Ключові ідеї НУШ щодо викладання англійської мови у початковій школі.

       У сучасній початковій освіті активно змінюються цілі, результати, зміст, підходи до організації й оцінювання якості освітнього процесу.

          Впровадження нового змісту передбачає формування в учителів  готовності працювати в ситуації вибору нових програм, навчально-методичного забезпечення, посилення психологічної підготовки до використання нових засобі навчальної взаємодії з учнями.

         Оновлення змісту навчання іноземних мов пов’язується із деякими змінами у стратегічних напрямках розвитку сучасної шкільної освіти.

        Початкова школа раніше за інші рівні освіти, стала об’єктом оновлення освітнього процесу на засадах дитино центризму, партнерства, врахування життєвих потреб дітей, розроблення нових Державних стандарті, освітніх програм, оцінювання навчальних результатів.

          Початковий етап навчання іноземної мови надзвичайно важливий у всьому навчальному курсі. Відповідно до проекту Концептуальних засад реформування середньої освіти «Нова українська школа» передбачає два цикли початкової освіти: 1 – адапційний – ігровий (1 – 2 класи); основний (3 – 4класи). Така структура зумовлює вчителів до вибору особливих форм, методів і прийомів навчання дітей іншомовного спілкування. Так, у першому циклі перевага має надаватися ігровій діяльності та часу її виконання з урахуванням індивідуальних особливостей школярів: навчання іншомовного спілкування доцільно організовувати через діяльність та використання ігрових методів.

        Діти, які посилено вивчають іноземні мови, набагато більш зосереджені, уважні, терплячі і кмітливі, ніж їхні однолітки, які не захоплюються вивченням іноземних мов.

        Учнями першого класу усі види діяльності здійснюються на репродуктивному рівні, за зразком як орієнтовною основою виконання операцій і дій. Дітям цього віку ще майже недоступні самостійні продуктивні (творчі) види діяльності. В оновленні змісту і методик навчання педагогу варто враховувати те, що зараз дітям цікаво і їх захоплює, а тому професійно, відповідально, спроектувати їх подальший поступ, який передбачає здобуття обов’язкових і очікувальних освітніх результатів.

       На початковому етапі вивчення іноземної мови необхідно закласти основи комунікативної компетенції.

       Для цього потрібен час, тому що учні повинні з перших кроків ознайомитися з мовою, що вивчають, як засіб спілкування. Вони мають учитися розуміти іноземну мову на слух (аудіювання), виражати свої думки засобами цієї мови (говоріння), читати, розуміти іншомовний текст, писати, тобто навчитися користуватися графікою і орфографією іноземної мови при виконанні письмових завдань.

          Щоб закласти основи кожного з названих видів мовленнєвої діяльності, необхідно накопичити мовні засоби, щоб забезпечити функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні.

         Уміння грамотно навчити дітей молодших класів спілкуватися іноземною мовою – завдання нелегке і відповідальне. Любов до предмета у цьому віці дуже тісно пов’язане з відчуттям психологічного комфорту, радості й готовності до спілкування, яке створює учитель на уроці.

 

Сучасні методи навчання англійської мови в початковій школі в контексті ідей НУШ

 

          Дитину слід зацікавити і спонукати її до сприйняття навчального матеріалу. Початкова школа має досить великий інструментарій дидактичних ігор, нестандартних уроків. Однією з головних умов ефективності навчальної гри - зацікавленість у результаті та артистизм вчителя. Дієвими методами є урок – подорож, урок – казка, пальчиковий театр, ляльковий театр тощо. Тому справжній педагог повинен  бути в постійному творчому пориві оптимізації як професійного, так і особистісного потенціалу оскільки педагогічна майстерність – це своєрідний сплав особистої культури, знань і світогляду. Основним генератором творчої діяльності дітей передусім має бути творча і цілісна  особистість вчителя. Звернення до джерел театральної діяльності дає можливість по - новому поглянути на викладання низки навчальних предметів, сформувати в собі нові якості, долучитися до елементів творчості та гри.

        Компетентністний підхід до навчання іншомовного спілкування проявляється насамперед в процесі комунікативної діяльності, коли школярі не тільки здобувають певні прагматично спрямовані знання, але й активно виконують систему навчальних дій.

       Лише за умови, що кожен учень особи тісно братиме участь у цьому процесі, чітко усвідомить функціональне призначення комунікативно спрямованих дій у комплексі з іншими навчальними діями. Він зможе набути досвіду іншомовної комунікації в усній та письмовій формах. Насамперед вони зумовлюються віковими особливостями учнів молодшого шкільного віку, які потребують використання спеціальних форм, методів і способів презентації, активізації начального матеріалу та засобів контролю рівня його засвоєння.

       Успішне розв’язання проблем різнобічно залежить від доцільно визначених дидактично і методично обґрунтованих теоретично – методологічних засад як наукового підґрунтя для впровадження компетентнісно - орієнтованого навчання іноземних мов у закладах шкільної початкової освіти. Дидактичне поняття «початкова освіта» в Україні визначається 1 - 4 класами як першим етапом, на якому здійснюється навчання іноземних мов. До основних напрямків трансформації змісту навчання іноземних мов учнів початкових класів відповідно до компетентнісної парадигми належать такі:

• Дидактичне переосмислення сутності навчального матеріалу під кутом зору його доцільності, доступності відповідності комунікативним потребам учнів цієї вікової категорії, достатності для забезпечення їхніх іншомовних комунікативних намірів, у зв’язку з чим тематичний інформаційний та мовний матеріал, визначений для використання в навчальному процесі, має різнобічно узгоджуватися життєвими комунікативними потребами та інтересами учнів молодшого шкільного віку;
• визначення значущих для учнів, відповідно до їх потенційних можливостей, зв’язків вивченого матеріалу із життєвою практикою, що асоціюється з рівнем його прагматичності – сферами використання в реальних умовах спілкування;
• забезпечення ефективної активізації мовного та інформаційного матеріалу в різних видах мовленнєвої діяльності через умотивованість навчальних дій і використання оптимальної системи вправ і завдань та дидактично доцільних допоміжних засобів;
• сприяння усвідомленому і вмотивованому засвоєнню учнями способів діяльності з навчальним іншомовним матеріалом понять, явищ, процесів, об’єктів, фактів;

           Відповідно до комунікативного підходу весь процес навчання варто розглядати як особливу діяльність учнів, яка є значущою для них і здійснюється в межах навчально – комунікативних ситуацій, котрі певною мірою моделюють реальні умови спілкування.

