Грантинг як інструмент залучення зовнішніх фінансових ресурсів

Грантинг як інструмент залучення зовнішніх фінансових ресурсів

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Грантинг як інструмент залучення зовнішніх фінансових ресурсів набуває усе більшої і більшої актуальності в сучасних умовах. Для багатьох організацій та підприємств, зокрема неприбуткових, а також малого і середнього бізнесу, гранти стають одним із головних джерел фінансування, що дозволяє реалізувати важливі соціальні, економічні та інноваційні проєкти. Проте ефективне залучення грантових коштів потребує системного підходу, включаючи розробку стратегій, відповідність вимогам донорів, а також обґрунтоване використання ресурсів.

Зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями.Грантинг має вагоме значення для розв’язання наукових і практичних завдань, оскільки він є засобом підтримки інноваційної діяльності та стимулювання розвитку нових проєктів. У науковій сфері гранти сприяють проведенню досліджень і впровадженню нових технологій, допомагаючи академічним та дослідницьким установам здобувати нові знання та формувати наукові досягнення. З практичної точки зору, грантове фінансування є важливим інструментом підтримки бізнесу, особливо в умовах нестабільної економіки, сприяючи залученню інвестицій та розвитку підприємницьких ініціатив. Таким чином, проблема ефективного використання грантів потребує не тільки детального аналізу можливостей залучення фінансування, а також створення механізмів для успішного втілення проєктів, які мають соціальне, економічне або технологічне значення.

Аналіз досліджень і публікацій. Останнім часом грантинг як інструмент залучення зовнішніх фінансових ресурсів став об’єктом досліджень багатьох науковців та практиків. Багато наукових робіт досліджують механізми отримання грантового фінансування та вплив цього процесу на розвиток організацій. В дослідженні І.В. Міняйленко, Н.І. Радькової, А.І. Бородая, А.О. Шкурпели визначають: «В зв’язку з тим, що коштів для впровадження усіх необхідних заощаджуючих програм як на рівні держави, такі на рівні окремого підприємства недостатньо, виникає потреба у впровадженні грантового фінансування» [1].

Дослідники, такі як О.В.Писарчук, Ю.Л.Орел та Ю.О.Єжелий, зосереджують свої дослідження на вивченні впливу грантового фінансування на розвиток малих і середніх підприємств, інноваційних стартапів і соціальних проєктів. Вони підкреслюють: « У процесі фінансової підтримки економіки гранти надають неабияку підтримку набезповоротній основі некомерційним організаціям або фізичним особам для безпосереднього здійснення соціальних проєктів, різноманітних благодійних проєктів, освітніх проектів, проведення

досліджень, економічного піднесення з подальшими представленими результатами зміни ситуації.Українська економіка потребує надання грантів невідкладно» [7].

М.Я.Кобеля-Звір акцентуює увагу на викликах, пов'язаних з  інформувванням представників бізнесу: « швидким та дієвим інструментом, що здатен суттєво підвищити рівень розуміння представників бізнесу у темі грантових  можливостей,  є  проведення  широкої інформаційно-роз’яснювальної  роботи  представників місцевої та регіональної влади, гро-мадського сектору, експертного середовища» [3].

Дослідження міжнародного досвіду залучення грантів показує, що країни з розвиненою економікою мають більш сформовані структури підтримки грантових заявок, на відміну від країн, що розвиваються, де основні проблеми пов’язані з браком доступу до інформації про можливості грантів і недостатньою підготовкою кадрів (роботи авторів, таких як Максак. І., Радченко М.) [4].

Незважаючи на значний прогрес у вивченні теми грантингу, існують аспекти, які залишаються недостатньо дослідженими. Потребує більшого дослідження вплив національних економічних, політичних та соціальних факторів на ефективність залучення грантів. Більшість існуючих робіт зосереджується на глобальних підходах, не враховуючи специфіку окремих країн або регіонів.

Недостатньо досліджені механізми контролю за ефективністю використання грантів. Хоча існують публікації щодо прозорості звітності, механізми контролю та аудиту грантових ресурсів ще потребують вдосконалення.

Метою статті є дослідження особливостей поняття «грантинг» як інструменту залучення зовнішніх ресурсів. З мети отримуємо наступні завдання:

- охарактеризувати сутність поняття «грантинг» та його основні характеристики;

- дослідити основні особливості грантингу;

- проаналізувати основні інструменти грантингу;

- навести приклади успішних грант-проєктів у Україні та закордоном.

