господарський розвиток українських земель у складі австрійської імперії
Про матеріал
У презентації розкрито наслідки реформ Марії-Терезії та Йосифа II, особливості розвитку сільського господарства, промисловості й торгівлі Галичини, Буковини та Закарпаття. Розглянуто вплив селянської реформи 1848 року, розвиток кооперативного руху, трудову еміграцію українців та процеси індустріалізації.
Що сьогодні з’ясуємо?ІСТОРІЯ УКРАЇНИ • ПРАКТИКУМ2• як реформи Марії-Терезії та Йосифа II вплинули на українські землі;• чим відрізнялося господарство Галичини, Буковини та Закарпаття;• чому промисловий розвиток західноукраїнських земель відбувався повільно;• як селянська реформа 1848 року, кооперація та еміграція змінили життя населення;• якими були провідні галузі промисловості й торгівлі на початку XX ст.
Пригадайте та поясніть3 Пригадайте. Які українські землі увійшли до складу Австрійської імперії?Пригадайте. Які адміністративні одиниці було утворено на цих територіях?Поясніть. Що означають поняття «аграрне виробництво» та «індустріальна революція»?Міні-завдання: сформулюйте по одному реченню-визначенню кожного поняття.
Цікаві факти41843 рік. У Галичині з’явилися перші дві парові машини. Місто Броди. До 1830 року входило до тридцяти найбільших міст Габсбурзької монархії. До 1850 року торгівля між Лейпцигом та Одесою проходила через Броди. Запитання: чому прикордонне розташування могло сприяти розвитку торгівлі?
Українські землі під владою Габсбургів5• 1772 р. — Галичина увійшла до складу Австрійської імперії.• 1775 р. — до імперії приєднано Буковину.• Галичина й Буковина розглядалися Віднем як території для запровадження нововведень.• Закарпаття майже не відчуло реформ освіченого абсолютизму: воно входило до Угорського королівства, де тривала мадяризація. Подумайте: чому реформи в різних українських регіонах мали неоднаковий вплив?
Адміністративні зміни6 Королівство Галичини і ЛодомеріїСтворене внаслідок адміністративної реформи; штучно об’єднало польські та українські землі. Управління19 округів (циркулів), із них 12 — на українських землях Східної Галичини. Центр — Львів. Буковина. Спочатку окрема адміністративна одиниця, з 1787 р. приєднана до Галичини. Місцеве управління. У Львові діяли Крайове губернаторство та становий сейм.
Реформи Марії-Терезії та Йосифа II7• 1774–1778 рр. — панщину обмежено трьома днями на тиждень.• Селянам дозволили викуп земельних угідь і переведення їх у спадкове володіння.• 1782 р. — Йосиф II скасував особисту залежність селян від поміщиків; селяни отримали громадянські права.• 1786 р. — у містах скасували магдебурзьке право; магістрати замінили чиновниками.• Відкривали школи; у 1784 р. відновив роботу Львівський університет із чотирма факультетами.
Завдання 1. Історичний детектив8 Установіть відповідність між датою та подією. Дати1. 1772 р.2. 1782 р.3. 1784 р.4. 1786 р. ПодіїА. Відновлення роботи Львівського університету. Б. Скасування особистої залежності селян. В. Приєднання Галичини. Г. Скасування магдебурзького права. Додатково: назвіть одну реформу, яка найбільше змінила становище селян.
Господарство до 1848 року9 Сільське господарство. Провідна галузь. Поширювалися картопля, конюшина, люцерна та кукурудза. Виробництво. Переважали ремесло й мануфактури. Розвивалися гуральництво, виноробство, виробництво цукру. Промисловість. Поступово розвивалися соляна, лісова, нафтова, залізорудна та сірчана галузі. Чому місцеві текстильні, шкіряні та суконні виробництва втрачали позиції?
Три регіони — спільне аграрне підґрунтя10 Галичина. Сільське господарство; товарне тваринництво; переробка аграрної продукції. Найбільше місто — Львів. Буковина. Переважно аграрний край; важлива культура — кукурудза; на Гуцульщині розвинене скотарство. Чернівці — 5,5 тис. мешканців. Закарпаття. Понад 90 % населення займалося сільським господарством; виноградарство, садівництво, вівчарство та заготівля лісу. Завдання: назвіть дві спільні та по одній відмінній рисі господарства цих регіонів.