        Учителі мають здійснювати навчальну діяльність, пов’язаною з мовою і мовленням, водночас організовувати роботу, щоб учні засвоювали правила комунікативної поведінки, яких потрібно дотримуватися під час спілкування. Процес навчання доцільно організовувати в різних режимах. Усе зазначене потребує від учителя створення особливих умов у формі іншомовного комунікативного середовища, у якому може відбуватися навчання мовленнєвої взаємодії з певними цілями, відповідними вербальними засобами й очікувальними результатами.

        Таке середовище сприятиме формуванню в учнів виконувати різноманітні мовленнєві дії. Визначальними для учнів 1 -4 класів є такі вміння: запитати, відповісти, перезапитати з метою уточнення отриманої інформації надати інформацію, подякувати, вибачитись, пообіцяти щось зробити, виконати, висловити власне ставлення до предмета спілкування, заперечити, погодитись, висловити радість, занепокоєння, жаль із приводу чогось, про щось домовитись.      Зазначені вміння є найтиповішими універсальними комунікативними діями, якими мають оволодіти учні початкової школи в процесі вивчення іноземних мов. Вони характерні для будь- якої теми та ситуації спілкування.

        Учителі необхідно організувати процес навчання у такий спосіб, щоб забезпечувати формування в учнів здатності до спілкування, спонукати їх не тільки до породження або сприймання їхнього мовленнєвого висловлення, але й досягти при цьому взаєморозуміння із співрозмовниками як у мовленнєвій так і культурній сфері, якщо навіть деякі аспекти чужої культури не зовсім звичні нашому соціуму.

         Отже, спілкування є засобом досягнення мети і засобом навчання та передбачає формування в учнів початкової школи комплексу вмінь, до яких насамперед варто віднести:

• уміння розпочинати, підтримувати і завершувати бесіду;
• вміння перезапитувати співрозмовника співрозмовників з метою уточнення інформації;
• уміння дотримуватися норм мови, якою відбувається спілкування;
• уміння виконувати норми мовленнєвого етикету;
• уміння адекватно застосовувати в разі потреби невербальні засоби спілкування;
• уміння толерантно ставитися до співрозмовника співрозмовників навіть якщо не поділяєш його (їхню) думку

         Важливими складовими мовної компетентності молодшого школяра є формування фонематичних та лексичних навичок, формування граматичних навичок. Основна робота з формування фонетичних навичок здійснюється на початковому етапі, але їх удосконалення відбувається упродовж всього навчального процесу на подальших етапах оволодіння іноземною мовою.

      Доцільно, щоб, починаючи вивчення мови, учні чули автентичні зразки мовлення, наслідували їх, постійно адаптували свої висловлювання до автентичних взірців.

       Удосконалення і корекція фонетичних навичок може відбуватися на будь – якому етапі уроку, особливо там, де здійснюється навчальна діяльність учнів, пов’язана з говорінням.

     Навчання лексичного аспекту мовлення здійснюється у взаємозв’язку з навчанням вимови і грамоти.

        Зазвичай нові лексичні одиниці пред’являються в усному мовленні вчителя, диктора у письмовому тексті під час читання.

     Семантизувати нову лексику доцільно різними способами:

а) використовувати відповідні малюнки, предмети, дії;

б) визначати значення із контексту;

в) перекладати рідною мовою.

        За умови використання принципу без перекладної семантизації вчителеві необхідно забезпечувати потребу, щоб малюнок, предмет або дія, котрі долучаються до розкриття значення нової лексичної одиниці, не викликали в учнів подвійної асоціації. Після пред’явлення в один із таких способів лексика обов’язково має відпрацьовуватись у вправах і завданнях.

       Процес тренування у нормативному використанні кожної лексичної одиниці зумовлюється різною кількістю вправ, а відтак, і різною пролонгованістю в часі.

       На етапі тренування особливу увагу слід приділяти засвоєнню учнями значення, форми і функцій лексичних одиниці як у продуктивних, так і рецептивних видах мовленнєвої діяльності. Щоб кожна нова лексична одиниці засвоювалася міцніше, необхідно залучати для оволодіння нею слуховий, зоровий, мовленнєво - моторний і руховий аналізатори, тобто вона має «пройти» через чотири канали сприймання. Міцному засвоєнню лексики сприяють частотність її використання і систематичне повторення упродовж всього навчального курсу в різноманітних ситуаціях спілкування.

         Навчання граматичного аспекту у початковій школі порівняно з іншими етапами має свої особливості. Насамперед вони зумовлені незначним досвідом учнів у вивченні рідної мови.

      Багаторічна шкільна практика навчання іноземних мов засвідчує про доцільність начального курсу за комунікативно – тематичним принципом. Він передбачає формування в учнів умінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (говорінні, аудіюванні, читанні, письмі) у межах певних тем, окреслених програмою. Теми добираються відповідно до вікових особливостей учнів, їхнього життєвого і навчального, у тому числі комунікативного, досвіду, їхніх інтересів.

        Завдання нової української школи полягає, насамперед, в усвідомленні вчителями головних суспільних завдань і націлює на пошук форм, навчальних підходів, методів, розробки авторських програм, урізноманітнення форм проведення уроків. Метою Нової української школи, є всебічний розвиток дитини, її нахилів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових особливостей. Згідно поставлених завдань, оновлення навчальної програми, всі педагогічні методи, досвід, практика повинна бути спрямовані на розвиток і удосконалення усіх сутнісних сил особистості школяра.

 

Гра-шлях до пізнання іноземної мови

       У наш час все більше розширюються зв’язки України із зарубіжними країнами, й інтерес до вивчення англійської мови невпинно зростає. У методиці викладання англійської мови існують різні способи оптимізації навчальної діяльності, в тому числі й гра. Ігри періодично висвітлюються в методичній літературі, оскільки викликають інтерес викладачів іноземної мови своєю розважальністю, навчаючою дією, можливістю використання як засобу емоційної розрядки, мотивації навчальної діяльності, з метою тренування, для контролю знань і навичок учнів.

          .У молодших класах закладаються основи знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для подальшого навчання, формуються моральні риси і якості, вміння дітей самостійно оволодівати знаннями, пробуджується інтерес до навчання, до творчих пошуків. Але цей процес ускладнюється віковими особливостями молодших школярів: слабким переключенням уваги, її нестійкістю, недовільністю пам’яті та мислення.

           Одним із ефективніших засобів розвитку інтересу до навчального предмета поряд з іншими методами та прийомами, які використовуються на уроках, є дидактична гра. Ще К. Д. Ушинський радив включати елементи цікавості, ігрові моменти у серйозну навчальну працю учнів, для того щоб процес пізнання був продуктивнішим.

