Година спілкування "Життя людини - найвища цінність"

Тема: «Життя людини – найвища цінність»

Мета:  розширити знання учнів, про сенс життя на матеріалах історичних даних через поезію й пісню, донести до їхніх сердець основну думку: життя людини – найвища цінність, яка дана нам для того, щоб прожити його для щастя, для добра; Виховувати в учнів вміння співпереживати; підвищити їх пізнавальний і культурний рівень.

Обладнання: плакати з написами, слайди на мультимедійну систем,свічка.

Вчитель: Людське життя…Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть». Прекрасні слова, правда? І як хотілося б кожному з нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти? Тому тема нашої сьогоднішньої зустрічі: «Життя - це мить, зумій його прожити». Ми повинні з'ясувати такі питання: «Для чого людина живе?»  - Для того, щоб життя наше було прекрасним!  Вдумаймося у слова Леонардо да Вінчі: «Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, І той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує». А щоб цінувати життя - треба знати і розуміти своє місце у ньому. Звичайно, нікому на дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє. Але все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хоча б пом'якшити. Щодня перед кожним з вас постають запитання: Хто я? Навіщо я при­йшов у цей світ? Куди іде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче і важче. Життя - це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спад­щину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

Бесіда з учнями. - А як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно? (Людина може запланувати своє життя, визначивши мету існуван­ня, вибрати шлях реалізації мети. Все залежить від характеру люди­ни, вольових зусиль. Для того, щоб жити так, як хочеш, потрібно долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, по­трібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...)

-  А що складніше І важливіше ~ будувати життя чи пристосуватися до нього? (Звичайно, складніше і важливіше будувати життя, а пристосува­тися - легше і простіше, але це нецікаво...)

-  Чи хочеш стати «видатною людиною», «зіркою», «жити щасливо»? (Напевне, кожному з нас хочеться жити щасливо. Тому дуже часто, вітаючи один одного з тим чи іншим святом, ми бажаємо найперше здоров'я і великого щастя.)

-  А який зміст ви вкладаєте в поняття «жити щасливо»?(Жити щасливо - це коли тебе поважають люди, коли у тебе є вірні друзі, коли на землі панує любов і злагода між людьми...)

Вчитель: Так, пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі, і в коханні... Важливо тільки, щоб праця була корисною не тільки для тебе, а й для людей, країни, щоб боротьба переслідувала гуманну ідею, а любов і дружба не були егоїстичними. І ніколи у своєму житті не забувайте найрідніших людей – це ваші батьки.

А зараз прозвучить пісня  « Родина» .

Учень: Навколо нас вирує життя. Сонце купається в росі, летять у безмежні далі журавлі, підморгує олень козулі в лісі… І серед цього всілякого дива – ми, люди. Подивись довкола: людина – господар життя, унікальне творіння у Всесвіті. Вона – незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не може повністю розкрити таємницю людини.

Учень: У міфології людина – це розумна тварина з душею, за релігією – це істота, що має душу і тіло, вірить у надприродне. Наука ж стверджує, що людина – істота, яка пізнає і створює світ, а філософія вважає її істотою мудрою.

Учень: Хто ж така людина? Старі люди кажуть, що коли народжується дитина, на небі спалахує зірка і з кожним днем вона розгорається все дужче і дужче аби її сяйво побачила ця людина. Вона мусить стати особистістю.

Учень: Коли дитина народжується, її свічка тільки починає горіти. Тремтливий вогник поступово розгоряється, але він може згаснути будь-якої миті від легесенького вітру, як дитина від хвороби. Тому батьки прикривають це полум’я долонями, щоб їхня дитина мала також довге життя.

Дорогі друзі! Запрошує всіх вас полинути у світ вашого дитинства.Звучить пісня «Дитинство».

 Учень: Виростаючи дитина стає підлітком. Вогонь ще тріпотить, не маючи змоги заспокоїтися, наче характер підлітка. Підлітковий вік – особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе у небо, де живе казка, де панує мрія.