Виклад основного матеріалу дослідження. Місцевий економічний розвиток (МЕР) залежить як від державного, так і від приватного фінансування, включаючи фінансові ресурси, отримані з внутрішніх і зовнішніх джерел. У багатьох містах податкової бази недостатньо для подолання фінансових труднощів і сприяння процвітанню місцевої економіки. Коли міста обирають досягнення цілей місцевого економічного розвитку, які ведуть до високооплачуваних робочих місць, покращення інфраструктури, доступного житла або покращення освіти,охорони здоров’я чи надання соціальних послуг, вони доповнюють ці цілі додатковими ресурсами. У цьому контексті грантове фінансування набуло великої ваги у фінансуванні місцевого економічного розвитку [5, c. 85].

Гранти надаються різними організаціями, включаючи міжнародні інституції, уряди, приватні фонди та благодійні організації для реалізації соціальних, культурних, наукових, екологічних або бізнес проєктів.  Ці фінансові ресурси спрямовані на досягнення конкретних цілей, які зазвичай мають соціальне, наукове, культурне або економічне значення. Гранти не вимагають повернення коштів, проте потребують прозорої звітності щодо їх використання та дотримання умов, визначених грантодавцем. Гранти можуть надаватися на різні напрями діяльності, такі як дослідження, розвиток громадянського суспільства, підтримка малого бізнесу, екологічні ініціативи або культурні проекти [1].

Гранти надаються на конкурсній основі, тобто для отримання фінансування організація повинна подати заявку, яка відповідає вимогам і пріоритетам грантодавця. У заявці детально описується ціль проєкту, план його реалізації, бюджет, а також очікувані результати. Після отримання гранту організація зобов’язана звітувати перед донором про використання коштів і досягнення поставлених цілей [8]. Розглянемо основні особливості грантингу в таблиці 1.

Таблиця 1. Основні особливості грантингу

 Джерело: [1, 8]

Для підтримки місцевого економічного розвитку часто вирішальне значення  мають грантові інструменти. По-перше, кошти на гранти розпоряджаються таким чином, щоб вони могли адаптовано реагувати на потреби громад, цього бракує більшості державних програм. Програми фінансування можуть часто змінюватися, враховувати небезпеки, сприяти інноваціям і змінювати підхід до традиційних методів MEР. По-друге, гранти від різних донорів часто використовуються як початкові або довгострокові інвестиції, які не залежать від політичних чи економічних сил. Фонди історично приділяли фінансування ініціативам MEР, і все більше і більше донорів беруть участь у приватних і державних партнерствах, щоб спрямувати ресурси на конкретні регіони або місцеві ініціативи. Інструменти, що фінансують МЕР, відрізняються від інших інструментів тим, що ресурси надаються на безоплатній основі та не підлягають поверненню, постачальник ресурсів (донор) не очікує жодної вигоди, поступок чи компенсації. Натомість ресурси спрямовуються на досягнення цілей, спрямованих на користь суспільства в цілому або окремих соціальних класів. Донорами є міжнародні організації, держави, установи, комерційні організації, громадські некомерційні організації, приватні благодійні фонди чи організації. [5, c. 45].

Інструменти надання грантів включають:

1. Міжнародна технічна допомога (МТД) - донори надають допомогу безкоштовно та відповідно до міжнародних угод, які спрямовані на підтримку національного розвитку. До МТД може бути залучено у вигляді: майна (перелік якого визначається програмами та проектами МТД), прав інтелектуальної власності, фінансових коштів в іноземній або національній валюті, інших ресурсів, що не є незаконними згідно із законом. В рамках МТД доступні важкодоступні, іноді унікальні ресурси, такі як спеціалізоване обладнання, консультації провідних експертів, тощо [6, c. 15].

Залежно від ступеня залученості реципієнта до реалізації відповідної програми чи проекту МТД розрізняє такі форми:

- Технологічні гранти - безкоштовна передача технологій, товарів або коштів, а також розвиток людських ресурсів або інституцій від донора до одержувача без участі одержувача у фінансуванні проекту;

- Гранти з умовами співфінансування, які передбачають участь одержувача не лише в організації, а й у заходах, передбачених фінансованим проектом (залежно від умов гранту, частка одержувача зазвичай коливається від 10% до 50% і може надаватися у грошовій та натуральній формі — у вигляді користування ділянкою, робочого часу працівників тощо) [6, c. 17].

