Гра в наукових дослідженнях психологів і педагогів

Гра в наукових дослідженнях психологів і педагогів. Виконала: Тюріна О. ВПеревірила: Курінна С. М

У сучасній філософській, психологічній і педагогічній науці накопичено численний ряд теорій, зокрема теорії ігрової діяльності:культурологічна теорія гри (Е. Фінком, Р. Кайна); комунікативна теорія гри (Ю. Габермаса); математична теорія гри (Н. Джос, О. Моргенштерн); психоаналітична теорія гри (З. Фройд, К. Хорні); психологічна теорія гри (Л. Виготський, О. Запорожець, С. Рубінштейн, Д. Єльконін та ін.);педагогічна теорія гр. (Л. Артемова, Г Григоренко, Н. Кудикіна, Н. Короткова, К. Щербакова, Н. Гавриш та ін.)

Формування педагогічної теорії ігрової діяльності дітей дошкільноговіку почало здійснюватись досить пізно – лише у кінці ХVІІІ – на початку. ХІХ століття. Це пояснюється відсутністю знань про особливостідошкільного віку і тому аж до ХVІІІ століття до дітей ставились як домаленьких дорослих.

Одним з основоположників теорії гри був німецький філософ,психолог, К. Гроос. На його думку, гра є підготовчою школою життя, деприйоми й методи будуть урізноманітнюватися тільки тоді, коли «даний видтварини стоятиме вище»К. Гроос. Пропонуючи свою, біологічну, теоріюгри, К. Гроос розглядав її як провідний засіб виховання дитини: «Кожна живаістота вже має доробок - нахил до діяльності на підставі або прихильності дочогось, або боротьби з чимось, або переймання того, що може колисьдопомогти пристосувати себе до таких або інших умов життям

Теорія К. Грооса стала основою для багатьох пізніших концепційігрової діяльності (Дж. Селлі, Е. Клапаред, В. Штерн, К. Бюлер тощо). Дж. Селлі у "Нарисах з психології дитинства", поставивши питання про природудитячої гри, не зміг дати на нього вичерпної відповідіСпостереження задитячими іграми дозволили Дж. Селлі виділити основні особливості рольової гри, а саме: грою дитина перетворює себе і навколишнє матеріальнесередовище; у грі вона глибоко занурюється у власний вимисел і живе в ньому. Джеймс Селлі

Проблеми ігрової діяльності цікавили німецького поета Ф. Шіллера. Він вважав гру основою будь якого мистецтва, яке живиться енергією,залишається у людини після задоволення життєво важливих потреб. Ф. Шіллер

Теорію «надлишку енергії» розвинув англійський філософ, педагог Г. Спенсер, який висловив таку думку: оскільки в цивілізованих суспільствах діти доглянуті і нагодовані батьками, у них залишається резерв часу і невитрачена енергія для того, щоб гратися. У грі знаходять застосування сили індивіда, які не були повністю використані на забезпечення його життєдіяльності. Грою діти вправляють свої бездіяльні здібності. Цю теорію називають теорією достатку енергії. Вона зазнала значної критики, оскільки привертає увагу таке протиріччя: діти граються і під час втоми - післясерйозної праці, фізичного й розумового напруження. Втративши сили внаслідок тяжкої хвороби, в ліжку дитина теж грається, хоч у цьому випадку не можна говорити про достаток енергії чи сил. Г. Спенсер

Свій підхід до дитячої гри створили німецькі філософи X. Штейнталь і Лацарус. Вони розвинули теорію відпочинку, яка полягає в тому, що дитина грає для того, щоб відпочити від роботи, яка її втомила. Цю «теорію відпочинку» заперечив відомий психолог і педагог М. Рубінштейн у статті «Дитячі ігри та їхнє соціально-життєве значення», адже дитина дошкільного віку все життя грається. X. Штейнталь. Лацарус

М. Рубінштейн запропонував свою теорію дитячої гри, зокрема її походження. Важливим моментом і збудником до гри є потреба дитини брати активну участь у житті. Дитина розуміє, що вона - невід'ємна частина життя (гри), вона відчуває себе потрібною в житті, щасливою, коли посідає значне місце в діяльності дорослого. А цю потребу дитина може задовольнити тільки через активність. Гра дитини, ґрунтується на емоціях як позитивних, так і негативних, а активність має самостійний характер. Звичайно, дитина не усвідомлює гри як підготовку до майбутнього життя, хоча інколи можна спостерігати, що коли в грі з'являються різні перешкоди, то діти їх з задоволенням долають. Але незаперечним, на думку М. Рубінштейна, є факт, що гра для дітей - це «радість життя».

