Групи гірських порід. Форми залягання

Групи гірських порід. Форми залягання. ПЛАН: Групи гірських порід. Форми залягання осадових гірських порід

1. Земна кора складена з гірських порід, які за походженням діляться на три групи: магматичні (або вивержені), осадові й метаморфічні (або видозмінені).

Магматичні породи утворювалися в результаті застигання магми й мають, в основному, кристалічну будову. Тварин і рослинних залишків у них не втримується. Типові представники магматичних порід - базальти й граніти.

Осадові породи утворювалися в результаті осадження органічних і неорганічних речовин на дні водних басейнів і поверхні материків. У свою чергу вони діляться на уламкові породи, а також породи хімічного, органічного й змішаного походження.

Породи змішаного походження складені з матеріалів уламкового, хімічного й органічного походження. Представники даних порід - мергелі, глинисті й піщані вапняки. Мергеліглинисті й піщані вапняки

Метаморфічні породи утворювалися з магматичних і осадових порід під впливом високих температур і тисків у товщі земної кори. До них ставляться сланці, мармур, яшми й ін.

Найдавніша ера - архейська (від грецьких слів «архе» - початок і «зоо» - життя), що означає «ера початку життя». У породах цього віку останки рослинності й тварин зустрічаються дуже рідко.

Наступна ера - протерозойська («протос» - перший, «эос» - зоря), що означає «зоря життя». У породах цієї ери зустрічаються скам'янілості безхребетних тварин і водоростей.

Палеозойська ера ( «палеон» - прадавній), тобто «ера прадавнього життя», характеризується не тільки бурхливим розвитком рослинного й тваринного життя, але й інтенсивними гороутворювальними процесами. У породах цього віку знайдені великі родовища вугілля, нафти, газу, сланців.

Мезозойська ера («мезос» - середній), тобто «ера середнього життя», також характеризується умовами, сприятливими для утворення нафти, газу й вугілля.

Кайнозойська ера («кайнос» - новий), тобто «ера нового життя», це ера найбільш благоприємних геологічних умов для утворення даних корисних копалин. До відкладань цього віку присвячені самі найбільші у світі родовища нафти й газу.

2. Форми залягання осадових гірських порід Характерна ознака осадових гірських порід - їх слоїсність. Дані породи складені, в основному, з майже паралельних шарів (шарів), що відрізняються один від одного складом, структурою, твердістю й фарбуванням. Шари осадових порід можуть залягати не тільки горизонтально, але й у вигляді складок, що утворювалися в ході коливальних, тектонічних і гороутворювальних процесів.

По проникності гірські породи діляться на проникні (колектори) і непроникні (покришки). Колектори - це любі гірські породи, які можуть уміщати в себе й віддавати рідини й гази, а також пропускати їх через себе при наявності перепаду тиску.

Покришки - це практично непроникні гірські породи. Звичайно ними бувають породи хімічного або змішаного походження, не порушені тріщинами. Найчастіше роль покришок виконують глини: змочуючись водою, вони розбухають і закривають усі пори й тріщини в породі. Крім того, покришками можуть бути кам'яна сіль і вапняки.

Зустрічаються наступні типи колекторів:порові, що складаються із зернистих матеріалів (піски, пісчаники та ін.), порожнечами в яких є міжзернові пори;кавернозні, порожнечі в яких утворені порожнинами-кавернами різного походження (наприклад, утвореними в результаті розчинення солей проникаючими в породу поверхневими водами);тріщинуваті, утворені з непроникних опор, але рідини, що вміщають у себе, або газ за рахунок численних мікро- і макротріщин (тріщинуваті вапняки й ін.);змішані (кавернозно-тріщинуваті, тріщинувато-порові, кавернозно-порові або кавернозно-тріщинувато-порові).

Найкращі колекторські властивості мають порові колектори

Типи пасток Найпоширеніші типи пасток наведено на рис. 1. Найбільш поширені антиклінальні пастки (рис. 1, а). Тектонічні рухи часто призводять до розриву суцільності шарів і вертикальному переміщенню місць обриву відносно один одного. В результаті пласт-колектор у місці тектонічного порушення може стикатися з непроникною гірською породою, що призводить до утворення тектонічно екранованої пастки (рис. 1, б). Якщо з якоїсь поверхні колектори перекриються більш молодими непроникними породами, то утворюється стратиграфічно- екранована пастка (рис. 1, в). У природі зустрічаються випадки, коли пісковики, оточені непроникними – глинами. В цьому випадку утворюється літологічно-екранована пастка (рис. 1, г). Рис. 1 - Типи пасток