           Великого значення грі як виховному засобу надавав А. С. Макаренко: «Яка дитина у грі, такою здебільшого вона буде у роботі, коли виросте».

 А В. О. Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцін­ного розумового розвитку: «Гра — це величезне світле вікно, через яке духовний світ дитини вливається в життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра — це іскра, що розпалює вогонь кмітли­вості та допитливості».

           За допомогою гри розвивається інтерес до іноземної мови та відбувається перше зіткнення з мовним світом іншої країни. За допомогою гри легше зосередити увагу учнів, залучити їх до активної роботи. Це пов’язано з психологічними особливостями дитячого організму. Гра надає можливість зробити процес повторення лексики та граматичних конструкцій захоплюючим для учнів. Використання розвиваючих ігор надає можливість активно мислити, розширювати творчі здібності під час виконання завдань, розвивати здібності, закладені в дитині від природи. Використання ігор як засіб навчання усного мовлення у початковій школі дозволяє вчителю формулювати такі мовленнєві задачі, в яких є мотив і мета мовленнєвої дії і які диктують використання необхідних зразків спілкування.

 

 

Методика формуванням мовних знань та навичок з лексики і граматики на уроках англійської мови

        Мета навчання граматичного матеріалу англійської мови, що вивчається, це володіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма (активним граматичним мінімумом) та рецептивними навичками, тобто граматичними навичками аудіювання і читання (активним і пасивним граматичним мінімумом).

     Під час ознайомлення з новою граматичною структурою (або явищем) в початковій школі учитель, передусім, повинен звернути увагу на функцію цієї структури, а форма має засвоюватися в нерозривній єдності з функцією імпліцитно - без використання вербальних правил (описових і правил-інструкцій).

   Граматичні явища в початковій школі вивчаються шляхом сприймання і використання мовленнєвих зразків у комунікативних ситуаціях. Сприймаючи граматичну форму, ми розпізнаємо ті чи інші ознаки, що сигналізують про дану структуру: їх називають граматичними сигналами, а структуру відповідно розглядають як механізм сигналів, що служать для передачі певних значень. Так, наприклад, в англійській мові сигнал -`s передає поняття приналежності (Mary's book), суфікси -er, -est є ознакою вищого і найвищого ступенів порівняння.

    Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру, яка відбиває певні зв'язки між її компонентами. Розрізняють п'ять рівнів мовленнєвих одиниць:

- рівень словоформи (дане слово в його граматичній формі);

- рівень вільного словосполучення;

    - рівень фрази / речення;

     - рівень надфразової єдності (відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень, синтаксично організований і комунікативно самостійний);

    - рівень цілого тексту .

    Для навчання граматичного матеріалу вагомими є перші чотири рівні, тому що на рівні тексту (усного або письмового) навички мають вже функціонувати, а не формуватися.

      Найефективнішим способом організації одиниць мовлення з метою засвоєння їхньої структури в початковій школі є зразки мовлення. Зразок мовлення  - це типова одиниця мовлення, яка служить опорою для утворення за аналогією інших одиниць мовлення, що мають ту саму структуру.

   Отже, ми розглянуто методику формування мовних знань та навичок з лексики і граматики на уроках англійської мови в початковій школі. Окремо розглянули роботу над формуванням знань та навичок з лексики, де виділили основні стратегії вивчення лексичних матеріалів, подали способи подання лексичного матеріалу на уроках у молодших класах. Важливе місце ми відвели для прислів’їв і приказок. Вивчаючи методику викладання граматики в початковій школі, ми відмітили, що без граматики неможливо повноцінне використання англійської мови. Виділено два основних підходи до вивчення граматики в початковій школі, подано приклади найефективніших вправ.

     Державні освітні стандарти з англійської мови чітко визначають мету навчання іноземної мови в навчальному закладі: розвиток здібностей учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, що передбачає взаємопов’язаний, комунікативний і соціокультурний розвиток учнів засобами іноземної мови для підготовки їх для міжкультурного спілкування у різноманітних сферах життєдіяльності.

     Формування в учнів умінь та навичок іншомовного спілкування передбачає    досягнення ними такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в певних комунікативних сферах з чотирьох видів діяльності: аудіювання, говоріння, читання та письма.

      Основою комунікативної компетенції є комунікативні вміння, сформовані на ґрунті мовних знань і навичок. Мовна компетенція в свою чергу також інтегративна і включає лексичну, граматичну, фонологічну та орфографічну компетенції. Це означає, що учні мають одержати відповідні мовні знання і в них необхідно сформувати конкретні мовленнєві навички. Без оволодіння мовним матеріалом (фонетичним, лексичним, граматичним) неможливе формування мовленнєвих вмінь. Лише самі знання мовного матеріалу не можуть забезпечити реалізацію практичної мети навчання іноземної мови.

 

Зміст навчання граматики на уроках англійської мови у початкових класах. Етапи формування граматичних навичок

         Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та рецептивними, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.

      Формування граматичних навичок слід здійснювати поетапно з урахуванням функціонування граматичних структур у мовленні. Доцільно виділяти три основні етапи формування граматичної навички у продуктивному мовленні: 1) ознайомлення і первісне закріплення; 2) тренування; 3) застосування.

         Ознайомлення з новим граматичним матеріалом для продуктивного засвоєння найчастіше здійснюється в навчально-мовленнєвих ситуаціях, які пред’являються усно або в процесі читання під керівництвом учителя.

        Тренування граматичного матеріалу здійснюється на основі імітаційних, підстановчих, трансформаційних вправ. Імітаційні вправи передбачають повторення граматичної структури без змін, контрастне повторення, списування тексту або підкреслювання граматичних орієнтирів. Підстановчі вправи застосовуються для закріплення граматичного матеріалу, вироблення мовних автоматизмів у застосуванні граматичної структури в аналогічних ситуаціях. Трансформаційні вправи забезпечують формування навичок комбінування, заміни, скорочення, розширення заданих граматичних структур у мовленні.

        Застосування граматичного матеріалу у мовленні слід здійснювати шляхом а) активізації нової граматичної структури у складі діалогічних і монологічних висловлювань в ситуації спілкування; б) різних видів переказу змісту почутого чи прочитаного тексту; в) застосування різних типів граматичних структур у підготовленому мовленні; г) включення у бесіду освоєного граматичного матеріалу в нових ситуаціях, що передбачають поперемінне протиставлення граматичних структур; д) бесіди за змістом прочитаного чи почутого тексту, що передбачає вільне протиставлення граматичних структур; е) організація і проведення різних видів граматично спрямованих рольових ігор.

