Голодомор 1932-1933 рр. – вічний біль українського народу

Позакласний захід на тему: «Голодомор 1932-1933 рр. – вічний біль українського народу» Вчитель Української мови та літератури КЗ “Ліцей”Надія” Жуікова Н. О. 

Причини трагедії 1932-1933 років в Україні У сталінській моделі побудови соціалізму, домінуючою ланкою була форсована індустріалізація. Роль аграрного сектора полягала в «обслуговуванні» процесу індустріалізації і в збереженні в країні більш-менш стабільної ситуації з продовольством. Тобто сільське господарство мало дати необхідну кількість хліба для експорту та для прохарчування зростаючих промислових центрів і армії, а також забезпечити промисловість необхідною кількістю робочих рук і технічної сировини. Головним результатом колективізації став здійснений індустріальний стрибок, за який заплачено дорогою ціною: жертвами насильницького розкуркулення і голодомору, втратою селянами відчуття хазяїна, тривалими деградацією та дезорганізацією аграрного сектора.

Особливе занепокоєння у влади викликає Україна. Потужна національна еліта, економічно незалежне і національно свідоме селянство становлять головну загрозу для комуністичного режиму. СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ ЦЕНТРАЛЬНИМ КОМІТЕТОМ ПАРТІЇ (БІЛЬШОВИКІВ), КЕРОВАНИМ ДИКТАТОРОМ Й. СТАЛІНИМ. Наростає тотальний контроль держави і партії, впроваджуються насильницькі хлібозаготівлі, конфісковуються всі «надлишки» продуктів.

ВЖЕ З 1928 РОКУ ТЕРОР БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ НАБУВАЄ ЧІТКИХ ОЗНАКЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ, ЯКІ МАЛИ СВОЇМ АПОГЕЄМ ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ.

1929 року влада розгортає тотальну колективізацію. У селянина забирають найдорожче – батьківську землю… Селяни втрачають власність. Режим отримує можливість повністю реквізувати зерно. Наслідки колективізації:- зниження продуктивності праці;- падіння врожайності;- непомірність хлібозаготівель;- початок голоду.

Йосип Сталін Всеволод Балицький Мендель Хатаєвич Влас Чубар. В'ячеслав Молотов Павло Постишев Лазар Каганович Станіслав Косіор

«Механізм» Голодомору. Постанови і розпорядження радянської влади 1932 року:7 серпня – закон «про п'ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;24 листопада – постанова про штрафи за невиконання хлібоздачі;26 листопада – наказ про застосування репресій;1 грудня – постанова про перевірку наявності фондів картоплі;3 грудня – постанова про заборону торгівлі м'ясом та худобою;15 грудня – постанова про заборону завезення та продажу промислових товарів;24 грудня – лист про вивезення в 5-ти денний строк всього наявного колгоспного зерна.

ВІДТЕПЕР УСЕ КОЛГОСПНЕ МАЙНО НАЛЕЖИТЬ ДЕРЖАВІ Режим затверджує на законодавчому рівні можливість вилучення всіх продовольчих запасів у сільського населення. Прикриваючись гаслом захисту колгоспників, режим отримує можливість повністю реквізувати і розпоряджатися майном та врожаєм колгоспників.7 серпня 1932 р. М. Калінін підписує постанову, за якою так зване розкрадання колгоспного майна карається розстрілом або позбавленням волі не менше як на 10 років. До постанови додається інструкція про її застосування, в народі отримує назву «Закон про п'ять колосків».