Учень: Пізніше людина переходить в юність. Частина свічки згоріла, вогонь заспокоївся, але його колір постійно змінюється, так, як думки та емоції в головах юних людей. Юність – це період нашого життя, коли ми робимо найбільше своє відкриття – відкриваємо самі себе. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості.

Учень: Після юності наступає молодість. Людина на землі живе для щастя, для добра і любові. Вона шукає вічне кохання, мріє про взаємність, боляче переживає прикрощі та шалено радіє, коли на те є причина, здобуває освіту, влаштовується на роботу, створює сім’ю, виховує дітей. Тому вже її свічка дає стабільну кількість світла і тепла.

Учень: Згоріла вже чимала частина свічки. Людина починає підбивати підсумки, думає про те, що вона зробила за той час, доки горів її вогонь. На своєму останньому етапі свічка горить найяскравіше. Це тому, що людина стає мудрою. Вона ділиться своїм теплом з оточуючими, передаючи їм  свій досвід, а коли віск закінчується - гасне.

 Життя людей – неначе свічка,

 Яка горить в нічній пітьмі,

 Течуть неначе воску річка,

 Кудись прожиті роки й дні.

 Учень: Давайте пригадаємо імена тих, чиє життя було коротким, як життя свічки, але яскраве і незабутнє. Серед таких людей назавжди в пам’яті людській поети-шістидесятникі, українці, патріоти нашої Батьківщини. То ж хай звучать сьогодні напутні слова всім юним, молодим, тим, хто стає на доріжку самостійного життя.

Учень: Василь Стус. «Лист до сина». «… Коли в тебе буде чисте, безгрішне серце, тоді тобі легше житиметься в світі – де б ти не був і якого лиха не зазнав. Бо ти будеш як світлий вогник,чистий промінчик, до якого все тягнеться з найчистішими поривами. Бо будеш сам прекрасною людиною. Не гріши, сину. Це перше правило. І, може, єдине. Ні перед ким – ні перед людьми, ні перед деревом, ні перед птахою. Байдуже, ким ти будеш, тобто з якої чесної праці ти їстимеш свій хліб щоденний. Бо маючи безгрішну душу, будеш, як Бог, тобто так яким тебе, людину, задумала природа».

Учень: Ти на Землі — Людина,
Весела, чудна чи сумна.
На цілому світі — єдина,
Така неповторна, одна.
Й життя проживи без скверни.
А втратиш, то що не кажи,
Ніщо вже його не верне,
Тому ти життя бережи.    

Учень : Один раз життя нам дається,
Дарунок прекрасний з небес.
Як сонечко гарно сміється!
А скільки на світі чудес!
І стільки безмежного дива
Щодня, лише очі відкрив.
І так на Землі красиво.
Що жив би на ній і жив.

Учень : Життя — це найкраща казка,
У ній, що завгодно, завжди.
Та ти не пасуй, будь ласка,
А сміло по нім іди.
Бо ти на Землі — Людина
Й тобі відкривати світ.
І ти неповторна, єдина
З маленьких дитячих літ.    

Учень : Й повинна добро творити —
Для того у світ прийшла.
Та праведно, чесно жити...
А стежечка вдаль лягла
І кличе тебе до себе,
І сипле росу до ніг.
Веде нас до мрії, в небо
Й великих земних доріг.

 А зараз прозвучить пісня « За любов і волю» .

Учень: Життя -  це місія. Ми маємо жити, щоб бути корисними для інших. Сердечне «доброго ранку», люб`язне «спокійної ночі», слова співчуття, підтримка чи порада. Ковток холодної води - це все допомога. Життя - це наша таємниця.  Проте ми повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість зрілість залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину. Вдумаймося у слова Леонардо да Вінчі: « Пам`ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує». У будь - якій державі так чи інакше поширені соціальні небезпеки, які загрожують життю і здоров’ю  людини: алкоголь , паління, наркоманія, СНІД.

Бережи свій одяг з нову, а життя весь час,
Бо воно одне у світі й неповторне в нас.
І не думай, що у світі ти на все мастак.
Втратити життя так легко, повернути ж як?