       Активний граматичний мінімум – граматичні явища, які учні повинні застосовувати в процесі говоріння і писемного мовлення.

        Граматична структура – це узагальнене позначення інваріантних особливостей граматичного явища.

       Мовленнєвий зразок – типове речення, що являє собою комунікативну та ситуативну реалізацію граматичної структури в мовленні.

       Мовленнєва граматична навичка – автоматизована дія по вибору граматичного явища адекватного мовленнєвому завданню в певній ситуації і правильному оформленню мовленнєвого висловлювання.

        При ознайомленні учнів з новою граматичною структурою вчитель передусім повинен звернути їх увагу на функцію цієї граматичної структури , а форма має засвоюватись в нерозривній єдності з функцією.

       Змістом етапу автоматизації є умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні (на рівні фрази) та продуктивні (на рівні понадфразової єдності) типи вправ – імітація зразка мовлення, підстановка у зразка мовлення, трансформація зразка мовлення, завершення зразка мовлення , відповіді на різні типи запитань, самостійне вживання засвоєної граматичної структури.

Методика організації та проведення ігор з граматики на уроці іноземної мови в молодших класах

Вимоги до ігор

        Місце гри на уроці і відводиться грі час залежать від ряду факторів: підготовки учнів, що вивчається, конкретних цілей та умов уроку і т.д. Наприклад, якщо гра використовується в якості тренувального вправи при первинному закріпленні матеріалу, то їй можна відвести 15-20 хвилин уроку. Надалі та ж гра може проводитися протягом 3-5 хвилин і служити своєрідним повторенням вже пройденого матеріалу, а також розрядкою на уроці.              
      При використанні ігрового методу навчання завдання вчителя полягає, перш за все, в тому, щоб організувати пізнавальну діяльність учнів, у процесі якої розвивалися б їх здібності, особливо творчі.              
      Ігри можуть бути граматичні, лексичні, фонетичні, орфографічні. Всі вони сприяють формуванню мовних навичок.              
         Одна і та ж гра може бути використана на різних етапах уроку. Але все залежить від конкретних умов роботи вчителя, його темпераменту і творчих здібностей. Тут слід зазначити, що при всій привабливості та ефективності ігрового методу необхідно дотримуватися почуття міри, інакше гра втомить учнів і втратить свіжість емоційного впливу.              
       Успіх використання ігор залежить від атмосфери необхідного мовного спілкування, яку вчитель створює в класі. Важливо, щоб учні звикли до такого спілкування, захопилися і стали разом з учителем учасниками цього процесу. Конфіденційність та невимушеність спілкування вчителя з учнями, що виникають завдяки спільній ігровий атмосфері, має в своєму розпорядженні школярів до серйозних розмов, обговорення будь-яких реальних ситуацій, так як урок іноземної мови - це не тільки гра. Досвід переконує, що використання ігрового методу навчання сприяє розвитку пізнавальної активності учнів у вивченні мови. Гра несе в собі чималий  моральний початок, бо робить працю (оволодіння іноземною мовою) радісним, творчим та колективним. Адже мета ігрового методу навчання - сприяти розвитку мовних навичок і вмінь. Можливість проявляти самостійність у вирішенні мовленнєвих завдань, швидка реакція в спілкуванні, максимальна мобілізація мовних навичок - характерні якості мовного вміння - можуть бути виявлені під час проведення ігор. 
       З розуміння значення ігор випливають такі вимоги до них: 
Кожна гра повинна давати вправи, корисні для розумового розвитку дітей та їх виховання. 
       У грі обов'язково наявність захоплюючих завдання, вирішення якої потребує розумового зусилля, подолання деяких труднощів.              
Гра повинна включати  цікавість, гумор. Захоплення грою мобілізує розумову діяльність, полегшує виконання завдання.              
       Слід враховувати також і те, що будь-яка гра у навчальному процесі – методичний  прийом, що відноситься до групи активних засобів навчання практичному володінню іноземною мовою. Впровадження цього  прийому в навчальний процес сприяє досягненню цілей навчання діалогічного мовлення і розширеному монологічного вислову, активізації мовленнєвої діяльності школярів, формування в них навичок і вмінь самостійного вираження думки, освіти і виховання учнів засобами іноземної мови.              
Є основні вимоги до ігор.  
     - Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес і бажання  добре виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування.              
      -  Гра повинна бути прийнята всією групою.  
       Вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері.  
       - Гра викликає у школярів почуття задоволення, радості. Чим вільніше почуває себе учень у грі, тим ініціативнішим він буде в спілкуванні. З часом у нього з'явиться почуття впевненості у своїх силах.              
      -  Гра організовується таким чином, щоб учні могли в активному мовному спілкуванні з максимальною ефективністю використовувати відпрацьовується мовний матеріал.              
       Учитель неодмінно сам вірить у гру, в її ефективність. Тільки за цієї умови він зможе добитися добрих результатів.               
       В іграх школярі оволодівають такими елементами спілкування, як вміння розпочати бесіду, підтримати її, перервати співбесідника, в потрібний момент погодитися з його думкою або спростувати його, вміння цілеспрямовано слухати співрозмовника, ставити уточнюючі питання і т.д.              
        Перш ніж ввести даний прийом роботи в навчальний процес, необхідно провести підготовчу роботу. Не можна забувати про те, що у молодших школярів немає навичок не тільки іншомовного, але й україномовного спілкування на уроці. Отже, щоб організувати спілкування в рамках гри, необхідно сформувати ці навички в реальних умовах навчального процесу. 
         Для цього можна використовувати такі тренувальні вправи, які допоможуть дітям навчитися взаємодіяти один з одним на перших порах:              
Вправи на тренування учнів в умінні реагувати на запропоновані затвердження.               Вони покликані розвивати уміння вживати клішовані фрази, еквівалентні українським "Так", "Ні", "Хіба?", "Як цікаво!" і т.д.              
      Неможливо переоцінити значення традиційного початку діалогу. Добре відпрацьований, побіжно і виразно пред'явлене початок діалогу, що переходить з одного діалогу в іншій, підвищує впевненість говорять у своїх силах і з самого початку налаштовує їх на швидку і емоційну промову. Воно сприяє ефективному "з'єднання" чергової теми до суми вже засвоєних школярами знань і навичок.                            
      Вправи на тренування школярів у складанні  мікродіалогів  в парах, в рамках запропонованої ситуації.               
      Учням пропонується діалог-зразок, який є основою для складання їх власного діалогу. Робота над ним проводиться поетапно:              
     - спочатку читаємо діалог за ролями, звертаючи увагу  хлопців на репліки, що       підлягають засвоєнню;               
     - читаємо діалог з метою відновити пропущені репліки;  
    - інсценуємо діалог, відтворюючи репліки за ролями;  
    - самостійно складаємо аналогічний діалог, але в іншій ситуації.  
       Складання діалогів з опорою на ключові слова і вирази в рамках запропонованої ситуації.              
       Ще однією важливою вимогою при проведенні різного роду ігор є використання всілякої наочності.              
        Крім того, вчитель повинен завжди пам'ятати про такі елементарні вимоги, як відповідність ігри віку дітей і вивчається; не можна допускати такого моменту, коли в грі задіяні не всі учні. Також потрібно впевнитися, що інструкція зрозуміла і засвоєна всіма і учні готові до здійснення ігрової діяльності. 
       Також не варто забувати і про те, що обговорюючи проведену гру, оцінюючи участь у ній школярів, учителю варто виявити такт, особливо при оцінці результатів гри. Негативна  оцінка діяльності її учасників неминуче приведе до зниження активності. Бажано почати обговорення результатів гри з удалих моментів і лише потім перейти до недоліків.