Торгівля в першій половині XIX ст.11• Пожвавилися внутрішня й зовнішня торгівля; будували кам’яні дороги та скасовували торговельні обмеження.• Основні форми торгівлі — ярмарки та щоденні базари.• Експортували аграрну продукцію, деревину й сіль; ремісничі вироби — у незначних обсягах.• Імпортували переважно промислові товари.• Активними торговцями були купці вірменського, грецького та єврейського походження.
Селянська реформа 1848 року12 Позитивні наслідки. Скасовано панщину; окремі господарі збільшили земельні володіння; поширювалися нові знаряддя праці й методи обробітку. Невирішені проблеми. Малоземелля; нестача родючих ґрунтів; найкращі землі, ліси й пасовища часто залишалися у великих землевласників. Зміни в господарюванніЗалізні плуги, косарки, січкарні; перехід від трипілля до сівозміни; меліорація; школа в Дублянах біля Львова.
Селянська реформа 1848 р. мала суперечливі результати. З одного боку, була скасована панщина. Однак, реформа не могла розв’язати проблему нестачі родючих ґрунтів. Колишні великі землевласники отримали компенсацію від держави (а частково — і за рахунок селян), проте найкращі землі, ліси й пасовища втримувалися, зазвичай, у їхніх руках. Щоправда, не всі вміли господарювати. Хоча хтось із них навіть розширив свої господарства, інші ж розорювалися, продавали землю або здавали її в оренду. Українські селяни отримали ті скромні наділи, якими користувалися до реформи. Більшість лишилися малоземельними, проте окремі хазяйновиті господарі додали собі володінь, а отже — прибутків. Сприяли цьому також зміни: поява нових знарядь праці (залізні плуги, косарки, січкарні) й модерних методів обробки землі. Наприклад, замість трипілля почали застосовувати сівозміну, осушувати окремі заболочені ділянки (меліорація). Для покращення сільськогосподарських знань відкрили школу в Дублянах біля Львова. Однак, через бідність, малоземелля та в пошуках кращої долі чимало селян виїжджали на заробітки в інші регіони Австрійської імперії або просто емігрували до Канади, США, Бразилії та інших країн. Переселенців за Океан нараховувалося понад 400 тис. людей. Тимчасове або на постійній основі переміщення людей з рідної землі в інші країни через складні економічні умови називають трудовою еміграцією. Василь Нагірний, світлина з видання «З моїх споминів», 1935 р.
Відповідь на труднощі: кооперація та еміграція13 Кооперація. Добровільні об’єднання для взаємодопомоги.«Народна торгівля» — Львів, 1883 р., Василь Нагірний.«Сільський господар» — Перемишль, 1899 р., Тома та Юліан Дуткевичі. Мета: збут продукції, постачання насіння й нові знання. Трудова еміграція. Через бідність і малоземелля українці виїжджали до Канади, США, Бразилії та інших країн. У другій половині XIX ст. переселенців за океан було понад 400 тис. осіб. На початку XX ст. з Галичини й Буковини виїхало близько 300 тис., із Закарпаття — 40 тис.
Промисловий розвиток у другій половині XIX ст.14• У 70–90-х роках XIX ст. розпочалася індустріалізація — будувалися фабрики та заводи.• Провідні галузі: нафтова, харчова, лісопильна й деревообробна.• Найважливіший промисловий район — Борислав–Дрогобич, де видобували нафту.• Розвитку сприяли іноземні інвестиції та залізничне будівництво.• У 1861 р. відкрили залізничну лінію Львів–Перемишль і далі до Відня; у 1873 р. залізниця з’єднала Галичину з Австрією та Наддніпрянською Україною.
Економіка на початку XX століття15 Аграрний сектор. У сільському господарстві було зайнято близько 90 % населення. Зберігалися малоземелля та аграрне перенаселення. Промисловість. Провідні галузі — нафтовидобувна й деревообробна. Розвивалися електростанції, залізниці, мости та дороги. Кооперація. У 1913 р. діяло понад 1300 українських кооперативів у Галичині, 200 — на Буковині та декілька — на Закарпатті.
Нафта, сіль і торгівля16 Нафтовидобування. Борислав і Дрогобич напередодні Першої світової війни давали близько 5 % світового видобутку нафти. Бурили свердловини понад 1 км. Експорт та імпорт. Експорт: нафта, ліс, озокерит, сіль, продукція тваринництва. Імпорт: машини, обладнання, хімікати, добрива, цемент і товари повсякденного вжитку. Торговельні центри. Львів, Чернівці, Ужгород і Мукачеве. Щороку відбувалося понад тисячу ярмарків.