Не геройствуй так безглуздо, бережи себе.
Бач, яке гаряче сонце й небо голубе!
А навкруг рожеві мрії і стежки у світ.
І природа-чарівниця шле тобі привіт!

Кліп про негативний вплив шкідливих звичок,

Учень: Для нас стало звичним, що після ночі надходить день. Він новий, свіжий, щойно народжений. І наше загальне завдання - не  забруднити його прикрими вчинками, а прикрасити  чимось добрим, корисним  не лише  для себе, а й для всіх.

Вчитель: Я запрошую вас дорогі діти прикрасити наше класне дерево життя плодами праці, які вдалося зробити протягом навчання в цій школі.

Учень: І в підтвердження цих слів звучить поетичне слово:

І. Зайшла

Ти яви себе людиною,

Хоч на мить себе яви,

Не безликою, а єдиною

Сонцесяйність прояви.

Є багато людей на світі ,

Швидше просто їх так зовуть.

Та чи в кожній душі є квіти,

Що пустоцвіту не оминуть?

Чи назвем ми того людиною,

Хто не знає: хто брат, хто сусід?

Чи назвем істоту єдиною,

Що запльовує матері слід,

Що про злагоду й добро не відає

І не знає ціни життя,

Що забула дідів і прадідів

Й справжнє щастя на блискіт міня?

Учень: Л.Костенко…

Життя іде, і все без коректур

І як напишем, так воно і буде.

Але не бійся прикрого рядка

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка.

Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать

Бо в цьому схибиш - то уже навіки.

Вчитель: У цьому світі багато спокус . Перед ними  не  завжди встоюють здорові  молоді люди. Але я хотіла б, щоб для вас  взірцем в житті були зовсім інші приклади про які ми зараз поговоримо .

Учень:  Із життя видатних людей.

Людвіг Ван Бетховен – великий німецький піаніст, органіст, диригент. У  28 років почав скаржитися на шум у вухах, після чого оглух, але не  покинув працювати. В цей час створені: Героїчна симфонія», « Місячна соната», «Апасіоната», «П’ята симфонія».

Пітер Пауль Рубенс - відомий фламандський художник. Коли у нього перестала працювати права рука, він створював свої картини лівою.

Огюст Ренуар – відомий французький художник. Після часткового паралічу, смерті дружини та обох синів, художник не встає повністю з інвалідного візка, але продовжує створювати  свої картини. «Думаю що в моєму житті не було жодного дня без живопису»,- згадує художник

Учень : Із життя відомих українців:   

Леонід Пономаренко – український Бетховен. Понад тридцять років пише пісні, створив два музичні альбоми, його пісні йому сняться. У найбільшій кімнаті свого приватного будинку влаштував студію.

Не можна не згадати і Степана Гончаренка – незрячого тенора їз Сімферополя, інваліда I групи по зору, лауреата  Міжнародного фестивалю молоді та студентів.

 Інвалідом зору є Ольга Тільна – вчитель англійської мови та літератури. Сонети Шекспіра читає не лише в оригіналі, а й перекладає на англійську. Ольга – член спілки письменників України. Навчалася в Британії.

Глухонімий Олександр Саєнко – народний художник України, Заслужений діяч мистецтв, створив тканини в техніці вибійки для показу за межами України. З групою колег займається розписом керамічного посуду, бере участь у мультиплікації казок.

Учень: Ми не можемо сьогодні не згадати наших відважних параолімпійців.

Одесит Руслан Катишев зір втратив у дванадцять років, але тренування з легкої атлетики не залишив і в 2012 році на Параолімпійських іграх  в Лондоні завоював золоту та бронзову медаль зі стрибків у довжину.

Герой України Юрковська Олена Юріївна – без обох ніг. Займалася волейболом сидячи, потім настільним тенісом. З 2000 року займається зимовими видами спорту: лижними гонками і біатлоном. Має п’ять золотих, п’ять срібних і п’ять бронзових медалей. У 2006 році була нагороджена званням «Спортивна зірка», у квітні цього  ж  року  - відзнакою  « Людина року 2006». І в цьому ж році присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка». 2010 року нагороджена орденом Княгині Ольги.