Використання ігор на уроках англійської мови як одна з умов формування граматичного навчання

         Психологічні особливості молодшого шкільного віку 
Молодші школярі відрізняються особливою чуйністю до мовних явищ. Вони виявляють інтерес до осмислення свого мовного досвіду, легко і міцно запам'ятовують невеликий за обсягом матеріал і добре його відтворюють.               
    У дітей молодшого шкільного віку достатньо розвинена уява, що носить творчий характер.              
     Розвиток мислення йде від наочно-дієвого до наочно-образного, від вирішення завдань шляхом безпосередньої дії до наочних уявлень про них. З огляду на цю вікову особливість, при ознайомленні дітей зі структурами іншомовних мовленнєвих зразків можна використовувати кубики, а при організації тренування та застосування освоюваних мовних засобів - іграшки і малюнки. Іграшки можуть поступово замінюватися картинками, що також буде забезпечувати перехід від гри до власне навчальної діяльності.              
       Організація навчання, спрямована на розвиток уміння дітей самостійно аналізувати мовні явища, виділяти головне, встановлювати причинно-наслідкові відносини, усвідомлено застосовувати знання та засвоєні способи діяльності в самостійній іноземної мови, покликана удосконалювати наочно-образне мислення і розвивати мислення в поняттях.             
      Під початковим етапом в середній школі розуміється період вивчення іноземної мови, дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні і достатні для їх подальшого розвитку та вдосконалення в курсі вивчення цього предмета. До початкового етапу, як правило, відносяться 1-4 класи загальноосвітніх установ. Щоб закласти основи комунікативної компетенції, потрібно досить тривалий час, тому що учням потрібно з перших кроків ознайомитися з досліджуваною мовою як засобом спілкування. Це означає, що вони повинні вчитися розуміти іншомовну мову на слух (аудіювання), висловлювати свої думки засобами мови, що вивчається (говоріння), читати, розуміти іншомовний текст, прочитаний про себе, і писати, тобто навчитися користуватися графікою і орфографією іноземної мови при виконанні письмових завдань, спрямованих на оволодіння читанням і усним мовленням, або вміти письмово викладати свої думки. Дійсно, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовленнєвої діяльності, необхідно накопичення мовних засобів, що забезпечують функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні, що дозволяє перейти на якісно новий ступінь їх розвитку в подальшому .               
       Початковий етап важливий ще й тому, що від того, як йде навчання на цьому етапі, залежить успіх в оволодінні предметом на наступних етапах.  Г. Пальмер, який надавав дуже велике значення початку у вивченні іноземної мови, писав: «Take care of the first two stages and the rest will take care of itself ».              
      Крім того, саме на початковому етапі реалізується методична система, покладена в основу навчання іноземної мови, що з перших кроків дозволяє вчителю увійти в цю систему і здійснювати навчально-виховний процес відповідно до її основних положень.              

     Побудова початкового етапу може бути різним у відношенні мовного матеріалу, його обсягу, організації; послідовності у формуванні та розвитку усного і писемного мовлення; урахування умов, в яких здійснюється навчально-виховний процес; розкриття потенційних можливостей самого предмета у вирішенні виховних, освітніх і розвиваючих завдань, що стоять перед школою.             
      Деякі діти ще можуть зазнавати труднощів у спілкуванні і рідною мовою. Інші занадто імпульсивні або, навпаки, пасивні. На імпульсивних дітей треба звертати увагу з перших уроків, активніше займати роботою, доручати різні ролі, постійно включати їх у спільну діяльність. При навчанні мови необхідно враховувати темперамент дітей. Для цього вчитель повинен працювати у постійному контакті з батьками та іншими вчителями. Велике значення завжди має перша зустріч дітей з учителем. Для них дуже важливий ласкавий голос, привітна посмішка, добре ставлення.              
         Що стосується особливостей проведення уроку, то він повинен мати не менше 9-10 етапів з частою зміною видів діяльності, відповідати психологічним особливостям дітей раннього віку.                             Необхідна присутність ігрового моменту та рухової паузи, темп уроку повинен бути дуже високим. Не можна допускати монотонності, напруженості, чисто навчального промовляння тексту. Необхідно все зображати і промовляти, ніщо не повинно заважати концентрації уваги дітей. Учитель повинен бути емоційно заразливим, сюжет уроку захоплюючим, з цікавими завданнями, яскравою наочністю. Все це буде будити активність дітей у навчанні. 
На думку Роговий Г.В., заняття іноземною мовою повинні приносити радість малюкам, бути приємними .              
       Навчання англійської граматики молодших школярів 
      Граматика - це об'єкт постійних суперечок в методиці. Відомі різні підходи до вирішення питання про роль і місце граматики у навчанні іноземної мови. 
      В даний час намітився більш об'єктивний підхід до оцінки значення та місця граматики у навчанні іноземної мови: тепер вона є не метою, а одним з важливих засобів навчання іноземної мови. І, тим не менш, учням найбільше не подобається займатися на уроках іноземної мови саме граматикою.                            
       В навчанні граматики можна виділити дві основні мети: по-перше, навчити учнів граматично правильно оформляти свої усно-мовленнєві висловлювання, концентруючи при цьому основну увагу на змісті, по-друге, навчити учнів розпізнавати граматичні явища при читанні і аудіюванні, направляючи основне увагу на вилучення змістовної інформації.               
        Цій меті повинен відповідати граматичний мінімум, критерієм відбору якого зазвичай виступають такі показники, як його частотність і вживаність в мові. 
      Використання ігор при формуванні граматичного досвіду у молодших школярів на уроках англійської мови              
       На ранньому етапі навчання дітей іноземної мови одне з основних завдань вчителя - зробити цей предмет цікавим і улюбленим.  Важливо враховувати у процесі навчання психологічні особливості дітей цього віку. Як правило, молодші школярі звертають увагу в першу чергу на те, що викликає їх безпосередній інтерес. З огляду на це, необхідно використовувати на уроках різноманітні ігри, змагання, наочний матеріал. Досвід роботи з учнями молодших класів показав, що такі види роботи дають позитивний ефект.              
        Гра - традиційний, визнаний метод навчання і виховання. Це унікальний засіб ненасильницького навчання дітей . Гра відповідає природним бажанням і потребам дитини, а тому з її допомогою він буде вчитися із задоволенням. Багато вчителів відзначають великі потенційні можливості гри в якості засобу навчання англійській мові. Завдяки іграм активізуються всі пізнавальні процеси учнів: розвиваються увага, пам'ять, мислення, творчі здібності.               Навчальні ігри допомагають зняти втому, подолати мовний та психологічний бар'єри. Їх використання завжди дає хороші результати, підвищує інтерес до предмета, дозволяє сконцентрувати увагу на головному - оволодінні мовними навиками в процесі природної ситуації спілкування під час гри.             
   Де гра - там емоції, а де емоції, там активність, увагу, уяву і, звичайно, працює мислення. 
Все це закладено в грі, адже гра - це:  
а) діяльність (мовна);  
б) вмотивованість, відсутність примусу;  
в) індивідуалізована діяльність, глибоко особиста;  
г) навчання і виховання в колективі;  
д) розвиток психічних функцій і здібностей;

