Гра як практичний засіб вивчення історії. Частина 2

Гра як практичний засіб вивчення історії.

Аналітичні ігри – це такі ігри, за допомогою яких здійснюється аналіз історичних образів – уявлень, створених монологічними іграми. Важливим результатом аналітичних ігор є розвиток історичного мислення. Ігрові ситуації створюються таким чином, що учні в умовах «мозкового штурму» швидше згадують історичні терміни і поняття, активніше та якісніше розв’язують історичні проблеми.

Система засобів у формі аналітичних ігр представлена такими типами: прості репродуктивні аналітичні ігри, проблемні ігри, ігри дієвої участі.

Прості репродуктивні аналітичні ігри.

Прості історичні ігри  - це репродуктивні ігри. Але репродуктивність не заважає учням пригадувати поняття і терміни. В таких ігрових ситуаціях процес пригадування більш динамічний, він народжує в уяві учня багато асоціативних образів і уявлень, тим самим прискорюючи роботу пам’яті.

В основу будь-яких ігр повинні бути покладені цікавість, ініціатива, вільний вибір тем тощо. Разом з тим роль вчителя в організації та проведення гри також досить вагома. Наприклад, він потрібен для вирішення суперечливих дискусійних питань, які можуть виникнути. Вчитель може надати грі новий подих, повернути процес в інше русло, ускладнити чи полегшити гру. Уточнююче запитання, вчасно сказана репліка, нагадування відомого будуть сприяти підтримці цікавості до гри.

Наприклад гра «Чи знаєш ти історію цієї місцевості?». Для неї беруть шість однакових контурних карт, які наклеюють на картон, а потім розрізають на частини. Всім, хто грає, видається частинки карти. Ведучий (вчитель) контролює час виконання, а учасники записують історичні події, які пов’язані з певною територією, яка зображена на частині контурної карти. Перемагає той, хто правильно напише подію з вказаною датою. Якщо подію напишуть декілька учнів, то зараховувати бали потрібно всім. Серед інших простих репродуктивних ігор особливо розповсюджені ігри – кросворди, ребуси, ігри за аналогією з телевізійними – «Що? Де? Коли?», «Брейн – ринг».

«Аукціон» - це змагання, в якому перемогу отримує той учень, який називає найбільшу кількість фактів із будь-якої теми. Вчитель веде аукціон – ставить запитання, приймає відповіді, коментує і оцінює відповіді, визначає переможця.

Конкурс знавців відомих висловів – учасники пояснюють походження відомих висловів, їх значення.

Уроки запитань і відповідей – для цього змагання потрібно завчасно підготувати запитання і відповіді для перевірки. Правильність відповідей може оцінювати журі. Вчитель пропонує учням картки з малюнками і текстом і прохає їх розкласти в логічній послідовності. Можно додати декілька карток із інформацією, яка логічно є зайвою.

Конкурс «Із словника історика» - учням пропонують завдання розкрити значення історичних понять та термінів, спробувати охарактеризувати історичних діячів або подій.

«Вернісаж головоломок» - учні вдома складають кросворди , ребуси і на уроці їх розгадують. Це можно виконувати індивідуально або в групах. Дозволяється користуватися підручником, картами.

«Вгадай подію, взнай дату» - учням роздають аркуші з наклеєними на них якимись фрагментами світлин, чи історичних карт. Учні повинні згадати будь-які події, що відбувалися в певних місцях, назвати дату. Можливо урізноманітнити цей вид діяльності – пограти в «мовчанку». Один учень мовчки показує наприклад географічний об’єкт чи певний предмет, а інший мовчки піднімає руку і з дозволу вчителя мовчки пише розгадане на дошці. Той, хто порушив тишу, програє. Досить часто учням складно вивчити велику кількість дат. Тому можно використати різні способи ігрового характеру. Наприклад, пропонується перебудувати цифри, щоб вийшла певна історична дата.

Серед найбільш простих і організаційно доступних телевізійних ігор виділяється популярний «Брейн-ринг». Для організації гри потрібно дві лампи, які включатимуть капітани команд, якщо будуть готові відповідати. Клас об’єднується в команди по 5-6 учнів, які сідають за стіл і чекають запитання від вчителя, що веде гру. Щоб вкластися в урок в кожному турі повинно бути не більше трьох запитань. Досить непогано побудувати гру таким чином, щоб рух по грі відбувався до зустрічі лідерів, тобто команд, що перемогли в турі. Важливою умовою є побудова запитань на основі принципів різноманітності, цікавості, рівень запитання повинен зростати під час гри (у фіналі найскладніші).