У 2021 році Мінекономіки зареєструвало 264 нові проекти міжнародної технічної допомоги на загальну суму фінансування понад 953 млн доларів США. Це 50% порівняно з 2020 роком. Загалом в Україні реалізовано 486 проектів технічної допомоги на загальну суму 6,1 млрд доларів США. У рамках міжнародної технічної допомоги Україні співпраця здійснюється з понад 15 країнами та 20 міжнародними організаціями. Найбільшими донорами України є США та Європейський Союз. До важливих донорів належать Канада, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Японія та Данія [6, c.17].

2. Грантова програма - це сукупність фінансових ресурсів, які безповоротно передаються бенефіціарам для реалізації соціальних проектів, благодійних програм, проведення наукових досліджень, навчання або підвищення кваліфікації та на інші корисні для суспільства цілі з обов'язковим звітуванням про їх використання на ці цілі. Гранти та міжнародна технічна допомога можуть надаватися у вигляді майна, будівельних робіт чи послуг, а також фінансових ресурсів (але це переважно майно та грошові кошти). Гранти передбачають передачу коштів у вигляді безповоротної фінансової допомоги, благодійних внесків і добровільних внесків з конкретною метою вирішення проблеми, що має важливе суспільне значення [6, c. 20].

Гранти є важливим інструментом для фінансування MEР і часто також виконують функцію підтримки, пов’язану з іншими інструментами, зокрема позиками MТД та міжнародних фінансових організацій (МФО), які призначені для підтримки економічних реформ та інфраструктурних проєктів, головним чином у сфері енергозбереження, захисту навколишнього середовища та розвитку транспортної інфраструктури. Гранти, так само як й MТД, надаються у формі власності, послуг, робіт, інтелектуальної власності та фінансових ресурсів [6, c. 20].

Безповоротна фінансова допомога – це грошова сума, котра передана конкретній особі/організації згідно з договором дарування, іншим подібним договором або за відсутності такого договору.  Благодійна пожертва — право власності на кошти, інше майно та майнові права, які дарувальник безоплатно передає бенефіціару для досягнення конкретної, заздалегідь визначеної мети благодійної діяльності. Добровільна пожертва - це дарування нерухомих речей, а також рухомих активів, таких як гроші та облігації, фізичним, юридичним особам, державам і громадам. Ці пожертви призначені для досягнення конкретних, заздалегідь визначених цілей. Тому відмінними рисами грантових проектів є те, що вони безповоротні, безоплатні, а передані ресурси є цільовими. Ці умови здебільшого фіксуються в грантовій угоді, яка є угодою між донором або виконавцем та реципієнтом щодо перерахування фінансових ресурсів (гранту) у національній або іноземній валюті в рамках проекту (програми). Під грантовими організаціями розуміються надання фінансової, матеріальної чи технічної допомоги іншим організаціям і установам на безоплатній і безповоротній основі відповідно до чітких правил і норм для вирішення певних соціальних, економічних або інших проблем [6, c. 25].

Програмні пріоритети для проектів грантового фінансування в секторі MEР визначаються самими донорськими організаціями, виходячи з їх місії та цілей. Водночас програмні пріоритети не є статичними — вони розвиваються залежно від змін у потребах потенційних одержувачів грантів та країн-реципієнтів, а також нових можливостей для відповідних донорських організацій. Загальні пріоритети сфер підтримки МЕР включають створення передумов для довгострокового економічного зростання території, використання місцевого потенціалу для забезпечення сталого економічного розвитку та підвищення спроможності юрисдикції досягти сталого економічного розвитку в межах своєї юрисдикції, серед інші. Діяльність, яку підтримують донорські організації, часто передбачає не лише виділення коштів на реалізацію відповідних проектів, а й навчання з різних аспектів MEР [6].

3. Проекти корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) — це зобов’язання компаній мати прямий і непрямий вплив на економічні, екологічні та соціальні системи, в яких вони працюють. Найчастіше фокус КСВ досить обмежений (наприклад, лише в сферах освіти, здорового способу життя чи охорони природи) відповідно до внутрішньої політики та мандатів компанії.