е) «вчення із захопленням».  
     Гра повинна бути добре організована. Перед учнями повинна бути поставлена ​​ігрова мета, пояснені умови гри; що стосується програми їх дій, то це залежить від прихованої навчальної мети:              
1. Формування певних навичок;  
2. Розвиток певних мовленнєвих умінь;  
3. Навчання вмінню спілкуватися;  
4. Розвиток необхідних здібностей і психічних функцій;  
5. Пізнання (у сфері становлення власної мови);  
6. Запам'ятовування мовного матеріалу.  
        Специфіка гри в тому, що навчальні завдання маскуються. Діти, як правило, над цим не замислюються, для них гра, перш за все - захоплююче заняття. Цим-то вона і приваблює вчителів. Переваги гри полягає ще й у тому, що в ній всі рівні. Вона посильна навіть слабким учням.              
Більш того, слабкий з мовної підготовки учень може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість тут виявляються часом більш важливими, ніж знання предмета. Атмосфера захопленості, почуття рівності - все це дає можливість дітям подолати сором'язливість, скутість, що заважає вільно вживати в мові слова чужої мови. Мовний матеріал непомітно засвоюється, а разом з цим виникає почуття задоволення.

Did you enjoy the ballet “Swan Lake” Not very much. I did not like the dance by Tchaikovsky.

Досить часто в роботі з учнями використовуються  фонетичні ігри. Ось деякі з них.

Гра «Чую – не чую». Мета : формування навиків фонематичного слуху.

Хід гри : учні діляться на команди. Вчитель по черзі називає слова. Якщо він говорить слово, в якому є довгий голосний, учні піднімають вгору ліву руку. Якщо в сказаному слові є приголосні звуки, всі учні піднімають обидві руки. Вчитель записує помилки граючих на дошці. Перемагає команда, яка зробила мінімальну кількість помилок.

Гра «Довгі та короткі голосні». Мета : формування навиків фонематичного слуху.

Хід гри: вчитель називає слова. Учні піднімають руку, якщо звук вимовляється протяжно.  Якщо голосний вимовляється коротко, руку піднімати не можна. Перемагає команда, яка робить мінімальну кількість помилок.

Гра «Яке слово лунає?» Мета : формування навичок встановлення адекватних звукобуквенних співвідношень.

Хід гри: учням пропонується набір із 10–20 слів. Вчитель починає читати з визначеною швидкістю слова у довільній послідовності. Учні повинні зробити наступне:

Варіант 1. Знайти в списку слова, вимовлені вчителем і поставити поряд з кожним з них порядковий номер по мірі їх вимовляння вчителем.

Варіант 2. Відмітити в списку тільки ті слова, які були сказані вчителем.

Варіант 3. Записати на слух слова, яких нема в списку, і намагатися знайти їх в словнику, і, якщо вони не відомі учням, виписати їх значення, встановити, чи були допущенні орфографічні помилки при їх написанні.

Перемагає той, хто найбільш якісно виконає завдання.

Гра «Хто швидше?» Мета : формування та удосконалення навичок встановлення звукобуквених співвідношень та значень слів на слух.

Хід гри: учням роздаються картки, на яких в першій колонці написані слова англійською мовою,  в другій – їх транскрипція, а в третій – переклад слів на українську мову. Слова на англійській мові пронумеровані по порядку написання. Кожен учень повинен, як тільки вчитель говорить те чи інше слово, поставити його номер з відповідною транскрипцією та перекладом на українську мову (або з’єднати усі три відношення безперервною лінією). Переможе той, хто швидше та якісніше встановить зв'язок між англійським словом, транскрипцією та перекладом.

Гра «Хто правильніше прочитає?» Мета : формування навички вимови зв’язного вислову чи тексту.

Хід гри: на дошці записується невеликий віршик або уривок з нього. Вчитель читає та пояснює значення слів, речень, звертає увагу на складність вимови окремих звуків. Текст декілька разів читається учнями. Після цього дається 5–7 хвилин для вивчення його напам’ять. Від кожної команди відбирається два-три учні. Текст на дошці закривається і учні повинні розказати його напам’ять. За безпомилкове читання начисляються бали; за кожну помилку знімається один бал. Перемагає команда, яка набирає найбільше балів.

Ще одним різновидом ігор, які використовую в роботі з учнями, є лексичні ігри. Це один із найулюбленіших видів ігор моїх вихованців.

Наведу приклади деяких із них.

Гра «Цифри». Мета : повторення кількісних числівників.

Хід гри: утворюються дві команди. Справа та зліва на дошці записуються однакова кількість цифр в перемішку. Вчитель називає цифри одну за одною. Представники команд повинні швидко знайти названу цифру на своїй половині дошки. Перемагає команда, яка швидше виконає завдання.

Гра «Числівники». Мета : закріплення кількісних та порядкових числівників.