Голодомор мовою фактів. Весна 1933 року – пік голодомору

Голодомор на Світловодщині У першій половині 30-х років ХХ ст. Новогеоргіївський район з населенням понад 60 тис. осіб входив до складу Харківської області. Основою економіки району було досить розвинене сільське господарство. Переважна більшість населення, яке проживало на території 40 сільських рад, працювало саме в цій галузі. Передумовами для розвитку аграрного сектору були перш за все природні фактори: родюча земля, ріки Дніпро, Тясмин, Цибульник, багато ставків, ліси та унікальні сіножаті; навіть своєрідна спеціалізація господарств. Насіннєвим городництвом займалися в Галаганівці, Стецівці та Калантаєві. Вироби з лози, ягідництво, шовківництво і технічні культури культивувалися в Подорожньому, Чаплищі, Воронівці, Липовому, Калабарку, Клочкову, Вітрівці, Малій Андрусівці та Крилові. Городину вирощували в Новогеоргіївську, Ревівці, Табурищі, Свинаро-Павлівці.

На території решти 24 сільських рад вирощувалися зернові, переважно пшениця і жито. Досить розвиненим було і тваринництво. Влітку 1932 року у господарствах району налічувалося 11625 коней, 13908 ВРХ, 3373 вівці, 8223 свині. В ці роки життя сільського населення, значна частина якого вела одноосібне господарство, поступово покращувалося. Але це не влаштовувало більшовицьке керівництво країни. І в 1932 році різко та безпідставно було підвищено плани обов’язкових державних заготівель та примусових державних позик. Ті з селян, хто був незадоволений чи противився грабіжницьким податкам, діставали прізвиська «куркуль» чи «підкуркульник», і це було приводом до репресій. Станом на 25 лютого 1932 року було повністю розмайновано 108 і частково 64 куркульських господарств. На середину липня 1932 року за опір хлібозаготівлям було віддано під суд 167 осіб, з них 12 «куркулів», 30 «заможних», 16 «заможно-середняцьких», 24 «контрактанти», 67 «плановиків» і 18 голів колгоспних управ. Проведення грабіжницької хлібозаготівельної кампанії наштовхувалося на неминучий супротив. Документи свідчать про підпал колгоспного майна у Стецівці, вбивство активістки Золотарівської сільради тощо.

Ще більш жорстокою стала хлібозаготівельна кампанія 1932-1933 років. За планом Харківського обкому КП(б)У район мусив здати державі 20,5 тонн зерна. Об’єднаний Пленум РК КП(б)У та РКК 28 липня 1932 року затвердив такий річний план: колгоспам здати 15,606 тонн, одноосібному сектору – 5,304 тонни (у тому числі по куркульських та заможних господарствах – 425 тонн). Були визначені «вирішальні» сільради, на які покладався основний тягар хлібоздачі, за ними закріплювалися члени бюро РК КП(б)У. За Вершавкою, Стецівкою, Великою Андрусівкою – Ситник; Микільським і Золотарівкою – Фірсов; Табурищем, Закамінням і Пеньківкою – Айзенберг; за Подорожнім, Ново-Липовим і Чаплищем – Удовиченко. Деякі «ответработники» самі бачили нереальність таких планів. Ось витяг зі зведення ДПУ: «... В с. Никольск партсобранием было принято план только при обсуждении в 4-й раз и только в присутствии ответработника из района, но отдельные коммунисты считают план нереальным и невыполнимым. Уполномоченный РПК в с. Ивановка председатель Рай КПС Низкоусов заявил следующее: «Это грабеж со стороны Соввласти. В районе сидят не правители, а олухи. Сталин, Косиор не могут управлять страной, Пусть приедут и сами выполняют хлебозаготовку, а я брошу работу и уеду, не хочу грабить крестьян». Ткаченко отказался быть секретарем сельпартячейки, заявив: «План нереальный и тот коммунист, который говорит о реальности плана, тот врет, ибо для того, чтобы ВЫПОЛНИТЬ план, нужно даже солому забрать».