Психоаналітичну теорію гри обґрунтував австрійський психолог,психіатр Зігмунд Фройд, а пізніше розвинули його співвітчизник Альфред. Адлер та німецько-американський психолог Карен Хорні, зосереджувалисьна проблемах: несвідомого і напівсвідомого в ігровій діяльності;використання гри як засобу вираження дитиною інстинктів, бажань прагнень,які вона не може реалізувати безпосередньо в житті (З. Фройд);самоствердження її, реалізації обмежуваного дорослими прагнення до влади імогутності (А. Адлер), і відповідно – як засобу вдосконалення особистостідитини через перебування негативних інстинктів і поривань. Зігмунд Фройд. Карен ХорніАльфред. Адлер

Сучасні психолого-педагогічні дослідження гри характеризуютьсязближенням поглядів на неї як на провідну діяльність дітей дошкільного віку,аналізом її виховних можливостей і засобів їх актуалізації. На цих проблемахзосереджувався Л. Виготський і вчені, які репрезентують його школу(О. Запорожець, Д. Ельконін, О. Усова та ін.). Вони переконували, щовиховний потенціал гри може бути реалізованим тільки за умовиспрямування її дорослими. Цю точку зору розвинуто в працях французькогопсихолога А. Валлона, її підтримували також представники педагогічноїнауки: Р. Пфютце, І. Хоппе, Л. Шройтер (Німеччина), Д. Ковач, О. Ваг,П. Баконі (Угорщина), Л. Бєлінова (Чехія), Е. Петрова, С. Аврамова(Болгарія) та ін.

Останнім часом дослідники (Н. Михайленко, Н. Короткова) виявляютьзацікавленість не так феноменом гри, як сутністю, структурою, динамікоюстосунків, що в ній складаються. Цей напрям наближений до сучасних концепцій дошкільного виховання, що розглядають гру як джерелоформування особистості. Використання сучасних зарубіжних теорій «ігротерапії»,методологічною основою яких є неофройдизм, сприяє нормалізації стосунківдитини з навколишньою дійсністю, оскільки гра знімає негативізм, ліквідуєегоїзм, вередування тощо, «поліпшує природу дитини». Н. Михайленко

За твердженням голландського психолога, автор книга «Гра людини ітварини» Фредеріка-Якоба-Йоханнеса Бейтендейка, жива істота є дитиноюне тому, що грається, а навпаки, грається тому, що вона дитина. Гру вінрозглядав як відображення особливостей дитячого віку, вияв певних потягівдитини (наприклад. потяг до звільнення від нав’язаних середовищемобмежень, до злиття зі світом, тенденція до повторення). Бейтендейк

У багатьох дослідженнях порушено різноманітні аспекти цієїпроблеми: формування ігрового колективу протягом дошкільного віку підвпливом повноцінної ігрової діяльності (В. Воронова), вихованняорганізованості дітей у творчій грі (А. Матусик), виховання у дошкільниківінтересу до праці дорослих (І. Власова), до школи (В. Гелло) та ін. Загалом,усі вони по-своєму аргументують, деталізують положення, що гра своїмзмістом передбачає організацію дитячого товариства, а тому важливо, щобвона втілювала позитивні явища навколишнього життя.

Сучасні українські науковці (Л. Артемова, Г. Григоренко, Н. Кудикіна, Н. Короткова К. Щербакова, Н. Гавриш та ін.) досліджують формування суспільної спрямованості дитини дошкільного віку у грі, розвиток моральних стосунків у творчих іграх тощо. За їхніми твердженнями, гра містить більшіможливості для формування особистості дошкільників, ніж будь-яка інша діяльність, оскільки мотиви її мають велику спонукальну силу і дітям зрозуміле співвідношення мотиву і мети гри. Л. Артемова. Н. Гавриш

Теорія ігрової діяльності у наукових дослідженнях з педагогіки маєметодологічне значення. Методологія педагогіки постійно розвивається йзбагачується описом наукових теорій, зокрема теорією ігрової діяльності. Теоретичні дослідження ігрової діяльності започатковані психологічноїнаукою. Їх суть в односторонньому поясненні гри біологічними абосоціальними факторами. Пізніше на тлі означених концепцій сформуєтьсякультурно-історична теорія ігрової діяльності дітей. Вона, на наш погляд, єнайбільш об'єктивно виправданою і водночас плідною з огляду на розробкупедагогічної теорії ігрової діяльності дітей дошкільного.

Дякую за увагу!!!