Хід гри: утворюється дві команди. Вчитель називає порядкові або кількісні числівники. Перша команда повинна назвати попереднє число, друга – наступне (розуміється порядковий або кількісний числівник). За кожну помилку команда отримує штрафний бал. Перемагає команда, яка отримає найменшу кількість штрафних балів.

Гра «П’ять слів». Мета : закріплення лексики з теми або з матеріалу одного з пройдених уроків.

Хід гри: поки учень з однієї команди рахує до п’яти, представник другої команди повинен назвати п’ять слів із запропонованої теми. Учасник, який не впорається з завданням, вибуває з гри.

Гра «Більше слів». Мета : активізація лексики з пройдених тем.

Хід роботи: утворюється дві команди. Кожна команда повинна назвати якомога більше слів на задану їм літеру. Перемагає команда, яка називає більшу кількість слів. Гру можна проводити в письмовій формі. Представники команд записують слова на дошці. У цьому випадку при підбитті підсумків враховується не тільки кількість слів, а також правильність написання слів.

Гра «Озвуч малюнок». Мета : активізація лексики з вивченої теми, розвиток навиків діалогічного мовлення.

Хід гри: учні утворюють пару. Кожній парі видаються малюнки, до яких додаються картки з відповідними репліками. З їх допомогою необхідно озвучити малюнки. Перемагає пара, яка першою підготує діалог і правильно його озвучить.

Важливого значення  у процесі вивчення англійської мови приділяю граматичним іграм.  Ось деякі з них.

Гра в м’яч. Мета : автоматизація вживання форм дієслова в усному мовленні.

Хід гри: представник першої команди придумує речення з вивченим дієсловом. Він кидає м’яч партнеру з другої команди та говорить речення, пропускаючи дієслово. Гравець, який спіймав м’яч, повторює речення, вставляючи правильну форму дієслова, кидає м’яч партнеру з першої команди і називає своє речення, не називаючи дієслова і т.д. За кожну помилку нараховується штрафний бал. Перемагає команда, яка набере найменшу кількість штрафних балів.

Гра «Кубики». Мета : автоматизація вживання конструкції в усному мовленні

Хід гри: для гри виготовляються кубики, на гранях яких наклеєні малюнки з зображенням предметів або тварин. Учні діляться на дві команди. Учасники по черзі виходять до столу, підкидають кубик і називають речення з відпрацьованою конструкцією, відповідні сюжету малюнку на одній з граней кубика. За кожне правильно придумане речення команда отримує один бал. Перемагає команда, яка набрала найбільшу кількість балів.

Гра «Подарунки». Мета : закріплення лексики з теми, автоматизація використання вивчених дієслів в майбутньому часі в усному мовлені.

Хід гри: утворюється дві команди.  На дошці записується два ряди слів:  1) найменування подарунка, 2) список дієслів. Гравці повинні сказати, використовуючи дієслова зі списку, що вони будуть робити з подарунками, які отримані на День народження. Кожен учасник гри придумує по одному реченню. Перемагає команда, яка швидше виконає завдання і складе речення без помилок.

