Гра як засіб організації позаурочної діяльності молодших школярів

 Гра як засіб організації позаурочної діяльності молодших школярів

1. Роль гри в навчально-виховному процесі

Гра – найбільш  доступний, природний та улюблений вид дитячої діяльності, універсальний спосіб переробки отриманих від навколишнього світу вражень, що дозволяє дитині виявити особливості мислення й уявлення, її емоційність, активність, розвиває потребу в спілкуванні [1, с 4].

 Сьогодні гра посідає важливе місце в організації навчально-виховного процесу в школі.

 Використання гри сприяє зміні мотивів поведінки, розкриттю нових джерел розвитку пізнавальних сил, підвищенню самооцінки школярів, установленню дружніх стосунків у мікрогрупі й колективі, розвитку уяви тощо. На сучасному етапі розвитку шкільної освіти проблема організації пізнавальної діяльності учнів набирає особливо важливого значення у     зв´язку з потребою суспільства в людях кваліфікованих, здатних швидко орієнтуватися в обставинах, мислити самостійно [2, с 5].

 Гра – єдиний вид діяльності, коли процесу надається більше значення, ніж результатові. Мотив гри полягає в самому процесі, який слугує результатом, а результат – проміжною ланкою процесу. Відповідно до психолого-фізіологічних особливостей свого віку молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні [2, с 5].

 Дитині потрібна активна діяльність, що сприяє підвищенню життєвого тонусу, задовольняє її інтереси, соціальні потреби [1, с 5].

 Гра має велике освітнє значення, вона тісно пов‘язана з навчанням на заняттях, зі спостереженням повсякденного життя [1, с 5].

 Учні самостійно вчаться розв‘язувати ігрові завдання, знаходити найкращій спосіб здійснення задуманого, використовувати свої знання, висловлювати їх [1, с 5].

Нерідко гра є приводом для повідомлення нових знань, для розширення кругозору. З розвитком інтересу до праці дорослих, до громадського життя, до героїчних подвигів людей у дітей з`являються первинні мрії про майбутню професію, прагнення наслідувати улюблених героїв [1, с 5].

Отже для дітей ігри – це їхнє безпосереднє життя. Саме в грі закладені невичерпні можливості для всебічного вивчення психології вихованців.

Ігри дітей є вільною, природною формою прояву їхньої діяльності, в якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ [1, с 6].

Гра, маючи синтетичну властивість, містить у собі багато аспектів інших видів діяльності, виступає в житті дитини багатогранним явищем [1, с 6].

Виняткова роль належить іграм у становленні та зміцненні дитячого колективу, адже іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання. Ігрові змагання, як підкреслював В. О. Сухомлинський, учать дітей спільних дій, взаємної виручки, підтримки, організованості, дисципліни, винахідництва, додержання інтересів колективу.

Ігрова діяльність завжди пов`язана з виникненням і розвитком між гравцями певних стосунків. Вона сприяє активному спілкуванню дітей, встановленню контактів. Не в усіх дітей, особливо на перших порах, однаковий нахил до зближення. Одні діти товариські, інші замкнені, сором`язливі. Під час колективної гри вдається включити всіх учнів у  діяльність, допомогти знайти належне місце серед своїх однолітків.

У початковій школі гра являє собою першу доступну для школяра форму діяльності, що припускає свідоме виховання й удосконалення нових дій [1, с 7].

Дитина під час гри виконує ніби дві функції: з одного боку вона виконує свою роль, а з іншого – контролює свою поведінку. Довільна поведінка характеризується не тільки наявністю зразка, але й наявністю контролю за виконанням цього зразка. Під час виконання ролі виникає своєрідне роздвоєння, тобто «рефлексія». Але це ще не свідомий контроль, тому що функція контролю ще слабка й часто вимагає підтримки з боку ситуації, з боку учасників гри. У цьому слабкість функції, що народжується, але непересічне значення гри в тому, що ця функція тут зароджується. Саме тому гру можна вважати школою довільної поведінки [1, с 7].

2. Позаурочна ігрова діяльність

Для успішного керівництва іграми важливо вміти завоювати довіру вихованців. Це можливо в тому разі, коли педагог ставиться до гри серйозно, з інтересом, розуміє задуми дітей, їхні переживання, дає простір дитячій ініціативі, творчості [2, с 5].

