Григір Тютюнник «Климко». Психологізм у розкритті характерів персонажів. Композиція і сюжет повісті.

Григір Тютюнник «Климко». Психологізм у розкритті характерів персонажів. Композиція і сюжет повісті. Оксана Савчук

Григір Тютюнник — один із найвидатніших українських письменників XX століття. Його твори вирізняються глибоким проникненням у внутрішній світ людини. Особливістю творчості письменника є психологізм — уміння показати думки, почуття та переживання героїв. Письменник часто звертався до теми дитинства, адже вважав, що саме в дитячі роки людина найщиріша та найвідвертіша. Григір Тютюнник —майстер психологічної прози

Як добре ви знаєте основні факти? https://wordwall.net/uk/resource/109462562

«Климко»Повість «Климко» була написана на основі реальних подій. У дитинстві сам письменник пережив важкі воєнні роки. Багато епізодів твору мають автобіографічний характер. Автор прагнув показати, як війна впливає на долю дітей, змушує їх рано дорослішати і брати на себе відповідальність.

Психологізм — це відтворення художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань та прагнень. Визначення психологізму в літературі.

У Тютюнника психологізм проявляється не через довгі роздуми, а через деталі: Очі: Климко часто дивиться «пильно», «сумно» або «з надією». Сни: Сон про діда Кирило (символ втраченого спокою). Вчинки: Коли Климко ділиться останніми сухарями, ми бачимо його благородство без зайвих слів. Побутові дрібниці: Босі ноги на холодному грунті — це не лише фізичний біль, а символ беззахисного дитинства. Як автор показує внутрішній світ героїв

Структура повісті «Климко»Повість Григора Тютюнника «Климко» має лінійну, п'ятичастинну структуру, що відображає подорож героя як метафору дорослішання та трагізму війни. Композиція побудована на контрасті між мирними спогадами та жорстокою реальністю окупації. Сюжет розгортається від сирітського побуту до самопожертви

Композиція і сюжет. Композиція: Повість має лінійну композицію з елементами ретроспекції (спогади про минуле). Події розгортаються послідовно — від вирішення йти по сіль до трагічної загибелі. Твір насичений описами воєнного побуту, голоду та людської доброти. Тема: Зображення поневірянь сироти Климка в окупованій Україні.Ідея: Уславлення самопожертви, людської гідності та любові до ближнього у найтяжчі часи.

Експозиція. Життя Климка з дядьком Кирилом у вагоні-домівці, окупація селища. Зав'язка. Рішення Климка вирушити у далеку подорож до Слов'янська за сіллю, щоб врятувати вчительку та маленьку Олю. Розвиток діїВажка дорога, зустріч із шевцем, допомога дівчині Наталі на базарі, перебування у тітки Марини. Кульмінація. Повернення додому, сцена на залізничній станції, де Климко намагається допомогти оточеним людям. Розв'язка. Загибель Климка від німецької кулі. Смерть героя, який переміг обставини, але став жертвою війни. Структура повістіта її ключові елементи

Образ Климка. Григір Тютюнник знайомить нас з хлопчиком-сиротою, який мав величезну життєстійкість. Він жив з дядьком Кирилом, машиністом на станції. Климко сам порався в залізничному бараці, ходив до школи. Із дядьком їх пов’язувала справжня чоловіча дружба – стосунки із взаємоповагою і щирістю. Після серті дядька, одинадцятирічний хлопчик залишився сам. Але він не лише не шукав допомоги від дорослих, а і сам взяв на себе обов’язок доглядати свою першу вчительку Наталю Миколаївну із новонародженою донечкою. Таке раннє дорослішання було характерним для повоєнних років. Автор нам показує Климка сильним і безстрашним, готовим до будь-яких життєвих випробувань.

Образ Климка Ще одна риса прикметна хлопцю – вірність своєму слову. У пошуках далекого Слов’янська, хлопчик зустрів самотньо тітку Марину, яка щиро його полюбила і просила залишитися у неї за сина. Але Климко відмовився, бо знав, що «там його ждуть» Зульфат, Наталя Миколаївна і маленька Олечка, якій він просив пляшечку молока. Навіть казкові багатства не змусили б його залишитися. Не залишає байдужим читача мужність і стійкість хворої, голодної, загубленої у роздертому війною світі, дитини. Дорога «по сіль» була тяжкою і виснажливою. Емпатія хлопчика, пошук виходу із складної ситуація – це також складники психологічного портрету хлопчика. Під час облави Климко врятував молоду дівчину-біженку.

Ціною власного життя Климко врятував чужу людину. Мужність, жертовність, душевна чистота – риси характеру хлопчика. Письменник відмовився змінити розв’язку повісті. Гр. Тютюнник розумів, що саме такі сміливі і чисті люди, як Климко, гинуть перші у тяжких випробуваннях. Моральний максималізм робить таких людей героями. Також автор хотів показати, що війна – жорстока річ, у ній гинуть не лише солдати, але й мирні люди, діти.