Орфографічні ігри  
1. Розсипані літери. Ціль: формування навиків поєднання букв в слові. 
Учитель пише великими літерами на аркуші паперу слова та, не показуючи його, розрізає на букви, кажучи: «Слово розсипалося на літері». Потім літери кладе на столі: «Хто швидше здогадається, яке це слово?» Переможе той, хто перший правильно запише слово. Переможець придумує своє слово, говорить його учителю, який записує і розрізає його і показує всім розсипані букви. Дія повторюється.              
2. Чергова літера. Ціль: формування навички осмислення букви в слові. 
Учням роздаються картки та пропонується написати якомога більше слів, в яких вказана літера стоїть на визначеному місці. Наприклад, викладач говорить:               «Сьогодні у нас чергова літера «о», вона стоїть на першому місці. Хто напише більше слів, в яких літера «о» стоїть на першому місці?».              
Час виконання завдання приблизно 5–7 хвилин.  
3. Встав літеру. Ціль: перевірка засвоєння орфографії в межах вивчення лексичного матеріалу.              
Хід роботи: утворюється дві команди. Дошка поділена на дві частини. Для кожної команди записані слова, в кожному з яких пропущена одна літера.               Представники команд по черзі виходять до дошки, вставляють пропущену літеру і читають слово.              
4. Картинка. Ціль: перевірка засвоєння орфографії вивчення лексичного матеріалу. 
Кожен ученик отримує по картинці з малюнками предметів, тварин і т.д. Представники команд виходять до дошки, поділеній на дві частини, і записують слова, які співвідносяться з предметами, намальованими на картинці. Після цього як учень написав слово, він повинен прочитати його і показати свій малюнок. Перемагає команда, яка швидше та з меншою кількістю помилок запише всі слова.              
Ігри для роботи з алфавітом  
1. Поле букв. Ціль: контроль засвоєння алфавіту.  
На спеціальній дошці розташовані букви на бджілках та квіточках, учитель називає букви, а діти ловлять саме ці букви за допомогою чарівних паличок. 
2. Хто швидше? Ціль: контроль засвоєння алфавіту.  
Учням роздають по 3–5 карток з літерами та пропонується їх уважно роздивитися. Потім викладач називає літеру, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують всім. Учасник гри, який запізнився, не має права піднімати картку. Викладач проходить між рядами та збирає картки. Перемагає той, хто швидше за інших остається без карток.              
3. Перша літера. Ціль: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту. 
Учні діляться на дві команди. Учитель по черзі називає по три слова кожній команді. Учасники гри повинні швидко назвати перші літери цих слів.                             Перемагає той, хто правильно виконав це завдання. 
4. Зіпсована пишуча машинка. Ціль: формування орфографічних навичок.  
Учитель розподіляє всі літери алфавіту між учнями. Потім він пропонує кожному вдарити свою «клавішу», тобто назвати свою літеру. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або на написану літеру, їм пропонується «надрукувати» слова, спочатку ті, які викладач показує на карках, а потім ті, які він промовляє вголос. Перемагає той, хто зробить найменшу кількість помилок.              
5. Де літера? Ціль: формування навичок диференціації звукобуквених співвідношень. 
Учитель пише на дошці декілька слів та пропонує учням знайти серед них три слова, в яких літера … читається як … . Перемагає той, хто зможе виконати завдання без помилок.              
Лексичні ігри  
1. Цифри. Ціль: повторення кількісних числівників.  
Дві команди. Справа та зліва на дошці записуються однакова кількість цифр. Учитель називає цифри одну за одною. Представники команд повинні швидко знайти названу цифру на своїй половині дошки. Перемагає команда, яка швидше упорається з завданням.              
2. Числівники. Ціль: закріплення кількісних та порядкових числівників. 
Дві команди. Учитель називає порядкові або кількісні числівники. Перша команда повинна назвати попереднє число, друга – наступне (розуміється порядковий або кількісний числівник). За кожну помилку команда отримує штрафний бал. Перемагає команда, яка отримає найменшу кількість штрафних балів. 
3. Заборонений числівник. Ціль: закріплення кількісних та порядкових числівників. 
Учитель називає «заборонений» числівник. Учні хором рахують числівники (спочатку називають кількісні, потім порядкові числівники). «Заборонений» числівник називати не можна. Той, хто помиляється та промовляє його, приносить своїй команді штрафний бал. Перемагає команда, яка отримає найменшу кількість штрафних балів.              
4. П’ять слів. Ціль: закріплення лексики по темі або по одному з пройдених уроків. 
Поки учень з однієї команди рахує до п’яти, представник другої команди повинен назвати п’ять слів по даній темі. Учасник, який не впорається з завданням, вибуває з гри.              
5. Кольори. Ціль: закріплення лексики по пройденій темі. 
Ставиться мета- назвати предмети одного кольору. Перемагає та команда, яка зможе назвати більше предметів, тварин і т.п. одного кольору.              
6. Більше слів. Ціль: активізація лексики по пройденим темам. 
Дві команди. Кожна команда повинна назвати як змога більше слів на задану їм літеру. Перемагає команда, яка називає більшу кількість слів. Гру можна проводити в письмовій формі. Представники команд записують слова на дошці. В цьому випадку при підбитті підсумків враховується не тільки кількість слів, а також правильність написання слів.              
7. Озвучення малюнка. Ціль: активізація лексики по вивченій темі, розвиток навиків діалогічного мовлення.              
Учні утворюють пару. Кожній парі дається малюнок, до якого додаються картки з відповідними репліками. З їх допомогою необхідно озвучити малюнки. Перемагає пара, яка першою підготує діалог і правильно його озвучить. 
8. Дизайнер. Ціль: активізація лексики по вивченій темі, розвиток навиків діалогічного мовлення.               
Дві команди. Учитель може запропонувати макети кімнат, наприклад вітальні і спальні, а учні повинні вибрати та назвати іграшкові меблі до відповідної кімнати. Перемагає команда, яка перша впорається з завданням і зробить менше помилок. 
Граматичні ігри  
1. Гра в м’яч. Ціль: автоматизація вживання форм дієслова в усному мовленні. 
Учень першої команди придумує речення з вивченим дієсловом. Він кидає м’яч учню з другої команди та говорить речення, пропускаючи дієслово. 
Гравець, який спіймав м’яч, повторює речення, вставляючи правильну форму дієслова, кидає м’яч учню з першої команди і називає своє речення, не кажучи дієслово і т.д. За кожну помилку нараховується штрафний бал. Перемагає команда, яка набере найменшу кількість штрафних балів.              
2. Подарунки. Ціль: закріплення лексики по темі, автоматизація використання вивчених дієслів в майбутньому часі усному мовлені.              
Дві команди, На дошці записується два ряди слів: 1) найменування подарунка, 2) список дієслів. Граючі повинні сказати, використовуючи дієслова зі списку, що вони будуть робити з подарунками, які отримані на День народження. Кожен учасник гри придумує по одному реченню. Перемагає команда, яка швидше впорається з завданням і складе речення без помилок.              
3. Дизайнер. Ціль: закріплення лексики по вивченій темі, розвиток навиків діалогічного мовлення, удосконалення навичок вживання граматичних структур There is / There are, відпрацювання вживання прийменників.              
Дві команди. Учитель може запропонувати макети кімнат, наприклад вітальні і спальні, а учні повинні розташувати іграшкові меблі до відповідної кімнати, при цьому озвучувати їх місцезнаходження в кімнаті. Перемагає команда, яка перша впорається з завданням і зробить менше помилок.

  

 

 

Висновок

       Молодший шкільний вік несе в собі великі можливості в пізнанні навколишнього світу, в тому числі і засобами англійської мови. Плідним грунтом для цього є пізнавальна діяльність, що реалізується в іграх, в повній мірі відповідають віковим особливостям дітей молодшого шкільного віку.              
      Гра - це діяльність, в якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально освоює всю систему людських відносин. Вони комплексно впливають на інтелектуальну, емоційну, вольову, комунікативну та інші сторони підростаючої особистості.              
      Різноманітність ігор, які ми можемо використовувати на уроках англійської мови в початковій школі, величезна.              
       Цінність гри як виховного засобу укладається я в тому, що, надаючи вплив на колектив  граючих дітей, педагог через колектив впливає на кожного з дітей. Організовуючи життя дітей у грі, вихователь формує не тільки ігрові відносини, але і реальні, закріплюючи корисні звички в норми поведінки дітей у різних умовах і поза грою - таким чином при правильному керівництві дітьми гра стає школою виховання.              
      Гру так само розглядають як ситуативно-варіативної вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування з властивими йому ознаками - емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю мовного впливу. 
      Ігри сприяють виконанню важливих  методичних завдань:  
      Створенню психологічної готовності дітей до мовного спілкування; 
Забезпеченню природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу;              
      Тренуванні учнів у виборі потрібного мовного варіанту, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мовлення взагалі.              
      У практичній частині були наведені приклади використання гри на різних етапах уроку, що допомагає вчителеві в нестандартному проведенні уроку, розвитку креативності учнів, їхньої спільної діяльності - вміння працювати в колективі, а також мотивувати їх інтерес до вивчення англійської мови, що особливо важливе на даному етапі . 

 Власний досвід дозволяє зробити висновок про позитивний вплив використання дидактичних ігор на уроках на рівень навчальних досягнень учнів. За вмілого використання гра стає незмінним помічником педагога. Цінність дидактичних ігор на уроках англійської  мови полягає в їх здатності зацікавити, мотивувати дітей для подальшого вивчення іноземної мови, активізувати діяльність учнів на уроці.

 

Література

1. Скляренко Н.К. Методика формування іншомовної граматичної компетенції в учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Н.К.Скляренко // Іноземні мови. - 2011, №1 - с. 15-25.

2. Паршикова О.О. Комунікативно-ігровий метод навчання іноземної мови учнів початкової загальноосвітньої школи (теоретико-методологічний аспект) / О.О.Паршикова. - Донецьк: видавництво “Вебер” (Донецька філія), 2009. – 296 с.

3. Інтернет ресурси.