Дитячі ігри – це всебічна підготовка до життя. Тому вони мають генетичний зв´язок з усіма видами діяльності людини і виступають як специфічно дитяча форма пізнання, праці, спілкування, мистецтва, спорту. Звідси і назви ігор: пізнавальні, інтелектуальні, будівельні, рухливі, спортивні, музичні, художні, гра-праця, гра-спілкування, ігри-драматизації тощо… [1, с 9]

З власного досвіду педагогічної діяльності можу сказати, що молодші школярі із задоволенням грають у різні види ігор.

В школі, де я працюю вихователем, малеча дуже полюбляє проводити вільний час на свіжому повітрі. Рухливі ігри під час прогулянки покращують кровообіг в судинах, зміцнюють м‘язи, нормалізують роботу всіх органів і систем, підіймають настрій, розвивають увагу та згуртовують дитячий колектив.

Вибір гри визначається конкретними завданнями і умовами її проведення. Для кожної вікової групи характерні свої особливості вибору й методика проведення гри. Так, діти молодшого шкільного віку, хоч і дуже рухливі, проте ще не підготовлені до тривалих навантажень. Тому для них рекомендується обирати не дуже тривалі ігри, які обов´язково мають перериватися паузами для відпочинку.

Подобається учням початкової школи «пальчикова» гімнастика та вправи на покращення зору.

В приміщенні нашої школи є ігрові зони для малечі, де можна весело пострибати по наліпках на підлозі.

Особливе місце займають сюжетно-рольові ігри. Вони мають здебільшого колективний характер. Мої вихованці із задоволенням беруть участь у театралізованих дитячих святах, карнавалах, виставах, конструкторських іграх з LEGO цеглинок, іграх-фантазіях тощо.

У цих іграх на основі життєвих або художніх вражень вільно і самостійно відтворюються соціальні взаємини й матеріальні об‘єкти або розігруються фантастичні ситуації, що не мають поки аналогів у житті [1, с 14].

Полюбляють учні молодшої школи і народні ігри, де поєднуються елементи розповіді з конкретними конкурсами та розвагами. Прикладами таких ігор є: «Козацькі розваги», «Весела Масниця», «Українські вечорниці»…

Розвивати інтелектуальні здібності, передавати важливу інформацію допомагають розвивальні інтерактивні ігри, які теж дуже подобаються малечі: «Найрозумніший», «Хочу все знати», «Розумники й розумниці».

 Із захопленням наші учні також беруть участь у таких різновидах активних інтелектуально-логічних ігор, як квести. Особливість квесту полягає в тому, що отримав одне завдання і виконав його, гравці дістають ключ-підказку до наступного завдання.

Успішність розвитку дитини залежить від її знань, умінь, навичок. Особливе значення тут приділяється дидактичній грі. Такі ігри навчають за допомогою ігрових завдань-вправ. Полюбляють  діти і настільно-друковані ігри і словесні; ігри-ознайомлення з природою; ігри із формування математичних знань; ігри-доручення та ігри-подорожі; ігри-загадки та ігри-припущення тощо.

Структурним елементом гри є ігрове завдання, яке розв´язується дітьми в ігровій формі. Однією зі складових дидактичної гри є правила гри. Використовуючи правила, педагог управляє грою, процесами пізнавальної діяльності, поведінкою дітей [1, с 19].

В організації позаурочної діяльності своїх вихованців використовую ігри-завдання із набором LEGO DUPLO «Шість цеглинок».

Дана методика спрямована на розвиток важливих соціальних умінь і навичок, а саме здатність співпрацювати у команді, співпереживати за результат товариша, команди, вміння вчитись у своїх однолітків, дослухаючись до їхніх ідей та пропозицій, вміння розподіляти ролі та обов´язки, вміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення, вміння генерувати ідеї та здатність їх логічно обгрунтовувати [3, с 5].

Отже, якою б з вище названих типів не була гра, граючи, учні початкової школи навчаються застосовувати свої знання й уміння на практиці та користуватися ними в різних ситуаціях, розвивають комунікативні навички.

 Їх об´єднує загальна мета, спільне зусилля до її досягнення, загальні переживання, які залишають глибокий слід у свідомості дитини й сприяють формуваню добрих почуттів, благородних прагнень, навичок колективного життя [1, с 5].

Список використаних джерел

1. Ворожейкіна О.М. Гра в початковій школі. Харків: Видавнича група «Основа», 2009. 191 с.
2. Кучерова Г.М. Інтерактивні вправи та ігри. Харків: Видавнича група «Основа», 2011. 144 с.
3. ШІСТЬ ЦЕГЛИНОК в освітньому просторі школи: методичний посібник / упорядник О. Рома – The LEGO foundation, 2018. 32 с.