Учень: Вельмишановні друзі, прослухавши розповіді про сторінки життя великих людей, спортивні  досягнення параолімпійців, відчувши силу духу і волі, які  в складних ситуаціях проявили наші сучасники  - мені хочеться, щоб ми сьогодні ще згадали всім нам добре знайомих  людей, тих, хто на протязі десятків років приїздить до школи,  хто підставляє своє плече в радісні і тривожні миті нашого шкільного  буття,  хто  знайшов свою стежину у вирі складної  сирітської долі, хто не схибив у найтяжчі хвилини хто без підтримки рідних близьких будучи в матеріальній скруті як кажуть у народі  «вибився в люди». Мова йде про випускників нашої. Я з гордістю  промовляю імена достойних синів  нашої України, які вчилися в нашій рідній  школі, бігали як і ми шкільними коридорами, навчалися, мріяли, дружили, прагнули знайти себе в непростому світі. І їм це вдалося, а ми гордимося, що є їхніми  право наслідниками,  що маємо гарний приклад для свого майбутнього. Це випускник школи  1964 року академік НААН України Академії наук вищої школи доктор біологічних наук професор Володимир Пилипович  Патика, Сергій Григорович Нікітюк - випускник 1971 року, а нині головний державний інспектор Державної Будінспекції України , Микола Іванович Галата -  випускник 1971 року

Учень: Так, життя кожної людини – це стежина встелена різнобарвними пелюстками, стежина зі світлими і темними полосами. Стежина життя – це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? Цього ніхто не знає. Але кожен може докласти максимум зусиль, щоб іти не терном.

Я не прошу краси, ані щастя –

Дай лише сили, Боже.

Щоб не зламатись в бурі нещастя.

Дай мені міці, Боже.

Щоб не лякатись гіркої правди ,

Дай незалежності, Боже.

І не стидатись слів своїх завжди .

Дай  мені віри, Боже.

Щоб вчиняти по добрій волі,

Дай  мені мужності, Боже.

Щоб дивитися в очі долі,

Прошу хоробрості, Боже.

Щоб ніколи не стати на коліна,

Дай мені гідності, Боже.

І не зрадити в чорну годину,

Дай мені честі, Боже.

Щоб не мати на серці злого,

Прошу любові, Боже.

Не зробити нічого лихого –

Дай доброти мені, Боже.

І не бути байдужим у світі,

Де цураються власного роду.

Я нічого не буду просити –

Дай мені тільки свободи!

Благословенні будьте, небеса,

І ясне сонце, будь благословенне,

Нехай панує на землі краса

І не шугає  полум`я шалене.

Нехай панує на землі добро

Співає  мати пісню колискову,

Хай не конає батечко Дніпро

І вільно лине в далеч світанкову.

А на закінчення хай прозвучить пісня – подарунок нашим гостям.

Підсумок  Не  «гнилою колодою по світі валятись, а жити, серцем жити і людей любити» - таке завдання стоїть сьогодні перед кожним з нас. Наша розмова підходить до кінця.

-  Для чого людина живе на землі?

-  Що зробити для того, щоб наше життя було прекрасним?

Тут варто нагадати слова американського психолога Рейнольда Нейборба:

«Господи, дай мені терпіння сприйняти те, що я не в силах змінити, дай мені силу змінити те, що я можу змінити, і наділити мене мудрістю, аби відрізняти одне від другого».

- Як ви думаєте, чому я саме така назва  нашої сьогоднішньої зустрічі «Життя - це мить, зумій його прожити»?

Так, людське життя коротке і дається воно тільки раз. А кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки. Ви - молоді громадяни України. І саме від вас залежа­тиме майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. І як не буде вас, розумних, досвідчених, добрих, людяних, то не буде майбут­нього у нашої держави. А якщо вам буде важко, якщо на серці не­спокій, якщо нема чим зайнятися, якщо те, до чого прагнете, не вдаєть­ся, то, можливо, потрібно шукати допомогу.