Проблемно-розвиваючі ігри – це основа для удосконалення історичної уяви, історичного мислення учнів. Проблемно – розвиваючі ігри відрізняються від репродуктивних наявністю проблемної ситуації. Ця ситуація спирається на протиріччя, що існують між суб’єктами історії. Успіх у грі посміхнеться тим учням, в яких краще розвинені історична уява і мислення. Саме в проблемно-розвиваючій грі на практиці демонструються накопичені раніше знання.

«Турнір ораторів» - декілька учнів роблять повідомлення по завчасно підготовленим темам. Оцінює виступ вчитель або журі, причому потрібно оцінити не лише знання, а й вміння висловлювати свої думки.

«Конкурс розповіді за малюнком» - можно використовувати навчальні картини, ілюстрації підручника і т.д.

Гра «Звідки це?» - учням роздають певні предмети (чай, цукор, скло, папір, компас), вони повинні розповісти коли люди вперше розпочали ними користуватися, де вони були винайдені.

Гра «Невідправлена звістка» - на деяких уроках середньої школи можна пограти в подібну гру. Тексти для невідправлених звісток потрібно готувати завчасно, але без кінця повідомлення. Учні повинні самостійно закінчити звістку.

«По історичним місцям» - учні виступають в ролі екскурсоводів і проводять екскурсій по історичним чи визначним місцям. Важливо продумати маршрут екскурсії.

«Історична вітальня» - в цій грі моделюється інсценоване спілкування історичних героїв. В грі присутні запрошені «історичні персони» та учні, які можуть активно брати участь в грі, задавати запитання і т.д. Для цієї гри попередньо потрібна підготовча робота. Спочатку оголошується список історичних осіб, необхідних для інсценування. Потім, коли ролі роздані, ведеться підготовча робота з учнями класу: які запитання можно ставити перед історичними персонами. Можливий вибір ведучого, на якого буде покладено «тягар проведення зустрічі з історичними гостями». Можливо цю роль на себе візьме вчитель.

Ділові ігри – це особливі засоби, змістом яких є участь школярів в аналізі конфліктних проблем історії через типові ролі суб’єктів історичних явищ і подій. Наприклад, учню відводиться роль учасника експедиції Колумба. Дехто вважає, що ділова гра є однією з найбільш важких для організації на уроках. Основою для показу в діловій грі є відносини між людьми в межах соціально-історичного явища. Ділова гра вимагає дотримання певних суворих правил її організації:

1.     Наочність гри;
2.     Чітко окреслених завдань для груп;
3.     Несподіваність екстремальної ситуації;
4.     Повне занурення учасників гри в проблемність ситуації;
5.     Правдоподібність екстремальної ситуації;
6.     Система оцінювання.

Ділові ігри в залежності від завдань, які ставить вчитель, можуть бути абстрактно - діловими або імітаційно – діловими. В абстрактно – ділових іграх учні виконують символічні ролі без попередньої підготовки: «…Уяви, що ти ремісник, а ти – селянин…». В абстрактно-ділових іграх головними є судження та висновки учасників. В імітаційно – діловій грі учні вирішують проблему з позицій завчасно підготовленої та осмисленої ролі. Вони можуть грати як вчені-дослідники, реформатори, командувачі армій тощо.

Ігри дієвої участі – це такі засоби історичної освіти, за допомогою яких учні безпосередньо входять в ситуацію історичної взаємодії суб’єктів історії. Це може бути як участь в події, що визначають історію всієї нації, так і участь у вирощуванні врожаю чи укладенні якоїсь купецької угоди. Ігри дієвої участі прийнято поділяти на рольові ігри, ігри практичної дії.

Рольові ігри – це ігри, в яких створюється ситуація, коли учень «приміряє» на себе роль певного суб’єкта історії. Ефективність рольових ігор пов’язана з обов’язковим виконанням певних методичних правил:

1.     Чітке визначення конфлікту рольової гри;
2.     Відмінність цілей рольової гри учасників відносно конфлікту;
3.     Наявність спільної мети учасників рольової гри;
4.     Багатовекторність вирішення конфлікту рольової гри;
5.     Існування спеціальних прийомів для певного емоційного забарвлення гри;
6.     Пропоноване планування можливих дискусій;
7.     Наявність системи групового та індивідуального оцінювання.

Для успіху рольової гри важливо продумати вчителем ситуації поєдинків між учасниками, які уособлюють певних історичних персонажів, що стоять по різні боки визначеного конфлікту.