Сільське господарство й надалі залишалося основою економічного життя західноукраїнських земель, забезпечуючи зайнятість для 90 % населення. Незважаючи на зростання виробництва та впровадження сучасних агротехнічних методів, з попереднього століття зберігалися проблеми, які влада так і не змогла (чи не бажала) розв’язати. Серед них — малоземелля, зростання кількості безземельних селян, аграрне перенаселення, що не зникло навіть попри трудову еміграцію. Як протидія таким явищам, розвивалися різноманітні форми кооперації. Наприклад, діяли великі об’єднання на кшталт Крайового кредитового союзу (889 членів), Українського крайового ревізійного союзу у Львові (180 тис. кооператорів). Масовим стало товариство «Сільський господар», до якого входило близько 1,5 тис. сільських гуртків. Його учасники створювали зразкові господарства, запроваджували нову сільськогосподарську техніку, організовували спілки для продажу насіння, добрив, машин та збуту худоби. Важливу роль у господарському житті відігравало страхове товариство «Дністер» (1892 р.). На Буковині кооперативи гуртувалися довкола «Селянської каси», заснованої на початку XX ст. У 1913 р. в Галичині діяло понад 1300 українських кооперативів, на Буковині — 200, лише декілька — на Закарпатті. Кооперація суттєво покращила економічне становище багатьох селян.
Інша форма економічного порятунку — зростаюча еміграція. Оскільки держава не могла забезпечити селян вільними землями, українці масово вирушали закордон — переважно до США, Канади, країн Південної Америки. Протягом лише першого десятиліття XX ст. з Галичини та Буковини емігрувало близько 300 тис. осіб, із Закарпаття — 40 тис. На нових землях вони створювали школи, церкви, друкували пресу, зберігали національні традиції. Поширеною стала й сезонна трудова міграція до країн Західної Європи — Великої Британії, Німеччини, Франції, Данії, Швейцарії, Румунії тощо. Якщо раніше емігранти працювали в сільському господарстві, то тепер для них знаходилися місця й на фабриках, заводах і шахтах. Залізничний кам’яний арковий міст через річку Прут (сучасна Ворохта, Івано-Франківська область), збудований 1895 р., сучасна світлина
Велика трудова еміграція за океан. Старт міграції. Масовий виїзд за океан почався у 1880–1890-х роках, коли перші поселенці (зокрема галичани Іван Пилипів та Василь Єлиняк у 1891 році) відкрили для земляків шлях до Канади та США. До 1914 року із західноукраїнських земель виїхало понад 700 тисяч осіб. Буковинська родина в Квебеку по дорозі до поселення Една-Стар, Альберта, 1897 р. Бібліотека та архів Канади. Реклама про переїзд до Канади, 1900-ті роки
Провідними галузями залишалися нафтодобувна й деревообробна. Напередодні Першої світової війни нафтопромисли Борислава й Дрогобича давали близько 5 % світового видобутку нафти. Промисловість модернізувалася: закривалися дрібні криниці, натомість бурили свердловини понад 1 км глибиною. Водночас лише третину нафти переробляли на місці, решту — експортували. Попит на деревину сприяв розвитку деревообробки. Західноукраїнські землі давали більш як половину солі в межах Австрійської (Австро-Угорської) імперії. На Закарпатті (Свалява та Вигода) відкрили лісохімічні заводи, на Буковині — цукрові. У взуттєвій, швейній, килимарській галузях переважали дрібні майстерні.Іноземний капітал активно проникав у промисловість краю. Найвпливовішими акціонерними товариствами у нафтодобувній сфері були канадсько-німецьке «Галицько-Карпатське товариство», австро-англійська «Східниця», англійська «Галичина». На Закарпатті працював австро-американський лісопромисловий синдикат «Мундус».«Нафтові вишки Борислава», поштівка 1914 р.