У 2021 році в рамках проекту «Потенціал створення національного координаційного центру відповідального ведення бізнесу», що реалізується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні, було проведено опитування від імені Центру корпоративної соціальної відповідальності серед 400 респондентів. Результати дослідження показали, що основною мотивацією впровадження політики КСВ в Україні є моральні міркування, а представники компаній вважали, що основними перешкодами для впровадження політики КСВ є брак коштів, політична нестабільність, ситуація в країні, недосконалість нормативно-правової бази, яка сприяє цій діяльності, податковий тиск [6, c. 40]. Найпоширенішими напрямками впровадження КСВ в Україні є:

76% – політика розвитку та покращення умов праці персоналу,

51% – благодійна допомога (хоча компанії вже не вважають КСВ благодійністю),                                                                                                                                                           30% – надає допомогу учасникам бойових дій та особам, котрі мешкають близько прифронтових зон.

22% компаній впроваджують КСВ, щоб інвестувати в розвиток регіону [6, c. 45].                                                                                                                                                         

Програми та проекти таких компаній, як ТОВ «ДТЕК», ТОВ «Метінвест Холдинг» та  ТОВ «Інтерпайп», можна віднести до небагатьох успішних починань у цій сфері. Ці організації намагаються розвивати довгострокові відносини з місцевими громадами у своєму регіоні та залучати своїх учасників до створення та реалізації різноманітних ініціатив щодо MEР. Вони допомагають місцевим чиновникам у створенні планів економічного розвитку міст, що зробить їх більш привабливими для інвесторів, а також надають фінансову підтримку таким ініціативам, як освіта, охорона здоров’я, культура та спорт, енергозбереження, розвиток місцевої інфраструктури та місцевого бізнес-середовища. За останнє десятиріччя  ТОВ «ДТЕК» присвятив близько 2000 проектів корпоративній соціальній відповідальності, до яких залучені 9 мільйонів громадян, а також реалізував 900 ініціатив жителів сіл [6, c. 47].

У 2021 році ТОВ «Нова Пошта» виступила з ініціативою корпоративної соціальної відповідальності. Це практичний документ, який описує дорожню карту для сфери соціальних інвестицій. Стратегія КСВ ТОВ «Нова Пошта» пов'язана з іншими практиками та програмами, які є частиною їхнього бізнес-процесу, ці практики та програми покликані враховувати попередні дії та вплив, який вони мають на зовнішнє середовище.

Одним із важливих проектів ТОВ «Нова Пошта» у сфері МЕР є Бізнес Академія «Нова Пошта» – інтенсивний навчальний практикум для власників та керівників малих та середніх підприємств. Підприємці, які беруть участь у програмі, розробляють план розвитку свого бізнесу та отримують комплексні знання, вивчаючи основи бізнес-моделювання, маркетингу, продажів, фінансового менеджменту та роботи з людьми. За роки роботи в бізнес-школі пройшли навчання понад 750 керівників та власників малого та середнього бізнесу з Києва, Одеси, Харкова, Львова та Дніпра [6, c. 50].                            

Ще один потужний, масштабний та патріотичний проект «Нової пошти» – програма «Гуманітарна пошта». Ініціатива спрямована на забезпечення потреб доставки вантажів у прифронтові райони та звільнені населені пункти [6, c. 51].              Допомога військовим стала пріоритетом діяльності АТ "Концерн Галнафтогаз"», ПАТ «Приватбанк», ПРАТ "Оболонь", фармацевтичних компаній  АТ«Фармак», ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров’я" та інших. Ініціативи корпоративної соціальної відповідальності цих корпорацій передбачають використання їхніх продуктів для допомоги військовим. Ще одним важливим напрямком є ​​надання допомоги вимушеним переселенцям (пропозиція роботи, житла тощо). Крім того, слід зазначити, що низький рівень інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності багатьох вітчизняних компаній, недостатні можливості та відсутність всебічного розуміння важливості дотримання принципів корпоративного управління є факторами, які перешкоджають розвитку корпоративної соціальної сфери. сфери. Цьому сприяє низький рівень бізнес-культури, скорочення підприємств, зростання недовіри між підприємцями та владою [6].

Один із закордонних прикладів ефективного використання грантів – програма «Horizon Europe», яка фінансує інноваційні стартапи у сфері наукових досліджень і технологічних розробок. В рамках цієї програми було підтримано стартап «BioNTech», який отримав значне грантове фінансування для розробки вакцин на основі мРНК-технології. Цей проєкт набув величезного успіху під час пандемії COVID-19 і став прикладом того, як грантове фінансування може сприяти розвитку інновацій, що рятують життя [4, c. 23].

