їсти, і що з чо­го можна приготувати. А все книжки! Ось вони мої учителі — О.Копиленко, В.Біанкі.

4-й книголюб. Ну ти бачиш таке — як кулики: ко­жен своє хвалить. А ми хто? Школярі. Тож мені до вподоби книжки про школярів. Бажаєте веселі вірші? Будь ласка, відкривайте книжки Г.Бойка, Д. Білоуса. Хочеш оповідання — так це твори В.Нестайка, В.Карасьової, з них дізнаєшся і про себе, і про своїх товаришів та багато цікавого.

Слово вчителя.

Спасибі вам, дорогі книголюби, що ви поділились з нами своїм сокровенним, назвали улюб­лених письменників. Але ви дарма сперечались. Дуже корисно і цікаво читати казки. І книжки про таємничі пригоди, про сміливих героїв теж.

Протиставляти одні книги іншим не слід. Читайте про історію нашого народу, його славних героїв, про мандри у світ невідомого, веселі вірші. Читайте різні й хороші книжки!

5. Інсценізація

(Виходить  учень у костюмі книги.)

Книга

Знаю вас із ранніх літ

І веду в незнаний світ,

Я показую країну,

Нашу неньку Україну.

Як краплин у Дніпрі,

Як зірок угорі,

Як плодів на гіллі —

Стільки нас на землі!

Є великі й малі,

Є легкі, є важкі,

На полицях, столі —

Ваші друзі, книжки!

- А чи можу я назвати вас своїми друзями? Чи всі присутні мене поважають?

Вчитель

- Так, пані Книго, всі наші діти товаришують з книгами, уміють охайно поводитися з ними. Діти, давайте доведемо нашій гості, що це справді так.

V сторінка „Бережіть книгу”.

Книга. Дуже добре. Бачу, й справді ви умієте обережно стави­тися до нас, книжок.  Сьогодні ви перегорнули сторінки журналу. Що ж ви запам’ятали? Що ви дізналися про мене? Пропоную вам невеличку вікторину.

6. Вікторина

- Назвіть, з яких частин складається книга. (Обкладинка, суперобкладинка, форзац,  титульний аркуш. Заставки, кінцівки, буквиці є додатковою при­красою книги.)

- Що означає слово „бібліотека”? ( Складається з двох грецьких слів: „бібліо” – книга, „тека” – сховище. Сховище книг)

- Назвіть найдавнішу бібліотеку на території України. Хто був її засновником? (Бібліотека у Софіївському соборі Ярослава Мудрого у м. Київі)

- Хто був першим друкарем?  (Йоганн Гутенберг)

- Де і коли вийшла перша  українська  друкована „Азбука” ? Ким вона була видана? ( У 1574 року у Львові вийшла перша українська друкована «Азбука». Видана ця книга друкарями Іваном Федоровим і Петром Мстиславцем)

7. Творча робота

- Діти, давайте для нашої гості складемо сенкан про книгу.

Сенкан - п'ятирядковий неримований вірш.

Алгоритм роботи

Книга

добра, мудра

розповідає, навчає, виховує

вона нам найкращий друг

знань глибина

Книга. Дякую вам! А в мне теж для вас є дарунок. Це – „Пам’ятка читача” Сподіваюся, що вона вам стане у нагоді. (Книга роздає „Пам’ятки” учням)   

8. Заключне слово вчителя.

— Вклонімося книзі мудрості, вклонімося цьому вічно­му світочу. Читаймо, думаймо, творімо! Хай книга завжди закликає вас до серйозної і гли­бокої душевної роботи, до прагнення стати вищими, чистішими, добрішими.

Додаток