За цей короткий епізод Климка з дядьком Кирилом автор показує читачеві внутрішній світ героїв, як вони живуть один одним, як чекають зустрічі, як турбуються один про одного. Їхні стосунки були пройняти взаємоповагою і щирістю. Дядько турботливо перевіряв зошити хлопця, щоб знати, як у нього справи з «науками»: «Це була найбільша радість Климкова». Неначе рідний батько, дядько Кирило хвилювався за хлопця, він мріяв про спільну роботу у майбутньому, коли Климко підросте: «Вивчимо тебе на помічника машиніста і заживемо: разом на роботу, разом з роботи... А так не бачу, коли ти в мене й ростеш».звичайний роботяга, який повертався додому втомлений, «зморений очима», але до свого племінника ставиться з любов’ю, – «усміхнений до Климка». Дядько Кирило

Дід хвилювався за Климка: «На прощання він поцілував Климка, притиснувши до свого великого живота й лоскотнувши вусами, вийняв з кишені хустку і став умочати її в кожне око по черзі...» [2]. «весело перемовлявся з базаровими і реготав басом з-під білих розпущених вусів: «Гу-гу-гу! Кха-кха-кха! О, моє вам шануваннячко!» І знову реготав, причому живіт йому здіймався, мов велика пругка подушка, і двигтів» [2]. Дід Бочонок підтримав Климка, як помер дядько Кирило, він приніс йому гроші, радив пристати до якоїсь бабусі, щоб хоч дім у хлопця був. позитивний добряк, «Він знав усіх, і його теж знали усі» Дід Бочонок

Швець вирізняється добротою, милосердям, готовністю прийти на допомогу. «Ось вернуться наші, пошию вам усім трьом чобітки на рипах, на скрипці заграю чи на баяні... А ви мені пісні хорошої заспіваєте або потанцюєте. Я колись любив потанцювать! — І він посміхнувся. — Отак і буде. А як же інакше?» уособлення українського народу під час війни: покалічений , працелюбний, вірить у перемогу своїхподарував Климку тапочки: «Носи собі, раз уже ти землячок...» Швець

справжній друг, чекав Климка з подорожі, виглядав його кожен день: «Зульфат щодня виходить за переїзд у степ і довго журно дивиться пригаслими чорними очима на дорогу через вибалки й узгірці, звідки має прийти Климко» . Зульфат хоробро вигнав пацюків з вагової, де спав Климко: «Він хутко познаходив усі пацючині ходи й виходи, вигріб з "буржуйки" в цеберку вугільний жар і заходився натовкувати його палицею в кожну нору, втираючи сльози від гарячого їдкого диму». Найкращий друг Климка, чуйний, чутливий до чужого горя. Зульфат Гарєєв

справжній друг, чекав Климка з подорожі, виглядав його кожен день: «Зульфат щодня виходить за переїзд у степ і довго журно дивиться пригаслими чорними очима на дорогу через вибалки й узгірці, звідки має прийти Климко» . Зульфат хоробро вигнав пацюків з вагової, де спав Климко: «Він хутко познаходив усі пацючині ходи й виходи, вигріб з "буржуйки" в цеберку вугільний жар і заходився натовкувати його палицею в кожну нору, втираючи сльози від гарячого їдкого диму». Найкращий друг Климка, чуйний, чутливий до чужого горя. Зульфат Гарєєв

«Вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до себе разом з немовлям трояндову, мов сто троянд, сукню. Климко бачив Наталю Миколаївну в цій сукні лише двічі на рік: першого вересня і в останній день занять». відважна і горда жінка, яка знає собі ціну: «— Ей ти, молодице! — гукнув бородань. — З червоним платтям. Підходь, я беру твій товар. Наталя Миколаївна повільно обернулася до нього і сказала тихо, але так, що всі в натовпі почули і оглянулися: — Ні-ні. В а м я його не проміняю. Нізащо». символ української жінки, матері-берегині. Наталя Миколаївна

Григір Тютюнник об’єднав майже усіх героїв своєї повісті однією характерною рисою – взаємодопомога. З першого погляду безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить можливість допомогти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з малим Климом рятують молоду дівчину від поліцаїв, чужа жінка доглядає хворого Климка. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.

Рефлексія:🔹 Продовжіть речення: Сьогодні на уроці я дізнався(лася)…Найбільше мене вразило…Я зрозумів(ла), що Климко…Після прочитання твору я замислився(лася) про…Тепер я по-іншому дивлюся на…🔹 Поміркуйте: Чому образ Климка викликає співчуття та повагу?Які риси характеру героя ви вважаєте найважливішими?⭐ Оцініть свою роботу на уроці:😊 Я все зрозумів(ла)🙂 Було цікаво, але ще маю питання😐 Потрібно повторити матеріал