Голова УЦР - М.С, Грушевський

Михайло Сергійович Грушевський 1866—1934

Михайло Грушевський — це вчений світового рівня, творча спадщина якого близько двох тисяч праць з історії, історіографії, соціології, літератури, етнографії, археології, фольклору. Він показав, що еволюція людства, попри всі складнощі, має тенденцію до встанов-лення справедливого демократичного ладу. Влада у державі має належати особам, обраним народом на демокра-тичних засадах, працювати для народу, спиратися на волю його більшості. Очоливши Центральну Раду.

Дитинство, сім’я, навчання

Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 року в містечку Холм у Царстві Польському (нині на території Польщі).

Родина з XIIIст. «загніздилася» в Чигиринському повіті — в самому серці України. Багато з його пращурів Грушів (згодом Грушевських) були церковними службовцями, допоки його дідові Федору не вдалося перебратися під Київ, до села Лісники. Сергій Федорович та Глафира Захарівна Грушевські з дітьми. Зліва направо: Захар, Ганна, Федір, Михайло. Ставрополь, бл. 1876 р

Грушевський Сергій Федорович Батько на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії. За сімейною традицією Сергій Федорович здобув духовну освіту, проте все життя пропрацював на педагогічній ниві: викладав у Переяславській і Київській семінаріях, працював директором народних шкіл на Кавказі, був автором відомого у дореволюційній Росії підручника з церковнослов'янської мови.

Глафіра Захарівна Опакова  Мати, походила з сім'ї священно-служителів із містечка Сестринівка. У 17-річному віці вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського. Михайло Сергійович Грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле прив'язання до всього українського — мови, пісні, традиції» та пробудити в своїх дітях національне почуття.

Захар Іванович Оппаков. Дід Михайла Грушевського, Захарій Іванович Оппоков, який благословив онука на навчання в Києві, в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира, — і йому було дароване дворянство

Роки навчання, Грушевський згадує з певним розчаруванням, то був час занепаду Київського університету. Російська влада нещодавно провела університетську реформу, аби не допустити «вільних» думок у студентів. Викладачі, втомлені численними нагінками та можливістю переслідування з боку влади, намагались уникати співпраці з студентами

Університети У липні 1886 р. звертається з листом до ректора Університету св. Володимира, з проханням зарахувати його на історичний факультет. В університеті Михайло Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича. Уже на третьому курсі Грушевський пише наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», яку 1890 було удостоєно золотої медалі. 1890—1894 — професорський стипендіат Університету Св. Володимира. У травні 1894 захистив магістерську дисертацію. 1894—1914 — професор Львівського університету, головний редактор «Літературно-Наукового Вісника». Засновник і голова Українського Наукового Товариства.

Львівський період У Львові Грушевський розпочав активну науково-організаційну діяльність у Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ), з яким почав співпрацювати ще в 1892 році. Очолив Історико-філософську секцію Наукового товариства імені Шевченка, створив і очолив Археографічну комісію НТШ (1896—1913). Грушевський залучає до роботи в НТШ студентів, молодих викладачів. Він займається редагуванням «Записок Наукового товариства імені Шевченка», і саме завдяки його організаторським здібностям вдалося видати більш ніж 100 томів. В цей час він знайомиться з Іваном Франком і разом вони привертають міжнародну увагу до україністики

26 травня 1896 року, у м. Скала (нині смт. Скала-Подільська) Михайло Грушевський вінчається з Марією Вояківською. Михайло Грушевський з родиною. Київ, близько 1907 р.

У вересні 1907 року за участі Грушевського, що увійшов до його керівництва, створене нелегальне позапартійне українське громадське об'єднання — Товариство українських поступовців, що згуртувало сили українства й до 1917 року було єдиною діяльною українською організацією ліберального напряму. Свою політичну платформу Грушевський базував у той час на принципах конституційного парламентаризму й автономії України.

Повернення до Києва Початок Першої світової війни Грушевський зустрів у своєму маєтку в селі Криворівня в Карпатах. Через воєнні дії він не зміг одразу вирушити до Києва. Його маршрут пролягав через Угорщину, Австрію, а далі Румунією, що на той момент була нейтральною державою. Повернувся історик до Києва 22 листопада 1914 року

Влада була вороже настроєна до вченого — засилає його до Симбірська як українського сепаратиста і «мазепинця». Волю принесла Лютнева революція в Петрограді. 4 березня в Києві утворюється Українська Центральна Рада, головою якої заочно обрано Михайла Грушевського. Викликаний телеграмою, 12 березня він повертається з Москви до Києва.

У Центральній РадіГрушевський проводить лінію на забезпечення української автономії в межах федеративної республіки, що мала бути створена на руїнах Російської імперії. Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 Четвертим Універсалом — повну політичну незалежність України від Росії. Сил для захисту суверенітету республіки не було, ідея соціалістичного федералізму ставала ілюзорною.29 квітня 1918 в Києві вже відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського.

Міф про президентство. У сучасній українській спільноті існує міф про Грушевського — президента УНР, запроваджений Дмитром Дорошенкоm]. Міф прижився в публіцистиці й у науковій літературі. Тільки у вересні-жовтні 2004 чимало друкованих і електронних ЗМІ знову розтиражували «президентство» Грушевського. З погляду формального, юридичного, а відтак і наукового, Грушевський не був президентом Української Народної Республіки. Такої посади в УНР не існувало, не передбачала її й ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради Конституція. Невідомий жодний акт, учинений Грушевським як президентом УНР. Водночас кваліфікація Грушевського «президент Ради» була тоді досить поширеною, особливо в газетних публікаціях. Це ймовірно пов'язане з тим, що ще одне значення слова президент — голова (рос. председатель).

Еміграція. У березні 1919 емігрував до Чехосло-ваччини. Жив у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації УПСР. Розгорнув широку публіцистичну й наукову діяльність. В еміграції Грушевський проводив роботу над великим науковим проектом —багатотомною «Історією української літератури». Перші томи цієї роботи були надруковані в 1923р., останній, 6-й том, лишився в руко-писі і був надрукований тільки в 1995 році.

Останні роки життя та смерть

У МосквіВід 1931 року змушений був жити в Москві. Продовжує багато працювати. Та все пережите дало знати про себе. Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Операцію з його видалення провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом не був, а перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом.

Помер від сепсису через три дні після операції. Серце зупинилось о другій годині дня 25 листопада 1934 року. Вже наступного дня газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. Тіло Грушевського перевезли до Києва і поклали в головній залі Української Академії Наук, а 29 листопада відбулися похорони. Поховали академіка Грушевсько-го. М. С. на Байковому цвинтарі. Могила Грушевського на Байковому цвинтарі

Вшанування пам'яті У Києві, Луцьку та Львові споруджено пам'ятники Грушевському.

Пам'ятник Грушевському у Києві

Пам'ятник Грушевському у Луцьку

Пам'ятник Грушевському у Львові

ppt_xxshearppt_x

Погруддя Михайла Грушевського в Червонограді

Меморіальна дошка на будику, вулиця Володимирська де був ВУАН

Пам'ятник Грушевському у Москві

Вшанування пам'яті Портрет Михайла Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на монетах 1996 та 2006 років. Іменем Грушевського названо вулиці. Зокрема є проспект Грушевського в Кам'янці-Подільському

Документальний фільм в честь пам'яті Михайла Грушевського

Вічна пам'ять.

Дякую за увагу!