Міжнародні організації, такі як ООН,  Європейський Союз, Фемілі Хелс

Інтернешнл (FHI360), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA/ЮНФПА), Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) GmbH, Агентство

США з міжнародного розвитку (USAID), Міжнародна організація з міграції (МОМ/IOM), Дитя́чий фонд ООН (ЮНІСЕФ/UNICEF) та інші надають гранти для підтримки соціальних ініціатив, реалізацію реформ з децентралізації влади та охорони здоров’я, зміцнення громадської безпеки та соціальної згуртованості. Громадські організації України, отримуючи гранти від міжнародних донорів реалізують проєкти для допомоги внутрішньо переміщеним особам , забезпуючи їх засобами санітарії, ліками, тимчасовим житлом, реалізують проєкти щодо осіб у складних життєвих обставинах, забезпечиючи тисячі родин необхідними продуктами та товарами першої необхідності, а також психологічну підтримку та соціальний супровід, що сприяє більш скорішому отриманню необхідних послуг [6, c. 24].                           

Програма «Erasmus+» від ЄС надає гранти для обміну студентами та викладачами між університетами різних країн. Це не тільки сприяє розвитку академічної мобільності, але й допомагає впроваджувати нові методи викладання, стимулює наукові дослідження та сприяє культурному обміну. У рамках цієї програми українські університети отримали фінансування для реалізації міжнародних навчальних програм [6, c. 25].

Висновки дослідження і дальші перспективи в цьому напрямку. Отже, грантинг є потужним інструментом залучення зовнішніх фінансових ресурсів для розвитку різних проєктів у науковій, соціальній, культурній, освітній та сфері бізнесу. Він дозволяє організаціям реалізовувати значущі ініціативи без необхідності залучення комерційного кредитування чи інвесторів, що особливо важливо для неприбуткових організацій, стартапів та наукових інституцій. Проте успішне отримання і використання грантів потребує глибокого знання процесів подання заявок, ефективної звітності та відповідального підходу до реалізації проєктів.

В умовах розвитку технологій варто вивчати перспективи цифровізації процесу надання грантів, включаючи електронні платформи для подачі заявок, автоматизацію відбору проєктів та впровадження штучного інтелекту для оцінки заявок. Такі дослідження можуть показати, наскільки ефективними є ці інструменти, як вони впливають на прозорість і доступність грантових програм. Також, одним із перспективних напрямів дослідження є пошук методів забезпечення стійкості проєктів після завершення грантового фінансування. Це може включати розробку моделей фінансової підтримки через співфінансування або залучення венчурного капіталу, а також стратегій розвитку організаційної спроможності для продовження діяльності без зовнішнього фінансування.

Список використаних джерел

1. До питання визначення категорії «гранти». І.В.Міняйленко, Н.І. Радькова, А.І. Бородай, А.О. Шкурпела, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка. С. 185-187

2. Кобеля-Звір, М. (2023).Гранти для переробної галузі як інструмент її розвитку в умовах війни та повоєнний час. Підприємництво та інновації, (28), 47-51. https://doi.org/10.32782/2415-3583/28.7 (дата звернення: 12.10.2024)

3. Кобеля-Звір, М. Я. (2023). Державні гранти для розвитку малого та середнього бізнесу в умовах війни в Україні: переваги та труднощі.. Підприємництво і торгівля, (38), 37-43. https://doi.org/10.32782/2522-1256-2023-38-05 (дата звернення: 12.10.2024)

4. Максак. І., Радченко М. Європейскі гранти у контексті неформальної освіти.Тенденції розвитку вищої освіти й педагогічної науки.  Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. 2023. С. 21-26

5. Мамонова В. Джерела та механізми фінансування місцевого економічного розвитку: Навчальний посібник. 2013. 174 с.

6. Практичний посібник «Місцевий економічний розвиток: моделі, ресурси та інструменти фінансування» підготовлено Центром громадської експертизи на замовлення проєкту міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст» (Проєкт ПРОМІС), який упроваджує Федерація канадських муніципалітетів (ФКМ) за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справКанади.https://decentralization.ua/uploads/library/file/605/PLEDDG_LED_Finance_Guide_Part_5.pdf C. 64

7. Писарчук О. В., Орел Ю. Л., Єжелий Ю. О.Особливості бюджетування грантових заявок: аналіз повоєнної відбудови української економіки.. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. Випуск 37/2023. С. 451-458.

8. Руденко В.С. Гранти – як форма забезпечення соціальної безпеки та важіль розвитку малого та середнього бізнесу в  Україні  в  умовах  війни.  URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/0a90841 (дата звернення: 12.10.2024)