Щороку у підавстрійській Україні відбувалося понад тисячу ярмарків: у Львові — вовняні, у Бродах і Тернополі — кінні, у Станіславі та Чернівцях — полотняні й худобні. Поширювалася контрактова форма торгівлі, прикладом якої був Львівський контрактовий ярмарок. Торгували сільськогосподарськими, промисловими та ремісничими виробами. У великих містах з’являлися не лише крамнички, а й великі магазини з різноманітним асортиментом. Найважливішими торговими центрами були Львів (Галичина), Чернівці (Буковина), Ужгород і Мукачеве (Закарпаття). У 1910-х роках у сфері торгівлі на західноукраїнських землях працювали близько 150 тис. осіб — понад чверть самозайнятого населення.Із Галичини, Буковини та Закарпаття експортували сировину — нафту, ліс, озокерит, пиломатеріали, калійну сіль, продукцію тваринництва. Однак більшість такого експорту становила дешева сировина. Натомість імпорт включав дорожчу готову продукцію: машини, обладнання, хімікати, добрива, цемент, товари побутового вжитку (тканини, меблі, посуд, одяг, взуття), а також продукти харчування — цукор, солодощі, тютюнові вироби. Ринок у Львові, світлина початку XX ст., автор невідомий
Галицька Каліфорнія»: нафтовий бум у БориславіСвітовий лідер видобутку. На початку XX століття Галичина забезпечувала близько 5% світового видобутку нафти, посідаючи третє місце у світі після США та Російської імперії. Винахід гасової лампи. Саме з бориславської нафти у 1853 році львівські аптекарі Йоганн Зег та Ігнацій Лукасевич уперше в світі виділили чистий гас і сконструювали першу гасову лампу.«Нафтова лихоманка». Невелике село Борислав перетворилося на промисловий центр із тисячами дерев'яних веж і копанок, куди з'їжджалися шукачі швидкого збагачення з усієї Європи та Америки.
Перша залізниця на українських землях• Старт у 1861 році. Перший потяг прибув до Львова з Перемишля 4 листопада 1861 року, випередивши появу залізниць у підросійській частині України на чотири роки.• Прямий зв'язок із Віднем. Нова колія напряму з'єднала Львів із Краковом та Віднем, що дозволило швидко вивозити галицьке зерно, ліс і нафту до центру імперії.• Перший двірець. Для прийому потягів у Львові збудували перший залізничний вокзал (тоді його називали «двірцем»), який мав скляне перекриття над платформами.
Хронологічна стрічка171772 Галичина у складіАвстрійської імперії1782 Скасування особистоїзалежності селян1784 Відновлення роботи. Львівського університету1848 Скасуванняпанщини1861 Залізниця Львів–Перемишль1870–90-тіПочатокіндустріалізації1913 Понад 1300 кооперативіву ГаличиніЗавдання: оберіть дві події та поясніть, як вони вплинули на господарське життя.
Практикум. Перевірте себе18• 1. Назвіть українські землі, що перебували у складі Австрійської імперії.• 2. Поясніть, чому західноукраїнські землі в першій половині XIX ст. залишалися переважно аграрними.• 3. Порівняйте господарство Галичини, Буковини та Закарпаття: визначте 2 спільні й 2 відмінні риси.• 4. Установіть причинно-наслідковий зв’язок: малоземелля → трудова еміграція.• 5. Поясніть роль кооперативів у житті українських селян.• 6. Назвіть три провідні галузі промисловості західноукраїнських земель на початку XX ст.
Практикум. Аналітичне завдання19 Завдання А. Експорт чи імпорт?Розподіліть товари на дві групи:нафта • машини • деревина • добрива • сіль • цемент • худоба • тканини. Поясніть, що переважало в експорті та імпорті. Завдання Б. Історичний висновок. Чому промисловий розвиток західноукраїнських земель не ліквідував їхньої економічної відсталості?Використайте поняття: «сировина», «іноземний капітал», «аграрне перенаселення». Формат відповіді: 3–5 речень із доказами з презентації.
Відповіді для самоперевірки20• Завдання 1: 1–В; 2–Б; 3–А; 4–Г.• До складу імперії увійшли Галичина (1772) і Буковина (1775); Закарпаття входило до Угорського королівства в межах імперії Габсбургів.• Спільне: переважання сільського господарства та слабка урбанізація.• Відмінності: у Галичині — товарне тваринництво й переробка; на Буковині — кукурудза та скотарство на Гуцульщині; на Закарпатті — виноградарство, садівництво, вівчарство.• Малоземелля та бідність спонукали селян до заробітків і еміграції; кооперативи допомагали збувати продукцію, отримувати насіння й нові знання.• Провідні галузі на початку XX ст.: нафтовидобувна та деревообробна; важливими були також соляна й харчова.