Але навіть репресії у вигляді грошових і натуральних штрафів, продажу майна, позбавлення права користування землею виявилися недостатніми для виконання плану одноосібними господарствами. Постановою поширеної наради секретарів партосередків та членів сільських рад зафіксовано, що одноосібники виконали план на 53,2% на відміну від законослухняних колгоспів, а винуватцями цього визнано голів сільрад району. 13 грудня 1932 року була створена районна оперативна «посівна трійка» в складі голови та секретаря РК КПБУ Ситника та Буднія і завідуючого земельним відділом Павлюченка. Результати її діяльності відображено у листі начальника Харківського обласного відділу ДПУ УСРР: «Продовольственное положение в области и до того довольно тяжелое, а в последнее время резко ухудшилось. Особо поражены продзатруднениями... Ново-Георгиевский... районы, где заболевания и смертность на почве истощения приняли угрожающие размеры. Значительная часть населения разъехалась в поисках заработка и хлеба, оставив детей на произвол судьбы. Оставшиеся голодают, пухнут от голода, но помощь им не оказывается из-за отсутствия каких бы то ни было продовольственных ресурсов. Ежедневно умирает по несколько человек. Основными продуктами стали отбросы, шелуха, семена сорных растений».

Переселенці з м. Новогеоргієвська, жителі вул. Шевченка с. Микільського 70-80 рр. ХХ ст.

Сідненко Євгенія Іванівна (1913 рік народження)«Більше їли трав’яне. Їздили по щавель, польовий лук – смажили їх і їли. Сушили липу і перемелювали її на муку, з якої пекли оладки, то був такий хліб»Спогади свідків

Сухенко Дуня Михайлівна (1907 рік народження)«Хліба не було зовсім, навіть брата 17-річного Петра засудили за те, що хліба не здали державі»

1932-1933 років. Хлівна Євдокія Силівна (1905 рік народження)«Їли полову, відходи із-під усякого зерна. Деякі люди ловили лелек, били їх та їли. Качани з-під кукурудзи мололи на муку, з якої потім випікали хліб»

Булаєнко Марія Яківна(1911 рік народження)«Було трудно, їли бур’ян, а ми узнали, що один дядько продавав зерно. Купували його на стакан і несли додому, щоб не впало ні зернини»

Бондаренко Прасковія Мартинівна (1914 рік народження)«Були села, що повністю повимирали. Люди їли собак, котів – всіх звірів, а дітей ні. А чула я таке, що навіть в деяких селах дітей їли»

Ввечері голову вчора відрізала. Галі … дитині моїй,Вдосвіта, вранці сьогодні поснідала …Що це я, що це я? Боженьку мій!Так, я одрізала пилкою голову. Думала: м'ясо, а їла я коливо …Коливо, коливо, бий мене грім!Царство небесне їй. Ти не лишилася. В світі без мене сама. Мати твоя не корилась, а билася,Тільки… вже сили нема. Людоньки!... (що це я – сплю?)Вбила дитину свою!... З голоду, з голоду я збожеволіла… П. Тичина

Висновок американської Комісії дослідження Великого голоду в Україні 1932 – 1933 р.р.- наприкінці 1932 р. Сталін знав, що в Україні люди помирають від голоду;- влада вживала заходів для заборони проїзду голодуючих до регіонів, де їжа була більш доступною;- Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців у 1932 – 1933 р.р.

Літературні твори, присвячені голодомору в Україні

Пам'ятник жертвам Голодомору в КиєвіВшанування пам'яті

Меморіальний комплекс пам'яті жертв Голодомору в ХарковіБлагання про порятунок від голодної смертіУкраїнський селянин, символічно намагається захистити свою сім'ю від голоду

Пам’ятник жертвам Голодомору «Янгол, що плаче», Житомир

В Будапешті (Угорщина) - Свічка пам'яті - меморіал пам'яті жертв Голодомору в Україні 1932-33 рр.

В Торонто пам'ятник жертвам Голодомору в Україні 1932-33 рр.

В Польщі пам'ятник жертвам Голодомору в Україні 1932-33 рр.

Пам’ятник жертвам Голодомору в Канберрі (Австралія)

Пам'ятна монета "Голодомор – геноцид українського народу" Присвячена пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років